Постанова

від 22.06.2023 по справі 907/974/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/974/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міжгірської селищної ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023

за заявою Міжгірської селищної ради

про забезпечення позову до подання позовної заяви

до Державного підприємства "Міжгірське лісове господарство", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВОСС",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Міжгірська селищна рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила заборонити Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальним органам, в тому числі Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області проводити без погодження з Міжгірською селищною радою, державну реєстрацію земельних ділянок, що сформовані на підставі технічної документації із землеустрою, виготовленої ТОВ "ВВОСС" на підставі договору від 18.10.2022 № 0074/22/113 з ДП "Міжгірське лісове господарство" про створення (передачу) науково-технічної продукції, а саме: розроблення із дотриманням вимог земельного законодавства технічної документації із землеустрою та інвентаризації земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 14 000,00 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Міжгірської територіальної громади Хустського району Закарпатської області.

1.2. За змістом заяви вбачається, що предметом майбутнього позову будуть вимоги немайнового характеру щодо зобов`язання ТОВ "ВВОСС" та ДП "Міжгірське лісове господарство" вчинити певні дії шляхом погодження з Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області технічної документації із землеустрою, виготовлену у відповідності до укладеного договору за №0074/22/113 від 18.10.2022 між ними про створення (передачу) науково-технічної продукції, а також виконати вимоги земельного законодавства, в тому числі і положення пункту 24 Перехідних положень ЗК України під час проведення ДП "Міжгірський лісгосп" державної інвентаризації земель щодо її погодження з органом місцевого самоврядування.

1.3. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову Міжгірська селищна рада обґрунтувала тим, що:

- враховуючи положення пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), з 28.04.2021, земельні ділянки, щодо яких проводиться інвентаризація, вже належать територіальній громаді Міжгірської селищної ради;

- листом від 01.12.2022 за № 905 ДП "Міжгірське лісове господарство" повідомило про те, що 18.10.2022 підприємство уклало договір № 0074/22/11З з ТОВ "ВВОСС" про створення (передачу) науково-технічної продукції, а саме: розроблення з дотриманням вимог законодавства технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 14000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області. Також підтверджено, що роботи щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення проводяться на території Міжгірської територіальної громади, а відповідно йдеться про землі, які відносяться до земель комунальної власності територіальної громади;

- виконувані ТОВ "ВВОСС" роботи суперечать законодавству, їх виконання здійснюється без погодження з Міжгірською селищною радою в порушення вимог пункту 24 Перехідних положень ЗК України та права власності місцевої громади на землі, що розташовані за межами населених пунктів у межах територіальної громади, а також в порушення прав інших землекористувачів;

- дії ДП "Міжгірське лісове господарство" щодо ненадання інформації та документів про землі, що інвентаризуються ними на території місцевої громади та за межами населених пунктів, а також невиконання ТОВ "ВВОСС" вимог Закону України "Про землеустрій" щодо інформування зацікавлених осіб про здійснення землеустрою та погодження технічної документації із землеустрою, призводить до порушень прав та інтересів Міжгірської селищної ради як власника земель та інших землекористувачів;

- державні органи не повідомляли Міжгірську селищну раду про прийняття будь-яких рішень щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою для ДП "Міжгірське лісове господарство", а останнє не надавало інформації про отримання ними дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок до набрання чинності пункту 24 Перехідних положень ЗК України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 20.12.2022 задовольнив заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви.

2.2. Ухвала суду мотивована наявністю достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду, ухваленого за результатами розгляду позовної заяви. За висновком місцевого суду, обраний заявником захід забезпечення позову не порушує прав інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

2.3. Суд зазначив, що, проаналізувавши предмет майбутньої позовної заяви, яку має намір подати позивач, з`ясована така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

2.4. Західний апеляційний господарський суд постановою від 21.02.2023 скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви.

2.5. Постанову мотивував тим, що, суд першої інстанції не з`ясував адекватність заходу до забезпечення позову тим вимогам, на забезпечення яких він вживається, а висновок суду про наявність зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги є помилковим.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Міжгірська селищна рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (повний текст складений 03.03.2023), в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

3.2. Міжгірська селищна рада не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції оскільки, на її думку, постанова винесена з порушенням норм процесуального права, а саме частини другої статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вважає, що обраний позивачем та задоволений місцевим господарським судом спосіб забезпечення позову відповідає предмету спору та гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам. Зазначає, що у разі здійснення відповідачем реєстрації прав на землю на підставі проектів землеустрою без погодження з Міжгірською селищною радою подальше вирішення судом питання про наявність у відповідача обов`язку здійснити погодження проектів землеустрою вже не забезпечить ефективний захист позивача у цьому судовому провадженні та призведе до необхідності застосування позивачем нових способів судового захисту у межах нових судових проваджень.

3.3. Крім того, за доводами заявника, на момент розгляду справи апеляційним судом ДП "Міжгірське лісове господарство" вже не мало жодної процесуальної дієздатності, що підтверджено Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 18.01.2023 № 325 "Про закріплення майна за філією "Міжгірське лісове господарство".

4. Позиція інших учасників справи

4.1. Сторони правом на подання відзиву не скористались.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

5.2. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

5.3. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

5.4. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

5.5. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

5.6. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

5.7. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спричинить невжиття таких заходів істотне ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача; забезпечення запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

5.8. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та уникнення будь-яких труднощів при виконанні судового рішення у випадку задоволення позову.

5.9. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

5.10. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

5.11. Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

5.12. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

5.13. Зі змісту заяви вбачається, що предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, є вимога немайнового характеру щодо зобов`язання ТОВ "ВВОСС" та ДП "Міжгірське лісове господарство" вчинити певні дії шляхом погодження з Міжгірською селищною радою технічної документації із землеустрою, виготовлену у відповідності до укладеного договору від 18.10.2022 № 0074/22/113 про створення (передачу) науково-технічної продукції, а також виконати вимоги земельного законодавства, в тому числі і положення пункту 24 Перехідних положень ЗК України під час проведення ДП "Міжгірське лісове господарство" державної інвентаризації земель щодо її погодження з органом місцевого самоврядування.

5.14. Водночас заявник просить забезпечити позов шляхом заборони Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальним органам, в тому числі Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області проводити без погодження з Міжгірською селищною радою, державну реєстрацію земельних ділянок, що сформовані на підставі технічної документації із землеустрою, виготовленої ТОВ "ВВОСС" на підставі договору від 18.10.2022 №0074/22/113 з ДП "Міжгірське лісове господарство".

5.15. Як вже зазначалось, відповідно до змісту частини другої статті 136 ГПК України заходи забезпечення вживаються з превентивною метою - охорони матеріально-правових інтересів позивача та запобігання ускладнення чи унеможливлення не будь-яких прав або інтересів позивача, які підлягають можливому судовому захисту, а виключно тих, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виходячи з предмета та підстав позову.

5.16. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

5.17. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що заходи забезпечення позову, про які просив заявник, не є адекватними та співрозмірними вимогам, на забезпечення яких вони вживалися.

5.18. Застосування таких заходів фактично є втручанням у документальне оформлення земельних ділянок ДП "Міжгірське лісове господарство" за відсутності сформованих до цієї особи майнових вимог в межах спору про право шляхом створення перешкод у виконанні Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру своїх функцій та за відсутності передбачених для цього підстав.

5.19. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують та не містять належного обґрунтування наявності у даному випадку обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову у цій справі. Крім того, зазначаючи у касаційній скарзі про те, що ДП "Міжгірське лісове господарство" вже не має процесуальної дієздатності лише підтверджує правильний висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки позивач самостійно визначив саме це підприємство відповідачем у справі.

5.20. Водночас колегія суддів враховує і те, що на час розгляду касаційної скарги у цій справі Верховним Судом, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2023 провадження у справі № 907/974/22 за позовом Міжгірської селищної ради, про забезпечення якого просив заявник, закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору за клопотанням самого ж позивача.

5.21. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно статті 300 ГПК України до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

6.4. Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міжгірської селищної ради залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №907/974/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Г. Мачульський

Ю. Чумак