Постанова від 29.03.2023 по справі 914/2579/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2579/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Натаріної О.О.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Дудченко В.В., Мельник О.С., Оніщук В.М.,

Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" - Гарбузюк Р.О., Дороніна О.М., Шиян М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 (колегія суддів: Зварич О.В., Гриців В.М., Малех І.Б.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "Львівгаз")

про стягнення 1 154 691 284,86 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. У 2015 році АТ "Укртрансгаз" (як оператор газотранспортної системи) та ПАТ "Львівгаз" (як оператор газорозподільної мережі) уклали договір транспортування природного газу, не підписали додатки 1 та 2 до нього, але підписали додаток 3 "Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу".

2. АТ "Львівгаз" не оплатило вартість послуг балансування обсягів природного газу за період липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року в сумі 972 489 963,55 грн. АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом до АТ "Львівгаз" про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, пені, 3% та інфляційних втрат.

3. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції вказане рішення скасував та ухвалив нове, яким задовольнив позов. АТ "Львівгаз" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи підлягають застосуванню норми Директив 2003/55/ЄС та 2009/73/ЄС до спірних відносин;

- яка редакція Кодексу ГТС підлягає застосуванню до спірних відносин;

- чи надавав позивач відповідачеві послуги балансування;

- чи є підстави для відступу від висновку Верховного Суду, наведеного у пунктах 8.6, 8.7, 8.19, 9.2 постанови від 15.07.2022 у справі №921/184/21 про те, що договір транспортування природного газу є договором про надання послуг, а не договором перевезення вантажу.

5. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. 17.12.2015 ПАТ "Укртрансгаз" (за договором - оператор) та ПАТ "Львівгаз" (за договором - замовник) уклали договір транспортування природного газу №1512000709 (далі - Договір), відповідно до якого:

- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг (п.2.1);

- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п.2.2);

- послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до / з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування) (п.2.3);

- обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та / або додатка 2 (транспортування) до цього договору (п.2.4);

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС; замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та / або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі; оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та / або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (пункти 2.5-2.7);

- додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього Договору; додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ), прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п.2.8);

- оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги; стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та / або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором (п.3.2);

- порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу / виходу до / з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього Договору (п.5.1);

- окремим додатком 3 до цього Договору між оператором та замовником, який є оператором ГРМ / прямим споживачем / газовидобувним підприємством / виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу / виходу до відповідного замовника (п.5.4);

- на кожну фізичну точку входу / виходу до / з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (п.5.5);

- оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) (п.6.1);

- вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС; оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua (пункти 7.1, 7.2);

- у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу ГТС (п.9.1);

- базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу ГТС; оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на веб-сайті (п.9.3);

- розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді; до прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений п.9.4 цього Договору, визначається за даними оператора (п.9.5);

- послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг (п.11.1);

- послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу ГРМ та розд.IX цього Договору (п.11.4);

- цей Договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2016, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме, з 01.12.2015; цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1);

- у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього Договору (п.17.3).

7. 29.11.2017 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою було викладено у новій редакції пункти 8.2, 8.4, 9.4, 10.4, 10.5. Пунктом 7 цієї додаткової угоди передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, умови додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами за Договором, починаючи з 29.12.2016. Зокрема, п.9.4 викладено у такій редакції:

"оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру; замовник, крім вартості послуг, вказаних в абз.2 цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів; оплата вартості послуг балансування оператором ГРМ за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

8. Додатки 1 та 2, про які йдеться у пунктах 2.4 та 2.8 Договору, сторони не підписували.

9. Сторони підписали додаток 3 "Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу".

10. Рішеннями господарських судів у справах №914/1583/16, №910/7190/19, №910/5412/19, які набрали законної сили, встановлено укладення сторонами Договору та стягнуто з АТ "Львівгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу за лютий, травень, червень-серпень 2016 року.

11. З липня по грудень 2018 року та у січні-лютому 2019 року позивач складав односторонні акти про надання послуг балансування обсягів природного газу на загальну суму 972 489 963,55 грн (з додатками відповідних розрахунків вартості послуг), виставляв відповідні рахунки на оплату послуги балансування обсягів природного газу та надсилав їх відповідачу;

12. Впродовж липня-грудня 2018 року та січня-лютого 2019 року АТ "Укртрансгаз" склало такі акти:

- липень 2018 року (акт від 31.07.2018 на суму 22 700 858,16 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 1 782,214 тис. куб. м); дата направлення 18.08.2018;

- серпень 2018 року (акт від 31.08.2018 на суму 24 165 239,14 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 1 681,990 тис. куб. м); дата направлення 19.09.2018;

- вересень 2018 року (акт від 30.09.2018 на суму 102 780 957,40 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 6 418,571 тис. куб. м); дата направлення 18.10.2018;

- жовтень 2018 року (акт від 31.10.2018 на суму 53 240 336,21 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 3 592,527 тис. куб. м); дата направлення 15.11.2018;

- листопад 2018 року (акт від 30.11.2018 на суму 95 625 759,86 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 6 909,319 тис. куб. м); дата направлення 18.12.2018;

- грудень 2018 року (акт від 31.12.2018 на суму 213 036 665,21 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 15 846,941 тис. куб. м); дата направлення 16.01.2019;

- січень 2019 року (акт від 31.01.2019 на суму 30 2549 534,34 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 23 973,264 тис. куб. м); дата направлення 20.02.2019;

- лютий 2019 року (акт від 28.02.2019 на суму 159 312 359,51 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 14 955,375 тис. куб. м); дата направлення 15.03.2019.

13. 26.02.2019 АТ "Укртрансгаз" склало коригуючий акт надання послуг балансування обсягів природного газу до акта від 31.12.2018, який надіслало АТ "Львівгаз" 12.03.2019, відповідно до якого у грудні 2018 року ПАТ "Укртрансгаз" надало послуги балансування на суму 921 746,28 грн з ПДВ за негативний місячний небаланс у розмірі 68,565 тис. куб. м.

14. АТ "Львівгаз" не оплатило вартість послуг балансування обсягів природного газу за період липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року в сумі 972 489 963,55 грн.

Короткий зміст позовних вимог

15. 10.12.2019 АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ "Львівгаз" про стягнення 1 154 691 284,86 грн, з яких 972 489 963,55 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 134 739 968,69 грн пені, 12 512 750,49 грн 3% та 34 948 602,13 грн інфляційних втрат.

16. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як оператор газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу у липні-грудні 2018 року та в січні-лютому 2019 року; обсяги негативних небалансів природного газу виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу; у зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 972 489 963,55 грн, про що були оформлені односторонні акти надання таких послуг; відповідач у встановлений Договором строк не оплатив заборгованість за послуги балансування, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17. Господарський суд Львівської області рішенням від 17.02.2021 відмовив у задоволенні позову.

18. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на нормах права, які не регулюють спірні правовідносини, а права позивача не порушені;

- правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Господарським кодексом України (далі - ГК) і Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Законом "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС (в частині, яка не суперечить закону) і Договором; діяльність із транспортування природного газу є перевезенням вантажів (ст.306 ГК), а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК та ГК в частині правового регулювання перевезення вантажів, а також Законів "Про транспорт" та "Про трубопровідний транспорт";

- вимоги, пов`язані з втратою вантажу при транспортуванні у розподільних мережах, може пред`явити вантажовідправник (постачальник) на підставах і у порядку, визначених ст.314 ГК, а не оператор ГТС (позивач); газ, який передається у газорозподільні мережі, оператору ГТС на праві власності не належить; права позивача не можуть бути порушені втратою природного газу відповідачем при його транспортуванні у своїх мережах, оскільки це втрата вантажу (газу) постачальника, а не позивача;

- конструкція договору транспортування природного газу, яка окреслена у ч.1 ст.32 Закону "Про ринок природного газу" та абз.34 п.5 гл.1 розд.1 Кодексу ГТС, не передбачає, що балансування є елементом, що входить до предмета договору транспортування природного газу;

- дії оператора ГТС із балансування газотранспортної системи та врегулювання небалансів замовників послуг транспортування газу в Кодексі ГТС визначено як послугу, що вчиняється шляхом укладення договору купівлі-продажу; таке визначення суперечить імперативним нормам статей 655, 901 ЦК;

- позивач, всупереч умов Договору і вимог Кодексу ГТС, протягом всього спірного періоду подавав (закачував) фінансово незабезпечені обсяги газу у газопроводи відповідача; ці обставини підтверджують, що внаслідок недотримання позивачем вимог Кодексу ГТС і умов Договору виникли небаланси замовників послуг транспортування газу;

- необґрунтованими є доводи позивача про виникнення небалансу внаслідок відбору відповідачем природного газу для власних потреб та виробничо-технічних витрат;

- послуга балансування є похідною від послуги транспортування та пов`язана з нею, а тому не може виникнути небаланс у особи, яка не є замовником послуги транспортування газу; відповідач не є замовником послуг транспортування газу;

- дані алокації фактичних обсягів природного газу здійснені неналежною особою, у зв`язку з чим такі докази є недопустимими.

19. Західний апеляційний господарський суд постановою від 14.11.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

20. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- помилковим є висновок суду першої інстанції, що укладений між сторонами Договір є договором перевезення; з огляду на спеціальне регулювання, встановлене законодавством про ринок природного газу, він є договором про надання послуг;

- транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором ГТС;

- немає підстав вважати неукладеним договір транспортування природного газу в частині, що стосується послуг балансування природного газу; оператор ГТС закачував газ у розподільні газопроводи відповідача відповідно до умов договору транспортування природного газу та з дотриманням правил Кодексу ГТС;

- на підтвердження реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов`язаних з цим витрат позивач надав копії договорів про закупівлю природного газу, актів приймання-передачі природного газу від продавців;

- відповідач не спростував належними та допустимими доказами факту виникнення у нього небалансів у період з липня по грудень 2018 року та з січня по лютий 2019 року, відбору ним із газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо-технологічних витрат, а також не надав доказів на підтвердження правомірності такого відбору;

- саме односторонні акти про надання послуг балансування (разом із рахунками на оплату та звітами по точках входу / виходу замовника послуг транспортування) фіксують визначений за результатами процедури алокації обсяг небалансу замовника послуг транспортування, містять розрахунок вартості наданих послуг балансування та кореспондують обов`язок замовника послуг транспортування здійснити оплату наданих послуг; це помилково не врахував суд першої інстанції;

- матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем послуг балансування обсягів природного газу, наданих позивачем в липні-грудні 2018 року та в січні-лютому 2019 року;

- відповідач порушив строки оплати послуг балансування обсягів природного газу, а позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних за період з 31.08.2018 по 02.07.2019 та інфляційні втрати за період з 01.09.2018 по 31.05.2019; позивач правильно здійснив розрахунок пені;

- відповідач не спростував доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за послуги балансування природного газу, заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, не надавав суду власного розрахунку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

21. 05.12.2022 АТ "Львівгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, у якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

22. Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що полягають у необґрунтованій переоцінці обставин, які встановлені судом першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону, а також порушив норми матеріального права, а саме, неправильно застосував статті 177, 178, 901 ЦК, пункти 1 і 7 гл.3 розд.І, п.1 гл.1 розд.VIII, пункти 1-3 і п.7 гл.2 розд.XII, п.9 гл.3 розд.XIV Кодексу ГТС (в редакції до 01.08.2018) і розд.XIV Кодексу ГТС (в редакції з 01.08.2018) та при цьому не врахував висновки Верховного Суду щодо їх застосування.

23. Касаційна скарга мотивована таким:

- Верховний Суд у постановах від 19.07.2022 у справі №924/1153/19, від 21.07.2022 у справі №909/65/ 20, від 25.08.2022 у справі №914/2351/19 навів висновок, що послуги балансування системи безпосередньо пов`язані із послугою транспортування природного газу; суд апеляційної інстанції обставин надання AT "Львівгаз" послуг транспортування газу не встановив, а обставин ненадання послуг транспортування газу, встановлених судом першої інстанції у рішенні, не спростував;

- суд апеляційної інстанції застосував редакцію Кодексу ГТС, яка передбачала місячне балансування і втратила чинність (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 02.11.2022 у справі №910/11273/20, від 13.07.2022 у справі №911/1057/20);

- суд апеляційної інстанції, без посилання на відповідні докази, в основу рішення поклав висновки про безпідставний відбір AT "Львівгаз" газу з газотранспортної системи; ці висновки ґрунтуються на припущеннях (посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/9834/18);

- наявність небалансу та здійснення балансування не тотожні поняття (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №909/1302/19);

- у постанові від 31.05.2022 у справі №904/5697/20 Верховний Суд вказав на необхідність встановлення фактичних обставин використання обсягів придбаного оператором ГТС газу для надання послуг з балансування.

24. Разом із касаційною скаргою "Львівгаз" подало до Верховного Суду клопотання про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) для відступу від висновку Верховного Суду, наведеного у пунктах 8.6, 8.7, 8.19, 9.2 постанови від 15.07.2022 у справі №921/184/21 (про те, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, і до правовідносин за ними не підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК).

25. Клопотання мотивоване таким:

- Закон "Про ринок природного газу" у ст.32 визначає транспортування газу послугою і не містить положень, що надання доступу до потужності та балансування є окремими видами послуг; Кодекс ГТС, який містить множинні взаємовиключні положення, що доступ до потужності є послугою та одночасно правом, є підзаконним нормативно-правовим актом, який в частині, що суперечить закону, не може визнаватися спеціальним законодавством; тому відповідно до ч.7 ст.11 ГПК застосуванню підлягають норми Закону "Про ринок природного газу";

- доступ до потужності відповідно до пунктів 8, 34, 41 ч.1 ст.1, частин 2, 3 ст.34, пунктів 1, 3 ч.1 ст.36, п.1 ч.3 ст.51, п.2 ч.1 ст.52, ч.3 ст.54 Закону "Про ринок природного газу", ч.4 ст.19 Регламенту комісії (ЄС) 2017/459 від 16.03.2017 про запровадження мережевого кодексу щодо механізмів розподілу потужності в газотранспортних системах (транспонований постановою НКРЕКП від 29.11.2019 №2586, яка набрала чинності з 01.12.2019) є правом, а не послугою; послуга і право є різними об`єктами цивільних прав і регулюються по різному;

- у Законі "Про ринок природного газу" відсутні положення, які визначають балансування газотранспортної системи або врегулювання небалансів замовників послуг транспортування газу послугами; балансування є експлуатаційною дією оператора ГТС відповідно до п.4 ч.2 ст.22 Закону "Про ринок природного газу"; додаткові витрати оператора ГТС (п.1 ч.2 ст.22 ЦК), понесені у зв`язку з врегулюванням негативного небалансу замовника, за своєю правовою природою є збитками, а не послугою;

- в межах однієї постанови Верховний Суд визначив доступ до потужності одночасно послугою і правом (пункти 8.6 і 8.19), що свідчить про помилковість висновку.

26. 19.12.2022 на адресу Верховного Суду надійшли доповнення АТ "Львівгаз" на касаційну скаргу з посиланням на ч.2 ст.288 ГПК, у яких зазначено таке:

- всупереч висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20, суд апеляційної інстанції не застосував до всього спірного періоду положення Директиви 2003/55/ЄС від 26.06.2003 на підставі Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (далі - Договір про EC) як норми прямої дії (пункти 8.2, 8.4, 8.6-8.9); з пунктів 5, 6, 13 і 23 ст.2 Директиви 2003/55/ЄС вбачається, що АТ "Львівгаз" не продавало в газотранспортній системі (такі дії заборонені ч.1 ст.23 Закону "Про ринок природного газу"), а тому не могло використовувати потужність;

- оператор ГТС вживав заходів по збалансування власної газотранспортної системи, за надійну та безперебійну експлуатацію якої відповідає; газотранспортна система позивача та газорозподільна система відповідача не є пов`язаними між собою; балансування газотранспортної системи оператором ГТС є експлуатаційною дією її володільця, яка вчиняється ним у власних інтересах, і не є послугою.

27. Верховний Суд ухвалою від 23.12.2022 при відкритті касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ "Львівгаз" врахував також доповнення до касаційної скарги, які надійшли до Верховного Суду 19.12.2022 та відкрив касаційне провадження, враховуючи доводи, наведені у таких доповненнях.

28. 02.02.2023 від АТ "Львівгаз" до Верховного Суду надійшла заява про відмову від доповнень до касаційної скарги, які надійшли до Верховного Суду 19.12.2022, стосовно неврахування судом апеляційної інстанції Директиви 2003/55/ЄС.

29. 05.01.2023 від АТ "Укртрансгаз" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

30. Відзив мотивований таким:

- у спорі щодо послуг місячного балансування необхідно встановити наявність наступних чотирьох умов - підстав для оплати виставленого оператором ГТС рахунку щодо вартості послуг балансування: 1) виникнення негативного місячного небалансу; 2) неврегулювання замовником послуг транспортування цього небалансу самостійно в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем; 3) оформлення оператором одностороннього акту на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу; 4) надання оператором ГТС замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунку вартості послуг балансування та рахунку-фактури (постанови Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/20912/17, від 18.09.2018 у справі №922/1580/18); ці обставини встановив суд апеляційної інстанції;

- надання послуг фізичного транспортування природного газу у спірний період 2018 - 2019 років здійснювалося на підставі Договору на транспортування природного газу №10911157/П29, укладеного сторонами 28.09.2011; підписані АТ "Львівгаз" акти наданих послуг з транспортування природного газу у період з липня 2018 року по лютий 2019 року на виконання цього договору (2011 року); обсяги протранспортованого АТ "Львівгаз" природного газу за цими актами відповідають обсягам природного газу на його виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що фактично і складає обсяги негативних небалансів, які були врегульовані АТ "Укртрансгаз" шляхом надання послуг балансування; це пов`язано з тарифами на складові послуги транспортування природного газу, які вводилися в дію НКРЕКП поступово, враховуючи особливості регулювання ринку природного газу та його поетапний перехід на ринок добового регулювання, початок якого було запроваджено з 01.03.2019 (ці обставини досліджувалися судами у справі №913/64/17);

- тариф на розподіл потужності, який фактично прийшов на зміну тарифу на послуги фізичного транспортування природного газу, розпочав діяти лише з 01.05.2019, після чого поняття послуги фізичного транспортування природного газу (яку саме і має на увазі АТ "Львівгаз" у касаційній скарзі) втратило свою актуальність, про що також вказує і постанова НКРЕКП від 22.04.2022 від №580, яка змінила додаток 2 до Типового договору транспортування природного газу з "Транспортування" на "Розподіл потужності з обмеженнями";

- доводи скаржника про те, що послуга транспортування природного газу не надавалася, повинні підтверджуватися належними доказами (щодо припинення діяльності AT "Львівгаз" як оператора ГРМ, докази від`єднання його розподільних мереж від газорозподільних станцій АТ "Укртрансгаз" та фактичне припинення діяльності з розподілу природного газу); однак відповідач як здійснював у спірний період, так і продовжує здійснювати діяльність оператора ГРМ, тому отримує послуги транспортування природного газу від оператора ГТС;

- доводи скаржника про те, що застосовуватися до спірних відносин має редакція Кодексу ГТС щодо добового, а не місячного балансування, є помилковими (посилається на постанови Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19 (пункти 92-101, 107) та від 21.07.2022 у справі №909/65/20); у період до 01.03.2019 балансування не могло вчинятися через інформаційну платформу, оскільки вона ще не працювала; відповідач продовжував надавати звітність оператору ГТС за місячними, а не добовими періодами, які свідчили про дію положень Кодексу ГТС саме у режимі місячного балансування; АТ "Львівгаз" не заперечувало проти такого порядку функціонування ринку природного газу, зокрема, не зверталося до Регулятора з вимогами переглянути або скасувати дію постанов НКРЕКП, якими змінювалися строки набрання чинності Кодексу ГТС в режимі добового регулювання;

- оператор ГТС надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій; а не "протиправно закачує газ у розподільні мережі", про що помилково вказує АТ "Львівгаз" у касаційній скарзі; саме недотримання номінацій відповідачем призвело до виникнення необхідності балансування системи (посилається на постанову Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/252/21);

- доводи скаржника щодо необхідності застосування положень Директиви 2003/55/ЄС є помилковими, оскільки Директива 2009/73/ЄС від 13.07.2009 скасувала Директиву 2003/55/ЄС, про яку вказує відповідач у доповненні до касаційної скарги; положення національного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, повністю узгоджуються та складені з врахуванням актів Європейського Союзу (далі - ЄС), що регулюють газовий ринок, та на виконання таких нормативних актів, що вбачається, зокрема, з преамбули Кодексу ГТС, ст.2 Закону "Про ринок природного газу"; АТ "Львівгаз" під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не зазначало про необхідність застосування Директиви 2003/55/ЄС;

- підстави для відступу від висновків Верховного Суду, наведених у постанові 15.07.2022 у справі №921/184/21, відсутні, оскільки подане АТ "Львівгаз" клопотання не відповідає критеріям, які встановлені для можливості розгляду справи №914/2579/19 в частині необхідності відступу від висновку Верховного Суду щодо правової природи договору транспортування природного газу; висновки щодо правової природи договору транспортування природного газу викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, від 23.09.2021 у справі №913/64/17, від 23.08.2022 у справі №910/12748/21, від 25.08.2022 у справі №914/2/19, від 25.08.2022 у справі №914/2351/19, №904/5916/19, а не лише у постанові від 15.07.2022 у справі №921/184/21.

31. 01.03.2023 від АТ "Львівгаз" надійшли додаткові пояснення від 23.02.2023 №2579-18 та міркування (заява з процесуального питання) від 23.02.2023 №2579-19 щодо того, кому на праві власності належали обсяги газу, які були передані у газорозподільні мережі, зокрема, і ті обсяги, які були передані оператором ГТС понад обсяги підтверджених номінацій. У поясненнях вказує:

- для отримання послуг транспортування газу суб`єкти ринку природного газу, яким газ належить на праві власності, на умовах укладених з оператором ГТС договорів передають газ для транспортування на точках входу в ГТС і в межах обсягів, переданих на точках входу, отримують газ на точках виходу після його транспортування (п.4);

- на точках входу газ для транспортування передається у володіння оператора ГТС, а не у його власність (п.5);

- ГТС постійно була заповнена газом, який на праві власності належав суб`єктам, які його подали в ГТС на точках входу і яким газ належав на праві власності (п.6);

- для забезпечення власних виробничо-технічних потреб оператор ГТС щомісяця протягом спірного періоду використовував 400 - 500 мільйонів куб.м. газу; оскільки ГТС була повністю заповнена газом, який на праві власності належав суб`єктам, які його подали в ГТС, оператор ГТС необхідні обсяги газу спочатку відбирав з ГТС, а надалі такі ж обсяги газу закачував у ГТС для забезпечення її балансування (п.7);

- враховуючи правила гл.2 розд.III Кодексу ГТС, виключно оператор ГТС у кожен момент часу знав кому саме належать обсяги газу, які перебувають у ГТС (п.8);

- у газорозподільну систему газ передається виключно в межах діяльності з постачання газу з метою його розподілу споживачам постачальників; ці постачальники попередньо подали газ на точках входу в ГТС і отримали його на точках виходу після транспортування (п.9);

- право власності на переданий у газорозподільну систему газ до оператора ГРМ не переходить; весь обсяг газу, який постійно перебуває у газорозподільній системі, до моменту його передачі споживачам постачальників на праві власності належить постачальникам газу, за дорученням яких оператор ГТС закачав газ у розподільні мережі (п.10);

- оператор ГТС не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу; газ, який на праві власності належить оператору ГТС, за всіх обставин не може передаватися в розподільні газопроводи в силу прямої законодавчої заборони (п.11);

- газорозподільні станції, на яких газ закачувався у розподільні мережі, перебували у володінні і користуванні оператора ГТС; саме оператор ГТС шляхом регулювання обладнання ГРС визначав обсяг газу, який буде закачаний у розподільну мережу AT "Львівгаз" на кожній ГРС у кожен період часу (п.13);

- оператор ГТС мав укладені договори з усіма постачальниками, які здійснювали свою діяльність у газорозподільній зоні AT "Львівгаз"; він мав відомості як про обсяги погодженої договірної потужності всіх постачальників на точках виходу з ГТС, так і про обсяг підтвержених цим постачальникам номінацій; оператор ГТС у кожен момент у часі знав чий газ він закачує на кожній ГРС і яким саме споживачам цей газ призначений (п.15);

- достовірно знаючи про обсяги підтверджених номінацій постачальникам газу у газорозподільній зоні AT "Львівгаз", оператор ГТС закачував у розподільну мережу AT "Львівгаз" обсяги газу понад обсяги підтверджених ним же номінацій (п.16);

- такі дії оператора ГТС спричиняли розбалансування ГТС і вимагали від нього вчинення відповідних експлуатаційних (балансуючих) дій (п.17);

- газ, який протягом спірного періоду був закачаний оператором ГТС у розподільні мережі AT "Львівгаз" понад обсяги підтверджених номінацій, на праві власності належав особам, які його передали оператору ГТС у відповідні періоди на точках входу; тобто оператор ГТС, з урахуванням обставин закачування газу, а не його відбору AT "Львівгаз", протиправно розпорядився чужим газом (п.18);

- здійснення діяльності оператором ГТС з транспортування газу знаходиться у прямій залежності від того, що в ГТС мають надходити обсяги газу, які оператор ГТС транспортує до точок виходу з ГТС і передає у суміжні газові мережі; послуга транспортування є наданою виключно після передачі оператором ГТС газу на точках виходу (п.19);

- для отримання послуг транспортування газу, право дозволеної потужності на точках виходу зобов`язані набувати особи, яким надаються послуги транспортування газу - постачальники газу, що передбачено умовами договорів транспортування, укладених між оператором ГТС і постачальниками (п.20);

- умови договору транспортування, який укладено між оператором ГТС і AT "Львівгаз", не передбачають обов`язку AT "Львівгаз" набувати право дозволеної потужності на точках входу / виходу для обсягів газу, який постачальниками газу передається в ГТС і отримується з неї після транспортування на точках виходу на умовах договорів транспортування, укладених між оператором ГТС і постачальниками (п.21).

32. 10.03.2023 від АТ "Львівгаз" до Верховного Суду надійшли доповнення до додаткових пояснень від 23.02.2023 №2579-18, у яких зазначає:

- висновки, викладені у пунктах 31, 32 рішення Третьої палати Суду ЄС від 24.02.2022 у справі №С-290/20 за зверненням Конституційного суду Латвії (термін "доступ" до мережі пов`язаний у Директиві 2009/73 з постачанням природного газу та включає право користування системами природного газу; термін з`єднання стосується фізичного зв`язку з системами природного газу; для відповідних споживачів право доступу до систем здійснюється через постачальника, якого клієнти повинні мати можливість вільно вибирати), підтверджують доводи, викладені АТ "Львівгаз" у пунктах 6, 9-11, 20-21 пояснень;

- у газорозподільну систему газ передається виключно в межах діяльності з постачання газу; весь обсяг газу, який постійно перебуває у газорозподільній системі, до моменту його передачі споживачам постачальників на праві власності належить постачальникам газу; газ, який на праві власності належить оператору ГТС не може передаватися в розподільні газопроводи; для отримання послуг транспортування право дозволеної потужності на точках виходу зобов`язані набувати постачальники газу; АТ "Львівгаз" не має обов`язку набувати право дозволеної потужності для обсягів газу, який постачальниками передається в ГТС і отримується з неї;

- на думку АТ "Львівгаз", Суд ЄС у рішенні від 24.02.2022 у справі №С-290/20 навів висновки, що дозволена потужність є правом; фізичне з`єднання трубопроводів (газотранспортної системи і суміжної розподільної системи) не пов`язане з правом доступу, яке включає право користування системами; споживачі отримують доступ до газотранспортної і газорозподільної систем, а відповідно і користуються ними, через своїх постачальників;

- Закон "Про ринок природного газу" спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/73 про спільні правила внутрішнього ринку природного газу; при застосуванні закону суди мають брати до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та ЄС, зокрема, рішення Суду ЄС (Європейського Суду, Загального Суду) щодо застосування положень актів законодавства Європейського Союзу;

- П`ята палата Суду ЄС у п.62 рішення від 17.10.2019 у справі №С-31/18 вказала, що вимога щодо тлумачення національного законодавства відповідно до законодавства ЄС включає зобов`язання національних судів змінити своє усталене прецедентне право, якщо це необхідно та якщо воно ґрунтується на тлумаченні національного права, яке несумісне з цілями директиви.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

33. Верховний Суд ухвалою від 23.12.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Львівгаз", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 15.02.2023. У судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви; чергове судове засідання було призначено на 29.03.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо застосування положень Директив до спірних відносин

34. АТ "Львівгаз" у доповненнях до касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних відносин положення Директиви 2003/55/ЄС в частині положень щодо розподілу природного газу. Також посилається на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.

35. В подальшому скаржник відмовився від цих доповнень (поза межами строку на касаційне оскарження) і в судовому засіданні просив не враховувати вказані доводи. Втім, у письмових поясненнях, які надійшли до Верховного Суду пізніше, скаржник посилається на необхідність врахування положень іншої Директиви 2009/73/ЄС.

36. З урахуванням зазначених обставин Верховний Суд вважає за необхідне надати відповідь на ці доводи скаржника.

37. Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

38. Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон "Про міжнародні договори України", ст.19 якого передбачає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

39. 24.09.2010 Україна приєдналася до Договору про ЕС (приєднання набрало чинності 01.02.2011).

40. Згідно зі ст.3 Договору про ЕС для цілей ст.2 Договору діяльність Енергетичного Співтовариства охоплює, зокрема:

a) запровадження Договірними Сторонами нормативно-правової бази Європейського Співтовариства з енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики та відновлюваних джерел енергії, як описано у розд.II Договору про ЕС, що враховує як інституційну структуру Енергетичного Співтовариства, так і конкретну ситуацію в кожній з Договірних Сторін, як описано в розд.II Договору про ЕС;

b) установлення певної регуляторної системи, що дозволяє ефективне функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, на територіях Договірних Сторін і частині території Європейського Співтовариства та охоплює створення єдиного механізму транскордонної передачі та (або) транспортування енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, й здійснення нагляду за одностороннім дотриманням заходів з безпеки (далі - механізм функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі), як описано в розд.III Договору про ЕС;

c) створення Сторонами ринку енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, без внутрішніх кордонів, у тому числі координацію взаємодопомоги у разі серйозних порушень у функціонуванні енергетичних мереж або зовнішніх пошкоджень, яка може охоплювати досягнення спільної енергетичної зовнішньоторговельної політики (далі - створення єдиного енергетичного ринку), як описано в розд.IV Договору про ЕС.

41. Згідно зі ст.5 Договору про ЕС Енергетичне Співтовариство дотримуватиметься нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, описаної в розд.II, що враховує як інституційну структуру цього Договору, так і конкретні умови кожної з Договірних Сторін з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення.

42. При цьому, за ст.11 Договору про ЕС, яка міститься у розд.ІІ, "нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики" для цілей цього Договору означають: i) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/EC від 26.06.2003 стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії, ii) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/EC від 26.06.2003 стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу та iii) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/EC від 26.06.2003 стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

43. Такі положення наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20, на яку посилався скаржник.

44. При цьому Велика Палата Верховного Суду у п.8.9 наведеної постанови також зазначила, що, приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

45. В Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Україною відповідно до Закону №1678-VII від 16.09.2014 (гл.1 "Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику" розд.V "Економічне та галузеве співробітництво"), сторони домовилися продовжувати та активізувати існуюче співробітництво у сфері енергетики з метою підвищення енергетичної безпеки, конкурентоспроможності та стабільності, що є необхідним для просування економічного зростання та досягнення прогресу у напрямку ринкової інтеграції, в тому числі шляхом поступового зближення в енергетичному секторі.

46. Додатком XXVII до Угоди про асоціацію передбачено імплементацію Директиви 2009/73/ЄС від 13.07.2009 про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС.

47. У ст.53 Директиви 2009/73/ЄС передбачено, що Директива 2003/55/ЄС скасовується з 03.03.2011 без шкоди зобов`язанням держав-членів щодо граничних строків для транспонування та застосування зазначеної Директиви. Посилання на скасовану Директиву мають вважатися посиланнями на цю Директиву та читатися згідно з таблицею відповідності, поданою в Додатку ІІ.

48. З наведеного вбачається, що положення Директиви 2003/55/ЄС не підлягають імплементації. Натомість у тих випадках, коли законодавство, зокрема, міжнародні договори містять посилання на Директиву 2003/55/ЄС, застосуванню підлягають відповідні положення Директиви 2009/73/ЄС.

49. Щодо посилання скаржника на необхідність прямого застосування положень директив ЄС до спірних відносин Верховний Суд зауважує, що директиви є правовими актами ЄС, які ухвалюються відповідно до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського Союзу (консолідована версія 2010/С 83/01). У ст.288 цього Договору вказано, що директива є обов`язковою щодо результату, якого необхідно досягти, для кожної держави-члена, якій її адресовано, проте залишає національним органам влади вибір форми та засобів.

50. Отже, на відміну від регламенту, норми якого прямо застосовуються у всіх державах-членах ЄС, Директива не є актом прямої дії, її норми мають бути імплементовані в національне законодавство, причому форми та засоби такої імплементації можуть бути різними.

51. Більше того, оскільки Україна не є державою членом ЄС її обов`язки з імплементації положень acquis ЄС, зокрема, й директив ЄС, до національного законодавства визначені міжнародними договорами. Щодо зазначених скаржником директив це Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та Договір про ЕС.

52. При цьому відповідно до ч.1 ст.2 Закону "Про ринок природного газу" на виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме, Директиви 2009/73/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу.

53. У постанові НКРЕКП "Про затвердження Кодексу газотранспортнрї системи" від 30.09.2015 №2493 зазначається, що Кодекс ГТС ухвалений відповідно до статей 4 та 33 Закону "Про ринок природного газу", а у самому Кодексі вказано про те, що він розроблений відповідно до Закону "Про ринок природного газу" (п.1 гл.1 розд.I Кодексу ГТС). Тобто положення Закону "Про ринок природного газу" та Кодексу ГТС, які застосовувалися судом апеляційної інстанції, є такими, що в розумінні ст.2 зазначеного Закону відповідають вимогам міжнародних актів, зокрема, Директиви 2009/73/ЄС (що скаржник не спростував).

54. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи АТ "Львівгаз" про необхідність прямого застосування положень директив ЄС до спірних відносин.

55. Скаржник у поясненнях також стверджує про необхідність застосування норм національного законодаства із урахуванням рішень Суду ЄС, втім із наведених скаржником висновків не вбачається невідповідності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції рішенню Третьої палати Суду ЄС від 24.02.2022 у справі №С-290/20. Верховний Суд звертає увагу, що вказівка П`ятої палати Суду ЄС, що міститься у рішенні від 17.10.2019 у справі №С-31/18 про необхідність національних судів змінити своє усталене прецедентне право, якщо воно грунтується на тлумаченні національного права, яке несумісне з цілями директиви, стосується насамперед держав - членів ЄС. Наближення правової системи України до acquis ЄС відбувається поступово, у відповідності зі взятими на себе міжнародними зобов`язаннями. Це стосується і формування судової практики.

Щодо редакції Кодексу ГТС, яка підлягає застосуванню до спірних відносин

56. АТ "Львівгаз" у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував редакцію Кодексу ГТС, яка передбачала місячне балансування і втратила чинність. На думку скаржника, суд повинен був застосовувати до спірних правовідносин чинну на час їх виникнення та дії редакцію Кодексу ГТС, яка, серед іншого, передбачає запровадження добового балансування (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 02.11.2022 у справі №910/11273/20, від 13.07.2022 у справі №911/1057/20).

57. Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника, виходячи із такого.

58. Висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/17533/19 щодо застосування Кодексу ГТС в редакції постанови НКРЕКП від 27.12.2017 №1437, зроблені при застосуванні норм права до спірних відносин, які не є подібними. Так, у справі №910/17533/19 розглядався спір про стягнення збитків з оператора ГТС; позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що АТ "Укртрансгаз" (як відповідач) не здійснив закачування до газосховища нереалізований у листопаді 2018 року природний газ. Тобто спір не стосувався заборгованості за послуги балансування.

59. У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20 Кодекс ГТС застосовувався до спірних правовідносин щодо іншого спірного періоду (січень 2021 року), а наведений скаржником висновок про те, що суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вичинення дії, має загальний характер (не вирішує питання щодо застосування певної редакції Кодексу ГТС до спору про стягнення заборгованості за послуги балансування у період липень-грудень 2018, січень-лютий 2019).

60. У справі №911/1057/20, судами вирішувався спір про стягнення заборгованості за послуги балансування. У постанові від 13.07.2022 Верховний Суд застосував норми Кодексу ГТС, які передбачають місячне балансування (а не добове, як стверджує скаржник). Втім, ці висновки не є релевантними, вони стосуються іншого спірного періоду (січень-червень 2018 року), а нова редакція Кодексу ГТС, на застосуванні якої наполягає скаржник, мала набути чинності лише з 01.08.2018.

61. Натомість у постанові від 28.07.2021 у справі №927/1041/19 Верховний Суд надав відповідь на запитання щодо того, яка редакція Кодексу ГТС підлягає застосуванню до відносин з надання послуг балансування у період з липня 2018 року по лютий 2019 року, і вказав, що це редакція, яка була чинною станом на 27.07.2018 (Кодекс ГТС в редакції постанови НКРЕКП від 28.04.2017 №615). Зокрема, Верховний Суд у цій постанові дійшов таких висновків:

"92. Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1437 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років" було внесено зміни до Кодексу ГТС у зв`язку із введенням добового балансування замість місячного та запровадженням роботи інформаційної платформи. Ця постанова набрала чинності з 01.08.2018.

93. Відповідно до Кодексу ГТС в редакції від 01.08.2018, інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується Оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (далі - інформаційна платформа).

94. Таким чином, з 01.08.2018 Кодексом ГТС передбачено функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб`єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує Оператор ГТС задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу - Оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (ГРС) та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРС бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01.03.2019.

95. Відповідно, для правильного вирішення цієї справи Верховний Суд повинен з`ясувати, яка саме редакція Кодексу ГТС має бути застосована до відносин щодо подання номінацій/реномінацій, визначення небалансу в період з липня 2018 року по лютий 2019 року.

96. Як вже було зазначено, постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1437, яка відповідно до її п.12 набирає чинності з 01.08.2018, внесено зміни до Кодексу ГТС, в тому числі такі, що пов`язані з функціонуванням інформаційної платформи.97. Водночас, постановою НКРЕКП від 27.07.2018 №788 (з урахуванням змін, внесених постановами НКРЕКП від 28.09.2018 №1134 та від 30.11.2018 №1573) встановлено, що Укртрансгаз як Оператор ГТС допустив порушення абз.абз.2, 3 п.1 гл.5 роз. V Кодексу ГТС у частині здійснення Оператором ГТС до 05.07.2018 первинної реєстрації споживачів за постачальником в інформаційній платформі на наступний газовий місяць та надання до 10.07.2018 через інформаційну платформу всім постачальникам, зареєстрованим на платформі, реєстру їх споживачів.

98. У зв`язку з цим, Регулятор постановив, що на період усунення порушень та приведення дій Укртрансгазу у відповідність до вимог законодавства, створення та забезпечення функціонування інформаційної платформи, комерційне балансування (зокрема визначення фінансового забезпечення, подання номінацій/реномінацій, проведення алокацій, визначення небалансів, визначення плати за нейтральність) за період серпень 2018 року - лютий 2019 року здійснювати відповідно до положень Кодексу ГТС в редакції, що діє станом на день прийняття цієї постанови.

99. Згідно з ч.9 ст.14 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг" Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. (ч.5 ст.14 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг").

100. При цьому хоча вказані постанови НКРЕКП є індивідуально-правовими актами та стосуються виключно питання накладення штрафу на Укртрансгаз за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, а також не вносять змін до Кодексу ГТС та не є нормативно-правовими актами, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України, а відтак, не поширюються на всіх суб`єктів ринку природного газу (постанова Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/17533/19), однак Верховний Суд вважає, що вони підлягають врахуванню відповідно до такого.

101. Відповідно до ч.1 ст.4 та ст.1 Закону "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Регулятором є НКРЕКП.

102. Пунктами 1, 7, 11 ч.3 ст.4 Закону "Про ринок природного газу" передбачено, що до повноважень Регулятора належить видача ліцензій на право провадження видів діяльності на ринку природного газу, що підлягають ліцензуванню з урахуванням положень статті 9 цього Закону, та нагляд за дотриманням ліцензійних умов ліцензіатами; затвердження правил балансування як частини кодексу відповідної газотранспортної системи; забезпечення дотримання операторами газотранспортних і газорозподільних систем, а також іншими суб`єктами ринку природного газу (крім споживачів) їхніх обов`язків згідно з цим Законом та іншими відповідними актами законодавства, у тому числі обов`язків щодо співпраці та взаємодії із суб`єктами ринку природного газу інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства.

103. Регулятор здійснює моніторинг функціонування ринків у сферах енергетики та комунальних послуг, який забезпечується шляхом проведення аналізу та оцінки, зокрема виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем їхніх функцій та зобов`язань відповідно до законодавства (п.11 ч.1 ст.20 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

104. Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

105. Вказану норму доповнює також п.5 ч.4 ст.19 зазначеного Закону, яким передбачено, що під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати рішення про усунення виявлених порушень, обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

106. З цього випливає, що ухвалені Регулятором рішення щодо застосування відповідної редакції Кодексу ГТС є обов`язковими для Укртрансгазу як суб`єкта ринку природного газу - Оператора ГТС, якому воно було адресоване. А тому Укртрансгаз був зобов`язаний до спірних правовідносин застосувати саме положення Кодексу ГТС в редакції постанови НКРЕКП від 28.04.2017 №615.

107. Відповідно, до спірних правовідносин за спірний період: липень 2018 року - лютий 2019 року мають застосовуватись положення Кодексу ГТС в редакції 2017 року".

62. Скаржник не просить відступити від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, які зроблені щодо відносин, які є максимально подібними до відносин у справі, що переглядається, і не посилався як на підставу касаційного оскарження на п.2. ч.2 ст.287 ГПК.

63. Щодо дотримання принципу верховенства права та правової визначеності (застосування нормативного акту в редакції, яка була чинна на момент існування спірних відносин, про що вказано у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20) Верховний Суд зазначає таке.

64. Як вже зазначалося, постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1437 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років" було внесено зміни до Кодексу ГТС у зв`язку із введенням добового балансування замість місячного та запровадженням роботи інформаційної платформи. Ця постанова набрала чинності 01.08.2018.

65. Відповідно до Кодексу ГТС в редакції, затвердженій постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1437, інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

66. Таким чином, з 01.08.2018 Кодексом ГТС передбачалося функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб`єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу.

67. Водночас, постановою НКРЕКП від 27.07.2018 №788 (з урахуванням змін, внесених постановами НКРЕКП від 28.09.2018 №1134 та від 30.11.2018 №1573) встановлено, що АТ "Укртрансгаз" як оператор ГТС допустило порушення абзаців 2, 3 п.1 гл.5 роз.IV Кодексу ГТС у частині здійснення оператором ГТС до 05.07.2018 первинної реєстрації споживачів за постачальником в інформаційній платформі на наступний газовий місяць та надання до 10.07.2018 через інформаційну платформу всім постачальникам, зареєстрованим на платформі, реєстру їх споживачів.

68. У зв`язку з цим, Регулятор постановив, що на період усунення порушень та приведення дій АТ "Укртрансгаз" у відповідність до вимог законодавства, створення та забезпечення функціонування інформаційної платформи, комерційне балансування (зокрема, визначення фінансового забезпечення, подання номінацій / реномінацій, проведення алокацій, визначення небалансів, визначення плати за нейтральність) за період серпень 2018 року - лютий 2019 року здійснювати відповідно до положень Кодексу ГТС в редакції, що діє станом на день прийняття цієї постанови. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі лише з 01.03.2019.

69. З цього випливає, що прийняті Регулятором рішення щодо застосування відповідної редакції Кодексу ГТС є обов`язковими для АТ "Укртрансгаз" як суб`єкта ринку природного газу - оператора ГТС, якому воно було адресоване (в силу частин 5, 9 ст.14, п.11 ч. ст.20, п.1 ч.1 ст.17 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг", пунктів 1, 7, 11 ч.3 ст.4 Закону "Про ринок природного газу"). А тому АТ "Укртрансгаз" було зобов`язане застосувати до спірних правовідносин саме положення Кодексу ГТС в редакції постанови НКРЕКП від 28.04.2017 №615 (які передбачали здійснення місячного балансування).

70. При цьому АТ "Львівгаз" як суб`єкт ринку природного газу - оператор ГРМ так само зобов`язаний керуватися у своїй діяльності рішеннями Регулятора, які є обов`язковими для виконання. Тому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що АТ "Львівгаз" мало "орієнтувати свою поведінку" з огляду на положення Кодексу ГТС, які передбачають добове балансування. Застосування таких положень було неможливим у зазначений період через відсутність інформаційної платформи.

71. Про те, що інформаційна платформа не працює було відомо всім суб`єктам ринку природного газу, і рішення Регулятора від 27.07.2018 №788 (з подальшими змінами), про яке не міг не знати як позивач, так і відповідач, було прийняте з метою подолання правової невизначеності. Оскільки застосуванню до спірних відносин підлягала вже діюча на момент ухвалення постанови №788 редакція Кодексу ГТС, то вказане рішення Регулятора не порушувало принцип верховенства права, а, навпаки, сприяло правовій визначеності між учасниками спірних відносин.

72. Відповідно, до спірних правовідносин за спірний період: липень 2018 року - лютий 2019 року мають застосовуватися положення Кодексу ГТС в редакції постанови НКРЕКП від 28.04.2017 №615.

73. З оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції для вирішення спору застосував положення Кодексу ГТС в редакції, яка передбачала визначення оператором ГТС місячного небалансу, тобто в редакції постанови НКРЕКП від 28.04.2017 №615, що відповідає висновкам Верховного Суду, зробленим у постанові від 28.07.2021 у справі №927/1041/19.

74. При цьому, суд апеляційної інстанції у постанові дійсно декілька разів помилково посилався на окремі положення Кодексу ГТС в реакції, затвердженій постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1437, зокрема, щодо визначення портфоліо балансування (п.5 гл.1 розд. І Кодексу ГТС), про що у касаційній сказі зазначає АТ "Львівгаз". Однак саме лише посилання на окремі положення Кодексу ГТС у новій редакції не вплинули на правильність вирішення спору.

75. Таким чином, Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника.

Щодо надання послуг балансування

76. АТ "Львівгаз" у касаційній скарзі зазначає, що АТ "Укртрансгаз" не надавало скаржнику послуг транспортування природного газу на підставі спірного Договору, а тому негативний небаланс не міг виникнути (на умовах Договору на точках входу та виходу природний газ не приймався, акти приймання-передачі природного газу складені на виконання Технічної угоди від 01.04.2013 №8, у яких зазначено, що газ прийнято до газорозподільної мережі для транспортування споживачам, а не у власність АТ "Львівгаз"). Тому послуги балансування не надавалися, оскільки небаланси у замовника можуть виникнути лише у зв`язку з наданням послуг транспортування природного газу на умовах Договору.

77. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 19.07.2022 у справі №924/1153/19, від 21.07.2022 у справі №909/65/20, від 25.08.2022 у справі №914/2351/19 про те, що послуги балансування системи безпосередньо пов`язані із послугою транспортування природного газу.

78. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не встановив обставин надання AT "Львівгаз" послуг транспортування газу, а обставин ненадання послуг транспортування газу, встановлених судом першої інстанції, не спростував.

79. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, що міститься у п.8.25 постанови Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №909/1302/19 про те, що наявність небалансу та здійснення балансування не тотожні поняття.

80. Суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, безпідставно відхилив його доводи про неподання АТ "Львівгаз" номінацій, про відсутність підтверджених позивачем номінацій, про заборону Кодексом ГТС закачувати газ у розподільні газопроводи без узгодження сторонами договірних потужностей та без подання відповідних обсягів газу для транспортування на вході в газотранспортну систему, про обов`язок оператора ГТС не закачувати газ у розподільні газопроводи за відсутності фінансового забезпечення, про обов`язок оператора ГТС не допускати відбір газу з газотранспортної системи, про недотримання позивачем порядку вчинення балансуючих дій шляхом направлення AT "Львівгаз" через інформаційну платформу щонайменше 17 файлів щодобово з алокаціями, відомостями про статус небалансу, інформацією про попередній небаланс, розрахунками попередньої вартості небалансу, інформацією про метод розрахунку маржинальної ціни, прогнозами споживання, інформацією про відсутність у споживачів замовлених обсягів транспортування газу. Скаржник зазначає, що акти врегулювання небалансів не відповідають вимогам Кодексу ГТС, оскільки не містять відомостей про щодобові небаланси.

81. Верховний Суд відхиляє ці доводи, виходячи з такого.

82. Відповідно до ч.1 ст.32 Закону "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами.

83. Договір транспортування природного газу має бути укладеним між сторонами у відповідності до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

84. Згідно з п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) договір транспортування - договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

85. Пунктом 1 гл.1 розд.VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

86. Відповідно до п.2 гл.2 розд.ІХ Кодексу ГТС у договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються відповідні фізичні точки входу та / або виходу, розподілена потужність, на яку замовник послуг транспортування має право, тип потужності (гарантована чи переривчаста), обсяг потужності та період її використання (строк, на який потужність була розподілена).

87. Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором ГТС в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

88. Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором ГТС для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

89. Комерційне балансування - діяльність оператора ГТС, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

90. Відповідно до п.1 гл.1 розд.ХІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до / з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

91. Згідно з положеннями пунктів 1, 3 гл.4 розд.ХIV Кодексу ГТС розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором ГТС після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 гл.3 цього розділу. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу.

92. У разі, якщо обсяги природного газу, що надходять до газотранспортної системи на точці входу та обсяги, які відбираються на точці виходу, відрізняються, фактично виникає небаланс: позитивний небаланс - у разі перевищення обсягів поданого природного газу над відібраним (фактичне перевищення пропозиції над попитом), негативний - у разі перевищення обсягів відібраного природного газу над поданим (перевищення попиту над пропозицією) (п.5 гл.1 розд.І, гл.1 розд.XIV Кодексу ГТС). Послуги балансування, які надаються оператором ГТС в межах послуг з транспортування природного газу, мають на меті забезпечення рівноваги між обсягами природного газу, що були подані та відібрані в / з газотранспортної системи.

93. Процес визначення розміру місячного небалансу в розрізі споживачів здійснюється оператором ГТС, цей процес (і відповідний документ) - "алокація". Алокація - віднесення оператором ГТС природного газу в точках входу / виходу до / з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

94. Місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору ГТС стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

95. Негативний місячний небаланс може покриватися як оператором ГТС шляхом надання послуг з балансування, так і оператором ГРМ самостійно (шляхом купівлі природного газу у інших замовників послуг балансування або відбору природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації за цей газовий місяць) відповідно до пунктів 4, 7 гл.3 розд.XIV Кодексу ГТС.

96. Послуги з транспортування природного газу і послуги з балансування є пов`язаними одна з одною і надаються на підставі єдиного договору про транспортування природного газу. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19.

97. Верховний Суд відхиляє доводи скажника, які стосуються необхідності проводити розрахунки за послуги саме добового, а не місячного балансування, і ненадання позивачем суду відповідних доказів з підстав, викладених у попередньому підрозділі (щодо редакції Кодексу ГТС, яка підлягала застосуванню).

98. Скаржник також зазначає, що послуги балансування не надавалися, оскільки фізичне транспортування природного газу відбувалося на підставі Технічної угоди від 01.04.2013 №8. Верховний Суд відхиляє цей довід відповідно до такого.

99. Як зазначалося, відповідно до п.1 гл.1 розд.ХІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до / з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

100. Відповідно до п.9 гл.2 розд.III Кодексу ГТС передбачено, що особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором ГТС та операторами суміжних систем (окрім оператора ГРМ) або іншими суб`єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, регулюються Кодексом ГТС та технічною угодою, що укладається між вказаними суб`єктами (далі - технічна угода). Особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором ГТС та оператором ГРМ регулюються положеннями Кодексу ГТС та у випадку необхідності технічною угодою, яка не може суперечити положенням Кодексу ГТС.

101. Взаємовідносини між оператором ГТС та оператором ГРМ, пов`язані з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, регулюються укладеним між ними договором на транспортування природного газу, який укладається за формою Типового договору транспортування, технічною угодою та відповідно до вимог Кодексу ГТС (абз.3 п.2 гл.1 розд.VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, далі - Кодекс ГРМ, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

102. Крім того, АТ "Львівгаз" як оператор ГРМ провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором відповідно до ч.2 ст.37 Закону "Про ринок природного газу".

103. Постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності на ринку природного газу, в тому числі Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (далі - Ліцензійні умови з розподілу).

104. Відповідно до підпунктів 27, 28 п.2.3 Ліцензійних умов з розподілу при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: мати укладений з оператором ГТС договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування, затвердженого НКРЕКП; здійснювати розрахунки із оператором ГТС за надані послуги транспортування у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу.

105. З наведеного вбачається, що відносини між операторами ГТС та ГРМ базуються насамперед на договорі транспортування природного газу, укладення якого є обов`язковою умовою здійснення оператором ГРМ діяльності з розподілу природного газу. Водночас укладення технічної угоди зумовлено необхідністю врегулювання особливостей обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором ГТС та оператором ГРМ. Однак розрахунки мають здійснюватися саме на підставі договору транспортування природного газу.

106. При цьому Верховний Суд враховує, що на момент виникнення спірних відносин АТ "Укртрансгаз" фактично було єдиним суб`єктом ринку природного газу, який на підставі ліцензії НКРЕКП виконував функції оператора ГТС відповідно до ст.20 Закону "Про ринок природного газу". Тому незалежно від того, на підставі якого саме договору транспортування природного газу (та / або іншого договору / угоди, які не суперечать договору та Кодексу ГТС і укладалися із оператором ГРМ), відносини щодо транспортування природного газу у такого оператора ГРМ у будь-якому разі виникли із оператором ГТС (АТ "Укртрансгаз"). При цьому АТ "Укртрансгаз" як оператор ГТС, незалежно від підстави здійснення транспортування природного газу, у будь-якому разі повинен був виконувати покладені на нього обов`язки, зокрема, щодо здійснення балансування, передбачене п.4 ч.2 ст.22 Закону "Про ринок природного газу".

107. У цій справі скаржник зазначає, що акти приймання-передачі природного газу складені на виконання Технічної угоди від 01.04.2013 №8. Разом з тим, як зазначало АТ "Укртрансгаз" під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, а також у відзиві на касаційну скаргу, відповідні обсяги природного газу також підтверджені актами наданих послуг з транспортування природного газу у період липень 2018 року - лютий 2019 року до Договору на транспортування природного газу №110911157/ГП29, укладеного сторонами 28.09.2011.

108. Суд апеляційної інстанції встановив факт надання АТ "Укртрансгаз" скаржнику послуг балансування, виходячи із наданих позивачем односторонніх актів про надання послуг балансування обсягів природного газу на загальну суму 972 489 963,55 грн (з додатками відповідних розрахунків вартості послуг). При цьому суд врахував: 1) звіти АТ "Львівгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу відповідача, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за відповідний місяць; 2) звіти АТ "Укртрансгаз" по точках входу / виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем) за відповідний місяць. Як встановив суд апеляційної інстанції, АТ "Укртрансгаз" надсилало відповідачу зазначені документи визначеним у п.19.2 Договору способом - поштовими відправленнями.

109. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що позивач повинен був надсилати такі документи відповідачу через інформаційну платформу. Як вже зазначалося, станом на момент виникнення спірних відносин (до 01.03.2019) інформаційна платформа фактично не функціонувала у загальному режимі, а до відносин застосовувалися положення Кодексу ГТС у редакції 2017 року, які не передбачали обмін інформацією через інформаційну платформу.

110. АТ "Укртрансгаз" у відповідних поясненнях, поданих під час апеляційного розгляду справи (які не були відхилені судом), зазначало, що НКРЕКП за результатами перевірки діяльності АТ "Львівгаз" (Акт від 25.06.2021 №315) встановило наявність у нього заборгованості за негативні небаланси за 2018 та 2019 роки, які не були врегульовані відповідачем. При цьому сам відповідач у поясненнях та запереченнях до цього Акту НКРЕКП не зазначав, що він врегулював цей небаланс відповідно до положень Кодексу ГТС, натомість зазначив про існування судової справи №914/2579/19 щодо стягнення заборгованості за надання послуг балансування за спірний період.

111. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, шо АТ "Укртрансгаз" на підтвердження реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов`язаних з цим витрат укладало договори про закупівлю природного газу в ТзОВ "ЕРУ Трейдінг", НАК "Нафтогаз України", ТзОВ "Трафігура Юкрейн", підписувало акти приймання-передачі природного газу від цих продавців. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновок щодо необхідності встановлення фактичних обставин використання обсягів прибаного оператором ГТС природного газу для надання послуг балансування (постанова Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/5697/20). У справі №904/5697/20 суди попередніх інстанцій встановили, що договір транспортування природного газу є неукладеним (суд першої інстанції), сторони не погодили істотні умови щодо надання послуг балансування (суд апеляційної інстанції). У справі, що переглядається, суди таких обставин не встановлювали, на що звертає увагу сам скаржник.

112. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що АТ "Укртрансгаз" протиправно подавало природний газ до газотранспортної системи, оскільки технічні рішення облаштування газорозподільних станцій оператора ГТС виключають саму можливість відбору газу і передбачають тільки можливість його закачування оператором ГТС у газорозподільні газопроводи.

113. Як вже зазначалося, відповідно до п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором ГТС в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

114. Верховний Суд зазначає, що оператор ГТС здійснює балансування системи на постійній основі, а не лише у разі виявлення у конкретного замовника небалансу. Вимога щодо врахування в платі за небаланс вартості вчинення балансуючих дій та відображення відповідних витрат пов`язана з встановленими у ч.1 ст.35 Закону "Про ринок природного газу" принципами справедливості, недискримінаційності, прозорості та обумовленості об`єктивними чинниками. Врахування вартості вчинення балансуючих дій проявляється насамперед в порядку визначення ціни надання таких послуг. При цьому ні Кодекс ГТС, ні Договір не пов`язують виникнення у відповідача як замовника обов`язку з оплати послуг з врегулювання оператором ГТС небалансу саме з існуванням загрози цілісності газотранспортної системи.

115. Подібні висновки наведені у пунктах 70-71 постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/252/21.

116. Інші доводи, які на думку скаржника не врахував суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення, не конкретизовані скаржником та не підкріплюються у касаційній скарзі посиланнями на відповідні висновки Верховного Суду, а тому не беруться до уваги (про обов`язок оператора ГТС не закачувати газ у розподільні газопроводи за відсутності фінансового забезпечення, розрахунки попередньої вартості небалансу, інформацію про метод розрахунку маржинальної ціни, прогнози споживання, інформацію про відсутність у споживачів замовлених обсягів транспортування газу).

117. Таким чином, Верховний Суд вважає правильними та обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за надання послуг балансування за спірний період. Скаржник не довів, що такі висновки зроблено всупереч висновкам Верховного Суду, на які він послався у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження.

Щодо доказів та доказування

118. Скаржник посилається на правовий висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 13.11.2019 у справі №910/9834/18 щодо застосування п.1.ч.4 ст.236 ГПК про те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях наявності доказів, оскільки в мотивувальній частині рішення суду мають зазначатися зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

119. АТ "Львівгаз" вважає, що суд встановив обставини відбору газу АТ "Львівгаз" з газотранспортної системи без посилання на докази та не вказав, які саме дії вчиняв відповідач для відбору газу і в який спосіб це взагалі можна було вчинити.

120. Також вказує, що суд апеляційної інстанції припустився порушень норм ч.1, 3 ст.80 ГПК в частині обов`язку всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів та мотивування відхилення або врахування доказів при їх оцінці.

121. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не навів доводів про виконання сторонами договору у спірний період. На думку скаржника, акти врегулювання небалансів, рахунки на оплату небалансів, акти приймання-передачі газу, договори купівлі-продажу газу не можуть свідчити про виконання сторонами договору транспортування та про виникнення у АТ "Львівгаз" небалансів у спірний період.

122. Верховний Суд відхиляє ці доводи, виходячи з такого.

123. Насамперед, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що він не посилався у касаційній скарзі як на підставу касаційного провадження на п.4 ч.2 ст.287 та ч.1, 3 ст.310 ГПК (які визначають, які порушення норм процесуального права можуть слугувати підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції).

124. Крім того, доводи скаржника по суті зводяться до власної оцінки наданих сторонами доказів (скаржник погоджується з оцінкою, наданою судом першої інстанції, та встановленими ним фактами, та заперечує оцінку, надану судом апеляційної інстанції, та встановлені ним факти).

125. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

126. Таким чином, доводи скаржника у цій частині зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів (надати перевагу оцінці, зробленій судом першої інстанції, у порівняні з оцінкою, зробленою судом апеляційної інстанції), що виходить за межі касаційного перегляду.

Щодо суперечливої поведінки

127. Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

128. Тлумачення п.6 ч.1 ст.3 ЦК свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

129. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

130. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

131. Із доводів касаційної скарги та додаткових пояснень скаржника вбачається, що він по суті не погоджується із існуючим в Україні правовим регулюванням відносин, що виникають на ринку природного газу.

132. Втім, отримавши ліцензію оператора ГРМ та підписавши договір про транспортування природного газу, відповідач погодився дотримуватися вимог законодавства, підзаконних нормативних актів, якими регулюються відносини між оператором ГТС та оператором ГРМ на ринку природного газу, та умов договору. На таку поведінку АТ "Львівгаз" розраховував позивач, маючи розумні очікування на виконання умов договору контрагентом.

133. На суперечливість поведінки відповідача вказував також позивач під час розгляду справи у суді касаційної інстанції. Зокрема, позивач посилався на судовий спір у справі №910/7190/19 за позовом АТ "Львівгаз" до АТ "Укртрансгаз" про стягнення грошових коштів. Позов у цій справі був обґрунтований тим, що відповідач порушив умови Договору (від 17.12.2015 №1512000709) та Кодексу ГТС в частині дотримання параметрів якості переданого природного газу за період з січня 2018 року по січень 2019. Вказане свідчить про визнання АТ "Львівгаз" факту надання у спірний період послуг за Договором.

134. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що міркування скаржника щодо сутності послуг балансування, які по суті зводяться до заперечення самої можливості надання оператором ГТС таких послуг за будь-яких обставин, викладені скаржником у касаційній скарзі доводи (балансування є експлуатаційною дією, дії з балансування вчиняються оператором ГТС у власних інтересах і не можуть бути визначені послугами або оплатою вартості газу, небаланс є ознакою технічного стану і не є об`єктом цивільних прав, не може бути об`єктом цивільного обороту) та додаткових поясненнях (пункти 31-32 цієї постанови), не ґрунтуються на посиланнях на існуючу судову практику (правові висновки Верховного Суду) і не були підставою для відкриття касаційного провадження. Скаржник як підставу для відкриття касаційного провадження зазначив лише п.1. ч.2 ст.287 ГПК, а тому мав довести, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

135. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо передачі справи на розгляд Об`єднаної палати

136. 07.12.2022 АТ "Львівгаз" подало до Верховного Суду клопотання про передачу цієї справи на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновку Верховного Суду, наведеного у пунктах 8.6, 8.7, 8.19, 9.2 постанови від 15.07.2022 у справі №921/184/21 (про те, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, і до правовідносин за ними не підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК).

137. Об`єднана палата у постанові від 15.07.2022 у справі №921/184/21 відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19, від 23.07.2020 у справі №920/180/19, від 08.12.2021 у справі №904/949/21, про те, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.

138. Згідно з ч.2 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

139. Відповідно до ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

140. Як зазначалося, клопотання про передачу справи було обґрунтоване необхідністю відступити від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21.

141. Відповідно до ч.1 ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

142. У п.70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom", заява №27238/95), Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

143. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій необхідно мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (пункти 43-44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 №823/2042/16).

144. Подібні висновки наведені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16, від 05.12.2018 у справі №818/1688/16 та інших.

145. Однак АТ "Львівгаз" не навело у клопотанні доводів про те, у чому саме полягають неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість висновків Верховного Суду, наведених у пунктах 8.6, 8.7, 8.19, 9.2 постанови від 15.07.2022 у справі №921/184/21 (про те, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, і до правовідносин за ними не підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК).

146. Також скаржник не зазначив, у чому саме полягала зміна суспільних відносин у сфері транспортування природного газу, які могли б зумовити необхідність відступу від наведених висновків Верховного Суду.

147. Натомість доводи АТ "Львівгаз" фактично зводяться до його незгоди із наведеною позицією Верховного Суду (оскільки з моменту її формування змінилася судова практика щодо стягнення заборгованості з операторів ГРМ за надані оператором ГТС послуги балансування), а також ґрунтуються на власному тлумаченні положень Закону "Про ринок природного газу" та Кодексу ГТС.

148. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що у клопотанні АТ "Львівгаз" посилається насамперед на неправильне трактування Верховним Судом положень законодавства в частині природи права доступу до потужності. Однак справа, яка переглядається, стосується надання АТ "Укртрансгаз" відповідачу послуг балансування - відмінного виду послуг за договором транспортування природного газу (відповідно до п.2.3 спірного Договору).

149. У зв`язку з цим Верховний Суд не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновків Верховного Суду, наведених у пунктах 8.6, 8.7, 8.19, 9.2 постанови від 15.07.2022 у справі №921/184/21.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

150. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

151. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

152. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

153. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про передачу справи №914/2579/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №914/2579/19 залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №914/2579/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець