Рішення

від 26.06.2023 по справі 916/582/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/582/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/582/23

За позовом: Приватного акціонерного товариства Черкаський хлібокомбінат (18000, м.Черкаси, вул. Чигиринська, 7; код ЄДРПОУ 05518948)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Орташ (54034, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 12 Б/1; код ЄДРПОУ 43253929)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен (25014, Кіровоградська обл, м. Кропивницький, вул. Олега Паршутіна, буд. 13; код ЄДРПОУ 39759892)

Про стягнення 4760905,48 грн.

Представники:

Від позивача: Деркач А.І., самопредставництво

Від відповідача: Зотіков С.Є., адвокат за ордером

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з`явився

Встановив: Приватне акціонерне товариство Черкаський хлібокомбінат звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Орташ про стягнення 4760905,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №30 від 12.12.2022р. та направлено на стягнення з відповідача боргу у розмірі 4579000,00 грн. та пені у розмірі 181905,48 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2023р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства Черкаський хлібокомбінат до розгляду та відкрито провадження у справі №916/582/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "13" березня 2023 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 13.03.2023р. о 10:20.

14.02.2023р. до господарського суду Одеської області Приватним акціонерним товариством Черкаський хлібокомбінат було подано заяву про забезпечення позовну, відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Орташ, які знаходяться на рахунку, який визначено у заяві, та заборонити відповідачу вчиняти певні дії, а саме: користуватись та розпоряджатись грошовими коштами на рахунку в банку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2023р. відмовлено Приватному акціонерному товариству Черкаський хлібокомбінат у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх. №2-184/23 від 14.02.2023р. у справі №916/582/23.

07.03.2023р. до суду позивачем було надано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

13.03.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.04.2023р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/582/23: Товариство з обмеженою відповідальністю Орташ про судове засідання, яке відбудеться "03" квітня 2023 р. о 12:30.

03.04.2023р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.04.2023р. о 12:00.

03.04.2023р. до суду відповідачем надано заяву про залучення до участі справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем було зазначено суду, що згідно товарно-транспортної накладної №1 від 27.01.2023р. Товариству з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен відповідачем було передано обладнання за Договором №30 від 12.12.2022р., який укладено між сторонами по справі.

11.04.2023р. до суду позивачем надано заперечення на заяву відповідача про залучення третьої особи та зазначено, що наданий документ відповідачем не має відношення до господарських взаємовідносин між сторонами по справі та до Договору №30 від 12.12.2022р., та зазначав про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача.

18.04.2023р. до суду позивачем було надано клопотання про витребування доказів, в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України. Протокольною ухвалою суду від 19.04.2023р. клопотання було задоволено судом.

18.04.2023р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.04.2023р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Орташ від 03.04.2023р. вх. №ГСОО 10714/23 задоволено. Залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен. Відкладено підготовче засідання на "15" травня 2023 р. о 12:30. Зобов`язано позивача направити на адресу залученої третьої особи позову заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 15.05.2023р. о 12:30.

19.04.2023р. до суду відповідачем було надано відзив.

24.04.2023р. до суду відповідачем було надано докази скерування.

24.04.2023р. до суду відповідачем було надано заперечення.

25.04.2023р. до суду відповідачем подано заяву про направлення оригіналу документа.

01.05.2023р. до суду третьою особою надано письмові пояснення.

04.05.2023р. до суду позивачем надано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

08.05.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання про приєднання доказів.

11.05.2023р. до суду позивачем надано заяву про виключення з числа доказів по справі, в порядку п. 11 ст. 80 ГПК України. Протокольною ухвалою суду від 15.05.2023р. клопотання позивача було залишено без задоволення.

11.05.2023р. до суду позивачем було надано відповідь на заперечення.

11.05.2023р. до суду позивачем надано клопотання про витребування доказів, в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України. Протокольною ухвалою суду від 15.05.2023р. клопотання позивача задоволено.

12.05.2023р. до суду третьою особою надано клопотання про розгляд справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен.

15.05.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.05.2023р. о 13:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2023р. повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен по справі №916/582/23 про судове засідання, яке відбудеться "31" травня 2023 р. о 13:45.

30.05.2023р. до суду від відповідача надійшла заява про направлення оригіналів документів на виконання ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/582/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "07" червня 2023 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 07.06.2023р. о 12:00.

07.06.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 21.06.2023р. о 15:00.

21.06.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 22.06.2023р. о 10:30.

22.06.2023р. судове засідання не відбулось у зв`язку з повідомленням про мінування приміщення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2023р. судове засідання для розгляду справи №916/582/23 по суті призначено на "26" червня 2023 р. об 16:20.

22.06.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання (виступ у дебатах).

Позивач підтримує поданий позов та просить суд його задовольнити.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог позивача та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Третьою особою були надані письмові пояснення та зазначено щодо погодження із позовними вимогами позивача.

У судовому засіданні 26.06.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 27.06.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 12.12.2022р. між Приватним акціонерним товариством Черкаський хлібокомбінат (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Орташ (постачальник) було укладено Договір №30 (надалі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця генератори (товар), а покупець зобов`язується його прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 3.2 Договору, поставка Товару за цим Договором здійснюється за рахунок і транспортом Постачальника зі складу Постачальника за адресою: м. Миколаїв, проспект Богоявленський 12Б/1 на склад Покупця за адресою: м.Одеса, вул. Хаджибейська дорога. 38, ТОВ «Оілпродакшен».

Згідно п.3.3. Договору, перехід права власності на товар настає у момент передачі товару Покупцю.

Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється па протязі 30 (тридцяти) днів з моменту здійснення Покупцем 50% вартості Товару згідно пункту 4.1. даного Договору.

Згідно до п. 4.1. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на наступних умовах: 50% вартості товару згідно п. 1.2. даного Договору на умовах попередньої протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору на підставі виставленого рахунку, 50% вартості товару згідно п .1.2. даного Договору на умовах попередньої оплати протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення Постачальника про готовність товару до відвантаження і виставлення рахунку на електронну пошту.

Відповідно до п. 4.2. Договору, загальна сума Договору складає 4579000,00 грн. без ПДВ.

Позивачем було зазначено суду, що на виконання п.4.1 Договору, попередню оплату в сумі 50% ним сплачено 13 грудня 2022 року згідно платіжного доручення № 19499 від 13.12.2023р. Таким чином, поставка товару повинна бути здійснена відповідачем до 12 січня 2023 року включно.

Позивач вказував, що 28 грудня 2022 року відповідач о 15 год. 36 хв. відправив на електрону пошту позивача рахунки на залишкову оплату вартості генераторів, а в 15 год. 50 хв. цього ж дня - лист повідомлення про готовність товару до відвантаження із вимогою сплатити залишкову частину попередньої оплати.

Позивач зазначав, що остаточний розрахунок за товар ним проведено 30 грудня 2022 року згідно платіжного доручення №19543 від 30.12.2022р. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо повної оплати товару (здійснення 100% попередньої оплати) 30 грудня 2022 року.

За поясненнями позивача, з отриманої від директора відповідача інформації по телефону, товар начебто було відвантажено для поставки в місце поставки Покупця 04 січня 2023 року.

Позивачем було пояснено суду, що у зв`язку з тим, що станом на 10 січня 2023 року дизель-генератори і установки не було отримано, позивач мав сумніви щодо їх фактичної відправки відповідачем 04 січня 2023 року, а тому направив відповідачу претензію за №01/01-1 від 10 січня 2023 року, що підтверджується поштовою квитанцією. Претензією позивач просив відповідача поставити Товар згідно Договору № 30 від 12 грудня 2022 року в строк до 12 січня 2023 року. Відповіді на претензію станом на 10 лютого 2023 року не надано.

Позивач вказує, що 11 січня 2023 року генеральним директором позивача було направлено повідомлення на номер телефону директора відповідача про зазначення дати прибуття генераторів. У відповідь, відповідач зазначив, що товар не відвантажено, і, відповідно, не поставлено, оскільки він ще шукає транспорт. Таким чином, за посиланням позивача, відповідач підтвердив фіктивність листа від 28 грудня 2022 року про готовність товару до відвантаження, який був для позивача підставою провести відповідачу 100% попередню оплату за товар. 16 січня 2023 року генеральним директором позивача було направлено повідомлення на номер телефону директора відповідача про прострочення поставки генераторів. У відповідь, як вказує позивач, відповідач зазначив, що товар не відвантажено, і, відповідно, вчасно не поставлено.

Відповідно до п. 3.4. Договору, ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупую, що підтверджується підписом відповідальної особи на накладній.

Відповідно до п. 3.5. Договору, при поставці кожної партії товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи, оформлені згідно вимог чинного законодавства: видаткова накладна, товаро транспортна накладна, гарантійний талон, інструкції з експлуатації та сертифікат походження.

Умовами п. 5.3. Договору визначено, що за порушення термінів поставки товару, недопоставку товару, порушення Постачальником вимог п. 2.2., п. 2.7. даного Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення до повного його виконання та інші санкції, передбачені законодавством України. У випадку наявності такого прострочення на термін більше десяти днів, Постачальник додатково до сплати пені повертає Покупцю сплачену вартість такого товару.

Позивач зазначав суду, що оскільки станом на 01 лютого 2023 року дизель-генератори і установки з документами згідно п.3.5 Договору відповідачем не було поставлено, приймання-передачу товару згідно п.3.6 Сторонами по кількості і якості не здійснено, умови Договору відповідачем грубо порушено, позивач направив відповідачу претензію №01/01-6 від 01 лютого 2023 року. В претензії Позивач вимагав від відповідача негайно повернути сплачені за товар кошти в сумі 4570000,00грн., але не пізніше 03 лютого 2023 року. Відповіді на претензію не отримано, попередню оплату відповідачем не повернуто.

Оскільки станом на 03 лютого 2023 року дизель-генератори і установки з документами згідно п.3.5 Договору відповідачем не було поставлено, приймання-передачу Товару згідно п.3.6 Сторонами по кількості і якості не здійснено, умови Договору Відповідачем грубо порушено, позивач направив відповідачу претензію №01 01-7 від 03 лютого 2023 року та вимагав від відповідача негайно повернути сплачені за Товар кошти в сумі 4579000,00грн., пеню в сумі 137997, 26грн., а всього 4716997, 26грн., але не пізніше 07 лютого 2023 року, зареєструвати податкову накладну на суму сплаченого підприємством товару.

Також, позивач направив відповідачу претензію № 01 01-8 від 06 лютого 2023 року.

Позивач вказував, що 06.02.2023р. на електронну пошту позивача отримано відповідь на претензію, де зазначено, що товар начебто поставлено, а тому відповідач претензії позивача не визнає. При цьому, позивач зазначає, що у відповіді на претензію відповідач не надав законодавчих обґрунтувань щодо поважності пропущення строку поставки, яке б дало юридичну підставу для звільнення від відповідальності, віднесення таких обставин до форс-мажорних. Не надав і підтверджень отримання товару позивачем, зокрема, первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б свідчили про перехід права власності на товар, виконання обов`язку постачальника з поставки товару покупцю. В свою чергу, позивач не повідомлений про виконання обов`язку відповідача щодо виконання Договору, а саме - щодо поставки товару в місці його поставки. Жодних накладних позивачем не підписувалось, доручень на вчинення таких дій стороннім особам Позивачем не видавалось. Первинні документи, підтверджуючі перехід права власності на товар не оформлювались та не підписувались сторонами.

Позивачем було зазначено суду, що станом на 10 лютого 2023 року приймання товару по кількості та якості між позивачем та відповідачем в місці поставки товару не проведено. Пункти 3.3. - 3.6 Договору відповідачем не виконані, передачу товару позивачу не здійснено, документи на підтвердження такої передачі не підписано, попередню оплату за не поставлений товар Позивачу не повернуто.

За порушення строків поставки, згідно п.5.3 Договору позивачем нараховано пеню в сумі 181905,48 гри.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №30 від 12.12.2022р. та направлено на стягнення з відповідача боргу у розмірі 4579000,00 грн. та пені у розмірі 181905,48 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що 12.12.2022 року між відповідачем та юридичною особою за законодавством Туреччини DAS POWER Enerji Guc Sistemleri Tic.Ltd.Sti був укладений Контракт №1, за яким вказана юридична особа Туреччини продає, а відповідач купує обладнання згідно Специфікації № 1, нове (не було в користуванні), 2022 року випуску, виробництва DAS POWER Enerji Guc Sistemleri Tic.Ltd.Sti., Туреччина, пункт відвантаження: Туреччина, м. Анкара, пункт призначення: FCA Анкара, загальною вартістю 92 400 доларів США; строк поставки не пізніше 23 днів з дати підписання Контракту. Оплата здійснюється в доларах США шляхом 50% передоплати протягом 7 днів після підписання Контракту та 50% після готовності вантажу до відправки.

Відповідачем було зазначено, що 13.12.2022 року позивачем сплачено відповідачу передоплату загалом в сумі 2289500,00 грн. Відповідачем здійснено оплату вартості обладнання турецькому постачальнику 19.12.2022 року в сумі 46000,00 дол. США, і 02.01.2023 року в сумі 46200 дол. США через JP MORGAN CHASE BANK, призначення платежу For DAS POWER Enerji Guc Sistemleri Tic.Ltd.Sti, «For Generators». Платіжну інструкцію про сплату першого авансу в сумі 46000 дол. США було направлено відповідачем банку (КБ «Приватбанк») 14.12.2022 року, який листом від 14.12.2022 року запросив додаткові документи, що стосуються оплати за Контрактом №1 від 12.12.2022 з нерезидентом For DAS POWER Enerji Guc Sistemleri Tic.Ltd.Sti, та після надання відповідачем банку відповідної інформації листом від 15.12.2022 № 19 платіж було проведено 19.12.2022 року.

Відповідач, з метою перевезення уклав договір на переведення обладнання з ФОП Миронцем Миколою Олексійовичем, за яким останній зобов`язався перевезти обладнання (генератори вага брутто 9700 т.) з м. Анкара, Туреччина, до м. Миколаїв, України; листом від 17.01.2023 року перевізник підтвердив завантаження обладнання на автомобіль 04.01.2023 року, проте повідомив, що у зв`язку з поломкою автомобіля обладнання буде відправлене 21.01.2023 року. Про ці обставини керівник відповідача повідомляв позивача в листуванні 11.01.2023 року, скріншоти якого додані позивачем до позовної заяви.

Відповідач вказував суду, що згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) №30 від 24.01.2023 року (перевізник ФОП Миронець М.О.) автомобіль був завантажений 24.01.2023 року в Туреччині, м. Анкара, та перетнув митний кордон України 27.01.2023 року (штамп Одеської митниці з датою 27.01.2023 року).

27.01.2023 року відповідачем оформлено товарно-транспортну накладну №1 на перевезення дизель-генераторних установок до місця поставки згідно п. 3.2. договору № 30 від 12.12.2022 року, одержувачем обладнання зазначено ТОВ «Оілпродакшен», м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога, 38.

Як зазначає відповідач, у товарно-транспортній накладній вказано, що товар поставляється за видатковими накладними від 27.01.2023 року № РН-0000001 (на генератор DASS-990ОООTSK 900 kVA вартістю 2 859 500,00 грн.), від 27.01.2023 року № РН-0000002 (на генератор DASS-500ОООTSK 900 kVA вартістю 1719500,00 грн.) видаткові накладні були передані вантажоодержувачу в пункті призначення. ТОВ «Оілпродакшен» отримано вказане обладнання, про що свідчить підпис директора Фурсікова Андрія Олександровича, скріплений печаткою підприємства на сторінці 2 товарно- транспортної накладної.

Однак, як вказує відповідач, ні покупець-позивач, ні уповноважений одержувач - ТОВ «Оілпродакшен» не направили на адресу відповідача підписані екземпляри видаткових накладних, а натомість на електронну адресу відповідача надійшла претензія від 01.02.2023 року про повернення сплачених коштів у сумі 4579000 грн. у зв`язку з тим, що обладнання нібито не було поставлено покупцю. 03.02.2023 року відповідач направив позивачу на електронну адресу відповідь № 001/23 із запереченням на претензії , в якій зазначив, що товар згідно п. 3.2. договору від 12.12.2022 року був поставлений ТОВ «Оілпродакшен», м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога, 38.

За твердженням відповідача, він виконав зобов`язання за договором № 30 від 12.12.2022 року та передав покупцю у власність генератори в місці поставки, визначеному п. 3.2. договору.

Також зазначалось, що відповідач не брав участі у проведенні експертизи обладнання Одеською регіональною торгово-промисловою палатою 24.02.2023 року, і не був повідомлений про проведення даної експертизи. А отже, надані позивачем суду акт від 22.02.2023 про невідповідність обладнання, і висновок Одеської РТПП не можуть бути доказами поставки відповідачем обладнання неналежної якості.

Стосовно пені, нарахованої позивачем на суму вартості товару 4579000,00 грн. за період з 13.01.2023 по 10.02.2023 року відповідачем зазначено, що, по-перше, генератори були поставлені 27.01.2023 року, що підтверджується підписом керівника і печаткою ТОВ «Оілпродакшен» на товарно-транспортній накладній № 1 від 27.01.2023 року, тому розрахунок пені має бути з 13 по 27 січня 2023 року за 15 днів, що за подвійною обліковою ставкою НБУ (25%*2= 50%) складає 94089,04 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки відповідач надав докази вчинення дій, залежних від нього, щодо належного виконання зобов`язань, а затримка у постачанні обладнання викликана поломкою автомобіля перевізника під час перевезення товару з Туреччини, і водночас позивач не надав доказів завдання йому збитків у зв`язку з чим відповідач просив суд зменшити розмір пені, що підлягає стягнення з відповідача.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що доказів виконання договору та комерційної пропозиції до нього, передачі вищезазначеного в таких документах товару позивачу та супровідних документів до нього, відповідачем не надано. Покупцем за укладеним Договором є виключно позивач і саме він мав бути вантажоодержувачем товару за договором. Позивачем зазначалось суду, що жодних документів первинного бухгалтерського обліку на перехід права власності на товар до Договором, приймання товару по кількості і якості, між позивачем та відповідачем укладено та підписано не було.

Також позивачем зверталась увага суду та було зазначено, що позивач не уповноважував будь-яких осіб приймати товар від відповідача за умовами Договору.

Позивачем було пояснено суду, що станом на 17.04.2023р. відповідач не зареєстрував податкову накладні на всю суму здійсненої позивачем попередньої оплати.

Відповідно до наданих заперечень, відповідачем було зазначено суду, що є очевидним, що Товариство з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен уповноважене позивачем на отримання товару від перевізника, з урахуванням положень п. 3.2. Договору.

Відповідачем зазначалось, що він, для виконання п. 3.2. Договору, оформив товарно-транспортну накладу від 27.01.2023р. №1, в якій вантажоодержувачем зазначив Товариство з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен, тоді як у видаткових накладних, які слідували разом з товаром, покупцем був визначений позивач.

За посиланням відповідача, безпідставними є доводи позивача у відповіді на відзив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен не був уповноваженим на отримання товару, і що відповідач не виконав свій обов`язок щодо передання товару належному одержувачу.

За посиланням відповідача, за обставинами справи, відповідачем, на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен, були придбані в Туреччині 2 генератори (їх покупцем за Договором №30 від 12.12.2022р. виступив позивач), але фактично ці генератори призначались для потреб Товариства з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен, і були йому передані 27.01.2023р. перевізником, уповноваженим відповідачем.

Також відповідач вказував, що позивач не надав суду доказів істотних недоліків поставлених генераторів, а намагається стверджувати, що генератори не були поставлені взагалі.

Відповідно до наданої відповіді на заперечення, позивачем було зазначено, що ані позивач, ані відповідач, що підтверджує і третя особа у письмових поясненнях, не укладали з третьою стороною будь-яких правочинів, відповідачем не надано доказів існування повноважень у будь-якої іншої особи отримувати товар замість позивача, оформлювати господарські операції та підписувати від імені позивача первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження факту поставки та приймання-передачі товару за кількістю та якістю. Первинні документи, підтверджуючі перехід права власності на товар від відповідача до позивача не оформлювались та не підписувались сторонами.

Позивачем зазначалось, що він не уповноважував третю особу отримувати будь-який товар від імені позивача, повноважень на підписання накладних та отримання будь-яких документів від імені позивача третій особі не надавалось.

Надаючи пояснення, Товариством з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен було зазначено, що третя особа участі в укладанні договору поставки та його підписанні сторонами участі не брала, дану територію (місце поставки) жодній із сторін не було передано в суборенду для здійснення господарських операцій та згода надавалась усно виключно на короткочасне здійснення приймання-передачі товару між позивачем та відповідачем, без участі в такому прийманні третьої особи.

Третя особа зазначала суду, що жодних правочинів між третьою особою та позивачем або відповідачем не укладалось зі спірного питання. Позивач та відповідач один одному не передавали товар, будь-які документи на території третьої особи позивач та відповідач між собою не складали, не підписували та для таких господарських операцій вони на територію не з`являлись.

Щодо товарно-транспортної накладної, третьою особою було зазначено суду, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен будь-яких повноважень на приймання обладнання від невстановленої особи не давав, сам не підписував, печатку не ставив. Юридичних повноважень на приймання за кількістю та якістю товару від імені позивача у третьої особи не було. Позивач не уповноважував третю особу отримувати будь-який товар від імені позивача, повноважень на підписання накладних від імені позивача третій особі не надавались.

Між третьою особою та відповідачем будь-яких угод, зокрема, щодо поставки дизель-генераторних установок, не укладалось.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача за час розгляду справи, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Приватним акціонерним товариством Черкаський хлібокомбінат, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Орташ, як постачальником, виникли на підставі укладеного між ними 12.12.2022р. Договору №30.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами п.3.2. Договору, сторонами узгоджено, що поставка Товару за цим Договором здійснюється на склад Покупця за адресою: м.Одеса, вул. Хаджибейська дорога. 38, ТОВ «Оілпродакшен» та положеннями п. 3.3. Договору встановлено, що перехід права власності на товар настає у момент передачі товару Покупцю.

Відповідно до п. 3.5. Договору, при поставці кожної партії товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи, оформлені згідно вимог чинного законодавства: видаткова накладна, товаро транспортна накладна, гарантійний талон, інструкції з експлуатації та сертифікат походження.

Отже, умовами даного Договору сторонами було передбачено обов`язок відповідача, як постачальника, здійснити поставку товару покупцю, яким за даними правовідносинами є позивач.

Умовами п. 4.1. Договору було визначено порядок оплати товару покупцем.

Судом встановлено, що 13.12.2022р. позивачем було перераховано відповідачу грошову суму у розмірі 2289500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №19499 від 13.12.2022р. на суму 1429750,00 грн., №19500 від 13.12.2022р. на суму 859750,00 грн. (а.с. 34, т.1).

Матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю Орташ від 28.12.2022р. із зазначенням необхідності сплати другої частини 50% вартості товару та повідомленням про готовність до відвантаження товару. (а.с. 36, т.1).

Судом встановлено, що 30.12.2022р. позивачем було перераховано відповідачу грошову суму у розмірі 2289500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №19543 від 30.12.2022р. на суму 859750,00 грн., №19545 від 30.12.2022р. на суму 1429750,00 грн. (а.с. 40, т.1).

Умовами п. 3.1. сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на протязі 30 днів, з моменту здійснення покупцем 50% вартості товару згідно п. 4.1. даного Договору.

Однак, як з`ясовано судом, за час розгляду даної справи, з урахуванням пояснень сторін та доказів, що містяться в матеріалах справи, відповідачем не було виконано зобов`язання зі здійснення поставки товару позивачу за умовами укладеного між ними Договору.

Матеріали справи не містять доказів виконання зобов`язання з боку відповідача щодо здійснення поставки обумовленого товару за Договором №30 від 12.12.2022р. покупцю, тобто позивачу у даній справі.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами, позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, виникли на підставі укладеного саме між ними Договору №30 від 12.12.2022р., за яким, відповідачем було взято на себе зобов`язання здійснити поставку товару саме позивачу, однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б засвідчували факт виконання такого договору на користь позивача, як покупця, та, відповідно, передачу товару за Договором №30 від 12.12.2022р. позивачу.

Відповідачем не доведено суду, що ним було здійснено виконання зобов`язання на підставі Договору №30 від 12.12.2022р. з поставки товару саме особі, визначеної умовами договору як покупець товару.

Судом враховано пояснення та доводи відповідача, докази, що були надані ним, та які покладено останнім в підставу своїх заперечень проти позову, однак, такі докази, за переконанням суду, не доводять факту виконання зобов`язання з поставки товару на підставі Договору №30 від 12.12.2022р. позивачу у даній справі.

Судом досліджено матеріали справи, в тому числі товарно-транспортну накладну №1 від 27.01.2023р., на якій, зокрема, міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен та підпис відповідальної особи. (копія а.с. 207, т.1).

Судом в даній частині не приймаються заперечення третьої особи, стосовно не підписання такої накладної, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Оілпродакшен за час розгляду справи не було спростовано факт наявності печатки Товариства на такому документі, зокрема, не ставилось питання щодо призначення у справі експертного дослідження, оскільки для з`ясування дійсності проставлення печатки потрібні спеціальні знання та суд, в даній частині самостійно не може встановлювати такі обставини.

Отже, судом встановлено, що позивачем було перераховано, як то визначено умовами п.4.1. Договору, грошові кошти у загальному розмірі 4579000,00 грн., однак, факт виконання зобов`язання з поставки товару позивачу, відповідно до п. 3.1. відповідачем суду не доведено.

Також, відповідачем не було спростовано доводи позивача, з посиланням на п. 3.3. Договору, який вказує, що перехід права власності на товар настає у момент передачі товару покупцю, оскільки докази такого факту передачі товару позивачу матеріали справи не містять.

Стосовно наявного експертного висновку Торгово-промислової палати України №УТЕ-82 від 24.02.2023р., суд зазначає, що судом критично оцінюється такий документ, як доказ, оскільки такі висновки робились експертами на підставі наданих позивачем документів, без участі відповідача та без огляду товару.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким, зокрема, як шляхом звернення до боржника з претензією.

Щодо визначених позивачем термінів повернення коштів суд зазначає, що позивачем було використано своє право відмовитись від товару та вимагати повернення коштів саме 01.02.2023р., шляхом скерування відповідачу Претензії №01/01-6 (а.с. 47, т.1), за якою було зазначено, що позивач негайно вимагає повернути сплачені кошти за товар в сумі 4579000,00грн., але не пізніше 03.02.2023р.

Отже, саме з 01.02.2023р. у відповідача виникає зобов`язання з повернення вже саме грошових коштів позивача, а не поставки товару.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Орташ, як постачальником, прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №30 від 12.12.2022р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 4579000,00 грн. основного боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Умовами п. 5.3. Договору визначено, що за порушення термінів поставки товару, недопоставку товару, порушення Постачальником вимог п. 2.2., п. 2.7. даного Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення до повного його виконання та інші санкції, передбачені законодавством України. У випадку наявності такого прострочення на термін більше десяти днів, Постачальник додатково до сплати пені повертає Покупцю сплачену вартість такого товару.

Умовами договору сторонами було узгоджено, зокрема, зобов`язання сплати постачальникам пені саме за порушення термінів недопоставки товару.

Позивачем було здійснено нарахування пені на суму недопоставленого товару 4579000,00 грн. за період з 13.01.2023р. по 10.02.2023р.

Однак, суд зазначає, що скеровуючи претензію відповідачу 01.02.2023р., з вимогою повернути сплачені кошти за товар, позивачем вчинено дію, яка засвідчує відмову ним від товару та настання вже грошового зобов`язання. З урахуванням зазначеного, з 01.02.2023р. починає існувати грошове невиконання зобов`язання та п. 5.3. Договору, який передбачає нарахування пені саме за прострочення термінів доставки, застосовуватись не може.

Судом будо здійснено перерахунок пені на суму боргу 4579000,00 грн. за період з 13.01.2023р. по 31.01.2023р. та сума пені становить 119179,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Черкаський хлібокомбінат зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю Орташ боргу 4579000,00 грн. та пені 119179,45 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 70472,69 грн., розраховані пропорційно задоволеним вимогам позивача, покладаються на відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Черкаський хлібокомбінат задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Орташ (54034, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 12 Б/1; код ЄДРПОУ 43253929) на користь Приватного акціонерного товариства Черкаський хлібокомбінат (18000, м.Черкаси, вул. Чигиринська, 7; код ЄДРПОУ 05518948) борг у розмірі 4579000 (чотири мільйони п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 119179 (сто дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 70472 (сімдесят тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 69 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 27 червня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко