Рішення

від 27.06.2023 по справі 159/1315/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1315/22

Провадження № 2/159/76/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

розглянувши ум.Ковелі вспрощеному позовномупровадженні безповідомлення сторінцивільну справуза позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до Гішинськоїгімназії Ковельськоїміської радиВолинської області(Волинськаобласть,Ковельський район,с.Гішин,вул.Шевченка,34), Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась всуд зпозовом до Гішинської гімназіїКовельської міськоїради Волинськоїобласті, Управлінняосвіти виконавчогокомітету Ковельськоїміської радипро визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває в трудових відносинах з відповідачами, оскільки працює в Управлінні освіти виконавчого комітету за основною формою працевлаштування та займає посаду вчителя іноземної мови в Гішинській гімназії Ковельської міської ради Волинської області.

За час трудової діяльності жодного разу не порушувала трудову дисципліну, дотримувалася усіх нормативно-правових актів, якими керується навчальний заклад, стягнень не має.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області 23.12.2021 року вирішено визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » за № 17 к/тм від 08.11.2021 року та відновити попереднє становище позивача ОСОБА_1 , допустивши її до виконання своїх трудових обов`язків на посаді вчителя англійської мови Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області.

05.01.2022 року в.о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області позивачу було вручене повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», що є не законним, про намір відсторонити позивача від роботи без збереження заробітної плати у разі ненадання нею до 06.01.2022 року документа, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому наказом МОЗ від 16.09.2011 року № 595.

Наказом в.о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 1 к/тр від 06.01.2022 року позивач була відсторонена від роботи з 06.01.2022 року у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, але не більш ніж до закінчення дії карантину, або до надання відповідної довідки форми № 028-1/о щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 без збереження заробітної плати.

Підставою видачі вказаного наказу став наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, акт про відмову ОСОБА_2 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 06.01.2021 року № 1 та акт про ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 06.01.2022 року № 1.

Позивач зазначає, що 06.01.2022 року вона була відсутня за місцем своєї роботи, оскільки перебувала на вихідному та, з огляду на вказані недоліки, вважає вказані в оспорюваному наказі акти неналежними та незаконними.

Наказ № 1 к/тр від 06.01.2022 року, який позивач отримала 10.01.2022 року, вважає незаконним, таким, що прийнятий без додержання усіх норм законодавства, внаслідок чого порушено право позивача на працю. Зокрема, позивач вважає, що наказ № 1к/тр від 06.01.2022 року є дискримінаційнимщодо реалізаціїправа позивачана працю,а томусуперечить національному та міжнародному законодавству.

Наказом в.о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 6 - к/тр від 03.03.2022 року «Про скасування наказу про відсторонення» скасовано наказ в.о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 1 к/тр від 06.01.2022 року «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 » та з 03.03.2022 року позивача було допущено до виконання трудових обов`язків на посаді вчителя англійської мови Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області.

Однак, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за періодз 06.01.2022 року по 02.03.2022 року включно Управлінням освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області позивачу виплачено не було.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради № 1-к/тр від 06.01.2022 року «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 ». Крім цього, позивач просила стягнути з Управління освітивиконавчого комітетуКовельської міськоїрадина її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2022 року по 02.03.2022 року включно в сумі 22466,73 грн. та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати /а.с. 1-6/.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.04.2022 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву /а.с. 26/.

Представником відповідача - Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області у встановлений судом строк подано відзив на пред`явлений позов, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.

Зокрема, представник відповідача зазначає, що 05.01.2022 року виконуючий обов`язки директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області вручила ОСОБА_1 повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19», у якому було вказано про необхідність надання документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від «COVID-19», або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти «COVID-19» до 06.01.2022 року, з яким ОСОБА_1 ознайомилась.

06.01.2022 року ОСОБА_1 не надала медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти «COVID-19», виданий закладом охорони здоров`я та не надала довідку про профілактичне щеплення проти «COVID-19» чи інший документ, який підтверджує вакцинацію проти «COVID-19», у зв`язку з чим виконуючий обов`язки директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області видала наказ від 06.01.2022 року №1-к/тм «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 », з яким ОСОБА_1 ознайомилась наступного робочого дня після 06.01.2022 року, тобто 10.01.2022 року, про що свідчить її особистий підпис. Крім цього, 10.01.2022 року ОСОБА_1 написала заяву «Про відмову від ризикованого медичного втручання», у якій зазначила, що відмовляється від обов`язкового щеплення проти «COVID-19». В зв`язку з цим ОСОБА_1 з 10.01.2022 року не було допущено до роботи згідно п. 19 Постанови Кабінету міністрів України від 20 жовтня 2021 р. № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236».

06.01.2022 року ОСОБА_1 не брала жодного виду відпустки та 06.01.2022 року був її робочим днем, а саме - методичним днем, який не вважається вихідним. У повідомленні від 05.01.2022 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19», яке ОСОБА_1 особисто підписала, було вказано про необхідність надання документу до 06.01.2022 року, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від «COVID-19», або довідки про абсолютні протипоказання до вакцинації проти «COVID-19».

Враховуючи викладене, представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 35-39/.

Представник відповідача - Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради відзив на пред`явлений позов не подав.

Представник позивача - ОСОБА_3 подала відповідь на відзив відповідача, де зазначила, що щеплення проти «COVID-19» не внесені до Календаря профілактичних щеплень в Україні, а відтак такі щеплення не можуть відноситися до обов`язкових профілактичних щеплень. Відсторонення позивача від роботи було здійснено без одержання відповідачем подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про недопущення позивача до роботи. В оскаржуваному наказі зазначено лише формальну підставу - повідомлення позивача про відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти «COVID-19».

Враховуючи викладене, представник позивача просила відхилити заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву відповідача, а позовні вимоги позивача задовольнити повністю /а.с. 50-61/.

Крім цього, 12.05.2023 року представником позивача - ОСОБА_3 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема представник позивача вказує, що 04.05.2022 року позивач отримала відзив на позовну заяву відповідача, до якого додано копію наказу № 17 к/тр від 19.04.2022 року про внесення змін до наказу «Про скасування наказу про відсторонення» від 03.03.2022 року № 6-к/тр, згідно якого до наказу Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області від 03.03.2022 року №6-к/тр внесено зміни, а саме - назву наказу викладено у такій редакції: «Про зупинення дії наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 06.01.2022 р. № 1к-т/р». Абзац перший викладено у такій редакції: «На підставі наказу МОЗ від 25.02.2022 року № 380 Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», який набув чинності 01.03.2022 року, з 03.03.2022 року зупинити дію наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 06.01.2022 року №1к-т/р, допустивши її до виконання своїх трудових обов`язків на посаді вчителя англійської мови, до завершення воєнного стану в Україні».

В позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати незаконним наказ в.о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 1- к/тр від 06.01.2022 року «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 », який було скасовано наказом відповідача № 6к/тр від 03.03.2022 року.

У зв`язкуз тим,що наказомвідповідача №17к/трвід 19.04.2022року,про існуванняякого стало відомо після подання позовної заяви та відкриття провадження в даній справі, внесено зміни до наказу «Про скасування наказу про відсторонення» від 03.03.2022 року № 6к/тр, та з 03.03.2022 року зупинено дію наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 06.01.2022 року № 1-1/тр до завершення воєнного стану в Україні, представник позивача вважає за необхідне уточнити позовні вимоги з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача шляхом викладення прохальної частини позовної заяви в такій редакції: "визнати незаконним та скасувати наказ відповідача - в.о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 1- к/тр від 06.01.2022 року «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 ».

З врахуванням уточнених позовних вимог, представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі /а.с.65/.

Ухвалою суду від 02.06.2022 року провадження в даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/31674/21 Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним і скасування пункту 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 /а.с. 74-75/.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року провадження в справі було поновлено та цією ж ухвалою зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати /а.с. 82-83/.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року провадження в справі було поновлено /а.с. 88/.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 29.08.2014 року працює на посаді вчителя іноземної мови Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області, що підтверджується копією аркушів її трудової книжки /а.с. 9/.

Відповідно до повідомлення Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області від 05.01.2021 року № 1 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року /а.с. 13/.

Як вбачається з даного повідомлення, позивач ознайомилась з ним, що засвідчила власноручним підписом, проте висловила свою незгоду з ним через порушення права на працю.

Відповідним повідомленням за підписом в.о. директора Гашинської гімназії позивачу запропоновано надати відповідні пояснення щодо її ухилення чи відмови від вакцинації /а.с. 14/.

На вказаному повідомленні, а також відповідною заявою про відмову від ризикованого медичного втручання позивач висловила свою категоричну незгоду щодо вакцинації /а.с. 14, 15/.

Згідно наказу Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 1-к/тр від 06.01.2022 року «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 », останню відсторонено від роботи з 06.01.2022 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати /а.с. 16/.

Наказом Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 6 к/тр від 03.03.2022 року «Про скасування наказу про відсторонення» скасовано наказ № 1-к/тр від 06.01.2022 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 /а.с. 21/.

Згідно наказу Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 17 к/тр від 19.04.2022 року про внесення змін до наказу «Про скасування наказу про відсторонення» від 03.03.2022 року № 6-к/тр, до наказу Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області від 03.03.2022 року № 6-к/тр внесено зміни: назву наказу викладено в редакції «Про зупинення дії наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 06.01.2022 року № 1-к/тр». Абзац перший вказаного наказу викладено у редакції: «На підставі наказу МОЗ від 25.02.2022 р. № 380 Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», який набув чинності 01.03.2022 р., з 03.03.2022 р. зупинити дію наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 06.01.2022 р. № 1к-т/р, допустивши її до виконання своїх трудових обов`язків на посаді вчителя англійської мови, до завершення воєнного стану в Україні» /а.с. 48/.

Таким чином, ОСОБА_1 була відсторонена від роботи на підставі наказу Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області № 1-к/тр від 06.01.2022 року «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 », однак з 03.03.2022 року допущено до виконання обов`язків вчителя англійської мови до завершення воєнного стану в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Згідно зі статтею 46 КЗпП України допускається відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття відсторонення від роботи. За своїм змістом це призупинення трудових відносин, яке полягає у тимчасовому увільненні працівника від виконання трудових обов`язків з метою відвернення та/або попередження негативних наслідків.

Зокрема, з метою запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань, небезпечних для населення, законодавство України про охорону здоров`я передбачає відсторонення від роботи у разі необґрунтованої відмови або ухилення працівника від обов`язкового щеплення.

Так, у ст. 30 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 року № 2801-XII закріплена можливість запровадження щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань проведення обов`язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, карантинних заходів в порядку, встановленому законами України.

Спеціальними законами у цій сфері є Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 року №1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ).

Частинами першою та другою статті 12 цього Закону визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій , виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб . У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт . Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відтак Закон №1645-ІІІ регулює кілька важливих у цій справі питань:

1) до обов`язкових профілактичних щеплень віднесені ті, які включені до календаря щеплень, а також ті, що запроваджені проти поширення інфекційних хвороб. Наказом Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2020 №521 до Переліку особливо небезпечних інфекційних хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133, включений COVID-19.

2) перелік працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, тобто Міністерством охорони здоров`я ( МОЗ). Згідно із Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

3) працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт:

- у разі ухилення чи відмови від обов`язкового щеплення,

- та у порядку, встановленому законом.

На час винесення оскаржуваного наказу, як і на даний час, порядок відсторонення від роботи працівників через ухилення чи відмову від проходження обов`язкового профілактичного щеплення законом не врегульований.

Законодавство України з цього питання містить лише кілька окремих положень:

порядок і терміни проведення профілактичних щеплень, в тому числі обов`язкових, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина третя статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення від 24.02.1994 №4004-ХІІ),

профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків (частина шоста, сьома статті 12 Закону №1645-ІІІ),

для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, інший визначений медичний працівник, в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг осіб, які підлягають щепленню у день, визначений для проведення щеплень. У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року N 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по закладу охорони здоров`я. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою N 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником . (пункти 7, 15,17 Положенням про організацію і проведення профілактичного щеплення, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 N595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року N 551)),

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (пункт 46-1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2").

Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що за відсутності законодавчо визначеного алгоритму дій, відсторонення працівника від роботи через ухилення чи відмову від обов`язкового профілактичного щеплення допускається за умов:

- виникнення у працівника обов`язку пройти таке щеплення, про що він має бути проінформований,

- надання працівникові розумного строку для проходження медичного огляду та отримання щеплення чи документу про протипоказання,

- документування факту відмови чи ухилення від щеплення. При цьому, відмова від обов`язкового профілактичного щеплення згідно з ч.7 ст.12 Закону №1645-ІІІ повинна бути засвідчена лікарем,

- видання керівником підприємства, установи, організації наказу про відсторонення працівника від роботи із зазначенням конкретної правової і фактичної підстави (ухилення чи відмова) та строку відсторонення.

Судом встановлено, що позивач є працівником закладу освіти.

Обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який набув чинності 08.11.2021 року.

Таким чином, з цієї дати у позивача виник обов`язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що у позивача є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення суду не надано.

Крім цього, позивач подала керівнику навчального закладу письмову заяву з обґрунтованою, на її думку, відмовою від проведення щеплень від COVID-19, підтвердивши тим самим те, що навіть в майбутньому не має наміру проводити таке щеплення.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, яка працює вчителем англійської мови, підлягає обов`язковій вакцинації.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) ЄСПЛ зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

У пунктах а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що громадяни України зобов`язані, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Таким чином, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону здоров`я людей, по своїй суті має на меті застосування захисних, а не каральних заходів.

Таким захисним заходом законодавством визначено відсторонення від роботи.

Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, відповідно, позбавлення позивача засобів для існування, проте це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає, а тому COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці»).

З врахуванням того, що позивача правомірно відсторонили від роботи, та того, що у зазначений період вона не виконувала трудових обов`язків, а тому і немає підстав для стягнення в користь позивачки заробітної плати за період її відсторонення від роботи.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Отже, держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх вихованців і працівників дитячого садка, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

Згідно частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 цього Закону громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам, відповідає пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.

Під час розгляду даної справи судом, було встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала вчителем англійської мови, а отже за характером своєї роботи могла контактувати з іншими працівниками школи та учнями.

Наказом відповідача від 06.01.2022 року № 1-к/тр остання відсторонена від роботи з 06.01.2022 року на період відсутності щеплення проти «COVID-19» без збереження заробітної плати.

Оскільки, за характером виконуваних трудових обов`язків, які передбачали можливість контактів з учнями та працівниками закладу освіти, та не працюючи дистанційно чи на дому, позивач підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення категорично відмовилася від проходження вакцинації та не надала довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, то відповідач (роботодавець) обґрунтовано, з дотриманням чинного законодавства, відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Позовна вимога про стягнення з відповідачів середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідною від позовної вимоги про скасування відповідного наказу, а тому до задоволення також не підлягає.

Таким чином, позивачем не доведено порушення її цивільних прав відповідачами, а тому суд прийшов до висновку про безпідставність вимог позивача, а відтак про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в цілому.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд, на підставі ст. 141 ЦПК України, залишає за позивачем понесені нею судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,12,81,82,89,141,263,264,265,274-279ЦПК України,на підставі Керуючисьст.ст.46,235КЗпП України,ст.ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»від 06.04.2000№ 1645-ІІІ,ст.27Закону України«Про забезпеченнясанітарного таепідеміологічного благополуччянаселення» від24.02.1994№ 4004-ХІІ,суд-

У Х В А Л И В :

В задоволенніпозову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до Гішинськоїгімназії Ковельськоїміської радиВолинської області(Волинськаобласть,Ковельський район,с.Гішин,вул.Шевченка,34), Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК