Постанова

від 19.06.2023 по справі 607/22488/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/22488/20Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О. М. Провадження № 22-ц/817/19/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Дикун С. І., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

сторін:

представника апелянта - Ходаня М.В. ,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - Іващука В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/22488/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року (ухвалене суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 16 травня 2022 року) в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 03.03.2020 року його батько ОСОБА_7 зробив заповітне розпорядження та заповів йому належний на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0.1281 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за цією ж адресою. Також, батько ОСОБА_7 заповів ОСОБА_8 належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за цією адресою та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в селі Клебанівка Підволочиського району.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер та він звернувся до державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, тоді дізнався, що 15.05.2020 року його батько заповів все своє майно громадянці ОСОБА_2 .

Позивач зазначив, що його батько хворів онкологічним захворюванням, систематично приймав сильнодіючі обезболювальні ліки, а відтак під час складання заповіту на ім`я ОСОБА_2 через власний психічний та емоційний стан не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

У зв`язку з наведеним просив суд визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_7 , який складений на користь відповідачки ОСОБА_2 та посвідчений 15.05.2020 року секретарем Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Скочеляс І.О., а також, стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.05.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 12.10.2021 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/22488/20 призначено посмертну комісійну судово-психіатричну експертизу. Звертає увагу на те, що експертиза по даній справі проведена за участю лише одного судового експерта Косовської Л.В. Таким чином, у справі проведено звичайну судово-психіатричну експертизу, а не комісійну посмертну судово-медичну експертизу, чим грубо порушено вимоги ухвали суду.

Зазначає, що протягом всього часу захворювання ОСОБА_7 систематично вводилися наркотиковмісні препарати трамадол та морфін, що підтверджено листками призначення наркотичних засобів. Отже, будучи психічно та фізично залежним від наркотику, стан батька супроводжувався психічними розладами та порушеннями. Апелянт вважає, що батько, хворіючи та приймаючи наркотичні засоби, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому такий заповіт від 15.05.2020 року є недійсним.

У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.05.2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити.

14.07.2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що із змісту оскаржуваного заповіту, який посвідчений секретарем Великогаївської сільської ради, слідує, що ОСОБА_7 , як спадкодавець, усвідомлював значення своїх дій та був дієздатним.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21.04.2023 року у справі призначено посмертну комплексну комісійну судово-медичну та судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи призначалися та чи вводилися хворому ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно даних, які містяться в медичній карті амбулаторного хворого №4129, наркотичні засоби (анальгетики)?

2. Якщо так, то які саме, коли, ким, протягом якого періоду часу та в якій дозі?

3. Чи був порушений стан свідомості ОСОБА_7 в момент складання заповіту 15 травня 2020 року (згідно даних, які містяться в медичній карті амбулаторного хворого №4129)?

4. Якщо так, то чим це було викликано - хворобою чи дією наркотичних препаратів (анальгетиків)?

5. Чи міг спадкодавець ОСОБА_7 під час складання заповіту 15 травня 2020 року в зв`язку із введенням йому наркотичних засобів (анальгетиків) давати звіт своїм діям та керувати ними (згідно даних, які містяться в медичній карті амбулаторного хворого №4129)?

Проведення експертизи доручено :

- експертам Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи;

- експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України»;

- лікарю-наркологу КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради, експерту групи експертів Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації за напрямом «Психічне здоров`я».

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

12.05.2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи надійшли матеріали цивільної справи № 607/22488/20 із висновком експерта.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02.06.2023 року поновлено апеляційне провадження у даній справі.

В судовому представник апелянта - адвокат Ходань М.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Відповідачка ОСОБА_12 ю та її представник - адвокат Іващук В.М., проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Батьками позивача ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , повторно видане 20.11.2020 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 3029.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер у віці 68 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , повторно видане 07.08.2020 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 69.

За життя, 03.03.2020 року ОСОБА_7 склав заповіт, який посвідчений секретарем Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Скочеляс І.О. та зареєстровано в реєстрі за №15, відповідно до якого належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0.1281 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за цією адресою, заповів позивачу ОСОБА_6 . Також ОСОБА_7 заповів ОСОБА_8 належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за цією адресою та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в с.Клебанівка Підволочиського району.

Також, 03.03.2020 року ОСОБА_7 склав заповіт, який посвідчений секретарем Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Скочеляс І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 16, відповідно до якого належну йому земельну ділянку площею 3.3827 га для ведення товарного с/г виробництва, що розташована на землях Клебанівської сільської ради Підволочиського району, заповів ОСОБА_2 .

Пізніше, 15.05.2020 року ОСОБА_7 склав заповіт, який посвідчений секретарем Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Скочеляс І.О. та зареєстровано в реєстрі за №33, відповідно до якого все майно, яке на день смерті буде йому належати, де б воно не знаходилось і в чому б не полягало, заповів ОСОБА_2 .

Згідно довідки Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 10.06.2020 року №853 вбачається, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації в с.В.Гаї Тернопільського району і за рахунок власних коштів здійснювала поховання гр. ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав разом із ОСОБА_2 в с.В.Гаї Тернопільського району та вели спільне господарство, про що свідчить акт опитування сусідів №23 від 10.06.2020 року.

Згідно матеріалів медико - експертної справи особи з інвалідністю І групи, підгрупи «Б» ОСОБА_7 , 1952 р.н., який проживав за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_7 мав заключний діагноз: Хондросаркома лівої в/гомілкової кістки (видалення пухлини 2019 рік). Рецидив ІІ кл. гр.

Після огляду сімейним лікарем ОСОБА_13 було встановлено, що об`єктивно загальний стан ОСОБА_7 після ампутації лівої ноги на рівні середньої третини стегна, відносно задовільний. Діагноз: Хондросаркома лівої в/гомілкової кістки (видалення пухлини 2019 рік). Рецедив ІІ кл. гр. ІХС. Кардіосклероз у поєднанні з метаболічною кардіоміопатією. КВР 2. СН І ст. Хронічний персистуючий гепатит. Хронічний калькульозний холецистит. Нефроптоз лівої нирки І ст.

Згідно відповіді КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради № 03-1/2807 від 27.07.2021 року на запит суду та отриманої судом 02.08.2021 року вбачається, що ОСОБА_7 , житель с. В.Гаї Тернопільського району Тернопільської області, за медичною допомогою до лікаря-психіатра поліклінічного відділення не звертався.

Також, згідно відповіді КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради № 03-7/3155 від 17.08.2021 року на запит суду та отриманої судом 26.08.2021 року вбачається, що ОСОБА_7 , житель с.В.Гаї Тернопільського району Тернопільської області, за медичною допомогою до лікаря-психіатра поліклінічного відділення не звертався.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 510 КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради від 15.11.2021 року встановлено, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігався онкологом, сімейним лікарем з приводу хондросаркоми лівої великогомілкової кістки (видалення пухлини 2019 рік). Рецидив II кл.гр. Стан після оперативного лікування (07.10.19 р.) ампутація лівої ноги на рівні середньої третини стегна та одного курсу ПХТ. Отримував трамадол та морфін. Про це свідчать листки призначення з амбулаторної карти. Регулярно оглядався сімейним лікарем, про що свідчать записи в амбулаторній карті. В записах в амбулаторній карті відсутні ознаки будь-яких розладів психіки. Записів оглядів психіатра або невролога в амбулаторній карті відсутні. Довідка КНП «ТОКПЛ» ТОР № 03-7/2807 від 27.07.21 року ОСОБА_7 за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався. Довідка КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР № 2806/1 від 11.08.21 року ОСОБА_7 на обліку їх закладу не перебуває і за медичною допомогою в заклад не звертався.

На підставі вищенаведеного, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_7 на період, який відноситься до складання заповіту на користь ОСОБА_2 (15.05.20 р.) психічними хворобами або тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав. Про це свідчать дані матеріалів справи та медичної документації, відомості про анамнез життя під експертного в матеріалах справи дуже обмежені. Відомо, що ОСОБА_7 отримав середньо-спеціальну освіту. Останні роки перебував на пенсії по віку, а потім отримував пенсію по інвалідності І група підгрупа «Б». В листопаді 2018 року отримав побутову травму, внаслідок якої утворилось пухлиноподібне ураження лівої гомілки. Був прооперований з цього приводу в МЦ «Ортоклініка» 13.04.19 року. Повторне оперативне втручання 07.10.19 року з приводу хондросаркоми з ампутацією лівої ноги на рівні середньої третини стегна, в подальшому при обстеженні у підекспертного були виявлені метастази, як наслідок хондросаркоми. ОСОБА_7 спостерігався з цього приводу у лікарів. В зв`язку з больовим синдромом, за призначенням лікарів отримував обезболюючі та наркотичні засоби. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

В медичній документації, яка представлена в матеріалах справи, відсутні будь-які об`єктивні дані про наявність у підекспертного психічних розладів за період спостереження його лікарями з травня 2019 року по момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . На обліку в лікарів психіатра та нарколога ОСОБА_7 не перебував.

А тому, на період, який відноситься до складання підекспертним ОСОБА_7 заповіту на користь ОСОБА_2 а саме 15.05.2020 року, ОСОБА_7 психічними хворобами чи тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, тому міг давати звіт своїм діям та керувати ними.

Крім того, відповідно до висновку експертів посмертної комплексної комісійної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи № 27 від 09.05.2023 року вбачається, що згідно записів в амбулаторній картці №4129 на ім`я ОСОБА_7 , даних з «Листків призначень», йому призначалися наркотичні медичні препарати з аналгезуючою метою у зв`язку із онкологічним захорюванням, а саме: трамадол, морфін.

В наведених у вищезгаданій амбулаторній карті записах, зроблених сімейним лікарем впродовж амбулаторного споспереження ОСОБА_7 - в тому числі і у записі за 15.05.2020 року, окрім скарг пацієнта на біль та описання стану органів дихання, серцево-судинної системи, органів живота, фізіологічних відправлень і місця хвороби, не наведено жодних інших даних стану пацієнта, за яким в медицині проводиться оцінка функціональності нервової та психічної діяльності. Не вказана навіть оцінка загального стану хворого за клінічними критеріями.

Оскільки у вивченій амбулаторній карті № 4129 відсутні будь-які об`єктивні дані про наявність в ОСОБА_7 психічних розладів за період його лікарського спостереження - в тому числі і у записі за 15.05.2020 року, то враховуючи принцип презумції психічного здоров`я на період, який відноситься складання ОСОБА_7 заповіту, він психічними розладами чи тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, тому міг давати звіт своїм діям та керувати ними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 1254 ЦК України закріплено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

У частині першій статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну свідому уяву про предмет договору та досягли згоди про всі його істотні умови.

Частиною першою статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України.

Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України: від 29.02.2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17.09.2014 у справі № 6-131цс14.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС у постанові від 11.11.2019 у справаі № 496/4851/14-ц відступив від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС, висловленого у постанові від 17.10.2018 у справі у справі № 465/1217/16-ц, підкресливши, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_7 спрямоване на передачу спірного нерухомого майна саме ОСОБА_2 та зафіксоване в оспорюваному заповіті від 15.05.2020 року, було вільним та відповідало його волі. Доказів протилежного позивач в порядку статті 81 ЦПК України не надав.

Як вбачається зі змісту заповіту, його складено у письмовій формі на бланку, із зазначенням часу, місця його складення та засвідчено гербовою печаткою (т.1 а.с.101).

Доводи апеляційної скарги про те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі, не підтверджені відповідними доказами, зокрема і висновком судово-психіатричного експерта № 510 КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради від 15.11.2021 року, висновком експертів посмертної комплексної комісійної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи № 27 від 09.05.2023 року, не ґрунтуються на матеріалах справи і судом їм надано належну оцінку.

Як вбачається з тексту заповіту, його складено за місцем проживання заповідача у зв`язку із хворобою заповідача.

Хворобливий стан заповідача, який перешкоджав йому з`явитись до нотаріуса для укладення заповіту, сторонами визнається і підтверджується свідками.

Апеляційний суд зазначає, що позивач не надав доказів на спростування цих обставин або доказів того, що заповідач мав фізичні вади, які б перешкоджали йому прочитати заповіт особисто та підписати його.

Отже, оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач належних та допустимих доказів не надав.

За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позові, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 26 червня 2023 року.

Головуючий

Судді