Ухвала

від 18.12.2014 по справі 826/9799/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9799/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відовідальністю "Дезко" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЗКО», звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Деснянському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1065/2240/31246295 від 05.06.2013 р. з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Глобалспецсервіс» (код ЄДРПОУ 37316341), ТОВ «Фірма «Астейт» (код ЄДРПОУ 37451016), ТОВ «СД-Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37448485), ТОВ «Вайпергруп» (код ЄДРПОУ 37243401), ТОВ «Ветер А.Б.К.» (код ЄДРПОУ 35149565) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001792204 від 16.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 508 416,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 118 239,00 грн. та №0001802204 від 16.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 554 053,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 80 388,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001792204 від 16.07.2013р. та №0001802204 від 16.07.2013р., винесені ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині задоволення позову, представник Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Деснянському районі м. Києва на підставі наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки №666 від 21.05.2013р., постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Литвиненко Д.П. від 15.03.2013р. винесеної в рамках кримінального провадження №12012110000000044, листа ДПС у м. Києві, листа ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, згідно пп. 75.1.2, п.75.1, ст.75, пп..78.1.1, 78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ДЕЗКО» (код ЄДРПОУ 31246295) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Глобалспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 37316341), ТОВ «Фірма «Астейт»» (код ЄДРПОУ 37451016), ТОВ «СД-Груп Плюс» (код за ЄДРПОУ 37448485), ТОВ «Вайпер Груп» (код за ЄДРПОУ 37243401), ТОВ «Ветер А.Б.К.» (код за ЄДРПОУ 35149565) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 1065/2240/31246295 від 05.06.2013р. (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ДЕЗКО»:

- п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. у розмірі 554 053,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: - II квартал 2011р. на суму - 40 784,00 грн.; - III квартал 2011р. на суму - 83 679,00 грн.; - VІ квартал 2011р. на суму - 108 037,00 грн.; - І квартал 2012р. на суму - 43 078,00 грн.; - II квартал 2012р. на суму - 86 288,00 грн.; - III квартал 2012 року на суму - 54 345,00 грн.; - VІ квартал 2012 року на суму - 137 842,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за період з 01.05.2011р. по 31.11.2012р. у розмірі 508 416,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам:- травень 2011р. - 18 445,00 грн.; - червень 2011р. - 17 019,00 грн. ;- липень 2011р. -11 990,00 грн.; - серпень 2011р. - 34 067,00 грн.; - вересень 2011р. - 26 708,00 грн.; - жовтень 2011р.- 24 877,00 грн.; - листопад 2011р. - 41 268,00 грн.; - грудень 2011р.- 27 800,00 грн.; - березень 2012р.- 41 027,00грн.; квітень 2012р.- 41 081,00 грн.; травень 2012р.- 41 098,00 грн.; серпень2012р.- 2 667,00 грн.; вересень 2012р. - 49 091,00 грн.; жовтень 2012р. - 77 895,00 грн.; - листопад 2012р.- 53 383,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані безтоварністю угод між ТОВ «ДЕЗКО» та його контрагентами: ТОВ «Глобалспецсервіс» , ТОВ «Фірма «Астейт», ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Вайпер Груп», ТОВ «Ветер А.Б.К.».

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Деснянському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення №0001792204 від 16.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 508 416,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 118 239,00 грн. та №0001802204 від 16.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 554 053,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 80 388,25 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень рішень, суд першої інстанції виходив з того, що посилання на допущені порушення контрагентом позивача не можуть бути належним доказом в обґрунтування доводів податкового органу, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період між ТОВ «ДЕЗКО» та ТОВ «СГ Груп Плюс» укладено договір поставки товару №0108/2011 від 01.08.2011р.

Відповідно до умов договору Постачальник поставляє і продає Покупцеві товар, асортимент якого визначається у видаткових накладних, а Покупець приймає товар і сплачує за нього суму Постачальникові.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав податковому органу під час перевірки, а також суду видаткові накладні усього на суму 213 910,00 грн., в тому числі ПДВ 256 692,00 грн., податкові накладні на загальну суму 254 172,00 грн., в тому числі ПДВ 42 362,00 грн.

Згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість вбачається, що суми ПДВ зазначені в податкових накладних віднесено позивачем до складу податкового кредиту за серпень, вересень 2011 року.

Також, у періоді з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. ТОВ «ДЕЗКО» (Покупець) перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Астейт» (Постачальник) відповідно до договору №1/05/11 від 10.05.2011р.

Відповідно до умов договору Постачальник поставляє і продає Покупцеві товар, асортимент якого визначається у видаткових накладних, а Покупець приймає товар і сплачує за нього грошову суму Постачальникові.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав податковому органу під час перевірки, а також суду видаткові накладні усього на суму 349 678,50 грн., в тому числі ПДВ 69 935,20 грн., податкові накладні на загальну суму 419 614,20 грн., в тому числі ПДВ 69 935,70 грн.

В той же час, податковий орган зазначає, що згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість встановлено, що суми ПДВ зазначені в отриманих податкових накладних віднесено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відповідають даним декларацій з ПДВ за травень - вересень 2011 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ДЕЗКО» у перевіряємому періоді мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Вайпергруп» відповідно до договору поставки товару №20310 від 03.10.2011р.

Згідно умов договору Постачальник поставляє і продає Покупцеві товар, асортимент якого визначається у видаткових накладних, а Покупець приймає товар і сплачує за нього грошову суму Постачальникові.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав податковому органу під час перевірки, а також суду видаткові накладні усього на суму 437 075,00 грн., в тому числі ПДВ 87 415,00 грн., податкові накладні на загальну суму 563 670,00 грн., в тому числі ПДВ 93 945,00 грн.

Щодо вказаних взаємовідносин податковий орган зазначає, що згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість встановлено, що суми ПДВ зазначені в отриманих податкових накладних віднесено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відповідають даним декларацій з ПДВ за жовтень - грудень 2011 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що у періоді з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. ТОВ «ДЕЗКО» (Покупець) перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ветер А.Б.К.» (Постачальник) відповідно до договору №0309 від 03.09.2012р.

За умовами договору Постачальник поставляє і продає Покупцеві товар, асортимент якого визначається у видаткових накладних, а Покупець приймає товар і сплачує за нього грошову суму Постачальникові.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав податковому органу під час перевірки, а також суду видаткові накладні усього на суму 881 028,33 грн., в тому числі ПДВ 176 205,00 грн., податкові накладні на загальну суму 1 082 214,00 грн., в тому числі ПДВ 180 369,00 грн.

Податковий орган зазначає, що згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість суми ПДВ зазначені в виданих податкових накладних віднесено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відповідають даним декларацій з ПДВ за серпень - листопад 2011 року.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що у періоді з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. ТОВ «ДЕЗКО» (Покупець) перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Глобалспецсервіс» (Постачальник) відповідно до договору №1/03/12 від 01.03.2012р.

За умовами договору Постачальник поставляє і продає Покупцеві товар, асортимент якого визначається у видаткових накладних, а Покупець приймає товар і сплачує за нього грошову суму Постачальникові.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав податковому органу під час перевірки, а також суду видаткові накладні усього на суму 615 880,00 грн., в тому числі ПДВ 123 176,00 грн., податкові накладні на загальну суму 739 056,00 грн., в тому числі ПДВ 123 176,00 грн.

Податковий орган зазначає, що згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість встановлено, що суми ПДВ зазначені в отриманих податкових накладних віднесено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відповідають даним декларацій з ПДВ за березень - травень 2012 року.

Так, як встановлено судом першої інстанції, висновок податкового органу про безтоварність вказаних договорів грунтується лише на висновках актів перевірки вказаних вище контрагентів позивача.

Однак, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р . зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Так, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач надав суду належним чином оформлену первинну бухгалтерську документацію, зокрема, договори, податкові і видаткові накладні, виписки з рахунків, подорожні листи автомобіля, копії банківських виписок щодо оплати за виконані роботи, матеріальні звіти по складу тощо.

Суми по податкових накладних включені позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ та до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств відповідних податкових періодів, правомірно відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг і вказана обставина не заперечувалась сторонами ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що закупівля (доставка) товарів необхідних для господарської діяльності позивача від TOB «Глобалспецсервіс» (код ЄДРПОУ 37316341), TOB «Фірма «Астейт» (код ЄДРПОУ 37451016), TOB «СД- Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37448485), TOB «Вайпер Груп» (код за ЄДРПОУ 37243401), TOB «Ветер А.Б.К.» (код ЄДРПОУ 35149565) в період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року здійснювалася особисто директором (та співвласником) товариства - ОСОБА_4.

Товар (препарати та засоби) є негабаритним, перевезення здійснювалося вантажним автомобілем CADDY р.н. НОМЕР_1 - зареєстрованим на директора товариства.

Перевезення (доставка) товарів здійснювалося від місцезнаходження продавців (у м. Києві) - до складу, який знаходиться в нежилому приміщенні в другому під'їзді на другому поверсі литейного цеху №1 корпуса 1А (инв. №500003); фактична адреса литейного цеху №1: м. Київ, вул. Жилянська, 87/30: юридична адреса (ПАТ «Завод «Ленінська кузня»): м. Київ, вул. Жилянська, 107.

На підтвердження зазначених тверджень, позивачем надано суду апеляційної інстанції, копія договору оренди № 112-12 від 01.07.2012 року з актом приймання-передач та копія договору оренди від 01.08.2009 року з додатком № 3, що підтверджує наявність складу для зберігання отриманого від контрагентів товару, також позивачем надано копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19.02.2008 року та копії подорожніх листів вантажного автомобіля, що підтверджують фактичне отримання та перевезення товару.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 , до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Колегія суддів дослідила надані позивачем копії подорожніх листів вантажного автомобіля та зазначає, що транспортування товарів відбувалось на автомобілі Фольцваген CADDY НОМЕР_1, водієм ОСОБА_4.

Всі подорожні листи містять дату перевезення, час перевезення, показання спідометра, яку відстань було пройдено, кількість використаного пального.

Крім того, вказано який товар перевозився та адресу звідки та куди перевозиться товар.

Також позивачем до матеріалів справи надано докази розрахунку з постачальником та докази подальшої реалізації придбаного у контрагентів товару, що свідчить про фактичне ведення господарської діяльності.

Так, позивачем надано для доручення до матеріалів справи акти прийому-передачі виконаних робіт ПВНЗ «Мистецький коледж ХМД», КП «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська», КП «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська», КП «Управління житлового господарсьва Дарницького району м. Києва, ПАТ «Київенерго», ПАТ «Київгаз», ПАТ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» та ін. підприємства (а.с.84-202 т.2) про надання послуг дератизації та дезінсекції.

Вказані документи свідчать про використання придбаного товару по оспорюваним угодам у власній господарській діяльності при наданні послуг іншим підприємствам для отримання прибутку.

Дослідивши вказані первинні документи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Так, як слідує з обставин встановлених судом першої інстанції, висновок відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання, зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на наступне.

Однак, суд першої інстанції правомірно зазначає, що порядок та спосіб виконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача , оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок відповідача про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту для власної вигоди.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Належне виконання договірних зобов'язань підтверджується відповідними документами.

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Надані до справи первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника ПДВ, то відповідно мав право на складання податкових накладних.

Всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємства-контрагенти під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ, даний факт нічим не спростовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції на неодноразові вимоги суду не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року було витребувано у відповідача всі наявні в нього документи на підтвердження безтоварності оспорюваних угод.

Однак, відповідачем вимоги зазначеної ухвали не виконано та документи на підтвердження своїх доводів про безтоварність укладених угод не надано.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 22 грудня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.