Постанова

від 27.06.2023 по справі 826/3189/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 826/3189/17

адміністративне провадження № К/9901/40742/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 квітня 2017 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Вівдиченко Т.Р., Бабенко К.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компас" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом (з врахуванням уточнень) до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2016 року №0024621404, №1491140303, №1492140303, від 17 лютого 2017 року №0006831404, №0006801404.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства під час визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб й військовим збором (у зв`язку із неоподаткуванням додаткового блага, отриманого фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), а також податком на прибуток підприємств та декларування податкового кредиту за результатами господарських операцій з контрагентами (ТОВ «Норфолк», ТОВ «Маркетингова група «Ексмаркет» та ТОВ «Ренесанс Інжиніринг»), оскільки правильність формування позивачем даних податкового обліку підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку; крім того Управлінням не доведено, що позивачем занижено об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб й військовим збором; відтак, на думку судів, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, а також прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди з`ясували, що у період з 28 жовтня по 17 листопада 2016 року посадовими особами Управління проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 листопада 2016 року №289/26-15-14-04-05/31028801, яким встановлено порушення вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1 034 800,00 грн. та заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року на загальну суму 4 827 459, 00 грн., в тому числі по періодах: 2014 рік - 670 946,00 грн., 2015 рік - 2 480 671,00 грн., І півріччя 2016 року - 1 675 842,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим занижено суми ПДВ, що підлягають сплаті в бюджет, на 1 866 734,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2013 року - 98 607,00 грн., за травень 2013 року - 83 853,00 грн., за серпень 2013 року - 24 500,00 грн., за березень 2014 року - 140 053,00 грн., за квітень 2014 року - 155 201,00 грн., за травень 2014 року - 61 850,00 грн., за червень 2014 року - 65 250,00 грн., за липень 2014 року - 57 640,00 грн., за серпень 2014 року - 64 550,00 грн., за вересень 2014 року - 75 850,00 грн., за жовтень 2014 року - 84 918,00 грн., за листопад 2014 року - 97 170,00 грн., за грудень 2014 року - 174 642,00 грн., за січень 2015 року - 217 157,00 грн., за лютий 2015 року - 71 708,00 грн., за березень 2015 року - 156 488,00 грн., за квітень 2015 року - 82 317,00 грн., за травень 2015 року - 30 645,00 грн., за червень 2015 року - 22 625,00 грн., за серпень 2015 року - 39 250,00 грн., за жовтень 2015 року - 39 993,00 грн., за грудень 2015 року - 22 467,00 грн.;

- підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту «а» 171.2 статті 171, пункту «а» 176.2 статті 176 ПК України, що мало наслідком заниження зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 066,77 грн., у тому числі по періодах: квітень 2014 року - 3 775,20 грн., квітень 2015 року - 8 480,00 грн., червень 2015 року - 4 950,75 грн., квітень 2016 року - 7 375,00 грн., червень 2016 року - 5 485,32 грн.;

- підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту «а» 171.2 статті 171, пункту «а» 176.2 статті 176 ПК України, з урахуванням підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 2 170,40 грн., у тому числі по періодах: квітень 2015 року - 681,68 грн., червень 2015 року - 416,98 грн., квітень 2016 року - 614,63 грн., червень 2016 року - 467,11 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов, вказуючи на відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Норфолк», ТОВ «Маркетингова група «Ексмаркет» та ТОВ «Ренесанс Інжиніринг» (у зв`язку із відсутністю у них необхідних умов для здійснення обумовлених укладеними з Товариством договорами господарських операцій), неправомірне віднесення до складу витрат витрат, понесених внаслідок реконструкції об`єктів нерухомості, що перебувають на балансі позивача, а також неоподаткування додаткового блага, отриманого фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №0024641404, №0024621404, №0024601404, №1491140303, №1492140303, №1485140304, які оскаржені Товариством в адміністративному порядку й рішенням ДФС України від 13 лютого 2017 року №2801/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №1485140304, частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №0024641404, №0024601404, у зв`язку із чим Управлінням 17 лютого 2017 року прийнято нові податкові повідомлення-рішення №0006831404 та №0006801404.

Таким чином, на підставі акту перевірки та за результатами розгляду скарги позивача контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 09 грудня 2016 року №0024621404 щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 034 800,00 грн.;

-від 09 грудня 2016 року №1491140303 стосовно збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 48 609,24 грн., з яких: 30 066,77 грн. - за податковим зобов`язанням, 18 542,47 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 09 грудня 2016 року №1492140303 з приводу збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 3 045,79 грн., а саме: 2 170,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 875,39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 17 лютого 2017 року №0006831404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 223 236,00 грн., у тому числі: 4 649 568,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 573 668,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 17 лютого 2017 року №0006801404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 786 974,00 грн., з яких: 1 429 579,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 357 395,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариством укладались наступні договори:

- з ТОВ «Норфолк» (як виконавцем) - договір №01-08-13 від 01 серпня 2013 року про надання послуг на розміщення реклами, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику (Товариству) послуги по розміщенню рекламних зображень на умовах вільного розміщення на 130 рекламоносіях, розташованих в населених пунктах України, перелік яких вказано в додатку №2 до договору, але не менш ніж на двох рекламоносіях у кожному з населених пунктів, біля залізничних вокзалів, залізничних станцій, автовокзалів, автостанцій, а також ринків у радіусі не більше ста метрів від вказаних об`єктів, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги;

- з ТОВ «Маркетингова група «Ексмаркет» (як виконавцем) - ряд договорів про надання послуг № 1-Р від 05 травня 2014 року, №2-Р від 06 травня 2014 року, №3-Р від 08 травня 2014 року, №4-Р від 08 травня 2014 року, №5-Р від 14 травня 2014 року, №6-Р від 20 травня 2014 року, №7-Р від 26 травня 2014 року, №1-Р від 02 червня 2014 року, №2-Р від 04 червня 2014 року, №3-Р від 04 червня 2014 року, №4-Р від 05 червня 2014 року, №5-Р від 05 червня 2014 року, №6-Р від 06 червня 2014 року, №7-Р від 06 червня 2014 року, №1-Р від 01 липня 2014 року, №2-Р від 02 липня 2014 року, №3-Р від 03 липня 2014 року, №4-Р від 04 липня 2014 року, №5-Р від 07 липня 2014 року, №6-Р від 09 липня 2014 року, №7-Р від 14 липня 2014 року, №1-Р від 01 серпня 2014 року, №2-Р від 04 серпня 2014 року, №3-Р від 05 серпня 2014 року, №4-Р від 07 серпня 2014 року, №5-Р від 08 серпня 2014 року, №6-Р від 11 серпня 2014 року, №7-Р від 12 серпня 2014 року, №1-Р від 01 вересня 2014 року, №2-Р від 02 вересня 2014 року, №3-Р від 02 вересня 2014 року, №4-Р від 03 вересня 2014 року, №5-Р від 03 вересня 2014 року, №6-Р від 04 вересня 2014 року, №7-Р від 05 вересня 2014 року, №8-Р від 08 вересня 2014 року, №1-Рк від 01 жовтня 2014 року, №2-Рк від 01 жовтня 2014 року, №3-Рк від 02 жовтня 2014 року, №4-Рк від 02 жовтня 2014 року, №5-Рк від 03 жовтня 2014 року, №6-Рк від 06 жовтня 2014 року, №7-Рк від 07 жовтня 2014 року, №8-Рк від 08 жовтня 2014 року, №9-Рк від 08 жовтня 2014 року, №1-Ркл від 03 листопада 2014 року, №2-Ркл від 03 листопада 2014 року, №3-Ркл від 03 листопада 2014 року, №4-Ркл від 04 листопада 2014 року, №5-Ркл від 04 листопада 2014 року, №6-Ркл від 04 листопада 2014 року, №7-Ркл від 05 листопада 2014 року, №8-Ркл від 05 листопада 2014 року, №9-Ркл від 05 листопада 2014 року, №10-Ркл від 06 листопада 2014 року, №1-12Ркл від 01 грудня 2014 року, №2-12Ркл від 01 грудня 2014 року, №3-12Ркл від 01 грудня 2014 року, №4-12Ркл від 01 грудня 2014 року, №5-12Ркл від 02 грудня 2014 року, №6-12Ркл від 02 грудня 2014 року, №7-Ркл від 02 грудня 2014 року, №8-Ркл від 03 грудня 2014 року, №9-Ркл від 03 грудня 2014 року, №10-Ркл від 03 грудня 2014 року, №11-Ркл від 03 грудня 2014 року, №12-Ркл від 04 грудня 2014 року, відповідно до умов яких виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з розміщення рекламних зображень на умовах вільного розміщення на 40 (в деяких випадках 39, 50, 55 та 85) рекламоносіях, розташованих в населених пунктах України, перелік яких вказано в додатках №2 до договорів, але не менше ніж на п`яти рекламоносіях у кожному з населених пунктів, біля залізничних вокзалів, залізничних станцій, автовокзалів, автостанцій, а також ринків у радіусі не більше ста метрів від вказаних об`єктів, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги.

В підтвердження виконання договорів Товариством надано копії додатків №1 та №2 до них, актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень та податкових накладних.

Крім того між Товариством (як замовником) та ТОВ «Норфолк» (як підрядником) укладено ряд договорів підряду № 01/04-3 від 01 квітня 2013 року № 20/04-4 від02 квітня 2013 року, № 04/04-5 від 04 квітня 2013 року, № 05/04-6 від 05 квітня 2013 року, № 02/05-4 від 17 квітня 2013 року, № 01/50-3 від 18 квітня 2013 року, № 09/05-11 від 19 квітня 2013 року, № 03/05-5 від 22 квітня 2013 року, № 05/05-7 від 24 квітня 2013 року, № 05/05-7 від 24 квітня 2013 року, № 07/05-9 від 08 травня 2013 року, № 04/05-6 від 14 травня 2013 року, № 06/05-8 від 15 травня 2013 року, № 08/05-10 від 16 травня 2013 року, згідно умов яких підрядник за завданням замовника зобов`язався на свій ризик, власними силами із власних матеріалів виконати роботи (будь-яка діяльність підрядника згідно з локальним кошторисом, пов`язана з роботами з часткового ремонту покрівлі об`єктів - офісна будівля за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ і адміністративна будівля (літера А-3) майнового комплексу за адресою: вул.Хортицьке шосе, 1, м.Запоріжжя), а також результати цієї діяльності), а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Виконання договорів підтверджується наданими позивачем копіями договірних цін з приводу часткового ремонту покрівлі, локальних кошторисів, підсумкової вартості ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи; актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень-травень 2013 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за квітень-травень 2013 року, платіжних доручень, податкових накладних.

Також Товариством укладався ряд договорів з ТОВ «Ренесанс Інжиніринг» (як підрядником), а саме:

- 12 березня 2014 року за №1/12/03/2014, №2/12/03/2014, №3/12/03/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов`язався в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки підготовчі роботи при виконанні звукоізоляції приміщення, де розміщується холодильне обладнання системи кондиціювання об`єкта (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), ремонтні роботи приміщень п`ятого поверху на об`єкті, демонтажні роботи при заміні дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об`єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник - прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами;

- 13 березня 2014 року за №1/13/03/2014, №1/13/03/2014, №3/13/03/2014 - щодо виконання підготовчих робіт до перефарбування торців центральної сходової клітини на об`єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), демонтажних та ремонтних робіт вентиляторів у санвузлах на об`єкті, підготовчих робіт до ремонтних робіт системи вентиляції атріумного простору на об`єкті, визначених у локальних кошторисах, що є додатками до договорів;

- 14 березня 2014 року за №1/14/03/2014 - з приводу здійснення ремонтних робіт обладнання підігріву повітря системи вентиляції на об`єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), визначених у локальному кошторисі, що є додатком до договору;

- 17 березня 2014 року за №1/17/03/2014, №2/17/03/2014, №3/17/03/2014, №4/17/03/2014 - про здійснення робіт із заміни кабелю в системі відеоспостереження на об`єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), робіт із заповнення каркасів стін мінераловатними плитами при виконанні звукоізоляції приміщення, де розміщується холодильне обладнання системи кондиціювання на об`єкті, робіт з ремонту декоративного опорядження сходових клітин з тіффані на об`єкті, монтажних робіт при заміні дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об`єкті, визначених у локальний кошторисах, що є додатками до договорів;

- 19 березня 2014 року за №1/19/03/2014, №2/19/03/2014, №3/19/03/2014, №4/19/03/2014, №5/19/03/2014, №6/19/03/2014, №7/19/03/2014, №8/19/03/2014, згідно з умовами яких підрядник зобов`язався виконати роботи із заміни протипожежних дверей з вивезенням сміття на об`єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), роботи з перефарбування торців центральної сходової клітини на об`єкті, роботи з ремонту системи вентиляції атріумного простору на об`єкті, роботи з влаштування стін ГКЛ при виконанні звукоізоляції приміщення на об`єкті, роботи з влаштування стель з гіпсокартону (демонтажні роботи та влаштування каркасів) в суспільних зонах на об`єкті, роботи з ремонту вентиляційного обладнання кухні на об`єкті, роботи з ремонту вентиляторів (відновлення оздоблення стель) у санвузлах на об`єкті, роботи з влаштування звукоізоляції дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об`єкті, визначені у локальних кошторисах, що є додатками до договорів;

- 21 березня 2014 року за №1/21/03/2014 - з приводу робіт із заміни кесонних стель у приміщеннях на об`єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), визначених у локальному кошторисі, що є додатком до договору;

- 24 березня 2014 року за №1/24/03/2014, №2/24/03/2014, №3/24/03/2014, №4/24/03/2014 - стосовно робіт з влаштування оздоблення стін з ГКЛ при виконанні звукоізоляції приміщення, де розміщуються холодильне обладнання системи кондиціювання на об`єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), робіт з влаштування обладнання шумоглушіння системи вентиляції атріумного простору на об`єкті, робіт з відновлення оздоблення після заміни кабелю в системі відеоспостереження на об`єкті, робіт з відновлення оздоблення після заміни дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об`єкті, визначених у локальних кошторисах, що є додатками до договорів;

- 25 березня 2014 року за №1/25/03/2014, предметом якого було виконання робіт з влаштування стелі з гіпсокартону (оздоблювальних роботи в суспільних зонах на об`єкті - адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), визначених у локальному кошторисі, що є додатком до договору;

- 26 березня 2014 року за №1/26/03/2014 - про здійснення відновлювальних робіт оздоблення та встановлення доводчиків протипожежних дверей на об`єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), визначених у локальному кошторисі, що є додатком до договору;

- 27 березня 2014 року за №1/27/03/2014, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи із заповнення каркасів стін мінераловатними плитами, звукоізоляції стелі та укосів, влаштування гіпсокартону та його оздоблення при звукоізоляції приміщення, де розміщується холодильне обладнання системи кондиціювання на об`єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), визначені у локальному кошторисі, що є додатком до договору;

- 01 квітня 2014 року за №1/01/04/2014, №2/01/04/2014, №3/01/04/2014, №4/01/04/2014, №5/01/04/2014, №6/01/04/2014 - щодо робіт з реставрації воріт №1 авторемонтних майстерень на об`єкті (цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул.Хортицьке шосе, 1, м.Запоріжжя), ремонтних робіт приміщення автомийки (влаштування прорізів) на об`єкті, робіт з часткового ремонту майстерні-складу (будівля літера Д) на об`єкті, робіт з демонтажу перегородок та дверей, оздоблення дверних отворів на об`єкті, робіт з ремонту декоративних дерев`яних елементів інтер`єру на об`єкті (адміністративно-офісна будівля за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), робіт з влаштування вікна №1 (демонтажні та підсилювальні роботи), що визначені у локальних кошторисах, які є додатками до договорів;

- 02 квітня 2014 року за №1/02/04/2014 стосовно проведення робіт з благоустрою території (корчування зелених насаджень) на об`єкті (цілісний майновий комплекс по вул.Хортицьке шосе, 1, м.Запоріжжя), визначених у локальному кошторисі, що є додатком до договору.

Аналогічними за своїм змістом є й договори підряду від 08 квітня 2014 року №1/08/04/2014 і №3/08/04/2014, укладені між тими самими сторонами щодо робіт з реставрації воріт №2 авторемонтних майстерень на об`єкті - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул.Хортицьке шосе, 1, м.Запоріжжя, та ремонтних робіт приміщення авто мийки (підсилення отворів №1) на тому ж об`єкті.

З метою підтвердження реального характеру виконання зазначених вище договорів підряду позивач надав суду копії дефектних актів, договірних цін, підсумкових відомостей ресурсів до договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи, розрахунків загальновиробничих витрат до зведеного кошторису, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжних доручень, податкових накладних.

При цьому, оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди вказали, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, суди відмітили, що податковим органом не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідав дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчив про намір ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, що, в свою чергу, могло б свідчити про безпідставність формування ним даних податкового обліку.

На час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Також суди враховували, що відповідачем не здійснювалась перевірка контрагентів на предмет наявності у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки ж контролюючого органу про неможливість здійснення ними господарських операцій із позивачем ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що, як визнали суди, не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.

В цьому контексті, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, сама лише по собі наявність податкової інформації щодо контрагента не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Що ж до висновку акту перевірки про завищення Товариством собівартості реалізованих послуг, внаслідок віднесення до складу витрат вартості ремонтних робіт на об`єктах нерухомості на загальну суму 23 060 305,00 грн. (за 2015 рік - 15 420 927,00 грн., за І півріччя 2016 року - 7 639 378,00 грн.) за укладеними з ТОВ «Будархреставрація» договорами, то суди з`ясували таке.

Так, на балансі Товариства перебуває адміністративно-офісна будівля, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка 16, м.Київ, та цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул.Хортицьке шосе, 1, м.Запоріжжя.

Між позивачем та ТОВ «Будархреставрація» було укладено ряд договорів на проведення ремонтних робіт зазначених вище будівель.

При цьому в акті перевірки не ставиться під сумнів дійсність первинних бухгалтерських документів та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будархреставрація».

В той же час Управління зазначало про безпідставність відображення Товариством вартості ремонтних послуг у складі витрат, оскільки у зв`язку із їх суттєвістю (82% від балансової вартості будівель та споруд) та вірогідним збільшенням майбутніх економічних вигод від використання основних засобів внаслідок їх поліпшення, останні фактично є капіталізованими поліпшеннями, тобто капітальними інвестиціями.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Разом з тим, основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 (далі - П(С)БО 7), та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 (далі - Методичні рекомендації №561).

Пунктом 14 П(С)БО 7 передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

При цьому суди відмітили, що у чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття модернізації та ремонту.

Водночас, пунктом 29 Методичних рекомендацій №561 визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому (пункт 30 Методичних рекомендацій №561).

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання (пункт 31 Методичних рекомендацій №561).

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (пункт 32 Методичних рекомендацій №561).

Зміст наведених положень П(С)БО 7 «Основні засоби», а також рекомендацій (методичної допомоги) щодо порядку відображення операцій в бухгалтерському обліку, дає підстави для висновку про те, що роботи, пов`язані з поліпшенням основних засобів, приводять до збільшення первісно очікуваних вигод від використання об`єкта (ів). Такими роботами можуть бути модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція, у результаті яких відбувається збільшення очікуваного строку корисного використання об`єкта, кількості й/або якості продукції (робіт, послуг), виробленої (надаваної) цим об`єктом. Крім того таким поліпшенням вважається капітальний ремонт. Роботами ж, пов`язаними з підтримкою основних засобів у робочому стані, є поточні ремонти, техогляд, обслуговування тощо. Видатки на проведення таких робіт включаються у видатки поточного періоду відповідного напрямку.

Як саме класифікувати видатки, вирішує керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх у робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду (загальновиробничі, адміністративні видатки, видатки на збут).

Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого.

З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх у робочому стані.

Вирішуючи спір, суди, проаналізувавши наведені положення й дослідивши наявні в її матеріалах докази, встановили, що здійснені ТОВ «Будархреставрація» на виконання укладених з позивачем договорів роботи за їх видами та обсягами є ремонтом об`єктів нерухомості з метою підтримання їх в робочому стані, що не є капітальними інвестиціями, у зв`язку із чим Товариством правомірно віднесено їх вартість до складу витрат.

Підсумовуючи зазначене у сукупності, слід погодитись з позицією судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2016 року №0024621404 щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 034 800,00 грн., від 17 лютого 2017 року №0006831404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 223 236,00 грн. (4 649 568,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 573 668,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 17 лютого 2017 року №0006801404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 786 974,00 грн. (1 429 579,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 357 395,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), й, як наслідок, наявність правових підстав для скасування останніх.

Крім того, перевіряючи правомірність прийнятих Управлінням податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2016 року №1491140303 про збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 48 609,24 грн. (30 066,77 грн. - за податковим зобов`язанням, 18 542,47 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та №1492140303 щодо збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 3 045,79 грн. (2 170,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 875,39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), суди враховували наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство орендувало у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наступні транспортні засоби: Volkswagen Bora 2.0 - згідно договору оренди легкового автомобіля від 21 грудня 2012 року; Mersedes-Benz S 500L4M - на підставі договору оренди легкового автомобіля від 21 грудня 2012 року; Volkswagen Polo - відповідно до договору оренди легкового автомобіля від 01 жовтня 2014 року.

Крім того, позивач орендував у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 легковий автомобіль марки Infiniti FX35 згідно договору суборенди легкового автомобіля від 07 квітня 2014 року. Власником автомобіля є ОСОБА_2 .

На виконання умов вказаних договорів Товариством за власний рахунок здійснено страхування орендованих автомобілів.

За твердженням відповідача, суми страхового платежу (внеску, премії), сплаченої Товариством страховим компаніям, з метою оподаткування прирівнюються до додаткового блага, отриманого платниками податку - фізичними особами.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Водночас за визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Статтею ж 18 ПК України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Разом з тим відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Розглядаючи справу, суди, дослідивши наявні в її матеріалах докази й проаналізувавши їх в контексті вищенаведених законодавчих норм, вказали, що оскільки автомобілі у страховий період були у користуванні позивача і страхування транспортних засобів мало на меті покриття його ризиків, то це не спричиняло будь-якої зміни майнового стану фізичних осіб-орендодавців.

Відтак суди попередніх інстанцій дійшли переконання, що, в даному випадку, не мали місця обставини отримання власниками автомобілів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (або ОСОБА_2 ) від Товариства додаткового блага, а тому останнім не було занижено об`єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва