Постанова

від 01.11.2023 по справі 627/895/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 627/895/22 Головуючий суддя І інстанції Вовк Л. В.

Провадження № 22-ц/818/1585/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 адвоката Фільової Наталії Дмитрівни на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року, у справі №627/895/22, за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Качалівське» про визнання договору оренди землі недійсним та припинення права користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Качалівське» (далі-СТОВ «Качалівське»), в якому просив про визнання договору оренди землі б/н від 09.07.2014 року, зареєстрованим Реєстраційною службою Краснокутського районного управління юстиції Харківської області 09.09.2014 недійсним та скасування рішення державного реєстратора відносно договору оренди землі.

В травні 2023 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги до СТОВ «Качалівське», в якому просив зобов`язати відповідача СТОВ «Качалівське» усунути перешкоди в користуванні належної позивачу ОСОБА_1 земельною ділянкою, кадастровий номер 6323581700:04:001:0118, площею 3,170 га, шляхом повернення власнику земельної ділянки в належному стані.

Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 березня 2009 року, позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 успадкували після смерті ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 4,3 в умовних кадастрових гектарах у землі колишнього КСП "Агрофірма Мурафська". В 2012 році вони виготовили Державні акти на право власності по 1/2 частки земельної ділянки площею 3,1730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 12 лютого 2016 року позивач успадкував 1/2 частку вказаної земельної ділянки після померлої матері та став її власником в цілому.

У жовтні 2021 року позивач дізнався, що 09 вересня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований договір оренди землі від 09 липня 2014 року укладений строком на 20 років. Однак, вказаний договір з СТОВ «Качалівське» у липні 2014 році спадкодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладали та не підписували, оскільки в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 припинилася її цивільна правоздатність. На думку позивача, договірні відносини між сторонами не укладалися, а тому відповідач безпідставно користується належною позивачу земельною ділянкою. Посилаючись на викладені обставини просив позов задовольнити.

На позовну заяву представником відповідача подано відзив , в якому позов не визнав і просив у його задоволенні відмовити з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 за її життя 09.07.2012 передали спірну земельну ділянка площею 3,1730 га була в оренду СТОВ «Качалівське». 09.09.2014 вказаний договір оренди землі був зареєстрований Реєстраційною службою Краснокутського РУЮ Харківської області. Під час реєстрації права оренди землі, в договорі оренди помилково було виправлено дату укладення договору з 2012 року на 2014 рік . З 2012 року орендодавці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично отримували орендну плату. Всі ці обставини свідчать про наявність у сторін договору вільного волевиявлення на укладення вищевказаного договору оренди. Сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, в тому числі щодо строку дії договору, розміру, форми і строків внесення орендної плати на землю. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 успадкувавши належну їй частину земельної ділянки, ставши власником земельної ділянки, більше п`яти років не заявляв жодних претензій до СТОВ «Качалівське», яке користувалось належною йому земельною ділянкою, нараховувало йому орендну плату, яку він в свою чергу отримував її. Підстав для повернення земельної ділянки позивачу не має, оскільки договір оренди є правомірним та дійсним.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року відмовлено в позові ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що договір оренди землі не був зареєстрований орендарем в установленому законом порядку, а тому він є нечинним.

Судом не прийнято до уваги висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 року у справі № 627/1161/21.

У відзиві на апеляційну скаргу СТОВ «Качалівське» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Вказує, що після набуття власності на усю спірну земельну ділянку ОСОБА_1 на протязі більше п`яти років не заявляв жодних претензій до відповідача з приводу користування належною йому земельною ділянкою, був згодний з нараховуванням йому за це орендної плати, яку позивач в свою чергу її отримував.

Вважає, що ОСОБА_1 зловживає своїм правом на звернення до суду, при цьому чинить перешкоди орендарю земельної ділянки вільно господарювати на орендованій земельній ділянці.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідача та її представника, розглянула справу за відсутності позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, який не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди ) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі».

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відмовляючи у задоволенні позову суд покликався на вказані норми матеріального права та зазначив, що на день укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки сторони договору не допустили порушень правових норм, які б давали підстави для визнання договору недійсним, що свідчить про безпідставність позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та повернення її власнику у даній справі.

Судом також було зазначено, що договір оренди був укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачем 09.07.2012, за життя ОСОБА_2 , право оренди на підставі вказаного договору після її смерті було правомірно зареєстровано 09.09.2014 року, тому відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою, яка належить позивачу. Наявність у тексті договору виправлень дати договору, а саме дати його підписання не свідчать про недійсність договору оренди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції на день підписання сторонами договору оренди у липні 2012 року договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

З січня 2013 року, тобто ще за життя матері позивача та співвласника переданою ними в оренду відповідачу спірної земельної ділянки в цій частині закон змінився та визначив - якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (тобто у даному випадку передачі орендованої земельної ділянки, отримання орендної плати) (частина перша друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи у контексті обставин цієї справи колегія суддів виходить з того, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), на які суд апеляційної інстанції покликається відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом УкраїниПро оренду землі.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Законом УкраїниПро оренду землівизначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 6 вказаного закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду земліістотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст.15 Закону УкраїниПро оренду земліустановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Судом першої інстанції відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що між СТОВ «Качалівське» - орендарем та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як співвласниками спірної земельної ділянки орендодавцями, було 09 липня 2012 року укладений договір оренди землі загальною площею 3,1730 га, кадастровий номер: 6323581700:04:001:0118, що розташована на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району (колишньої- Качалівської сільської ради Краснокутського району) Харківської області строком на 20 років. ( а.с. 8-9).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 травня 2014 року. ( а.с. 13)

У лютому 2016 року, ОСОБА_1 успадкував після матері

ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки площею 3,1730 га, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району (колишньої -Качалівської сільської ради Краснокутського району ) Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом , посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Гук С.Ю. від 12.02.2016 ( а.с. 15).

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 12.05.2022 у справі №627/1161/21 позов ОСОБА_1 до СТОВ « Качалівське» про визнання договору оренди землі неукладеним , залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01.11.2022 , постановою Верховного Суду від 27.03.2023 , встановлено , що договір оренди землі між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та СТОВ «Качалівське» на спірну земельну ділянку площею 3,1730 га , кадастровий номер : 6323581700:04:001:0118, був укладений саме 09 липня 2012 року, а право оренди на підставі цього договору було зареєстровано Реєстраційною службою Краснокутського РУЮ Харківської області 09вересня 2014року. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою. Між сторонами досягнуто всіх істотних умов за договором оредни . Орендодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , починаючи з 2012 року отримували орендну плату. Крім того судом було встановлено , що сторони визнали в судовому засіданні той факт , що договір оренди землі від 09.07.2014, як зазначено у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , між ними не укладався. У договорі оренді землі від 09.07.2012 були внесені виправлення у дату договору, а саме рік укладення договору оренди землі виправлено з 2012 року на 2014 рік .( а.с.20-21)

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до наведеної норми ст. 627 ЦК України вважається, що вказаний договір є укладений. При цьому позивач не надав до суду належних, допустимих та достатніх у розумінні ст. 76 ЦПК України доказів на спростування правомірності договору оренди, що згідно до норми ст. 204 ЦПК України презумується.

Так, ст. 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав таких вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

На підставі вказаного договору оренди землі, серія та номер б/н відповідач зареєстрував своє право оренди, а саме: Реєстраційною службою Краснокутського районного управління юстиції Харківської області 09 вересня 2014 року за №6935939 було вчинено запис у Державному реєстрі земель та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.09.2014 ( а.с. 16).

Крім того, про реєстрацію вказаного договору оренди землі 09.09.2014, номер запису про інше речове право : 13222048 , свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухоме майно щодо суб`єкта від 29.10.2021 ( а.с.17-180).

Орендодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , починаючи з 2012 року, отримували орендну плату, про що свідчить надана відповідачем до суду першої інстанції довідка видана головним бухгалтером СТОВ «Качалівське» від 06.03.2023 ( а.с. 55). Вказані обставини позивач належними доказами в судах першої та апеляційної інстанції не спростував.

Дійсно, у договорі оренди землі від 09 липня 2012 року були внесені виправлення дати договору, а саме рік укладення договору оренди виправлено з 2012 року на 2014 рік. З урахуванням не спростованих позивачем доказів отримання орендної плати за умовами цього договору з 2012 року та належності підписів під цим договором обома орендодавцями підтверджує його укладеність за доброї волі сторін, за відсутності відомостей про те, що ОСОБА_2 на день її смерті відмовилась від цього договору або що орендодавці були проти реєстрації права оренди на підставі цього договору, їх згода на це після укладення договору презумується, а тому його подальша державна реєстрація вже після смерті одного зі співвласників земельної ділянки орендодавця ОСОБА_2 матері позивача відповідає спільному вільному волевиявленню орендодавців на укладення договору оренди та не свідчить те, що цей договір не набув чинності.

Саме до таких правових висновків дійшов КЦС ВС у постановах від 23.05.2018 у справі № 704/1551/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та при релевантних обставин зазначив: якщо підписаний договір оренди землі за життя орендодавця, виконувався сторонами, його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його неукладеність. Такий підхід суду з точки зору вимог про дотримання сторонами договору оренди принципу естопелю вимог щодо добросовісної та несупечливої поведінки учасників цивільних відносин відповідає принципу правової визначності, який є елементом принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище правового обґрунтування та правових висновків касаційного суду оскаржуваний договір оренди земельної ділянки у цій справі, яка наразі переглядається в суді апеляційної інстанції, був укладений 09 липня 2012 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивач цих обставин належними і допустимим доказами не спростував.

Отже на даний час дійсним є договір оренди землі, укладений 09.07.2012, право оренди у відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 09.09.2014, а тому відсутні законні підстави для дострокового витребування спірної земельної ділянки від орендаря до орендодавця.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті одного з орендодавців співвласників орендованої земельної ділянки, позивач успадкував іншу частку спірної земельної ділянки до державної реєстрації права оренди на цю земельну ділянку. При цьому його подальша поведінка тривале отримання орендної плати від орендаря та відсутність заперечень проти цього, свідчить, що він не заперечував дійсність цього договору на день вищевказаної державної реєстрації права оренди на неї.

Виходячи з принципу естопелю учасників цивільних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що договір оренди щодо спірної земельної ділянки був укладений та підписаний за життя орендодавця, виконувався сторонами, його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його неукладеність, умовами договору не передбачене автоматичне припинення оренди у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку, договір продовжував виконуватися й позивачем, який набувши права власності на земельну ділянку продовжував отримувати орендну плату.

До аналогічних правових висновків щодо наслідків застосування естопелю при релевантних обставинах справи дійшла ОП КЦС ВС у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17. Принцип естопель також застосовувався у рішеннях ЄСПЛ у справах «Рефаг партізі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98).

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів за безпідставністю відхиляє доводи скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають правому висновку, який був висловлений у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 року у справі № 627/1161/21, в якій розглядався позов ОСОБА_1 звернувся з позовом доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Качалівське»(далі СТОВ«Качалівське»), в якому просив про визнання вищевказаного договору оренди землі від 09 липня 2014 року неукладеним.

У вказаній постанові касаційний суд виснував, що у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97))».

За таких обставин заявлена ОСОБА_1 позовна вимога про оспорювання договору оренди земельної ділянки з підстав його неукладення спадкодавцем ОСОБА_2 не сприяє ефективному захисту права, яке позивач вважає порушеним, та підлягає залишенню без задоволення саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

При цьому факт неукладення спадкодавцем договору підлягає встановленню в ході вирішення судом заявленого ОСОБА_1 негаторного позову.

У даній справі № 627/895/22, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, позивач не довів підстави свого негаторного позову, тому вказані висновки касаційного суду не свідчать про незаконність чи необґрунтованість оскарженого рішення по цій справі.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга відповідно до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фільової Наталії Дмитрівни залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 08 листопада 2020 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді - І.В.Бурлака

Ю.М.Мальований