Постанова

від 26.06.2023 по справі 826/9799/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2023 року

м. Київ

справа №826/9799/14

адміністративне провадження № К/9901/16722/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В. , Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

заяву Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 (судді Моторний О.А., Борисенко І.В., Кошіль В.В.) у справі № 826/9799/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезко» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дезко» (далі - позивач, ТОВ «Дезко») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1065/2240/31246295 від 05.06.2013 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Глобалспецсервіс» (код ЄДРПОУ 37316341), ТОВ «Фірма «Астейт», ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Вайпергруп», ТОВ «Ветер А.Б.К.» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001792204 від 16.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 508 416 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 118 239 грн та №0001802204 від 16.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 554 053 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 80 388,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001792204 від 16.07.2013 та №0001802204 від 16.07.2013. І іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 залишено без змін.

ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 у справі № 826/9799/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезко» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2014 та відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За правилами п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

В якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункті в201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На підтвердження зазначеного надає копії судових рішень цього ж суду від 10.06.2015 у справі № 2а-13207/12/2070, від 21.08.2018 у справі № 2а-11553/12/2670, прийнятих за подібних обставин та предмета спору.

Суди попередніх інстанцій установили, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва на підставі наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки №666 від 21.05.2013, постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Литвиненко Д.П. від 15.03.2013 винесеної в рамках кримінального провадження №12012110000000044, листа ДПС у м. Києві, листа ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, згідно підпункту 75.1.2, пункту 75.1, статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ДЕЗКО» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Глобалспецсервіс», ТОВ «Фірма «Астейт»», ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Вайпер Груп», ТОВ «Ветер А.Б.К.» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 1065/2240/31246295 від 05.06.2013.

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ДЕЗКО»: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 у розмірі 554 053,00 грн, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.11.2012 у розмірі 508 416,00 грн, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Деснянському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення № 0001792204 від 16.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 508 416,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 118 239,00 грн та № 0001802204 від 16.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 554 053,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 80 388,25 грн.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «СГ Груп Плюс», ТОВ «Фірма «Астейт», ТОВ «Вайпергруп», ТОВ «Ветер А.Б.К.» та ТОВ «Глобалспецсервіс», на виконання умов договорів поставки, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, податковими та видатковими накладними, оформленими належним чином. В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 у справі № 2а-13207/12/2070, суд змінюючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, виходив з того, що подані позивачем акти здачі-приймання виконаних робіт, містять узагальнену інформацію щодо змісту розглядуваних послуг; платником не представлено звітів названих контрагентів, які б дозволяли встановити, яких саме постачальників було знайдено для позивача у процесі виконання цих операцій, не подано доказів укладення договорів з такими постачальниками (як це передбачено умовами вказаних договорів доручення) за сприянням розглядуваних повірених, участі останніх у ділових перемовах, здійснення правового супроводу договорів тощо. А відтак у судів були відсутні підстави для висновку про реальне виконання цих операцій та відповідність витрат за такими операціями критерію документальної підтвердженості.

У справі № 2а-11553/12/2670 Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що обов`язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини. Чинним законодавством передбачена можливість перевірки покупцем наявність реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У розглядуваному випадку позивач не скористався своїм правом перевірити відповідні відомості, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит.

Тобто, у заяві про перегляд судового рішення податковим органом порушується питання про різне застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувалися витрати та податковий кредит, а також про підтвердження/непідтвердження платниками податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв`язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати витрати та податковий кредит за такими господарськими операціями, а в порівняних рішеннях - як такі, що не давали для цього підстав.

Наведене вище дає можливість дійти до висновку, що рішення Вищого адміністративного суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 у справі № 826/9799/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезко» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко