Рішення

від 23.06.2023 по справі 440/4776/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/4776/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) на транспорті у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,

Позовні вимоги:

визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 31.03.2023 №191220.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) на транспорті у Полтавській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі у якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеку). Прийнято рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 не є фізичною особою - підприємцем, господарської діяльності з перевезення вантажів не проваджував, автомобільним перевізником ніколи не був. Дана інформація може бути перевірена судом відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за моїм реєстраційним номером платника податків - НОМЕР_1 . Стверджував, що відповідно до відомостей зі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 - ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_3 ), однак даний факт не свідчить про те, що позивач був автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач пояснював, що належний позивачу транспортний засіб DAF модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_3 ) був переданий в оренду іншому суб`єкту господарювання ТОВ "Мірасол-Центр» на підставі договору оренди №б/н від 08.02.2022 (договір нотаріально посвідчений).

На думку позивача, відповідач формально підійшов до здійснення перевірки та прийняття рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідачі правом подання відзиву на позов не скористалися.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Обставини справи, встановлені судом

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_3 ) /а.с. 8/.

Також, позивач є засновником та керівником ТОВ "Мірасол-Центр" (код ЄДРПОУ 43197440), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є загальнодоступними в мережі Інтернет.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.03.2023 №191220 Відділу державного нагляду (контролю) на транспорті у Полтавській області щодо позивача, як автомобільного перевізника, застосовано штраф на суму 17 000 грн за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" /а.с. 7/.

Позивач не погодився із прийнятою постановою та оскаржив її до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (надалі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 8 листопада 2006 №1567 (надалі також - Порядок №1576) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з пунктами 13 та 14 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567, визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 20, 21 Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзацу третьою частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Як зазначено у частині першій статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону №2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Так, згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Отже, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР.

Таким чином, станом на день рейдової перевірки 27.02.2023 та складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 27.02.2023 №318948, на підставі якого у подальшому було винесено оскаржувану постанову, позивач ОСОБА_1 дійсно був власником транспортного засобу марки "DAF", модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_3 ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Однак, матеріалами справи підтверджується, що 08.02.2022 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "Мірасол-Центр" укладено договір оренди транспортного засобу марки DAF модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_3 ). Строк оренди транспортного засобу з 08.02.2022 по 08.02.2025 /а.с. 10-13/.

На виконання приписів статті 799 Цивільного кодексу України зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Веселовським А.Г.

08.02.2022 на виконання умов Договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі за Договором оренди транспортного засобу від 08.02.2022, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв транспортний засіб марки "DAF", модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_3 ) /а.с. 14/.

Відомості про розірвання договору станом на дату здійснення перевірки відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Отже, з урахуванням наведеного, вищезазначений транспортний засіб марки "DAF", модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_3 ) на момент проведення контролюючим органом рейдової перевірки 27.02.2022 перебував у законному користуванні ТОВ "Мірасол-Центр" на умовах оренди, і саме останнє використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Оскільки у матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання договору оренди недійсним, то в силу вимог статей 73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом на підтвердження того, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-IIIю.

З цього слідує висновок, що посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником, а отже не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому відповідач не мав правових підстав для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Відтак оскаржувана постанова від 31.03.2023 №191220 визнається судом протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності виключають необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи зі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збур у розмірі 1073,60 грн .

Оскільки Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті є територіальним органом Укртрансбезпеки, то й сплачений судовий збір повинен бути стягнутий саме з Державної служби з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) на транспорті у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавська область, 36000), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (просп. Перемоги, буд.14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від31.03.2023 №191220.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков