Постанова

від 30.11.2023 по справі 440/4776/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 р. Справа № 440/4776/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2023, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 23.06.23 по справі № 440/4776/23

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державного нагляду (контролю) на транспорті у Полтавській області , Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) на транспорті у Полтавській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі за текстом також відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 31.03.2023 за № 191220.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 31.03.2023 за № 191220.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Полтавський окружний адміністративний суд не взяв до уваги того, що зі змісту документів, наданих водієм транспортного засобу під час проведення перевірки та самим позивачем до позовної заяви, не вбачається за можливе встановити законність та правомірність використання транспортного засобу позивача ТОВ «Мірасол-Центр», адже на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу були відсутні відповідні договір оренди транспортного засобу, товарно-транспортна накладна, де б перевізником було вказано ТОВ «Мірасол-Центр», відповідні пояснення/заперечення щодо особи автомобільного перевізника також не надавалися водієм під час перевірки. Просить урахувати, що судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення безпідставно залишено поза увагою сам факт допущеного порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині здійснення перевезень вантажів за відсутності обов`язкових документів, визначених законом.

За результатами апеляційного розгляду Державна служба України з безпеки на транспорті просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) /а.с. 8/.

Також позивач є засновником та керівником ТОВ "Мірасол-Центр" (код ЄДРПОУ 43197440), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є загальнодоступними в мережі Інтернет.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.03.2023 № 191220 Відділу державного нагляду (контролю) на транспорті у Полтавській області щодо ОСОБА_1 , як автомобільного перевізника, застосовано штраф на суму 17 000 грн за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" /а.с. 7/.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи, що в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником, а отже не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за № 2344-III (далі також - Закон № 2344-III).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (ст. 34 Закону).

Згідно з ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою КМУ № 207 від 25.02.2009, визначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах документами, необхідними для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

За змістом ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, які на законних підставах надали у користування належний їм на праві приватної власності транспортний засіб.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567)

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно достатті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року, № 1567затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

Пунктом 20 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято постанову від 31.03.2023 за № 191220 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу як до автомобільного перевізника, який допустив перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме товарно-транспортної накладної або інших документів на вантаж, особистої картки водія, про що зазначено в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 318948 від 27 лютого 2023 року (а.с. 50).

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно, не є суб`єктом відповідальності за цим Законом.

Так, станом на день рейдової перевірки 27.02.2023 та складення акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 27.02.2023 за № 318948, на підставі якого у подальшому винесено оскаржувану постанову, позивач, ОСОБА_1 , дійсно був власником транспортного засобу марки "DAF", модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 .

Однак матеріалами справи також підтверджується, що 08.02.2022 між ОСОБА_1 (як орендодавцем) та ТОВ "Мірасол-Центр" (як орендарем) укладено договір оренди транспортного засобу марки DAF модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_2 ). Строк оренди транспортного засобу з 08.02.2022 по 08.02.2025 /а.с. 10-13/.

На виконання приписів статті 799 Цивільного кодексу України зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Веселовським А.Г. 08.02.2022, за реєстровим № 454.

08.02.2022 на виконання умов договору оренди транспортного засобу сторонами складено та підписано акт приймання-передачі за Договором оренди транспортного засобу від 08.02.2022, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв транспортний засіб марки "DAF", модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) /а.с. 14/.

Відомості про розірвання договору, визнання його недійсним станом на дату здійснення перевірки відповідачем в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням приписів статей 73-74 КАС України зазначений договір оренди транспортного засобу є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом на підтвердження того, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт".

Отже, з урахуванням наведеного, транспортний засіб марки "DAF", модель CF 85.360 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) на момент проведення контролюючим органом рейдової перевірки 27.02.2023 перебував у законному користуванні ТОВ "Мірасол-Центр" на умовах оренди, і саме останнє використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

За встановлених обставин висновок відповідача до допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем, як автомобільним перевізником, не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що на час проведення перевірки позивач не використовував транспортних засіб для власних потреб та не надавав послуг з перевезення, колегія суддів дійшла висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, визначеного статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, не дотримався вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому постанова № 191220 від 31.03.2023 не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України як така, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, тобто необґрунтовано.

Беручи до уваги наведене, а також те, що відповідачем у справі не доведено правомірності свого рішення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за наведених обставин і правових норм позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та надав оцінку всім аргументам сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи органом державного контролю на автомобільному транспорті, позивач своїм правом на надання доказів, які б спростовували його вину, не скористався, то колегія суддів зазначає, що право позивача надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, як під час розгляду справи органом державного контролю на автомобільному транспорті, так і на всіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Положення статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Посилання апелянта та те, що судом першої інстанції під час розгляду справи та винесення оскаржуваного рішення залишено поза увагою той факт, що позивач є не тільки власником транспортного засобу (володіє майновими правами на нього), а й безпосередньо використовує його у своїй господарській діяльності через належне йому підприємство, колегія суддів не бере до уваги, так як позивач, як фізична особа, та ТОВ "Мірасол-Центр", як юридична особа, після укладення довогору оренди транспортного засобу несуть різні види юридичної відповідальності, яка застосовується до власника транспортного засобу (орендодавця) та користувача транспортного засобу (орендаря).

Колегія суддів апеляційної інстанції здійснювала перегляд адміністративної справи в межах приписів ст. 308 КАС України, відповідно до яких, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 по справі № 440/4776/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош