Постанова

від 27.11.2023 по справі 916/582/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/582/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.;

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ" Зотіков С.Є., Оруджев Самір Фікрат Огли (директор);

Від Приватного акціонерного товариства "Черкаський хлібокомбінат" Деркач А.І.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілпродакшен"- не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023

по справі №916/582/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаський хлібокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілпродакшен"

про стягнення 4 760 905,48 грн.

(суддя місцевого господарського суду: Д`яченко Т.Г., Господарський суд Одеської області),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство «Черкаський хлібокомбінат» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТАШ» про стягнення 4760905,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №30 від 12.12.2022, у зв`язку з чим заявлено про стягнення з відповідача боргу у розмірі 4579000,00 грн. та пені у розмірі 181905,48 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/582/23 позовну заяву ПАТ «Черкаський хлібокомбінат» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ОРТАШ» на користь ПАТ «Черкаський хлібокомбінат» борг у розмірі 4579000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 119179 грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 70472 грн. 69 коп., в іншій частині позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні судом встановлено, що позивачем було перераховано, як то визначено умовами п.4.1. Договору, грошові кошти у загальному розмірі 4579000,00 грн., однак, факт виконання зобов`язання з поставки товару позивачу, відповідно до п. 3.1. відповідачем не доведено. Також суд вказав, що відповідачем не було спростовано доводи позивача, з посиланням на п. 3.3. Договору, який вказує, що перехід права власності на товар настає у момент передачі товару покупцю, оскільки докази такого факту передачі товару позивачу матеріали справи не містять.

Щодо визначених позивачем термінів повернення коштів суд зазначає, що позивачем було використано своє право відмовитися від товару та вимагати повернення коштів, саме 01.02.2023, шляхом скерування відповідачу Претензії №01/01-6, у зв`язку з чим, з 01.02.2023 у відповідача виникло зобов`язання з повернення вже грошових коштів позивача, а не поставки товару.

Суд першої інстанції, з огляду на встановлені обставини справи, зазначив, що з боку відповідача не спростовано належними та допустимими доказами за час розгляду справи факту невиконання ним зобов`язання за укладеним між сторонами договору, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4579000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню.

Також судом будо здійснено перерахунок пені на суму боргу 4579000,00 грн. за період з 13.01.2023 по 31.01.2023, у зв`язку з чим стягнуто з відповідача пеню у розмірі 119179,45 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ОРТАШ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по даній справі скаcувати та відмовити в позові ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» про стягнення 4579000,00 грн., а в частині стягнення 119179,45 грн. зменшити розмір пені до 10000,00 грн., в решті пені вімовити.

Заявник апеляційної скарги вказує, що не викликає сумнів факт передачі відповідачем, як продавцем, товару третій особі, а позивач, як покупець, ухилився від підписання первинних документів (які вказані в товарно-транспортній накладній від 27.01.2023 №1), тобто ухилився від виконання обов`язку прийняти товар за договором.

ТОВ «ОРТАШ» зазначає, що третьою особою отримано обладнання, про що свідчить підпис представника підприємства вантажоотримувача, скріплений печаткою на сторінці 2 товарно-транспортної накладної, однак ані покупець, ані уповноважений одержувач не направили на адресу відповідача підписані екземпляри видаткових накладних, а натомість, на електронну адресу надійшла претензія про повернення сплачених коштів, у зв`язку з тим, що обладнання нібито не було поставлено покупцю.

На думку апелянта, суд дійшов суперечливих висновків: з одного боку встановив, що згідно з п.3.2. Договору №30 від 12.12.2022 сторонами визначено місце поставки: м.Одеса, вул.Хаджибейська дорога, 38, ТОВ «Оілпродакшен», яке отримало обладнання згідно товарно-транспортної накладної від 27.01.2023 №1, як вантажоодержувач; з іншого боку суд не визнав, що передача товару ТОВ «Оілпродакшен» є належним виконанням Договору №30 від 12.12.2022 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/582/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/582/23.

03.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/582/23.

09.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Черкаський хлібокомбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/582/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 розгляд справи №916/582/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 призначено на 23.10.2023 року об 11-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

05.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/582/23 поза межами приміщення суду.

В судове засідання 23.10.2023, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився представник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ", а також представник Приватного акціонерного товариства "Черкаський хлібокомбінат", які підтримали доводи, викладені ними письмово. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілпродакшен" в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.10.2023 оголошено перерву по справі №916/582/23 до: 27.11.2023 року о 12-30 год., розгляд справи №916/582/23 за апеляційною скаргою ТОВ "ОРТАШ" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 призначено на 27.11.2023 року о 12-30 год.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2022 між Приватним акціонерним товариством Черкаський хлібокомбінат (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Орташ (постачальник) було укладено Договір №30 (надалі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця генератори (товар), а покупець зобов`язується його прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 3.2 Договору, поставка Товару за цим Договором здійснюється за рахунок і транспортом Постачальника зі складу Постачальника за адресою: м. Миколаїв, проспект Богоявленський 12Б/1 на склад Покупця за адресою: м.Одеса, вул. Хаджибейська дорога. 38, ТОВ «Оілпродакшен».

Згідно з п.3.3. Договору, перехід права власності на товар настає у момент передачі товару Покупцю.

Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) днів з моменту здійснення Покупцем 50% вартості Товару згідно пункту 4.1. даного Договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупую, що підтверджується підписом відповідальної особи на накладній.

Відповідно до п. 3.5. Договору, при поставці кожної партії товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи, оформлені згідно вимог чинного законодавства: видаткова накладна, товаро транспортна накладна, гарантійний талон, інструкції з експлуатації та сертифікат походження.

Згідно з п. 4.1. Договору оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на наступних умовах: 50% вартості товару згідно з п. 1.2. даного Договору на умовах попередньої протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору на підставі виставленого рахунку, 50% вартості товару згідно з п .1.2. даного Договору на умовах попередньої оплати протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення Постачальника про готовність товару до відвантаження і виставлення рахунку на електронну пошту.

Умовами п. 5.3. Договору визначено, що за порушення термінів поставки товару, недопоставку товару, порушення Постачальником вимог п. 2.2., п. 2.7. даного Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення до повного його виконання та інші санкції, передбачені законодавством України. У випадку наявності такого прострочення на термін більше десяти днів, Постачальник додатково до сплати пені повертає Покупцю сплачену вартість такого товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору, загальна сума Договору складає 4579000,00 грн. без ПДВ. Означені кошти були перераховані позивачем відповідачу що підтверджується платіжними дорученнями №19499 від 13.12.2022 на суму 1429750,00 грн., №19500 від 13.12.2022 на суму 859750,00 грн. та платіжними дорученнями №19543 від 30.12.2022р. на суму 859750,00 грн., №19545 від 30.12.2022р. на суму 1429750,00 грн.

10.01.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №01/01-1, в якій просив останнього поставити товар згідно з умовами Договором №30 від 12.12.2022 в строк до 12.01.2023.

01.02.2023 позивач направив відповідачу претензію №01/01-6, в якій вимагав негайно повернути сплачені за товар кошти в сумі 4570000,00 грн., але не пізніше 03.02.2023. Відповідь на означену претензію відповідачем не надано, попередню оплату не повернуто.

06 лютого 2023 року позивач направив відповідачу претензію № 01 01-8, у відповідь на яку відповідач повідомив, що товар поставлено, а тому претензію не визнає.

За порушення строків поставки, згідно п.5.3 Договору позивачем нараховано пеню в сумі 181905,48 грн.

Неналежним виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №30 від 12.12.2022 щодо поставки товару в обумовлені строки та неповернення коштів за непоставлений товар стали підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості та пені.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між ПАТ «Черкаський хлібокомбінат», як покупцем, та ТОВ «ОРТАШ», як постачальником, виникли на підставі укладеного між ними 12.12.2022 Договору поставки.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.664 Цивільного кодексу України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, в контексті ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України попередня оплата підлягає поверненню покупцю у випадку невиконання постачальником зобов`язання з поставки товару.

Судова колегія звертає увагу, що умовами п.3.2. Договору сторонами узгоджено, що поставка Товару за цим Договором здійснюється на склад Покупця за адресою: м.Одеса, вул. Хаджибейська дорога. 38, ТОВ «Оілпродакшен», положеннями п. 3.3. Договору встановлено, що перехід права власності на товар настає у момент передачі товару Покупцю.

Відповідно до п. 3.5. Договору при поставці кожної партії товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи, оформлені згідно вимог чинного законодавства: видаткова накладна, товаро транспортна накладна, гарантійний талон, інструкції з експлуатації та сертифікат походження.

Отже умовами даного Договору сторонами було передбачено обов`язок відповідача, як постачальника, здійснити поставку товару покупцю, яким за даними правовідносинами є позивач ПАТ «Черкаський хлібокомбінат».

Пунктом 4.1. Договору визначено порядок оплати товару покупцем. Так, 13.12.2022 позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 2289500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №19499 від 13.12.2022 на суму 1429750,00 грн., №19500 від 13.12.2022 на суму 859750,00 грн.

Також матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТАШ» від 28.12.2022 із зазначенням необхідності сплати другої частини 50% вартості товару та повідомленням про готовність до відвантаження товару. 30.12.2022 позивачем було перераховано відповідачу грошову суму у розмірі 2289500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №19543 від 30.12.2022р. на суму 859750,00 грн., №19545 від 30.12.2022р. на суму 1429750,00 грн.

Умовами п. 3.1. Договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється протягом 30 днів з моменту здійснення покупцем оплати 50% вартості товару згідно з п. 4.1. даного Договору.

Разом з тим, відповідачем не було належним чином виконано зобов`язання зі здійснення поставки товару позивачу за умовами укладеного між ними Договору, оскільки матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду доказів виконання зобов`язання з боку відповідача щодо здійснення поставки обумовленого товару за Договором №30 від 12.12.2022 покупцю, тобто позивачу у даній справі.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами, позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, виникли на підставі укладеного саме між ними Договору №30 від 12.12.2022, за яким, відповідачем було взято на себе зобов`язання здійснити поставку товару саме позивачу, однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б засвідчували факт виконання такого обов`язку на користь позивача, як покупця, та, відповідно, передачу товару за Договором №30 від 12.12.2022 позивачу.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи обставини справи, відповідачем не доведено суду, що ним було здійснено виконання зобов`язання за Договором №30 від 12.12.2022 з поставки товару саме особі, визначеної умовами договору як покупець товару.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині отримання ТОВ «Оілпродакшен» товару, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, дійсно в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №1 від 27.01.2023, на якій, зокрема, міститься відбиток печатки ТОВ «Оілпродакшен» та підпис відповідальної особи. (копія а.с. 207, т.1).

Разом з тим, як зазначалося раніше, умовами даного Договору сторонами було передбачено обов`язок відповідача, як постачальника, здійснити поставку товару покупцю, яким за даними правовідносинами є позивач ПАТ «Черкаський хлібокомбінат».

Згідно з п.3.3. Договору перехід права власності на товар настає у момент передачі товару Покупцю.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів існування повноважень у будь-якої іншої особи отримувати товар, оформлювати господарські операції та підписувати від імені позивача первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження факту поставки та приймання-передачі товару за кількістю та якістю, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині судом до уваги не приймаються.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували б доводи апелянта щодо здійснення ним поставки товару матеріали справи не містять.

Як зазначалося раніше, позивачем було перераховано, як то визначено умовами п.4.1. Договору, грошові кошти у загальній сумі 4579000,00 грн., однак, факт виконання зобов`язання з поставки товару позивачу, відповідно до п. 3.1. відповідачем суду не доведено.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким, зокрема, як шляхом звернення до боржника з претензією.

Щодо визначених позивачем термінів повернення коштів суд зазначає, що позивач скористався своїм правом відмовитись від товару та вимагати повернення коштів 01.02.2023 шляхом скерування відповідачу Претензії №01/01-6 , за якою було зазначено, що позивач негайно вимагає повернути сплачені кошти за товар в сумі 4579000,00грн., але не пізніше 03.02.2023р.

Отже, саме з 01.02.2023 у відповідача виникло зобов`язання з повернення грошових коштів, а не поставки товару.

З огляду на вищевикладене, враховуючи факт неналежного виконання ТОВ «ОРТАШ», як постачальником, прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №30 від 12.12.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано з боку відповідача належними і допустимими доказами за час розгляду справи, а також відмови позивача від договору поставки, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 4579000,00 грн. основного боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Умовами п. 5.3. укладеного між сторонами Договору визначено, що за порушення термінів поставки товару, недопоставку товару, порушення Постачальником вимог п. 2.2., п. 2.7. даного Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення до повного його виконання та інші санкції, передбачені законодавством України. У випадку наявності такого прострочення на термін більше десяти днів, Постачальник додатково до сплати пені повертає Покупцю сплачену вартість такого товару.

Умовами договору сторонами було узгоджено, зокрема, зобов`язання сплати постачальникам пені саме за порушення термінів поставки товару.

Позивачем було здійснено нарахування пені на суму непоставленого товару 4579000,00 грн. за період з 13.01.2023 по 10.02.2023.

Однак, суд зазначає, що скеровуючи претензію відповідачу 01.02.2023, з вимогою повернути сплачені кошти за товар, позивачем вчинено дію, яка засвідчує відмову ним від товару та настання вже грошового зобов`язання. З урахуванням зазначеного, з 01.02.2023 почало існувати невиконання грошового зобов`язання, а відтак п. 5.3. Договору, який передбачає нарахування пені саме за прострочення термінів поставки, застосовуватись не може, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок пені на суму боргу 4579000,00 грн. за період з 13.01.2023 по 31.01.2023 та сума пені в даному випадку становить 119179,45 грн.

Щодо клопотання апелянта в прохальній частині апеляційної скарги про зменшення суми пені, судова колегія зазначає наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551ЦК України).

Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З огляду на вищевикладене, а також встановлені обставини справи, судова колегія не вбачає підстав для зменшення суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі по даній справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/582/23 задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам закону і залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАШ" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/582/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/582/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.12.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.П. Разюк

Г.І. Діброва