Постанова

від 20.06.2023 по справі 280/3315/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3315/19Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П.)

у справі № 280/3315/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат»

про визнання протиправним та скасування висновку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат», в якому просив визнати протиправним та скасувати Висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис. м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га» від 07.06.2019 №7-03/12-20192212919/1, що прийнятий Міністерством екології та природних ресурсів України та опублікований у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12 червня 2019 року за №20192212919/12375.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний висновок порушує права та інтереси громадян Вільнянського району, у тому числі позивача, оскільки прийнятий з порушенням норм Конституції України та Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та без належного врахування думки громадськості, а також без врахування зауважень позивача.

21.02.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд зупинити дію спірного Висновку з оцінки впливу на довкілля до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Заява мотивована необхідністю вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного висновку, оскільки завдається значна шкода довкіллю, що істотно ускладнює та навіть може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, за захистом яких він звернувся до суду. Позивач зазначає, що ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», не враховуючи усі ризики та негативний вплив, який не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля, завдає значної шкоди довкіллю та відповідно порушує права позивача. 15.12.2021 ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» розпочало активні роботи з розробки відкритого кар`єру з видобутку первинних каолінів на земельних ділянках, на які видано дозволи на будівництво та які розташовуються на території Павлівської сільської ради.

Зауваження ОСОБА_1 до повідомлення про плановану діяльності ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», які направлялись до Мінприроди та які з порушенням Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не були розглянуті та не були включенні до Звіту з оцінки впливу на довкілля, стосувались усіх пунктів повідомлення від 21.02.2019 №20192212919/8833.

ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» знищує родючий шар ґрунту із земельних ділянок, по яким раніше було змінено цільове призначення після видачі та на підставі оскаржуваного Висновку з оцінки впливу на довкілля. Станом на сьогоднішній день ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» вже знищило частину та продовжує знищувати особливо цінні землі загальнодержавного значення на території, на якій воно планує здійснювати свою діяльність та яка підлягала оцінці впливу на довкілля. З приводу цього Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62021000000000956, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 15.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Вказане кримінальне провадження здійснюється відносно посадових осіб Мінприроди, які, зловживаючи службовим становищем та діючи в інтересах ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», незаконно видали Висновок від 07.06.2019 з оцінки впливу на довкілля. В подальшому посадові особи ТОВ «БЗК», використовуючи відповідний висновок ОВД, який не відповідає дійсності, отримали дозволи на будівництво та здійснили зняття родючого шару ґрунту на особливо цінних землях загально-державного значення, чим спричинили збитки Державі.

В рамках відповідного кримінального провадження проведено судову інженерно-екологічну експертизу. Згідно Висновку судового експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 0006, складеного 20.04.2022, визначено розмір шкоди для землі, яка відноситься до особливо цінних земель загальнодержавного значення; встановлений розмір шкоди продовжує збільшуватись кожного дня, так як роботи досі продовжуються.

Також, Радою науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України складено Висновок науково-правової експертизи щодо застосування окремих положень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля від 20.12.2021 №126/227-е, за результатами якого експерт встановив, що Висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності від 07.06.2019 № 7-03/12-20192212919/1 видано з порушенням вимог законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, що є підставою для його скасування в судовому порядку.

Окрім цього, позивач посилається на те, що в Окружному адміністративному суді м. Києва перебуває адміністративна справа №280/4454/19 за позовом громадян, мешканців м. Вільнянська ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування цього ж Висновку з оцінки впливу на довкілля і наявні в ній докази свідчить про очевидність ознак протиправності рішення дозвільного органу - Висновку з оцінки впливу на довкілля та протиправності дій відповідача по видачі цього Висновку. Також позивач звертає увагу на те, що 09.02.2022 на засіданні комітету з питань екологічної політики та природокористування прийнято рішення доручити голові підкомітету з питань охорони і раціонального використання надр, народному депутату України ОСОБА_4 та голові підкомітету з питань лісових ресурсів, об`єктів тваринного та рослинного світу, природних ландшафтів та об`єктів природно-заповідного фонду, народному депутату України ОСОБА_5 підготувати протягом місяця висновки та рекомендації для заінтересованих центральних органів виконавчої влади щодо впливу діяльності зазначеного підприємства з видобування корисних копалин на навколишнє природне середовище та загроз для довкілля, життя та здоров`я населення, рослинного і тваринного світу. Також громадськість задокументувала факт спорудження ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» насипної водозапірної споруди зі вмонтованою трубою, через яку здійснюється відведення неочищених кар`єрних вод прямо у балку, яка відкривається у річку Вільнянка. За вказаним фактом здійснюється досудове розслідування кримінального провадження від 10.11.2022 №12022080000000427, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2023 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позовної заяви.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки наведеним позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позовної заяви обставинам, які свідчать про очевидність ознак протиправності виданого відповідачем висновку з оцінки впливу на довкілля. Позивач не погоджується з судом першої інстанції, що саме по собі зупинення дії висновку з оцінки впливу на довкілля, за наявності чинних дозволів на будівництво, не призведе до зупинення третьою особою будівельних робіт, які, як вважає позивач, шкодять навколишньому середовищу та проведення яких в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, оскільки: ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» отримало два дозволи на виконання будівельних робіт: перший на будівництво збагачувальної фабрики із збагачення та переробки каоліну від 05.03.2021 реєстраційний номер ІУ012210219583, за класом наслідків (СС2) та другий на виконання будівельних робіт по об`єкту: будівництво кар`єра з видобування каоліну від 29.04.2021 реєстраційний номер ІУ013210422101, за класом наслідків (ССЗ). Вказані дозвільні документи ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» змогло отримати лише після того як отримало спірний Висновок з оцінки впливу на довкілля та на його підставі, оскільки подання висновку є обов`язковою умовою у відповідності до абз. 8 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У разі отримання негативних результатів оцінки впливу на довкілля, ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» не змогло б отримати дозволи на виконання будівельних робіт. Також позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 9 Закону №2059-VIII, вважає, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля, це буде підставою для анулювання дозволів на будівництво, отриманих ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», адже вони не зможуть діяти за відсутності позитивного висновку з ОВД. За твердженням позивача вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного висновку з оцінки впливу на довкілля призведе до зупинення будівельних робіт, які здійснюються ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», які за умови зупинення дії такого висновку з ОВД не зможуть в подальшому здійснюватися та будуть зупинені уповноваженим органом з питань з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що не було враховано судом першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. Відповідно до поданого відзиву відповідач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану, зазначає, що позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів з урахуванням статей 73-76 КАС України, які б доводили, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання судового рішення у справі, а також, які б підтверджували очевидність протиправності спірного висновку з оцінки впливу на довкілля, оскільки правова оцінка правомірності вказаного висновку буде надана судом за результатом розгляду цієї справи.

Відповідач подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання через зайнятість у інших судових засіданнях.

Суд розглянувши означене клопотання не вбачає підстав для його задоволення, оскільки вважає, що наведені відповідачем обставини не є поважними причинами неявки, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. В даному випадку відповідач на власний розсуд визначив пріоритет в питанні участі в тому чи іншому судовому засіданні.

Крім того, суд апеляційної інстанції не визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, тому за наведених обставин відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення з приводу поданої позивачем апеляційної скарги, відповідно до поданого відзиву вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими. Зазначає, що скаржник, наводячи висновки судових експертиз з різних судових справ, намагається в межах процедури забезпечення позову змусити суд надати оцінку доказам по цій справі та доказам по іншим судовим справам та вирішити спір по суті, що суперечить інституту забезпечення адміністративного позову. Крім того, третя особо вважає помилковим обґрунтування скаржника, що в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування висновку з ОВД це автоматично вплине на дію дозволів на будівництво. Також третя особа вважає, що твердження скаржника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються лише на припущеннях, що оспорюваний Висновок є очевидно протиправним через не врахування зауважень ОСОБА_1 до повідомлення про плановану діяльність, зазначає, що предметом дослідження у цій справі № 280/3315/19 як зазначив Верховний Суд в постанові від 02.11.2021 при поверненні справи на новий розгляд, є з`ясування процедурних питань.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 КАС України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Виходячи з наведених норм, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, або/та гарантування ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

З огляду на визначений у цій справі спір, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав забезпечення позову, зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності (ч. 4 ст.3 цього Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

За змістом ч.2 ст.9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на який посилається позивач в апеляційній скарзі, підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Виходячи з наведених правових норм, позивач обґрунтовує вимоги про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного в межах цієї справи висновку з оцінки впливу на довкілля тим, що діяльністю третьої особи ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» завдається значна шкода довкіллю, що порушує права позивача на безпечне життя і здоров`я, за захистом яких він звернувся до суду, а вжиття таких заходів призведе до зупинення будівельних робіт, які здійснюються ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», які за умови зупинення дії Висновку з ОВД не зможуть в подальшому здійснюватися та будуть зупинені уповноваженим органом з питань з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За позицією позивача завдання значної шкоди довкіллю прямо пов`язано із порушенням процедури оцінки впливу на довкілля та видачою відповідачем оскаржуваного висновку з оцінки впливу на довкілля, оскільки саме після отримання позитивного висновку ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» змогло отримати дозволи на будівництво, на підставі яких зараз проводяться будівельні роботи, що істотно ускладнює та навіть може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача на безпечне для життя і здоров`я.

Суд апеляційної інстанції вважає ці доводи позивача помилковими, такими, що не відповідають правовій суті висновку з оцінки впливу на довкілля та наслідкам, які спричиняє видача такого висновку.

Виданий Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України висновок за результатом здійснення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» - «Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивністю 100 тис м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га» є актом індивідуальної дії стосовно ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» та стосується виключно його прав та обов`язків і в цей же час такий висновок не є документом дозвільного характеру, який безпосередньо надає право товариству здійснювати діяльність.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, роботи ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» з розробки відкритого кар`єру з видобутку первинних каолінів, про які вказує позивач, здійснюються фактично не на підставі спірного висновку, а на підставі відповідних дозволів на виконання будівельних робіт. Правомірність видання таких дозволів не є предметом розгляду цієї справи.

Саме по собі зупинення дії висновку з оцінки впливу на довкілля, за наявності чинних дозволів на будівництво, не буде мати наслідком зупинення третьою особою будівельних робіт, які, як вказує позивач, шкодять навколишньому середовищу та проведення яких в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.

Відповідно до положень Законів України «Про оцінку впливу на довкілля», «Про регулювання містобудівної діяльності» результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» дійсно враховуються при вирішенні питання видачі дозволу на виконання будівельних робіт і можуть бути підставою для відмови видачі дозволу на виконання будівельних робіт (ч.4 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), разом з тим, норми діючого законодавства, визначаючи підстави зупинення будівельних робіт, не встановлюють такої підстави зупинення будівельних робіт як зупинення дії висновку з оцінки впливу на довкілля.

В будь-якому випадку зупинення дії висновку з оцінки впливу на довкілля не буде мати наслідком зупинення будівельних робіт, що здійснюються на підставі відповідних дозволів.

Стосовно доводів скаржника з приводу очевидної протиправності оскаржуваного висновку суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції.

Очевидні ознаки протиправності оскарженого рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.

В даному випадку всі наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини та апеляційній скарзі потребують доказуванню, крім того, їх не можна вважати такими, що свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваного висновку або очевидно призведуть до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Документам, на які посилається позивач в обґрунтування вимог про забезпечення позову як на докази у справі, має надаватись оцінка судом при вирішення справи по суті на предмет їх належності та допустимості.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Верховного Суду, висловлену, зокрема, в постанові від 24.05.2023 у справі № 640/10883/22, згідно якої щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

У постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 20.05.2020 у справі № 640/11330/19, від 13.10.2021 у справі № 640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову правомірним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №280/3315/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко