Ухвала

від 26.06.2023 по справі 303/4896/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26 червня 2023 року м. Мукачево Справа №303/4896/23

2/303/727/23

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який відповідно до протоколу автоматизованого розгляду судової справи було передано на розгляд судді Кость В. В. 31 травня 2023 року.

На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, судом надіслано запит від 01.06.2023 року №303/4896/23 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Згідно з даними листа Відділу «Центр надання адміністртивних послуг» Мукачівської міської ради №2454/01-32/7245/42-23 від 05.06.2023, громадянка ОСОБА_2 не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , натомість наявна інформація стосовно громадянки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

З 5 по 23 червня 2023 року суддя Кость В. В. перебував у щорічній основній відпустці, у зв`язку з чим, лист Відділу «Центр надання адміністртивних послуг» Мукачівської міської ради №2454/01-32/7245/42-23 від 05.06.2023 щодо місця проживання відповідача отримано суддею 26.06.2023.

На підставіухвали судувід 26червня 2023року відкритопровадження усправі,підготовче судовезасідання посправі призначено на 13 год. 00 хв. 20 липня 2023 року.

Разом із позовною заявою на розгляд суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) і знаходяться у неї або інших осіб у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2509895,50 доларів США.

Вимоги за заявою обґрунтовуються доводами про те, що предметом спору є стягнення боргу з відповідача, який вона, будучи єдиним спадкоємцем померлого позичальника ОСОБА_3 , зобов`язана була сплатити позивачу як кредитору. Разом з тим, відповідач в позасудовому порядку борг не сплатила, натомість значну частину успадкованого майна передала в іпотеку. Таким чином, заявник вважає, що відповідач може вживати активні дії щодо штучного виведення зі своєї власності успадкованого нею майна та грошових коштів, або обтяження такого майна.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, а також позовні матеріали, суд констатує наступне.

Матеріали позовної заяви свідчать про те, що між сторонами існує спір щодо стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 2 509 895,50 доларів США (в т.ч.: 2 000 000,00 доларів США тіло позики, 389730,67 доларів США проценти за користування позикою, 120 164,83 доларів США 3 % річних нарахованих на підставі частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини, суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачавід можливих недобросовісних дій із боку відповідачаз тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Позивач обґрунтовує ризик невиконання чи суттєвого утруднення виконання рішення по даній справі тим, що у разі задоволення позову значна частина успадкованого відповідачкою за померлим позичальником нерухомого майна вже є обтяженою іпотекою, оскільки отримані у спадок земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 2110400000:01:002:1279 і житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , були передані відповідачкою 30 березня 2023 року в іпотеку (інформаційна довідка номер 332683768 від 18.05.2023).

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Верховний Суд у складісуддів об`єднаноїпалати Касаційногогосподарського суду в постанові від 3 березня 2023 року по справі №905/448/22, звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, у вищевказаній постанові викладено правовий висновок відносно того, що суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке йому належить у межах суми позову.

ПленумВерховного Суду України в п. 4 постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтриманняstatus quo,поки судне визначитьсящодо виправданостіцього заходу.Крім того,тимчасовий західспрямований нате,щоб протягомсудового розглядущодо сутіспору судзалишався взмозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

При вирішенні заяви слід зазначити, що заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

В протилежному випадку, - уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів",ефективний засіб- це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Фактичний аналіз змісту матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову свідчить про те, що на момент розгляду заяви: існує спір між сторонами щодо стягнення заборгованості за договором позики; частина успадкованого відповідачем за померлим позичальником нерухомого майна вже є обтяженою іпотекою; відповідач не вживала дій щодо повернення грошових коштів кредитору померлого позичальника єдиним спадкоємцем якого вона є.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо необхідності задоволення заяви у вказаний вище спосіб слід констатувати, що заявником належним чином обґрунтовано можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в справі, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у цивільній справі, а також та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на перемет їх відповідності вищевказаним законодавчим приписам, роз`ясненням Верховного Суду України та прецедентної практики ЄСПЛ крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики, суд приходить до висновку про підставність вимог за заявою, оскільки вжиття заходів забезпечення в означений заявником спосіб буде ефективним, дієвим, адекватним та співмірним заходом, до остаточного вирішення поданої позовної заяви.

Вирішуючи заяву суд враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також адекватність заходів забезпечення позову, що застосовується судом, шляхом визначення їх відповідності вимогам, на забезпечення яких вони вживається.

Таким чином,з метоювиключення потенційноїможливості невиконаннярішення судуза результатамирозгляду справипро стягненнязаборгованості задоговором позики,заяву слід задоволити,шляхом накладенняарешту на майно та грошові кошти в межах заявленої ціни позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 30, 81,149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 - задоволити.

2. Накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) і знаходяться у неї або інших осіб, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2509895,50 доларів США.

3. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

4. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

5. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

6. Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.В. Кость