Постанова

від 21.06.2023 по справі 2-695/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 2-695/11

провадження № 61-11039св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Публіче акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» мотивувало тим, що 26 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 , укладений договір про надання споживчого кредиту № 11398488000 з Правилами (Договірні умови) споживчого кредитування позичальників Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 66 700,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 26 вересня 2018 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 15,50 % річних.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів (сума грошових коштів, що складається з строкових процентів і строкової суми основного боргу та підлягає сплаті). Днем сплати ануїтетного платежу вважається 26 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого ОСОБА_1 зобов`язана сплатити ануїтетний платіж. Відповідно до пункту 1.2.10 кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу складає 1 100,00 доларів США.

06 лютого 2009 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11398488000. Згідно з пунктом 3.2. ОСОБА_1 зобов`язана повернути кредит у повному обсязі у термін не пізніше 26 вересня 2028 року, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 26 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 231316. Також між банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 231317.

Відповідно до умов договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язались відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 її зобов`язань, що виникли із кредитного договору, у повному обсязі, у тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Відповідальність відповідачів є солідарною.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконувала, тому станом на 18 липня 2011 року заборгованість за кредитним договором склала 93 448,58 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 18 липня 2011 року становила 744 878,63 грн, з яких:

- 66 118,29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становила 527 028,89 грн - заборгованість за кредитом;

- 24 277,04 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становила 193 512,29 грн - заборгованість за процентами;

- 262,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становила 2 091,73 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 2 790,83 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становила 22 245,72 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Уточнивши позовні вимоги, ПАТ «УкрСиббанк» просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 93 448,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становила 744 878,63 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року, ухваленим у складі судді Лук`яненко Л. М., позов задоволено.

Стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно суми боргу за договором про надання споживчого кредиту від 26 вересня 2008 року № 11398488000 у розмірі 93 448,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становило 744 878,63 грн, витрати зі сплати судового збору 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 грн, а всього 746 698,63 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив наявність заборгованості за кредитним договором, вказав, що її розмір доведений належними та допустимими доказами, відповідальність боржника та поручителя є солідарною, тому вимоги банку підлягають задоволенню.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року. Зупинено дію рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено до розгляду у судовому засіданні справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 26 вересня 2008 року № 11398488000 за період з 02 квітня 2010 року по 18 липня 2011 року: тіло кредиту - 1 642,14 доларів США, заборгованість зв процентами - 13 096,24 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2 091,73 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 22 245,72 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 26 вересня 2008 року № 11398488000 за період з 26 вересня 2008 року до 02 квітня 2010 року: тіло кредиту - 1 137,80 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 184,80 доларів США.

У задоволенні решти вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов банку про солідарне стягнення боргу з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції встановив, що пунктом 1.2.8 кредитного договору визначено, що кінцевим терміном остаточного погашення кредитної заборгованості є 26 вересня 2018 року; пунктом 3.2 додаткової угоди № 1 сторони змінили строк дії кредитного договору, продовживши його до 26 вересня 2028 року. Крім того, відсутні докази направлення банком боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення коштів. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за кредитним договором не настав термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі, оскільки банк не дотримав установлений порядок дострокового повернення коштів - не направив вимогу про таке повернення. З огляду на вказане, позивач реалізував право на пред`явлення вимоги до поручителя шляхом подання позову до суду тільки 02 листопада 2010 року.

Із наявних у матеріалах справи доказів суд апеляційної інстанції встановив, що право вимоги про дострокове погашення заборгованості у банка не виникло, строк дії кредитного договору не закінчився. Суд апеляційної інстанції вказав, що у цьому випадку банк обмежений шестимісячним строком для пред`явлення вимог до поручителя за кожним строковим платежем.

За таких обставин, враховувавши вимоги закону щодо солідарного стягнення заборгованості із боржника та поручителя, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно підлягає стягненню на користь кредитора заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 26 вересня 2008 року за період з 02 квітня 2010 року по 18 липня 2011 року.

Крім того суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не обмежений шестимісячним строком для пред`явлення вимог безпосередньо до боржника, а відтак, із ОСОБА_1 слід також стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 26 вересня 2008 року за період з 26 вересня 2008 року до 02 квітня 2010 року.

Із наданого банком розрахунку заборгованості суд встановив, що за період з 02 квітня 2010 року по 18 липня 2011 року заборгованість за тілом кредиту становить 1 642,14 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 13 096,24 долари США. За період з 26 вересня 2008 року до 02 квітня 2010 року заборгованість за тілом кредиту - 1 137,80 доларів США, заборгованість за процентами - 11 184,80 доларів США.

Така заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.

Суд апеляційної інстанції вказав, що підстави для стягнення всієї заборгованості за тілом кредиту у розмірі, заявленому банком, відсутні, оскільки, як встановлено із матеріалів справи, право вимоги щодо дострокового повернення кредиту банк у встановленому порядку не реалізував, вимогу боржнику не направив.

У суду відсутні підстави сумніватися у правильності та коректності наданого розрахунку. Доказів на підтвердження відсутності зазначеної заборгованості чи її наявності у іншому розмірі відповідач суду апеляційної інстанції не надала.

Апеляційний суд також звернув увагу, що посилання ОСОБА_2 на відсутність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами за період після подання позовної заяви, є необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, дія кредитного договору із поданням позовної заяви не закінчилась, право на дострокове стягнення заборгованості не виникло, оскільки банк не дотримався встановленого законом порядку пред`явлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. Згідно з розрахунком заборгованості, пеня за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором складає: пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2 091,73 грн, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 22 245,72 грн; і ця пеня також підлягає стягненню з боржника та поручителя.

Рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та другого поручителя ОСОБА_3 у апеляційному порядку не оскаржувалося і не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

08 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Святошинського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

08 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норми процесуального права, які призвели до скасування законного рішення суду першої інстанції, зокрема:

- допустив помилку при визначенні та обчисленні шестимісячного строку на пред`явлення вимог до поручителя, у зв`язку з чим сформовано безпідставний висновки про пропуск такого строку та неправильно застосовано положення частини четвертої статті 559 ЦК України до спірних правовідносин;

- не надано правову оцінку та не спростовано той факт, що протягом тривалого часу, з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції (з 2013 року) по 27 вересня 2022 року (дата ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення), відповідачі взагалі не здійснювали погашення заборгованості за кредитним договором, що власне і свідчить про порушення прав АТ «УкрСиббанк», за захистом якого банк звернувся до суду.

Заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 611 ЦК України у системному зв`язку зі статтями 1048, 1050 ЦК України щодо можливості стягнення простроченої заборгованості, яка існує станом на момент ухвалення судом відповідного рішення.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 756/12590/18 (провадження № 61-12710св20), від 05 серпня 2020 року у справі № 185/4093/17 (провадження № 61-5847св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 190/1678/15-ц (провадження № 61-8108св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 707/396/17 (провадження № 61-3827св21 ), від 24 листопада 2021 року у справі № 202/1103/16-ц (провадження № 61-6984св21), від 09 червня 2021 року у справі № 333/2474/15-ц (провадження № 61-21596св19) від 27 серпня 2020 року у справі № 752/8045/14-ц (провадження № 61-4477св19).

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладений договір про надання споживчого кредиту №11398488000 з Правилами (Договірні умови) споживчого кредитування позичальників Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» внесені зміни у Статут Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування банку - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору встановлено, що цільове призначення кредиту - для особистих потреб позичальника, а саме - споживчих потреб (пункт 1.2.6 кредитного договору). Тобто, ОСОБА_1 за умовами договору отримала саме споживчий кредит.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 66 700,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 26 вересня 2018 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 15,50 % річних.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів (сума грошових коштів, що складається зі строкових процентів і строкової суми основного боргу та підлягає сплаті). Днем сплати ануїтетного платежу вважається 26 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого ОСОБА_1 зобов`язана сплатити ануїтетний платіж. Відповідно до пункту 1.2.10 кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу складав 1 100,00 доларів США.

06 лютого 2009 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 06 лютого 2009 року № 11398488000.

Відповідно до додаткової угоди № 1 сторони домовились про наступне:

- для ідентифікації кредитного договору можуть застосовуватись як номер кредитного договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11398488000, так і реєстраційний номер кредитного договору в системі обліку банку, а саме № 11398488001. При цьому при здійсненні погашення заборгованості за кредитом сторонами використовується реєстраційний номер кредитного договору (пункт 1 додатковї угоди);

- позичальник з дати підписання додаткової угоди № 1 зобов`язується повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 900,00 доларів США. День сплати ануїтетного платежу 26 число кожного календарного місяця строку кредитування (пункт 2.1 додаткової угоди).

- перенесення строків виконання зобов`язань ОСОБА_1 зі сплати процентів за кредитним договором (при цьому на вказане перенесення не розповсюджуються загальні правила черговості погашення зобов`язанню встановлені кредитним договором): сплата процентів, нарахованих згідно умов кредитного договору за використання кредитних коштів у період з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, здійснюється ОСОБА_1 у період з 01 січня 2014 року по 25 грудня 2014 року згідно з умовами кредитного договору (пункт 3.1 додаткової угоди);

- позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі у термін не пізніше 26 вересня 2028 року, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору (пункт 3.2 додаткової угоди).

Із метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 26 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 231316.

Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 її зобов`язань, що виникли із кредитного договору, у повному обсязі, у тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Згідно з пунктом 3.1 договору поруки він діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов`язань боржника в рахунок виконання зобов`язань за основним договором.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 26 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 231317.

Встановлено, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконувала належним чином, станом на 18 липня 2011 року заборгованість становила 93 448,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становило 744 878,63 грн, з яких: 66 118,29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становить 527 028,89 грн - заборгованість за кредитом; 24 277,04 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становить 193 512,29 грн - заборгованість за процентами; 262,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становить 2 091,73 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 2 790,83 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 липня 2011 року становить 22 245,72 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Судами встановлено, що пунктом 1.2.8 кредитного договору визначено, що кінцевим терміном остаточного погашення кредитної заборгованості є 26 вересня 2018 року. Пунктом 3.2 додаткової угоди № 1 сторони змінили строк дії кредитного договору, продовживши його до 26 вересня 2028 року.

У матеріалах справи відсутні докази направлення банком боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення коштів.

Позивач реалізував право на пред`явлення вимоги до поручителя шляхом подання позову до суду 02 листопада 2010 року.

Із наданого банком розрахунку заборгованості, складеного станом на 18 липня 2011 року, встановлено:

- за період з 02 квітня 2010 року по 18 липня 2011 року заборгованість за тілом кредиту становить 1 642,14 доларів США, заборгованість за процентами - 13 096,24 доларів США;

- за період з 26 вересня 2008 року до 02 квітня 2010 року заборгованість за тілом кредиту становить 1 137,80 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 184,80 доларів США (т. 1, а. с. 94-104) .

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком, пеня за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором складає: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2 091,73 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 22 245,72 грн (т. 1, а. с.105).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) та Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі N 755/15853/15-ц (провадження № 61-17963св19) зроблені висновки, що звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (тут і далі у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Аналізуючи положення частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд в цілому обґрунтовано вказав, що оскільки наданий позичальнику кредит є споживчим, то обов`язковою умовою стягнення заборгованості за кредитним договором, строк виплати якого не настав, з урахуванням вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній до 10 червня 2017 року, є сплив 30 календарних днів після отримання позичальником вимоги банку про дострокове повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року. Частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Встановивши, що банк не направив позичальнику та поручителю вимоги про дострокове повернення коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за кредитним договором не настав термін виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, оскільки банк не дотримав установлений порядок дострокового повернення коштів - не направив вимогу про таке повернення.

Отже, ураховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання відповідно до вимог частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, висновок апеляційного суду про передчасність позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» є обґрунтованим та узгоджується з нормами матеріального права, які апеляційним судом застосовані правильно, у частині, яка стосується такої складової кредитної заборгованості, як поточна заборгованість (основна заборгованість, строк вимоги за якою ще не настав).

Предметом позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» у цій справі є солідарне стягнення основної заборгованості за кредитом у сумі 93 448,58 доларів США, що еквівалентно 744 878,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком до суду, указаний розмір заборгованості у ОСОБА_1 виник станом на вересень 2010 року, тобто на момент, коли позичальник фактично припинив виконувати зобов`язання з повернення кредиту.

Банк звернувся до суду з позовом у цій справі у 02 листопада 2010 року.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70цс19), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (провадження № 14-219цс19) викладено висновок про те, що згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України в попередній редакції, яка була чинна на час укладення кредитного договору (до прийняття Закону від 14 червня 2016 року № 1414-VІІІ, який набрав чинності з 19 жовтня 2016 року), порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу шести місяців з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання терміну виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18 ) вказала, що у разі пред`явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором змінюється строк виконання основного зобов`язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов`язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторони погодили обов`язок позичальника повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 900,00 доларів США у день сплати ануїтетних платежів, а днем такої сплати визначили 26 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов`язаний сплатити ануїтетний платіж (пункт 2.1 додаткової угоди), дійшов правильного висновку про те, що право вимоги про дострокове погашення заборгованості у банку не виникло, строк дії кредитного договору не закінчився, а банк обмежений шестимісячним строком для пред`явлення вимог до поручителя ОСОБА_2 за кожним строковим платежем.

Визначаючи період стягнення простроченої заборгованості, яка підлягала стягненню з позичальника та поручителя, суд апеляційної інстанції врахував умови договору поруки, кредитного договору з додатковою угодою, положення частини четвертої статті 559 ЦК України, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, строк звернення банку до суду - листопад 2010 року, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно підлягає стягненню на користь кредитора заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за період з 02 квітня 2010 року по 18 липня 2011 року, а з ОСОБА_1 - за період з 26 вересня 2008 року до 02 квітня 2010 року. При цьому визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами, пенею, суд апеляційної інстанції виходив з розрахунку, наданого банком, який відповідачами не спростований.

Таким чином, суд апеляційної інстанції визначив, яка сума основної заборгованості за кредитом з моменту припинення позичальником виконання зобов`язання до звернення до суду з позовом у цій справі є простроченою, а яка сума основної заборгованості за кредитом є такою, строк виконання якої ще не настав, враховуючи визначений у кредитному договорі та додатковій угоді термін повернення кредиту до 26 вересня 2028 року.

Доводи касаційної скарги про допущення судом апеляційної інстанції помилки при визначенні та обчисленні шестимісячного строку на пред`явлення вимог до поручителя, у зв`язку з чим сформовано безпідставний висновки про пропуск такого строку та неправильно застосовано положення частини четвертої статті 559 ЦК України до спірних правовідносин, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання зобов`язання, боржник має нести відповідальність, визначену частиною другою статті 625 ЦК України.

Таких вимог банк до суду не пред`явив.

Тому доводи банку про порушення його прав унаслідок невиконання відповідачами своїх обов`язків за кредитним договором за період моменту пред`явлення позову та до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, колегія суддів до уваги не бере.

Посилання ПАТ «УкрСиббанк» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 756/12590/18 (провадження № 61-12710св20), від 05 серпня 2020 року у справі № 185/4093/17 (провадження № 61-5847св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 190/1678/15-ц (провадження № 61-8108св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 707/396/17 (провадження № 61-3827св21), від 24 листопада 2021 року у справі № 202/1103/16-ц (провадження № 61-6984св21), від 09 червня 2021 року у справі № 333/2474/15-ц (провадження № 61-21596св19) від 27 серпня 2020 року у справі № 752/8045/14-ц (провадження № 61-4477св19) не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, передбаченого Законом України «Про захист прав споживачів» у редакції до 2017 року, у своїй масі ці висновки стосуються порядку застосування частини четвертої статті 559 ЦК України, у редакції, чинній на час укладення кредитного договору (24 вересня 2008 року), положення якої судом апеляційної інстанції застосовано з урахуванням вказаних висновків.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, оскаржуване судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта