Постанова

від 21.06.2023 по справі 144/134/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/134/22

Провадження № 22-ц/801/1232/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 рокуСправа № 144/134/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

за участі секретаря судового засідання Куленко О. В., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гавриша Л. І., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Фірма

«Гарант» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земель-

ною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, скасування держав-

ної реєстрації права оренди земельної ділянки,

за апеляційною скаргою відповідача Малого приватного підприємства «Фірма «Гарант» в особі адвоката Клінчикова Сергія Олександровича на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у смт Теплику Вінницької області за головування судді Германа О. С., повний текст якого складений 07 квітня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся у Теплицький районний суд Вінницьцької області з позовом до Малого приватного підприємства ( далі - МПП ) «Фірма «Гарант» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, посилаючись на наступні обставини. Позивач відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 квітня 2016 року ( спадкова справа № 83/2014 року, зареєстровано у реєстрі за но-мером 261 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523786000:02:000:0018, площею 4,5236 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. Зазначену земельну ділянку позивач успадкував після смерті свого діда ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку тепер зареєстроване нотаріусом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем.

У грудні 2021 року у відділі надання адміністративних послуг Теплицької селищної ради Вінницької області, ОСОБА_1 дізнався, що між ним та МПП «Фірма «Гарант» укладений договір оренди належної йому земельної ділянки строком на десять років, який згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року за № 29883418 зареєстрований державним реєстратором Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області Грабовим М. І. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2016 року, запис про право оренди земельної ділянки за № 14794751. Проте договір оренди земельної ділянки ОСОБА_1 не підписував, нікого на такі дії не уповноважував, волевиявлення щодо укладання договору у нього не було.

Неодноразові звернення до представників МПП «Фірма «Гарант» з питання надання копії договору оренди землі, інших документів, на підставі яких використовується його земельна ділянка, позитивних наслідків не дали, ніякої інформації позивач не отримав. У грудні 2021 року ОСОБА_1 стало відомо, що примірник договору оренди землі відповідач видав його батьку ОСОБА_3 та у цей же період він подав орендарю письмове повідом-лення із запереченням щодо використання його земельної ділянки, про те, що договір ним не підписувався, згоди на укладення договору оренди землі він не надавав, відповідного воле-виявлення у нього не було. Як з`ясувалося, договір оренди землі без доручення і відома пози-вача підписав його батько ОСОБА_3 , який щороку отримував плату за використання зе-мельної ділянки.

Оскільки добровільно погодити із відповідачем припинення дії договору оренди землі не вдалося, ураховуючи, що оспорюваний правочин є неукладеним, а державна реєстрація права оренди земельної ділянки за МПП «Фірма «Гарант» порушує право позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволений, йому усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 0523786000:02:000:0018, шляхом зобов`язання МПП «Фірма «Гарант» повернути ОСОБА_1 дану земельну ділянку, розташовану на тери-торії Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, з цільовим призна-ченням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,5236 га; скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523786000:02:000: 0018, здійснену на підставі договору оренди землі від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та МПП «Фірма «Гарант», яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2016 року державним реєс-тратором Грабовим М. І., номер запису про право оренди земельної ділянки 14794751, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року № 29883418, та припинене речове право - право оренди земельної ділянки, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2016 року за МПП «Фірма «Гарант» державним реєстратором Грабовим М. І., номер запису про інше речове право № 14794751. Стягнуто з МПП «Фірма «Гарант» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у сумі 6515,60 гривень.

Не погоджуючись із ухваленим 29 березня 2023 року рішенням суду першої інстанції, представник відповідача МПП «Фірма «Гарант» адвокат Клінчиков С. А. оскаржує його в апеляційному порядку, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, без дотримання норм процесуального права, без повного, всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд першої інстанції, ураховуючи експертний висновок від 13 вересня 2022 року № СУ-19/102-22/10831-ПЧ про виконання підпису у договорі оренди землі не ОСОБА_1 , а іншою особою, дійшов висновку про неукладеність спірного договору оренди землі.

Вважаючи висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналіс-тичного центру МВС України від 13 вересня 2022 року № СУ-19/102-22/10831-ПЧ необгрун-тованим, побудованим на недостовірних зразках підпису позивача, зробленим за недобро-совісної поведінки експертів, представник МПП «Фірма «Гарант» адвокат Клінчиков С. О. в апеляційній скарзі просив суд призначити у цій справі повторну судову почеркознавчу екс-пертизу, проведення якої доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою апеляційного суду від 21 червня 2023 року, постановленою у судовому засі-данні за участі представника ОСОБА_1 адвоката Гавриша Л. І., який заперечив обгрунто-ваність заявленого клопотання та необхідність призначення у справі повторної судової по-черкознавчої експертизи, у задоволенні заявленого стороною відповідача клопотання відмов-лено.

Ухвалою апеляційного суду від 18 травня 2023 року клопотання представника МПП «Фірма «Гарант» адвоката Клінчикова С. О. задоволене, йому поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду від 29 березня 2023 року, дія оскаржуваного рішення зупинена.

Визначеним цивільним процесуальним законом правом, забезпеченим ухвалою апеля-ційного суду від 18 травня 2023 року, скористалися позивач ОСОБА_1 та його адвокат Гавриш Л. І., які 02 червня 2023 року подали відзив на апеляційну скаргу представника від-повідача. У цьому відзиві сторона позивача зазначає, що вважає оскаржуване рішення ухва-леним з додержанням матеріальних та процесуальних норм права, натомість апеляційна скарга на зазначене рішення суду не відповідає дійсним обставинам, ствердженим доказами, дослідженими у порядку, установленому ЦПК України. Доводи скаржника про укладення МПП «Фірма «Гарант» договору оренди землі із орендодавцем ОСОБА_1 , який, нібито, підписав цей договір, не відповідає дійсності, оскільки позивач цей договір не підписував. Така обставина доводиться висновком судової почеркознавчої експертизи. Позивач та його представник просять залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а судове рішення - без змін.

У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представник відповідача МПП «Фірма «Гарант» адвокат Клінчиков С. О. не з`явилися з невідомих причин, будь-яких заяв від них суду не надходило. Зазначені учасники справи у належний спосіб завчасно по-відомлені про місце, день та час розгляду справи, про що у її матеріалах містяться відповідні докази ( т. 2, а. с. 37 - 40 ). Відповідно до норм статті 372 ЦПК України, ураховуючи думку представника позивача Гавриша Л. І., який вважає можливим розглянути справу у даному судовому засіданні, оскільки підстав для відкладення розгляду справи немає, колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути справу у порядку апеляційного провадження у відсутності тих учасників справи, котрі не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача адвоката Гавриша Л. І., який вважає скаргу безпідставною, а оскаржуване судове рішення законним й обгрунтованим, дослідивши матеріали справи, ретельно проаналізу-вавши у сукупності наявні у ній докази, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржу-ваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дій-шов висновку, що апеляційна скарга представника відповідача МПП «Фірма «Гарант» адвоката Клінчикова С. О. задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрун-тованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є законним, обгрунтованим та справедливим.

У даній справі мають місце наступні фактичні обставини, які не оспорюються учас-никами справи. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 квітня 2016 року серії НАІ 416779, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,5236 га, розташованої на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької об-ласті, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із договором оренди землі від 10 травня 2016 року земельна ділянка ОСОБА_1 передана в оренду МПП «Фірма «Гарант» строком на десять років. Цей договір 27 травня 2016 року державним реєстратором Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області Грабовим М. І. згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року № 29883418 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на не-рухоме майно, номер запису про право оренди земельної ділянки № 14794751. Судом першої інстанції установлено, що відповідно до висновку експерта від 13 вересня 2022 року № СЕ-19/102-22/10831-ПЧВінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України підпис у графі «Орендодавець» договору оренду землі від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та МПП «Фірма «Гарант» в особі директора Нечиталюка І. В., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Підпису графі «Орендодавець» договору оренду землі від 10 травня 2016 року, укладе-ного між ОСОБА_1 та МПП «Фірма «Гарант» в особі директора Нечиталюка І. В. ( нада-ного МПП ), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпи-су ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , усуваючи йому перешкоди у користуванні та розпо-рядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523786000:02:000: 0018, які чиняться МПП «Фірма «Гарант», шляхом зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 його зе-мельну ділянку площею 4,5236 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільсько-господарського виробництва, розташовану на території Пологівської сільської ради Теплиць-кого району Вінницької області, суд першої інстанції із посиланням на норми статей 6, 11, 202, 203, 207, 627 ЦК України, норми Закону України «Про оренду землі» зазначив, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( частина перша статті 638 ЦК України ).

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на дату, зазначену у спірному правочині, договір оренди землі укладається у письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації. Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї із істотних його умов, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону ( частина друга цієї ж статті ). У разі ж якщо сторо-ни не досягли згоди щодо встановлення істотних умов договору, такий договір є неукладе-ним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13 Верховний Суд України виклав правову позицію про те, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судому у поста-нові від 11 червня 2018 року у справі № 151/117/17. Крім того у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13 вказано, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони дого-вору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами.

Ураховуючи підстави позову ОСОБА_1 , наведені ним у позовній заяві, де позивач, вважаючи, що його земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, наполягає на поверненні йому земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, викладеного в оскаржуваному рішенні, про те, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем ( тимчасовим володільцем ) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. При цьому належить мати на увазі, що, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Такий висновок викла-дений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц ( пункт сімдесят перший ), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц ( пункт дев`яносто шостий ), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц ( пункт вісімдесят перший ), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт дев`яносто сьомий )).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Обраний позивачем та судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Суд урахував правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц з огляду на те, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523786000:02:000:0018, площею 4,5236 га, а відповідач, у фактичному користуванні якого без установлених законом підстав знаходиться вказана зе-мельна ділянка, своїми діями, не пов`язаними із позбавленням володіння, порушує права по-зивача, як власника земельної ділянки, створює перешкоди у користуванні позивачем своїм майном, тому порушене право позивача підлягає захисту, що полягає в усуненні ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання МПП «Фірма «Гарант» повернути її власнику.

Керуючись нормами Закону України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент реєстрації права оренди земельної ділянки позивача за МПП «Фірма «Гарант», суд констатував, що державна реєс-трація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проводиться державним реєстратором у порядку, передба-ченому вказаним Законом, на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки. Державна реєстрація прав на землю є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав власності, користування, зокрема, права оренди землі, що супроводжу-ються внесенням даних про зареєстровані права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Беручи до уваги те, що договір оренди спірної земельної ділянки від 10 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та МПП «Фірма «Гарант», ОСОБА_1 не підписував, у державного реєстратора Грабового М. І. не було підстав для прийняття 27 травня 2016 року рішення про державну реєстрацію права оренди його земельної ділянки за МПП «Фірма «Гарант» на підставі цього договору, внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Малим приватним підприємством «Фірма «Гарант», вчиненого за номером запису про інше речове право 14794751. Як висновок позов у частині скасування державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки, здійсне-ної на підставі договору оренди землі від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та МПП «Фірма «Гарант», яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Грабовим М. І. 27 травня 2016 року за номером запису про право оренди земельної ділянки 14794751 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року № 29883418, та припинення речового права - права оренди земельної ділянки, зареєстрованого 27 травня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за МПП «Фірма «Гарант» державним реєстратором Грабовим М. І., номер запису про інше речове право - 14794751, підлягає задоволенню.

Із висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 29 березня 2023 року, апеляційний суд повністю погоджується, вони є правильними, об`єктивними, такими, що узгоджуються із фактичними обставинами справи.

Звернувшись до суду з вимогами про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом повернення відповідачем земельної ділянки, ОСОБА_1 вказав, що не підписував договір оренди землі, волевиявлення у нього на укладення цього договору не було. Таке твердження ОСОБА_1 є правдивим, об`єктивним, обгрунтованим на підставі висновку проведеної у справі за ініціативи позивача судової почеркознавчої експертизи, згідно із яким підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 10 травня 2016 року виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою із ретельним наслідуванням підпису позивача.

Згідно і з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму ( оренди ) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( частина перша статті 638 ЦК України ).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій ( електронній ) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

За змістом статей 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі. У разі ж якщо сторони не досягли згоди з усіх без винятку істотних його умов такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинений ( договір, який не укладений ), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинений.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідно-шення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкоду-вання моральної ( немайнової ) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захис-ту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про правильність оскаржуваного рішення суду від 29 березня 2023 року щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки судове рішення не суперечить нормам матеріального права, які регулюють питання здійснення права власності позивача на земельну ділянку, правовідносини, які склалися та наразі мають місце між сторонами у справі, суд не порушив норм процесуального права, розглядаючи даний спір.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти Украї-ни» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів у справі керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі спів-існування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспро-стованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням право-суддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином за-значені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'-язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національ-ного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги представника МПП «Фірма «Гарант» адвоката Клінчикова С. О. не спростовують висновків суду першої інстанції щодо законності задоволення по-зовних вимог, викладених в оскаржуваному рішенні, мотиви скарги є недостатніми для ви-знання цього рішення ухваленим з порушенням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Фактично критика судового рішення зводиться до непра-вильних висновків проведеної із порушеннями установленого порядку судової почерко-знавчої експертизи, чому апеляційний суд дав оцінку у своїй відповідній ухвалі від 21 червня 2023 року, постановленій у цьому ж судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі норм статті 141 ЦПК України понесені відповідачем судові витрати у цій справі у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції компенсації за рахунок позивача не підлягають. Оскільки оскаржуване рішення зміні чи скасуванню не під-лягає, немає жодних підстав для перерозподілу судових витрат між сторонами у справі.

Відповідно до норм статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеля-ційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 372, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Фірма Гарант» в особі представ-ника адвоката Клінчикова Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Фірма Гарант» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шля-хом повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки залишити без змін.

Поновити дію рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 червня 2023 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

С. Г. Копаничук