Ухвала

від 26.06.2023 по справі 369/9693/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9693/23

Провадження № 2/369/4836/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М., розглянувши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом приватного підприємства «Уманське бюро експертиз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищезазначена справа.

Разом з позовною заявою, представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:

- заборонити ОСОБА_2 здійснювати будь-якідії щодорозпорядження нерухомиммайном:1/2частина квартириза адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 539753232224, номер відомостей про речове право: 14927177;

- заборонити усім суб`єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь- які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 539753232224, номер відомостей про речове право: 14927177.

Заява мотивованатим,що рішеннямОбухівського районногосуду Київськоїобласті від28.02.2011року посправі №2-150/11було стягнутоіз ОСОБА_1 на користьАТ «РайффайзенБанк Аваль»заборгованість закредитним договором№ 014/9408/85/66277від 25.12.2007року врозмірі 1925324,26грн.Ухвалами Обухівськогорайонного судуКиївської областіу справі№ 372/3419/20від 20.10.2020року тавід 15.11.2021року булозамінено стягуванаАТ «РайффайзенБанк Аваль»на йогоправонаступника ТОВ«ФК «ЦентралФінанс»,якого заміненона ПП«Уманське бюроекспертиз».Рішення судудо цьогочасу невиконано,заборгованість ОСОБА_1 перед ПП«Уманське бюроекспертиз» непогашено.16.07.2014року державнимвиконавцем СвятошинськогоВДВС буловинесено постановупро відкриттявиконавчого провадження№ 44052927.04.10.2016року державнимвиконавцем винесенопостанову проповернення виконавчогодокумента стягувануна підставіп.2ч.1ст.47Закону УкраїниПро виконавчепровадження (вредакції,яка діялана тойчас),у зв`язкуз тим,що уборжника відсутнємайно,на якеможе бутизвернуто стягнення,а здійсненідержавним виконавцемвідповідно доцього Законузаходи щодорозшуку такогомайна виявилисябезрезультатними.08.12.2018року приватнимвиконавцем ПишнимАртемом Володимировичембуло винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження №57940082.01.06.2020року приватним,виконавцем винесенопостанову проповернення виконавчогодокумента стягувануна підставіи.2ч.1ст.37Закону УкраїниПро виконавчепровадження,у зв`язкуз тим,що уборжника відсутнємайно,на якеможе бутизвернуто стягнення,а здійсненідержавним виконавцемвідповідно доцього Законузаходи щодорозшуку такогомайна виявилисябезрезультатними.року державнимвиконавцем СвятошинськогоВДВС буловинесено постановупро відкриттявиконавчого провадження№ 62474738.В данийвиконавче провадженняне завершено. В той же час, із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що боржник ОСОБА_1 15.01.2015 року набув право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 . Набуття права власності відбулось на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського (на той час Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. за № 114, та зареєстровано цим нотаріусом в ДРРП згідно рішення № 18646734. 11.06.2016 року приватним нотаріусом Федотовою О.В. було зареєстровано припинення права власності ОСОБА_1 на вказану частин квартири, згідно рішення № 30011058 припинення права власності відбулось на підставі договору дарування 1/2 частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського (на той час Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. за № 3365. Вказане свідчить, що в результатіукладення спірного договору дарування розмір активів ОСОБА_1 істотно зменшився і став явно недостатнім для виконання зобов`язань перёд позивачем.В данийчас,майно ОСОБА_1 (1/2частина квартири),що відчуженеза спірнимдоговором,зареєстровано направі власностіза ОСОБА_2 .Будь-яких обтяжень це майно не має. У зв`язку з чим воно може бути відчужено будь- якій третій особі покупцю в будь-який час. При цьому, у разі відчуження цієї нерухомості добросовісному набувачу, повернути це майно попередньому власнику (боржнику ОСОБА_1 ) буде неможливо.

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано: «те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».

Крім того, суд враховує, що як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.11.2018 у справі № 640/17257/16 (провадження № 61-37105св18): «Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя встановив, що між сторонами дійсно існує спір, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходу забезпечення позову у вигляді накладенні арешту на спірне майно.

При цьомусуддя вважає,що відповіднийвид забезпеченняпозову шляхомзаборони ОСОБА_2 здійснювати будь-якідії щодорозпорядження нерухомиммайном:1/2частина квартириза адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 539753232224, номер відомостей про речове право: 14927177 та заборони усім суб`єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь- які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 539753232224, номер відомостей про речове право: 14927177, є співмірними з заявленими позовними вимогами, та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Крім того, такий захід забезпечення позову є тимчасовим і в разі вирішення між сторонами спору може бути скасовано судом.

Вжиття відповідного заходу забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки вказані заходи спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідача.

При цьому, одним із завдань цивільного судочинства у відповідності до вимог ст. 2 ЦПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову, зокрема, за вмотивованим клопотанням учасника справи, якщо останній заперечуючи в ході розгляду справи спростує підстави для накладення арешту, зокрема, зазначивши, яким чином накладення арешту порушує його права.

Наразі матеріалами справи імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, не спростована.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом приватного підприємства «Уманське бюро експертиз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - задовольнити.

Забезпечити позовшляхом заборони ОСОБА_2 здійснюватибудь-якідії щодорозпорядження нерухомиммайном:1/2частина квартириза адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 539753232224, номер відомостей про речове право: 14927177;

- заборонити усім суб`єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь- які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 539753232224, номер відомостей про речове право: 14927177.

Для виконання цілей даної ухвали вважати:

- стягувачем ПП «Уманське бюро експертиз» (м.Умань, вул.Старицького, 5, ЄДРПОУ 36315085);

- боржником - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК