Постанова

від 13.06.2024 по справі 280/3315/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3315/19

Головуючий суддя І інстанції - Бойченко Ю.П.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 року в адміністративній справі №280/3315/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" про визнання протиправним та скасування висновку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис.м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га» від 07.06.2019 №7-03/12-20192212919/1, що прийнятий Міністерством екології та природних ресурсів України та опублікований у Реєстрі оцінки впливу на довкілля 12.06.2019 за №20192212919/12375.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вказані судові рішення були оскаржені позивачем в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 02.11.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.

Скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В наведеному судовому рішенні судом касаційної інстанції було зазначено, що для повного і всебічного розгляду даної справи судам необхідно з`ясувати чи зареєстровано звернення ОСОБА_1 , на підтвердження направлення якого позивачем надано рекомендоване відправлення, у Міністерстві, та що саме надійшло 11 березня 2019 року у цьому відправленні, дати оцінку службовій записці Міністерства від 11.03.2019 № 94/14-03, у разі якщо зауваження ОСОБА_1 до Міністерства надійшли, дослідити чи є вони аналогічними тим, що були подані іншими громадянами, і чи належним чином враховані результати участі громадськості, зокрема з урахуванням того, що, як зазначає позивач, пункти 8 та 11 відрізняються від зауважень поданих іншими громадянами.

За результатом нового розгляду справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зауваження позивача до планової діяльності від 07.03.2019 року, які надійшли до Міністерства протиправно не були включені до звіту оцінки впливу на довкілля планової діяльності від 07.06.2019 року № 7-03/12-20192212919/1, який було офіційно оприлюднено 12.06.2019 року за № 20192212919/12375 прийнятого Мінприроди за результатом здійсенння процедури з оцінки впливу на довкілля ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат». Зауважено, що підписання звіту з оцінки впливу на довкілля директором підприємства, який не підтвердив належним чином кваліфікацію та спеціальність є порушенням ч. 8 ст. 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Представник відповідача та третьої особи - ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» в судовому засіданні заперечували відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Інші учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останніх.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є мешканцем Вільнянського району Запорізької області.

21 лютого 2019 року на офіційному сайті Міністерства було оприлюднено повідомлення №20192212919/8833 про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат».

07 червня 2019 року відповідачем було прийнято висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Розробка Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивність 100 тис. м3/рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га» № 7-03/12-20192212919/1, який було офіційно оприлюднено 12.06.2019 за № 20192212919/12375.

Вважаючи, що вказаний висновок було прийнято з порушенням діючого законодавства, зокрема без врахування зауважень позивача, останній звернувся до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного Висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

У частині п`ятій статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» зазначено, що повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, оприлюднюється уповноваженим територіальним органом, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті, - уповноваженим центральним органом у порядку та спосіб, визначені статтею 4 цього Закону, протягом трьох робочих днів з дня надходження.

Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» протягом 20 робочих днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, громадськість може надати уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті, - уповноваженому центральному органу зауваження і пропозиції до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі отримання зауважень і пропозицій громадськості відповідний уповноважений орган повідомляє про них суб`єкту господарювання та надає йому копії зауважень і пропозицій протягом трьох робочих днів з дня їх отримання.

Як зазначено у частині десятій статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» суб`єкт господарювання при підготовці звіту з оцінки впливу на довкілля враховує повністю, враховує частково або обґрунтовано відхиляє зауваження і пропозиції громадськості, надані в процесі громадського обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.

Звіт з оцінки впливу на довкілля включає, зокрема: 10) усі зауваження і пропозиції, що надійшли до уповноваженого територіального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - до уповноваженого центрального органу після оприлюднення ними повідомлення про плановану діяльність, а також таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтування відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень та пропозицій, що надійшли в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 5 цього Закону.

Звіт з оцінки впливу на довкілля підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їхньої кваліфікації та зберігається в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля протягом усього часу провадження планованої діяльності, але не менш як п`ять років з дня отримання рішення про провадження планованої діяльності (частина друга статті 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Нормативно-методичне забезпечення та стандартизацію підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля здійснює уповноважений центральний орган (частина дев`ята статті 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності (частина друга статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган оприлюднює висновок з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня його прийняття у спосіб та в порядку, визначені статтею 4 цього Закону, та протягом цього ж строку вносить його до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку.

Порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля є підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2019 позивач підписав та направив до Міністерства екології та природних ресурсів України зауваження до планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, щодо повідомлення від 21.02.2019 за №20192212919/8833 (т. 1, а.с. 18-20).

На підтвердження отримання Міністерством екології та природних ресурсів України 11.03.2019 вказаного зауваження до планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, позивачем надано до суду «Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу». У вказаному «Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу», зокрема, зазначено: найменування адресата - «МІН ЕКОЛ ТА ПРИР РЕСУР»; поштова адреса - «Київ, 03035» (т. 1, а.с. 21).

Відповідач категорично заперечує відносно отримання 11.03.2019 зауваження ОСОБА_1 до планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, відділом оцінки впливу на довкілля Міністерства та контактною особою ОСОБА_3 , на підтвердження цього надав до суду: службову записку Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності від 26.09.2019 за №883/7-19; службову записку Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності від 25.09.2019 за №873/7-19; службову записку відділу захисту інформації та захисту електронних сервісів від 26.09.2019 за №100/19-19; витяг з Журналу контролю за отриманням запитів та звернень громадян Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності 2018-2019 років (т. 2, а.с. 5-54).

Дослідивши зміст вищевказаних документів, колегія суддів Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 року по даній справі зазначила, що дані документи лише підтверджують те, що відділом оцінки впливу на довкілля Міністерства екології та природних ресурсів України та контактною особою ОСОБА_3 не отримувалися зауваження до планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, від позивача, проте ці документи не підтверджують того, що такі зауваження не надходили до Міністерства.

Також, судом касаційної інстанції було зазначено, що для повного і всебічного розгляду даної справи судам необхідно з`ясувати чи зареєстровано звернення ОСОБА_1 , на підтвердження направлення якого позивачем надано рекомендоване відправлення, у Міністерстві, та що саме надійшло 11 березня 2019 року у цьому відправленні, дати оцінку службовій записці Міністерства від 11.03.2019 № 94/14-03, у разі якщо зауваження ОСОБА_1 до Міністерства надійшли, дослідити чи є вони аналогічними тим, що були подані іншими громадянами, і чи належним чином враховані результати участі громадськості, зокрема з урахуванням того, що, як зазначає позивач, пункти 8 та 11 відрізняються від зауважень поданих іншими громадянами.

З матеріалів справи видно, що на виконання вказаних висновків суду касаційної інстанції, Запорізьким окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 06.12.2021 року про витребування доказів, якою зобов`язано відповідача надати до суду інформацію, чи зареєстровано звернення ОСОБА_1 , на підтвердження направлення якого позивачем надано рекомендоване відправлення, у Міністерстві, та що саме надійшло 11 березня 2019 року у цьому відправленні.

На виконання вказаної ухвали Міндовкілля у відзиві на позовну заяву зазначило, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменовано Міністерство екології та природних ресурсів на Міністерство енергетики та захисту довкілля України. В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України та утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. У зв`язку з цим, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» зареєстровано нову юридичну особу - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 №614 «Деякі питання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України» затверджено Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Міндовкілля є новоутвореним центральним органом виконавчої влади та є розпорядником інформації, створеної за період його діяльності. Враховуючи вказане, запитувана судом інформація у Міндовкілля відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звернув увагу, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи слідує, що позивач окрім рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, надав суду службову записку Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 11.03.2019 №94/14-03, згідно якої на адресу громадської приймальні Міністерства надійшли звернення, зокрема ОСОБА_1 , а саме із зауваженнями до повідомлення про плановану діяльність Біляївського родовища первинних каолінів будівництво гірничо-збагачувального комплексу продуктивністю 100 тис. м3/рік зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га, № 20192212919 і дані звернення передані до Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства (т. 2, а.с.140).

Натомість, як вже зазначалось, Міндовкілля, яке є правонаступником Міністерства енергетики та захисту довкілля України, не надало суду жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача про те, що 11.03.2019 Міністерством отримано зауваження ОСОБА_1 до планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджуєься з висновками суду першої інстанції, що зауваження позивача до планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, не були враховані в межах процедури оцінки впливу на довкілля, саме з вини відповідача.

Що стосується змісту оскаржуваного висновку та змісту зауважень позивача до «Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля» щодо ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» та зауважень інших мешканців, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, пункти 1-4 зауважень позивача є аналогічними пунктам 1-4 зауважень жителів с. Зелене та с. Роздолля Вільнянського району Запорізької області; пункти 5-10 зауважень позивача співпадають з пунктами 5-10 зауважень гр. ОСОБА_4 ; зміст пункту 11 зауважень позивача є подібним змісту пункту 7 зауважень жителів с. Зелене та с. Роздолля Вільнянського району Запорізької області та пункту 11 зауважень гр. ОСОБА_5 у сукупності (т.1, а.с.18-20; т. 4, а.с. 27-34).

Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що зауваження до планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, підписане позивачем 07.03.2019, за змістом є ідентичним зауваженням до планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, інших людей, що були оприлюднені в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля, що свідчить про те, що фактично зауваження до планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, позивача не були проігноровані, їх було враховано при оформленні Звіту з оцінки впливу на довкілля ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат».

Крім того, відповідно до висновку експертів від 10.04.2023 № 13041/15717-15746 за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи, проведеної Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, заходи, викладені в зауваженнях ОСОБА_1 , наданих ним в процесі громадських слухань планованої діяльності ТОВ «БЗК», враховані у відповідності до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Окремо у Висновку також вказано, що відповіді на питання, викладені ОСОБА_1 у пункті 8 зауважень, наданих ним в процесі громадських слухань, щодо деталізації сфери, джерел та видів можливого впливу на довкілля, відображені в Звіті з ОВД, розміщеному на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України; відповіді на питання, викладені ОСОБА_1 у пункті 11 зауважень, наданих ним в процесі громадських слухань, щодо планованого обсягу та деталізації досліджень в процесі провадження планованої діяльності, відображені в Звіті з ОВД, розміщеному на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.01.2023 у справі №826/10888/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на вказані обставини справ, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку не врахування зауважень позивача, підписаних 07.03.2019, під час процедури оцінки впливу на довкілля не вплинуло на правомірність оскаржуваного Висновку, оскільки таким зауваженням, які, як встановлено судом, є аналогічними тим зауваженням, що були подані іншими громадянами, фактично надано оцінку у Звіті з оцінки впливу на довкілля ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», з урахуванням якого складений спірний у висновок.

Щодо наданого позивачем до матеріалів справи Висновку науково-правової експертизи відносно застосування окремих положень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля від 20.12.2021 №126/227-е, затвердженого головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 20.12.2021, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що врахування висновку експерта з питань права є правом, а не обов`язком суду. При цьому, такий висновок може стосуватися лише передбачених КАС України питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Натомість, наданий висновок науково-правової експертизи стосується питань застосування законодавства України, при цьому питання, визначені приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 112 КАС України, в межах даної справи не виникали.

Що стосується доводів позивача про те, що зауваження до повідомлення про планову діяльність ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 також не були включені до Звіту з оцінки впливу на довкілля, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані особи не є позивачами у цій справі, та предметом даного позову не є бездіяльність відповідача та третьої особи щодо неврахування зауважень вказаних осіб при процедурі складення Звіту з оцінки впливу на довкілля, тому у суду відсутні підстави для надання правової оцінки таким доводам позивача.

Відносно посилань позивача на те, підписання звіту з оцінки впливу на довкілля директором підприємства, який не підтвердив належним чином кваліфікацію та спеціальність є порушенням ч. 8 ст. 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», то колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 6 Закону №2059-VIII суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.

З огляду на вказані правові приписи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що підписання Звіту з оцінки впливу на довкілля керівником ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» є правомірним.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 року в адміністративній справі №280/3315/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко