Рішення

від 21.06.2023 по справі 627/895/22

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/895/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого Вовк Л. В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

представника позивача , адвоката Фільової Н.Д.,

представника відповідача, адвоката Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « Качалівське» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

у с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Качалівське»(далі-СТОВ«Качалівське»), в якому просив про визнання договору оренди землі б/н від 09.07.2014 року , зареєстрованим Реєстраційною службою Краснокутського районного управління юстиції Харківської області 09.09.2014 недійсним та скасування рішення державного реєстратора відносно договору оренди землі.

В травні 2023 року ОСОБА_1 уточнив позовнівимоги до СТОВ«Качалівське»,в якомупросив зобов`язати відповідача СТОВ «Качалівське» усунути перешкодив користуванні належноїпозивачу ОСОБА_1 земельною ділянкою, кадастровий номер 6323581700:04:001:0118,площею 3,170 га, шляхом повернення власнику земельної ділянки в належному стані.

Позовні вимоги мотивовано тим, щона підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 березня 2009 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 успадкували після ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 4,3 в умовних кадастрових гектарах у землі колишнього КСП "Агрофірма Мурафська". В 2012 році вони виготовили Державні акти на право власності по 1/2 частки земельної ділянки площею 3,1730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 12 лютого 2016 року позивач успадкував 1/2 частку земельної ділянки після померлої матері та став власником вище вказаної земельної ділянки в цілому. В жовтні 2021 року позивач дізнався, що 09 вересня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований договір оренди землі від 09 липня 2014 року укладений строком на 20 років. Однак, вказаний договір з СТОВ «Качалівське» у липні 2014 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладали та не підписували, оскільки в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , припинилася її цивільна правоздатність. На думку позивача, договірні відносини між сторонами не укладалися, а тому відповідач безпідставно користується належною позивачу земельною ділянкою. Посилаючись на викладені обставини просить позов задовольнити.

На позовну заяву представником відповідача подано відзив , в якому зазначено , що позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ « Качалівське» не визнає і просить в позові відмовити з наступних підстав. 09.07.2012 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельна ділянка площею 3,1730 га була передана в оренду СТОВ « Качалівське». 09.09.2014 вказаний договір оренди землі був зареєстрований Реєстраційною службою Краснокутського РУЮ Харківської області . Під час реєстрації права оренди землі, в договорі оренди помилково було виправлено дату укладення договору з 2012 року на 2014 рік . З 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували орендну плату . Всі ці обставини свідчать , що волевиявлення учасників договору були вільними та відповідали їх внутрішній волі . Сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору , в тому числі щодо строку дії договору , розміру , форми і строків внесення орендної плати на землю. ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , успадкувавши належну їй частину земельної ділянки , ставши власником земельної ділянки , більше п`яти років не заявляв жодних претензій до СТОВ « Качалівське» , яке користувалось належною йому земельною ділянкою , нараховувало йому орендну плату , а він в свою чергу отримував її. Підстав для повернення земельної ділянки позивачу не має , оскільки договір оренди є правомірним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов , просить задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просить відмовити в позові.

Суд , заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши докази по справі , дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено , що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори від 04 березня 2009 року, успадкували від ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Агрофірма Мурафська», розміром 4,3 в умовних кадастрових гектарах. ( а.с.14).

У травні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видані Державні акти на право власності на земельну ділянку, згідно яких, на підставі розпорядження Краснокутської РДА Харківської області від 10 квітня 2009 року № 113, їм належить земельна ділянка площею 3,1730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області. ( а.с.11,12)

Між СТОВ «Качалівське» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено 09 липня 2012 року договір оренди землі загальною площею 3,1730 га, кадастровий номер: 6323581700:04:001:0118, що розташована на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району (колишньої- Качалівської сільської ради Краснокутського району) Харківської області строком на 20 років. ( а.с. 8-9)

Вказаний договір оренди землі, серія та номер б/н, зареєстрований Реєстраційною службою Краснокутського районного управління юстиції Харківської області 09 вересня 2014 року за №6935939, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.09.2014 ( а.с. 16).

Крім того , про реєстрацію вказаного договору оренди землі 09.09.2014 , номер запису про інше речове право : 13222048 , свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухоме майно щодо суб`єкта від 29.10.2021 ( а.с.17-180).

Орендодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , починаючи з 2012 року, отримували орендну плату, про що свідчить довідка видана головним бхгалтером СТОВ « Качалівське» від 06.03.2023 ( а.с. 55).

У договорі оренди землі від 09 липня 2012 року були внесені виправлення дати договору, а саме рік укладення договору оренди виправлено з 2012 року на 2014 рік.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 травня 2014 року. ( а.с. 13)

У лютому 2016 року, ОСОБА_1 успадкував після матері

ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки площею 3,1730 га, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району (колишньої -Качалівської сільської ради Краснокутського району ) Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом , посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Гук С.Ю. від 12.02.2016 ( а.с. 15).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини , встановлені рішенням суду у господарській , цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 12.05.2022 у справі №627/1161/21 позов ОСОБА_1 до СТОВ « Качалівське» про визнання договору оренди землі неукладеним , залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01.11.2022 , постановою Верховного Суду від 27.03.2023 , встановлено , що договір оренди землі між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та СТОВ « Качалівське» на спірну земельну ділянку площею 3,1730 га , кадастровий номер : 6323581700:04:001:0118, був укладений саме 09 липня 2012 року , а зареєстрований Реєстраційною службою Краснокутського РУЮ Харківської області 09вересня 2014року. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою. Між сторонами досягнуто всіх істотних умов за договором оредни . Орендодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , починаючи з 2012 року отримували орендну плату . Крім того судом було встановлено , що сторони визнали в судовому засіданні той факт , що договір оренди землі від 09.07.2014 , як зазначено у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , між ними не укладався. У договорі оренді землі від 09.07.2012 були внесені виправлення у дату договору , а саме рік укладення договору оренди землі виправлено з 2012 року на 2014 рік .( а.с.20-21)

У своїй постанові від 01.11.2022 Полтавський апеляційний суд зазначив : Наявність у тексті договору виправлень дати укладення договору, а саме виправлень року його підписання з «09.07.2012 року» на «09.07.2014 року» саме по собі не свідчить про недійсність договору оренди.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі № 704/1551/16-ц, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, дійшов висновку, що якщо підписаний договір оренди землі за життя орендодавця, виконувався сторонами, його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його неукладеність.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивачем не доведено, що за життя ОСОБА_2 спірний договір оренди не був підписаний, також позивачем не спростовано факт виконання умов спірного договору, зокрема щодо отримання орендної плати, що підтверджується відомостями про виплату грошей, платіжніми дорученнями .

Таким чином , обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі №627/1161/21 , а саме те , що договір оренди землі був укладенийміж ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та СТОВ « Качалівське» 09.07.2012, а зареєстрований Реєстраційною службою Краснокутського районного управління юстиції Харківської області , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис 09.09.2014, та наявність у тексті договору виправлень дати укладення договору з 2012 р. на 2014 р. саме по собі не свідчить про недійсність договору оренди , доказуванню не підлягають в цій справі .

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Результат аналізу наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Згідно з частинами першою, третьою і п`ятою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частинами другою, третьою статті 152 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За змістомстатті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди ) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі».

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій ( електронній ) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

За змістом статей 13,14 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди землі, якими є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки ); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунку, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З викладеного необхідно зробити єдино вірний висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів його сторін має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У разіж якщосторони недосягли згодиз усіхбез виняткуістотних йогоумов такийдоговір єнеукладеним,тобто таким,що невідбувся,а наведенів ньомуумови неє такими,що регулюютьспірні відносини.Правочин,який невчинений (договір,який неукладений),не можебути визнанийнедійсним.Наслідки недійсностіправочину такожне застосовуютьсядо правочину,який невчинений.

Крім того, у статті 16 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - другастатті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічних висновківдійшла йВелика Палатау постановівід 05червня 2018року усправі N338/180/17( Провадження N 14-144 цс 18).

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (зокрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення, що слідує зі змісту частини першої статті 215 ЦК України.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Суд,на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив , щона момент укладення спірного договору його сторони не допустили таких порушень правових норм, які б давали підстави для визнання договору недійсним, що свідчить про безпідставність позовних вимог про усунення перешкод в користування земельною ділянкою та повернення її власнику у даній справі.

Згідно зі статтею 638 ЦК України ,договір є укладеним після досягнення сторонами усіх його істотних умов, а це відбулося 09липня 2012 року за життя орендодавця ОСОБА_2 та орендодавця ОСОБА_1 і за їх підписом, а реєстрація договору була здійснена після смерті ОСОБА_2 , проте це не впливає на недійсність договору.

При цьому суд зазначає , щонаявність чи відсутність порушень закону посадовою особою при державній реєстрації спірного договору не може свідчити про його недійсність. Крім того, право позивача на земельну ділянку, яка є предметом оренди за спірним договором, посвідчено 12.02.2016 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом ), отже при посвідченні спірного договору 09.09.2014 , державний реєстратор не мав можливостей встановити факт переходу права власності на орендовану земельну ділянку до спадкоємця її попереднього власника.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У силу вимог частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Міністерство юстиції у листі від 11.09.2020 № 238/8.4.1./32-20 зазначило , що перебіг строку дії договорів оренди земельних ділянок , укладених до 01.01.2013 , залежить від того , чи було проведено реєстрацію такого договору в компетентних органах . Якщо реєстрація договору була проведена , то перебіг строку починається з дати державної реєстрації договору. Якщо ж договір оренди земельної ділянки, укладений до 01.01.2013 , не пройшов процедури державної реєстрації ,то перебіг строку починається з дати укладення такого договору .

Таким чином, судом встановлено що договір оренди був укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та СТОВ " Качалівське" 09.07.2012 , зареєстрований 09.09.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , є правомірним , та відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою , яка належить позивачу , а наявність у тексті договору виправлень дати договору , а саме виправлень року його підписання з 09.07.2012 на 09.07.2014, не свідчить про недійсність договору оренди.

Посилання позивача, що договірні відносини між сторонами не укладалися та відповідач безпідставно користується земельною ділянкою, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не надані належні і допустимі докази на підтвердження позовних вимог .

Крім того, 09.07.2014 договір оренди землі між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та СТОВ " Качалівське", як зазначено у витязі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , не укладався та не підписувався , що встановлено судовим рішенням від 12.05. 2022 у справі 627/1161/21, на даний час існує договір оренди землі від 09.07.2012 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 09.09.2014 , а тому підстав для повернення позивачу земельної ділянки , суд не вбачає.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зістаттею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ст.12,81 ЦПК Україниобов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідачдля відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів і не довів, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, а також того, що указані позивачем дії відповідача порушують його права, врахувавши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати , пов`язані з розглядом справи , покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача , понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 203,215 ,638 ЦК України , ст. 10, 11, 12, 13, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Качалівське» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача : адвокат Фільова Наталія Дмитрівна, місце реєстраціїї : пров.Козацький, 8 смт Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002 ;

Відповідач : Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Качалівське», місце знаходження юридичної особи : вул.Шкільна,7 с.Качалівка Богодухівського району Харківської області , 62025 , код ЄДРПОУ 30739621;

Повний текст рішення виготовлено 23.06.2023.

Суддя Вовк Л. В.