Постанова

від 20.06.2023 по справі 906/129/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/129/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Перцової О. І.,

відповідачів - Калініна Р. С.,

третіх осіб - Іверук Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (судді: Розізнана І. В. - головуючий, Василишин А. Р., Бучинська Г. Б.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021 (суддя Шніт А. В.) та на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 (судді: Розізнана І. В. - головуючий, Василишин А. Р., Бучинська Г. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод Трансмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Каро" Фітнес Центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Мале приватне підприємство "Мета", Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрал",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчук Станіслав Станіславович, приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Асоціація "Група винахідників та науковців "Оберігбудреставрація",

про скасування рішень, записів про право власності, визнання недійсними договорів,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1.1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" (далі - ТОВ "Північний лідер") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод Трансмаш" (далі - ТОВ "Коростенський завод Трансмаш"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Каро" Фітнес Центр" (далі - ТОВ "Каро" Фітнес Центр"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" (далі - ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос") про: 1) скасування виданого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" свідоцтва про право власності від 06.12.2019 № 6108 на об`єкт нерухомого майна - частину будівлі головного корпусу, склади-гаражі загальною площею 5012,9 м2, розташовані за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 2) скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2019 № 50078403; 3) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" на нерухоме майно площею 5012,9 м2 (номер запису про право власності 34514169, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1980435818107), що розташовані за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 4) визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2020 щодо майна - частини будівлі головного корпусу площею 4231 м2 і складів-гаражів площею 781,9 м2, розташованих за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" та ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованим за № 25; 5) скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 15.01.2020 № 50661951; 6) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 5012,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1980435818107, номер запису про право власності 35046012), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 7) скасування рішення приватного нотаріуса Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н. С. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.02.2020 № 51196016; 8) скасування рішення приватного нотаріуса Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н. С. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.02.2020 № 51194532; 9) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 35542820), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 10) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 35544216), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 11) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.06.2020 нежитлового приміщення площею 3391,4 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" та ТОВ "Каро" Фітнес Центр", посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1774; 12) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.06.2020 нежитлового приміщення площею 6299,1 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" та ТОВ "Каро" Фітнес Центр", посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1773; 13) скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020 № 52516372; 14) скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020 № 52515241; 15) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Каро" Фітнес Центр" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 36751175), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 16) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Каро" Фітнес Центр" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 36750045), що розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 17) визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу від 08.08.2020 нежитлового приміщення площею 3391,4 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Каро" Фітнес Центр" та ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2545; 18) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу від 08.08.2020 нежитлового приміщення площею 6299,1 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Каро" Фітнес Центр" та ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2544; 19) скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2020 № 53523403; 20) скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2020 № 53523518; 21) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 37683263), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 22) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 37683156), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; 23) визнання за ТОВ "Північний Лідер" права приватної власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю складських приміщень площею 8007,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2045415418107, номер запису про право власності 36250053), розташовану за адресою: комплекс будівель і споруд № 14, с/рада Поліська, Коростенський р-н, Житомирська обл.

Позовні вимоги з посиланням на положення статті 41 Конституції України, статей 203, 215, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (зі змінами) обґрунтовано обставинами порушення відповідачами права власності ТОВ "Північний Лідер" на нерухоме майно - нежитлову будівлю складських приміщень площею 8007,9 м2, розташовану за адресою: комплекс будівель і споруд № 14, с/рада Поліська, Коростенський р-н, Житомирська обл.

1.2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду він був та залишається власником нежитлової будівлі загальною площею 8007,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2045415418107), що юридично вважається такою, що розташована за адресою: комплекс будівель і споруд № 14, с/рада Поліська, Коростенський район, Житомирська область на земельній ділянці площею 2,2966 га, кадастровий номер 1822384400:08:000:0140. Водночас суд зазначив, що нежитлова будівля загальною площею 8007,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2045415418107) як окремий об`єкт нерухомого майна не існує в натурі; станом на 08.08.2020 юридично існують як окремі об`єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107), власник - ТОВ "Коростенський завод Трансмаш"; нежитлове приміщення загальною площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107), власник - ТОВ "Коростенський завод Трансмаш"; нежитлова будівля площею 8007,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2045415418107), власник - ТОВ "Північний лідер".

За висновком суду позивач не довів порушення його права власності на нежитлову будівлю загальною площею 8007,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2045415418107), набуте станом на 13.04.2020, стосовно юридичних фактів набуття права приватної власності ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" і ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нерухоме майно загальною площею 5012,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1980435818107) станом на 06.12.2019 та 15.01.2020, відповідно, про скасування державної реєстрації речових прав на яке заявлено позовні вимоги.

Щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2020, то суд зазначив, що ТОВ "Північний лідер" не доведено, що станом на дату укладення (вчинення) оспорюваного правочину у позивача існувало суб`єктивне цивільне право на предмет відчуження за цим договором. Також суд послався на те, що існує часткове накладення приміщень, які належать позивачеві, на приміщення, які належать відповідачеві, проте ТОВ "Північний лідер" фактично порушує питання щодо скасування права приватної власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" в цілому на об`єкт нерухомості загальною площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107), що не може бути задоволено, у тому числі, із тих підстав, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, якому присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, не зумовлює припинення існування цього об`єкта.

Також суд відмовив у задоволенні похідних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2020 і від 08.08.2020 та державної реєстрації відповідного речового права.

Разом із тим суд першої інстанції дійшов висновку і про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України за недоведеністю таких вимог.

1.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "Північний Лідер" задоволено частково, а саме скасовано рішення приватного нотаріуса Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н. С. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 51196016 від 18.02.2020; скасовано рішення приватного нотаріуса Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н. С. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.02.2020 № 51194532; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державну реєстрацію права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 35542820), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державну реєстрацію права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 35544216), що розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04.06.2020 нежитлового приміщення площею 3391,4 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладений між ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" і ТОВ "Каро" Фітнес Центр", посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1774; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04.06.2020 нежитлового приміщення площею 6299,1 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладений між ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" і ТОВ "Каро" Фітнес Центр", посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1773; скасовано рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020 № 52516372; скасовано рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020 № 52515241; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державну реєстрацію права власності ТОВ "Каро" Фітнес Центр" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 36751175), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державну реєстрацію права власності ТОВ "Каро" Фітнес Центр" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 36750045), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу від 08.08.2020 нежитлового приміщення площею 3391,4 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладений між ТОВ "Каро" Фітнес Центр" і ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрований в реєстрі за № 2545; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу від 08.08.2020 нежитлового приміщення площею 6299,1 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська область, укладений між ТОВ "Каро" Фітнес Центр" та ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрований в реєстрі за № 2544; скасовано рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2020 № 53523403; скасовано рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2020 № 53523518; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державну реєстрацію права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 37683263), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державну реєстрацію права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 37683156), що розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; визнано за ТОВ "Північний Лідер" право приватної власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю складських приміщень площею 8007,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2045415418107, номер запису про право власності 36250053), розташовану за адресою: комплекс будівель і споруд № 14, с/рада Поліська, Коростенський р-н, Житомирська обл. У решті позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач набув право власності на зазначене майно на законних підставах, а оскільки таке право не визнається відповідачами, то відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню. Обґрунтовуючи висновки про скасування рішень і державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення прийняті приватним нотаріусом на підставі недостатніх і суперечливих відомостей з порушенням пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Також суд визнав недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, які укладалися 04.06.2020 та 08.08.2020 між ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" і ТОВ "Каро" Фітнес Центр", оскільки, за висновками суду, ці договори мають ознаки фіктивного правочину.

1.4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2020, а справу направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду, оскільки цей суд допустив неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин та порушення норм процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дослідження належним чином зібраних справі доказів. Суд касаційної інстанції, серед іншого, наголосив на необхідності з`ясування судом того, чи є належним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

1.5. 03.02.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Північний лідер" надійшло клопотання про прийняття відмови позивача від частини позовних вимог, а саме від вимоги про визнання за ТОВ "Північний Лідер" права приватної власності на нежитлову будівлю - нежитлову будівлю складських приміщень площею 8007,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2045415418107, номер запису про право власності 36250053), розташовану за адресою: комплекс будівель і споруд № 14, с/рада Поліська, Коростенський р-н, Житомирська обл., та закриття провадження у справі в цій частині.

1.6. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 прийнято відмову ТОВ "Північний лідер" від частини позовних вимог, а саме від вимоги про визнання за ТОВ "Північний Лідер" права приватної власності на нежитлову будівлю - нежитлову будівлю складських приміщень площею 8007,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2045415418107, номер запису про право власності 36250053), розташовану за адресою: комплекс будівель і споруд № 14, с/рада Поліська, Коростенський р-н, Житомирська обл. Визнано нечинним рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021 у справі № 906/129/21 в частині позовної вимоги про визнання за ТОВ "Північний Лідер" права приватної власності на вказану нежитлову будівлю; закрито провадження у справі в цій частині вимог.

1.7. За результатами нового апеляційного розгляду справи, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у позові, зазначив, зокрема, що як позивачу так і Малому приватному підприємству "Мета" (далі - МПП "Мета"), у якого позивач за договором купівлі-продажу від 13.04.2020 придбав нежитлову будівлю загальною площею 8007,9 м2, на дату реєстрації права власності на належні їм об`єкти нерухомості було відомо (могло бути відомо) про державну реєстрацію права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на дві нежитлові будівлі площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107) і 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107). Однак, позивач не відмовився від укладення такого договору, а навпаки, уклав його і зареєстрував за собою право власності та звернувся до суду з позовом з вимогою захистити це право від, зокрема, осіб, які набули право власності на спірний об`єкт раніше. Суд звернув увагу на те, що, зважаючи на положення статей 182, 328, 640 Цивільного кодексу України, позивач став носієм прав власника нерухомого майна лише після укладення договору та державної реєстрації права на майно, а тому захищати свої права він може з моменту їх виникнення і на майбутнє.

Разом із тим апеляційний господарський суд, зважаючи на обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2021, беручи до уваги предмет і підставу позову, обставини справи, дійшов висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту у наведеному випадку, оскільки вирішення похідних вимог без вирішення спору про право, яке існує між учасниками справи (сторонами і третіми особами), унеможливлює захист прав позивача, який вважає себе власником спірного майна.

1.8. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 було частково задоволено заяву ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/129/21 про стягнення судових витрат. Стягнуто з ТОВ "Північний лідер" на користь ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" 38 590,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

2. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

2.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ТОВ "Північний лідер" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 і рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н. С. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.02.2020 № 51196016; скасування рішення приватного нотаріуса Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.02.2020 № 51194532; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 35542820), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 35544216), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.06.2020 нежитлового приміщення площею 3391,4 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" та ТОВ "Каро" Фітнес Центр", посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С., зареєстрованого в реєстрі за № 1774; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.06.2020 нежитлового приміщення площею 6299,1 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" і ТОВ "Каро" Фітнес Центр", посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С., зареєстрованого в реєстрі за № 1773; скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020 № 52516372; скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020 № 52515241; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Каро" Фітнес Центр" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 36751175), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Каро" Фітнес Центр" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 36750045), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу від 08.08.2020 нежитлового приміщення площею 3391,4 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Каро" Фітнес Центр" і ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С., зареєстрованого в реєстрі за № 2545; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу від 08.08.2020 нежитлового приміщення площею 6299,1 м2, розташованого за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл., укладеного між ТОВ "Каро" Фітнес Центр" і ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С., зареєстрованого в реєстрі за № 2544; скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2020 № 53523403; скасування рішення приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2020 № 53523518; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 3391,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033782618107, номер запису про право власності 37683263), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл.; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державної реєстрації права власності ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" на нежитлове приміщення площею 6299,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107, номер запису про право власності 37683156), розташоване за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, 8, м. Коростень, Житомирська обл. В іншій частині просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 і рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021 залишити без змін. Водночас скаржник просить скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023, якою було стягнуто з ТОВ "Північний лідер" на користь ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" 38 590,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Скаржник вважає рішення і постанову у справі ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права; на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 4 (пункт 1 частини 3 статті 310) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:

- застосування статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування висновків Верховного Суду стосовно одночасного існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна (постанови від 01.02.2023 у справі № 450/167/16-ц, від 28.07.2022 у справі № 910/18694/15, від 01.12.2021 у справі № 463/2340/17, від 02.02.2021 у справі № 909/1286/19, від 05.02.2020 у справі № 520/6906/17, від 04.02.2020 у справі № 914/520/18, від 18.09.2019 у справі № 463/4388/16); стосовно того, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності (постанови від 15.02.2023 у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 17.01.2023 у справі № 29/5005/6325/2011 (№ 904/8849/21), від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (№ 904/7806/21), від 18.10.2022 у справі № 916/1261/16 (№ 916/2158/21), від 12.01.2021 у справі № 922/3042/16);

- застосування статей 182, 640 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.11.2021 у справі № 927/934/20 стосовно дійсності речового права у разі, коли таке виникло до 01.01.2013 і було зареєстровано відповідно до законодавства;

- застосування статей 203, 215 Цивільного кодексу України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.05.2022 у справі № 275/194/20, про те, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України;

(2) недослідження судом зібраних у справі доказів, зокрема щодо набуття відповідачем - ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" права власності на об`єкт нерухомості (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас скаржник, посилаючись на положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та зазначаючи про те, що додаткове судове рішення є невід`ємною складовою частиною основного судового рішення, просив скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції у справі.

2.2. ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" у заяві про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі просило відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження у справі № 906/129/21 за касаційною скаргою ТОВ "Північний лідер" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023. Проте підстав для задоволення цього клопотання немає, оскільки суд касаційної інстанції установив, що матеріали касаційної скарги відповідають вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (в частині оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 і рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021) та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (щодо оскарження додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023), про що було зазначено в ухвалі від 22.03.2023.

2.3. Від ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" надійшло клопотання про долучення доказів.

2.4. Від МПП "Мета" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа підтримала касаційну скаргу позивача, посилаючись на незаконність оскаржених у справі судових рішень та наявність правових підстав для її задоволення та скасування ухвалених у справі судових рішень про відмову у позові з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Також у відзиві третя особа заперечила проти клопотання ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" про долучення доказів у справі. Водночас від МПП "Мета" надійшли додаткові пояснення у справі.

2.5. Від ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Також товариство надіслало додаткові пояснення у справі та клопотання про долучення доказів.

2.6. Від ТОВ "Північний лідер" надійшли додаткові письмові пояснення.

2.7. Від ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 906/129/21 у зв`язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, а саме до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/1079/21.

2.8. ТОВ "Північний лідер" заперечило проти клопотання про зупинення провадження у справі та просило відмовити у його задоволенні; вважало, що у такий спосіб ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" затягує розгляд справи на стадії касаційного перегляду, чим порушує права позивача як законного власника спірного об`єкта нерухомого майна на своєчасне вирішення спору.

2.9. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що наведені ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" підстави для зупинення провадження у цій справі не належать до випадків, передбачених статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, коли суд зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі, а наявні у цій справі матеріали дозволяють самостійно оцінити наявність чи відсутність підстав для задоволення касаційної скарги у цій справі. За таких обставин, враховуючи межі касаційного розгляду, підстави касаційного оскарження, а також беручи до уваги предмет оскарження та вимоги касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 906/129/21 та, відповідно, задоволення клопотання відповідача.

2.10. Від ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" судом отримано міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду справи.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

3.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданої касаційної скарги з огляду на таке.

3.3. Як уже зазначалося, скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилався на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Перевіривши доводи скаржника в цій частині, Верховний Суд зазначає, що вказана норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Водночас посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 450/167/16-ц, від 28.07.2022 у справі № 910/18694/15, від 01.12.2021 у справі № 463/2340/17, від 02.02.2021 у справі № 909/1286/19, від 05.02.2020 у справі № 520/6906/17, від 04.02.2020 у справі № 914/520/18, від 18.09.2019 у справі № 463/4388/16, від 12.01.2021 у справі № 922/3042/16, а також у постановах Верховного Суду у справах про банкрутство, а саме постановах від 15.02.2023 у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 17.01.2023 у справі № 29/5005/6325/2011 (№ 904/8849/21), від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (№ 904/7806/21), від 18.10.2022 у справі № 916/1261/16 (№ 916/2158/21), щодо застосування судами статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки вказані постанови Верховного Суду були прийняті за інших предмета (в окремих справах) та підстав позову, обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судові рішення, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками. Водночас аналіз висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у постанові в справі, в якій подано касаційну скаргу, враховуючи наявну судову практику щодо ефективного способу захисту права власності на нерухоме майно у разі, коли речове право зареєстровано за іншою особою, та зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини неефективності обраного позивачем способу захисту, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду. До того ж, як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З цих же підстав - через неподібність правовідносин колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 927/934/20, від 24.05.2022 у справі № 275/194/20; аналіз висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у постанові у справі, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах; положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України цей суд не застосовував; як уже зазначалося, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення у справі про відмову у позові, виходив, зокрема із неефективності обраного позивачем у наведеному випадку способу захисту права, оскільки такий обраний позивачем спосіб не вирішує наявного між учасниками справи спору про речове право на спірне майно.

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Як свідчить зміст касаційної скарги, її було подано також на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та мотивовано тим, що суди не дослідили зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а саме лише посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про недослідження судами зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Поза тим, як свідчать матеріали справи та це установили суди, предметом позову у цій справі (з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог) є вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав, скасування державної реєстрації речових прав, скасування свідоцтва про право власності та визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які загалом були обґрунтовані незаконністю реєстраційних дій щодо реєстрації речових прав на спірне майно внаслідок чого позивача було позбавлено права власності на належну йому нерухомість.

Колегія суддів зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Зважаючи на підстави та зміст позову, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що позивачем у наведеному випадку обрано неефективний спосіб захисту, у зв`язку з чим Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду саме в частині неефективно обраного позивачем способу захисту права як такого, що не вирішує наявного між сторонами спору про речове право на спірне майно.

При цьому колегія суддів касаційного господарського суду звертає увагу на те, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72- 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

Водночас у пунктах 108- 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) викладено такі висновки: "Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту".

Разом із тим колегія суддів зазначає, що у частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 388 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Згідно з правовою позицію, сформованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 в контексті застосування, зокрема, статті 388 Цивільного кодексу України, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

У постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

При цьому відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 329/1114/19-ц, від 01.08.2021 у справі № 329/253/20, від 21.04.2022 у справі № 759/10589/13-ц).

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, обраний позивачем спосіб захисту (скасування рішень про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, стороною яких позивач не є) не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, оскільки, як уже зазначалося, саме у віндикаційному позові суд досліджуватиме та встановлюватиме обставини виникнення/набуття позивачем права власності на спірне майно, а отже, те чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, та, відповідно, у такий спосіб і буде вирішено спір про право стосовно спірного майна.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у справі, яка переглядається, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то висновки судів попередніх інстанцій та, відповідно, аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

3.4. Поза тим, як уже зазначалося, скаржник, посилаючись на наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, просив скасувати також і додаткову постанову суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат, як таку, що є похідною від первісного судового рішення (постанови) та є його невід`ємною складовою.

Колегія суддів зазначає, що в силу приписів статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового рішення, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення. У випадку скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього. Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17. Отже, у випадку скасування первісного судового рішення за результатом вирішення спору по суті це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

Проте у наведеному випадку підстав для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції ухваленої на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат немає; аргументів щодо неправильного здійснення судом розподілу судових витрат скаржник у касаційній скарзі не наводить і її такими доводами не обґрунтовує.

4. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. Отже, враховуючи викладене, оскаржені у справі судові рішення про відмову у позові підлягають залишенню без змін, однак з мотивів, викладених у цій постанові суду касаційної інстанції, а саме через неефективність обраного позивачем способу захисту. За вказаного, слід залишити без змін і додаткову постанову суду апеляційної інстанції.

4.3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне провадження у справі № 906/129/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер", відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 і рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2021 у справі № 906/129/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак