Постанова

від 21.04.2017 по справі 826/3189/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2017 року письмове провадження № 826/3189/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компас

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Компас (далі також - ТОВ Компас , позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року № 0024621404, № 1491140303, № 1492140303, від 17 лютого 2017 року № 0006831404, № 0006801404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

27 березня 2017 року представники позивача та відповідача надали суду зави про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за спільним клопотанням сторін, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Компас (код 31028801) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, відповідачем складено акт від 24 листопада 2016 року № 289/26-15-14-04-05/31028801 (далі також - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5, п. 7 П (с)БО 16 Витрати та пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого завищено задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: за 2013 рік у сумі - 1 034 800, 00 грн. та заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року на загальну суму 4 827 459, 00 грн., в тому числі по періодах: 2014 рік - 670 946, 00 грн., 2015 рік - 2 480 671, 00 грн., півріччя 2016 року - 1 675 842, 00 грн.;

- п. 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , п. 9.1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суми ПДВ, що підлягають сплаті в бюджет на суму 1 866 734, 00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2013 року - 98 607, 00 грн., за травень 2013 року - 83 853, 00 грн., за серпень 2013 року - 24 500, 00 грн., за березень 2014 року - 140 053, 00 грн., за квітень 2014 року - 155 201, 00 грн., за травень 2014 року - 61 850, 00 грн., за червень 2014 року - 65 250, 00 грн., за липень 2014 року - 57 640, 00 грн., за серпень 2014 року - 64 550, 00 грн., за вересень 2014 року - 75 850, 00 грн., за жовтень 2014 року - 84 918, 00 грн., за листопад 2014 року - 97 170, 00 грн., за грудень 2014 року - 174 642, 00 грн., за січень 2015 року - 217 157, 00 грн., за лютий 2015 року - 71 708, 00 грн., за березень 2015 року - 156 488, 00 грн., за квітень 2015 року - 82 317, 00 грн., за травень 2015 року - 30 645, 00 грн., за червень 2015 року - 22 625, 00 грн., за серпень 2015 року - 39 250, 00 грн., за жовтень 2015 року - 39 993, 00 грн., за грудень 2015 року - 22 467, 00 грн.;

- пп. е 164.2.17 п. 164.2 статті 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168, пп. а 171.2 статті 171, п. а 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого підприємством занижено зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 066, 77 грн., у тому числі по періодах: квітень 2014 року - 3 775, 20 грн., квітень 2015 року - 8 480, 00 грн., червень 2015 року - 4 950, 75 грн., квітень 2016 року - 7 375, 00 грн., червень 2016 року - 5 485, 32 грн.;

- пп. е 164.2.17 п. 164.2 статті 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168, пп. а 171.2 статті 171, п. а 176.2 статті 176 ПК України з урахуванням пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено зобов'язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 2 170, 40 грн., у тому числі по періодах: квітень 2015 року - 681, 68 грн., червень 2015 року - 416, 98 грн., квітень 2016 року - 614, 63 грн., червень 2016 року - 467, 11 грн.

Податковим органом під час проведення перевірки була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Норфолк , ТОВ Маркетингова група Екс маркет та ТОВ Ренесанс Інжиніринг , неправомірне віднесення до складу витрат, витрати понесені внаслідок реконструкції об'єктів нерухомості, що перебувають на балансі позивача, а також не оподаткуванням додаткового блага за фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що і стало підставою для визнання відповідачем порушення ТОВ Компас вимог податкового законодавства.

На підставі наведених висновків акту перевірки, податком органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року № 0024641404, № 0024621404, № 0024601404, № 1491140303, № 1492140303, № 1485140304.

Не погоджуючись із прийнятими позивачем податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ Компас звернулось із скаргою від 16 грудня 2016 року № 1/12-16 до Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України).

На наслідками розгляду зазначеної скарги ДФС України прийнято рішення від 13 лютого 2017 року № 2801/6/99-99-11-01-01-25 відповідно до якого, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року № 1485140304, частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року № 0024641404, № 0024601404, у зв'язку із чим винесено нові податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2017 року № 0006831404 та № 0006801404.

Таким чином, на підставі висновків акту перевірки та результатів розгляду скарги позивача, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року № 0024621404, № 1491140303, № 1492140303, від 17 лютого 2017 року № 0006831404, № 0006801404, якими:

- встановлено завищення ТОВ Компас від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 034 800, 00 грн.;

- збільшено ТОВ Компас суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5 223 236, 00 грн., у тому числі 4 649 568, 00 грн. - основний платіж, 573 668, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- збільшено ТОВ Компас суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 786 974, 00 грн., у тому числі 1 429 579, 00 грн. - основний платіж, 357 395, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- збільшено ТОВ Компас суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 48 609, 24 грн., у тому числі 30 066, 77 грн. - основний платіж, 18 542, 47 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- збільшено ТОВ Компас суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 3 045, 79 грн., у тому числі 2 170, 00 грн. - основний платіж, 875, 39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Незгода із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2013 року між ТОВ Компас (за договором - замовник) та ТОВ Норфолк (за договором - виконавець) було укладено договір № 01-08-13 про надання послуг на розміщення реклами, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по розміщенню рекламних зображень на умовах вільного розміщення на 130 рекламоносіях, розташованих в населених пунктах України, перелік яких вказано в Додатку № 2 до договору, але не менш ніж на двох рекламоносіях у кожному з населених пунктів, біля залізничних вокзалів, залізничних станцій, автовокзалів, автостанцій, а також ринків у радіусі не більше ста метрів від вказаних об'єктів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання вказаного договору, сторонами були оформлені первинні документи: додаток № 1 і додаток № 2 до договору від 01 серпня 2013 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 30 серпня 2013 року, платіжні доручення та податкову накладну на суму 147 000, 00 грн.

Також, між ТОВ Компас (за договорами - замовник) та ТОВ Норфолк (за договорами - підрядник) було укладено ряд договорів підряду № 01/04-3 від 01 квітня 2013 року № 20/04-4 від02 квітня 2013 року, № 04/04-5 від 04 квітня 2013 року, № 05/04-6 від 05 квітня 2013 року, № 02/05-4 від 17 квітня 2013 року, № 01/50-3 від 18 квітня 2013 року, № 09/05-11 від 19 квітня 2013 року, № 03/05-5 від 22 квітня 2013 року, № 05/05-7 від 24 квітня 2013 року, № 05/05-7 від 24 квітня 2013 року, № 07/05-9 від 08 травня 2013 року, № 04/05-6 від 14 травня 2013 року, № 06/05-8 від 15 травня 2013 року, № 08/05-10 від 16 травня 2013 року, згідно умов яких підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик, власними силами із власних матеріалів виконати роботи (будь-яка діяльність підрядника згідно з локальним кошторисом, пов'язана з роботами з часткового ремонту покрівлі об'єктів - офісна будівля за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ і адміністративна будівля (літера А-3) майнового комплексу за адресою: вул. Хортицьке шосе, 1, м. Запоріжжя), а також результати цієї діяльності), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На підтвердження реального характеру виконання зазначених вище договорів підряду позивач надав суду: лист ТОВ Норфолк від 04 квітня 2013 року, в якому зазначено про нове свідоцтво контрагента про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200119124; договірні ціни з приводу часткового ремонту покрівлі; локальні кошториси № 2-1-1; підсумкові вартості ресурсів; розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на ремонтні роботи; акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень-травень 2013 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за квітень-травень 2013 року; платіжні доручення №№ 537, 538 від 06 вересня 2013 року, № 543 від 10 вересня 2013 року, №№ 552, 553, 554, 555, 556, 557, 558 від 16 вересня 2013 року, № 582 від 20 вересня 2013 року, №№ 617, 618 від 08 жовтня 2013 року; податкові накладні.

Крім того, між ТОВ Компас (за договором - замовник) та ТОВ Маркетингова група ЕксМаркет (за договором - виконавець) було укладено ряд договорів про надання послуг № 1-Р від 05 травня 2014 року, № 2-Р від 06 травня 2014 року, № 3-Р від 08 травня 2014 року, № 4-Р від 08 травня 2014 року, № 5-Р від 14 травня 2014 року, № 6-Р від 20 травня 2014 року, № 7-Р від 26 травня 2014 року, № 1-Р від 02 червня 2014 року, № 2-Р від 04 червня 2014 року, № 3-Р від 04 червня 2014 року, № 4-Р від 05 червня 2014 року, № 5-Р від 05 червня 2014 року, № 6-Р від 06 червня 2014 року, № 7-Р від 06 червня 2014 року, № 1-Р від 01 липня 2014 року, № 2-Р від 02 липня 2014 року, № 3-Р від 03 липня 2014 року, № 4-Р від 04 липня 2014 року, № 5-Р від 07 липня 2014 року, № 6-Р від 09 липня 2014 року, № 7-Р від 14 липня 2014 року, № 1-Р від 01 серпня 2014 року, № 2-Р від 04 серпня 2014 року, № 3-Р від 05 серпня 2014 року, № 4-Р від 07 серпня 2014 року, № 5-Р від 08 серпня 2014 року, № 6-Р від 11 серпня 2014 року, № 7-Р від 12 серпня 2014 року, № 1-Р від 01 вересня 2014 року, № 2-Р від 02 вересня 2014 року, № 3-Р від 02 вересня 2014 року, № 4-Р від 03 вересня 2014 року, № 5-Р від 03 вересня 2014 року, № 6-Р від 04 вересня 2014 року, № 7-Р від 05 вересня 2014 року, № 8-Р від 08 вересня 2014 року, № 1-Рк від 01 жовтня 2014 року, № 2-Рк від 01 жовтня 2014 року, № 3-Рк від 02 жовтня 2014 року, № 4-Рк від 02 жовтня 2014 року, № 5-Рк від 03 жовтня 2014 року, № 6-Рк від 06 жовтня 2014 року, № 7-Рк від 07 жовтня 2014 року, № 8-Рк від 08 жовтня 2014 року, № 9-Рк від 08 жовтня 2014 року, № 1-Ркл від 03 листопада 2014 року, № 2-Ркл від 03 листопада 2014 року, № 3-Ркл від 03 листопада 2014 року, № 4-Ркл від 04 листопада 2014 року, № 5-Ркл від 04 листопада 2014 року, № 6-Ркл від 04 листопада 2014 року, № 7-Ркл від 05 листопада 2014 року, № 8-Ркл від 05 листопада 2014 року, № 9-Ркл від 05 листопада 2014 року, № 10-Ркл від 06 листопада 2014 року, № 1-12Ркл від 01 грудня 2014 року, № 2-12Ркл від 01 грудня 2014 року, № 3-12Ркл від 01 грудня 2014 року, № 4-12Ркл від 01 грудня 2014 року, № 5-12Ркл від 02 грудня 2014 року, № 6-12Ркл від 02 грудня 2014 року, № 7-Ркл від 02 грудня 2014 року, № 8-Ркл від 03 грудня 2014 року, № 9-Ркл від 03 грудня 2014 року, № 10-Ркл від 03 грудня 2014 року, № 11-Ркл від 03 грудня 2014 року, № 12-Ркл від 04 грудня 2014 року, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з розміщення рекламних зображень на умовах вільного розміщення на 40 (в деяких випадках 39, 50, 55 та 85) рекламоносіях, розташованих в населених пунктах України, перелік яких вказано в Додатках № 2 до договорів, але не менше ніж на п'яти рекламоносіях у кожному з населених пунктів, біля залізничних вокзалів, залізничних станцій, автовокзалів, автостанцій, а також ринків у радіусі не більше ста метрів від вказаних об'єктів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання вказаних договорів, сторонами були оформлені первинні документи:

- додатки № 1 та № 2 до договорів про надання послуг;

- акти приймання-передачі наданих послуг від 30 травня 2014 року, 27 червня 2014 року, 31 липня 2014 року, 29 серпня 2014 року, 30 вересня 2014 року, 31 жовтня 2014 року, 28 листопада 2014 року, 26 грудня 2014 року;

- платіжні доручення № 569 від 11 серпня 2014 року, № 611 від 26 серпня 2014 року, №№ 761, 762 від 20 жовтня 2014 року, №№ 776, 777, 778 від 29 жовтня 2014 року, №№ 801, 802 від 05 листопада 2014 року, №№ 819, 820 від 12 листопада 2014 року, № 840 від 17 листопада 2014 року, №№ 867, 868 від 24 листопада 2014 року, №№ 899, 900 від 03 грудня 2014 року, №№ 921, 922 від 15 грудня 2014 року, №№ 1,2,3 від 12 січня 2015 року, №№ 16, 17 від 13 січня 2015 року, №№ 52, 53, 54 від 27 січня 2015 року, №№ 56, 57, 58 від 28 січня 2015 року, №№ 63, 64 від 29 січня 2015 року, №№ 77, 78 від 04 лютого 2015 року, №№ 83, 84 від 05 лютого 2015 року, №№ 236, 237 від 27 березня 2015 року, №№ 240, 241 від 30 березня 2015 року, №№ 247, 248 від 01 квітня 2015 року, №№ 250, 251 від 02 квітня 2015 року, № 279 від 07 квітня 2015 року, №№ 280, 281 від 08 квітня 2015 року, №№ 301, 302, 303 від 16 квітня 2015 року, №№ 305, 306 від 17 квітня 2015 року, №№ 568, 575 від 10 липня 2015 року, №№ 583, 584 від 13 липня 2015 року, №№ 610, 611 від 20 липня 2015 року, №№ 641, 642 від 29 липня 2015 року, №№ 676, 677 від 12 серпня 2015 року, № 709, 710 від 21 серпня 2015 року, №№ 749, 750 від 07 вересня 2015 року, № 763 від 14 вересня 2015 року, №№ 797, 798 від 23 вересня 2015 року, № 830 від 05 жовтня 2015 року;

- податкові накладні.

12 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договори підряду № 1/12/03/2014, № 2/12/03/2014, № 3/12/03/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки підготовчі роботи при виконанні звукоізоляції приміщення, де розміщується холодильне обладнання системи кондиціювання об'єкта (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), ремонтні роботи приміщень п'ятого поверху на об'єкті, демонтажні роботи при заміні дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об'єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами.

13 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договори підряду № 1/13/03/2014, № 1/13/03/2014, № 3/13/03/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки підготовчі роботи до перефарбування торців центральної сходової клітини на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), демонтажні та ремонтні роботи вентиляторів у санвузлах на об'єкті, підготовчі роботи до ремонтних робіт системи вентиляції атріумного простору на об'єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами.

14 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договір підряду № 1/14/03/2014, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договором, власними силами і на власний ризик виконати у встановлений договором строк ремонтні роботи обладнання підігріву повітря системи вентиляції на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), визначені у локальному кошторисі, що є додатком до договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором.

17 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договори підряду № 1/17/03/2014, № 2/17/03/2014, № 3/17/03/2014, № 4/17/03/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки роботи із заміни кабелю в системі відеоспостереження на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), роботи із заповнення каркасів стін мінераловатними плитами при виконанні звукоізоляції приміщення, де розміщується холодильне обладнання системи кондиціювання на об'єкті, роботи з ремонту декоративного опорядження сходових клітин з тіффані на об'єкті, монтажні роботи при заміні дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об'єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами.

19 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договори підряду № 1/19/03/2014, № 2/19/03/2014, № 3/19/03/2014, № 4/19/03/2014, № 5/19/03/2014, № 6/19/03/2014, № 7/19/03/2014, № 8/19/03/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки роботи із заміни протипожежних дверей з вивезенням сміття на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), роботи з перефарбування торців центральної сходової клітини на об'єкті, роботи з ремонту системи вентиляції атріумного простору на об'єкті, роботи з влаштування стін ГКЛ при виконанні звукоізоляції приміщення на об'єкті, роботи з влаштування стель з гіпсокартону (демонтажні роботи та влаштування каркасів) в суспільних зонах на об'єкті, роботи з ремонту вентиляційного обладнання кухні на об'єкті, роботи з ремонту вентиляторів (відновлення оздоблення стель) у санвузлах на об'єкті, роботи з влаштування звукоізоляції дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об'єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами.

21 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договір підряду № 1/21/03/2014, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договором, власними силами і на власний ризик виконати у встановлений договором строк роботи із заміни кесонних стель у приміщеннях на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), визначені у локальному кошторисі, що є додатком до договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором.

24 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договори підряду № 1/24/03/2014, № 2/24/03/2014, № 3/24/03/2014, № 4/24/03/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки роботи з влаштування оздоблення стін з ГКЛ при виконанні звукоізоляції приміщення, де розміщуються холодильне обладнання системи кондиціювання на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), роботи з влаштування обладнання шумоглушіння системи вентиляції атріумного простору на об'єкті, роботи з відновлення оздоблення після заміни кабелю в системі відеоспостереження на об'єкті, роботи з відновлення оздоблення після заміни дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об'єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами.

25 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договір підряду № 1/25/03/2014, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договором, власними силами і на власний ризик виконати у встановлений договором строк роботи з влаштування стелі з гіпсокартону (оздоблювальні роботи в суспільних зонах на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), визначені у локальному кошторисі, що є додатком до договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором.

26 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договір підряду № 1/26/03/2014, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договором, власними силами і на власний ризик виконати у встановлений договором строк відновлювальні роботи оздоблення та встановлення доводчиків протипожежних дверей на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), визначені у локальному кошторисі, що є додатком до договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором.

27 березня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договір підряду № 1/27/03/2014, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договором, власними силами і на власний ризик виконати у встановлений договором строк роботи із заповнення каркасів стін мінераловатними плитами, звукоізоляція стелі та укосів, влаштування гіпсокартону та його оздоблення при звукоізоляції приміщення, де розміщується холодильне обладнання системи кондиціювання на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), визначені у локальному кошторисі, що є додатком до договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором.

01 квітня 2014 року між позивачем (за договорами - замовник) та ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник) було укладено договори підряду №№ 1/01/04/2014, 2/01/04/2014, 3/01/04/2014, 4/01/04/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки роботи з реставрації воріт № 1 авторемонтних майстерень на об'єкті (цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Хортицьке шосе, 1, м. Запоріжжя), ремонтні роботи приміщення авто мийки (влаштування прорізів) на об'єкті, роботи з часткового ремонту(№1) майстерні-складу (будівля літера Д) на об'єкті, роботи з демонтажу перегородок та дверей (№1) оздоблення дверних отворів на об'єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами.

Також, 01 квітня 2014 року між тими ж самими сторонами було укладено договору підряду №№ 5/01/04/2014, 6/01/04/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки роботи з ремонту декоративних дерев'яних елементів інтер'єру, на об'єкті (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ), роботи з влаштування вікна № 1 (демонтажні та підсилювальні роботи) на об'єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами.

02 квітня 2014 року позивач (за договором - замовник) уклав договір підряду № 1/02/04/2014 з ТОВ Ренесанс Інжиніринг (за договором - підрядник), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договором, власними силами і на власний ризик виконати у встановлений договором строк роботи з благоустрою території (корчування некультурних зелених насаджень) на об'єкті (цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Хортицьке шосе, 1, м. Запоріжжя), визначені у локальному кошторисі, що є додатком до договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором.

Аналогічні за своїм змістом є договори підряду від 08 квітня 2014 року № 1/08/04/2014 і № 3/08/04/2014, укладені між тими самим сторонами щодо роботи з реставрації воріт № 2 авторемонтних майстерень на об'єкті (цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Хортицьке шосе, 1, м. Запоріжжя) та ремонтних робіт приміщення авто мийки (підсилення отворів № 1) на об'єкті.

З метою підтвердження реального характеру виконання зазначених вище договорів підряду позивач надав суду: дефектні акти; договірні ціни; підсумкові відомості ресурсів до договірної ціни; локальні кошториси на будівельні роботи; розрахунки загальновиробничих витрат до зведеного кошторису; акти приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; платіжні доручення; податкові накладні.

На балансі ТОВ Компас у періоді, що перевірявся відповідачем перебували адміністративно-офісна будівля, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ та цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Хортицьке шосе, 1, м. Запоріжжя.

Позивачем було укладено з ТОВ Будархреставрація ряд договорів на проведення ремонтних робіт зазначених вище будівель, у зв'язку із чим ТОВ Компас було надано суду акти приймання виконаних будівельних робіт за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року, лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року.

Окрім цього, на підтвердження товарності господарський операцій з контрагентами позивачем було надано суду податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2013-2016 роки; податкові декларації з податку на додану вартість за 2013-2015 роки.

Сплачені за усіма вказаними вище зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу №

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності..

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує зазначену в постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1359а15) правову позицію Верховного Суду України, відповідно до якої визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У своєму рішенні Верховний Суд України вказав на те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Контролюючим органом було встановлено, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ Норфолк , ТОВ Маркетингова група Екс маркет та ТОВ Ренесанс Інжиніринг не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Таким чином, надані до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій між юридичними особами.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем договори та первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій, які не містять дефектів форми та змісту.

Як зазначив позивач у своєму позові, майновий комплекс, розташований у м. Запоріжжі перейшов у власність товариства на початку 2007 року у вкрай занедбаному стані, через що виникла потреба для здійснення ремонтних робіт.

Неодноразово робились спроби продати комплекс або здати його в оренду великому інвестору під капітальне будівництво, однак вони не дали результату, зокрема, тому що він знаходиться в районі, віддаленому від житлових масивів, які вже забезпечені всією необхідною соціальною інфраструктурою.

Чинний договір оренди майнового комплексу є вимушеним кроком позивача, оскільки орендар зобов'язався забезпечувати охорону комплексу, здійснювати представництво ТОВ Компас у взаємовідносинах з органами місцевого самоврядування, місцевими органами державної влади, комунальними підприємствами, хоча йому фактично потрібно лише дві будівлі майнового комплексу. Відтак, позивач не припиняв спроб знайти більш вигідного орендаря (орендарів) або покупця майнового комплексу.

Щодо офісної будівлі по вул. Немировича-Данченка, 16 у м. Києві позивач зазначає наступне.

ТОВ Компас було відомо про те, що штатна чисельність працівників українського офісу Європейського банку реконструкції та розвитку (далі також - ЄБРР) постійно зростає. Керівництво ЄБРР не приховувало від позивача той факт, що збільшення чисельності штату змусить орендаря достроково розірвати договір оренди, строк дії якого закінчувався у 2017 році. Саме із вказаної вище причини ЄБРР у січні 2016 року офіційно повідомив ТОВ Компас про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку (договір розірвано 22 липня 2016 року).

Отже, з моменту розірвання договору позивач не має орендаря офісної будівлі та перспектива знайти нового є невизначеною через невисокий попит на ринку нерухомості, обумовлений економічною кризою.

При перевірці господарських операцій між позивачем та його контрагентами слід застосовувати доктрину Ділова мета (business purpose).

Так, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини. Щодо правочину між позивачем та зазначеним контрагентом, доречним є застосування доктрини Ділова мета (business purpose) та Реальність господарської операції . Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US Supreme Court. Moline Properties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943)); US Supreme Court. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості European Court of Justice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

Положення щодо ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Вперше доктрину ділова мета в Україні використано Верховним Судом України у Постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12 лютого 2008 року у справі № 08/28 за позовом ТОВ Метпромсервіс до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, позивач довів суду наявність ділової мети при укладанні договорів із зазначеними вище контрагентами.

В акті перевірки, контролюючий органом також зазначено, що оскільки на момент проведення ремонтно-будівельних робіт ТОВ Норфолк та ТОВ Ренесанс-Інжиніринг на об'єкті ТОВ Компас за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 16, приміщення перебувало в оренді Європейського банку реконструкції та розвитку (договір оренди №726/727 від 01 березня 2010 року), треті сторони не мали вільного доступу до об'єкту. Посадовими особами не надано дозволів на доступ співробітників виконавця для проведення ремонтно-будівельних робіт.

Суд не приймає до уваги такі твердження податкового органу з огляду на те, що вони є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

При цьому, дозволи на доступ співробітників виконавця для проведення ремонтно-будівельних робіт не є первинними документами у відповідності до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Між тим, чинним законодавством не передбачено настання негативних наслідків для добросовісного платника податку у вигляді позбавлення його права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини повинні тягнути негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливати на права платника податків.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27 січня 2016 року по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 р., заява №6689/03).

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Стосовно встановленого під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, в частині п. 26 та п. 27 П(С)БО 7 Основні засоби , п. 6 П(с)БО 16 Витрати і пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Як вже було зазначено вище, на балансі ТОВ Компас перебуває адміністративно-офісна будівля, розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка 16, м. Київ та цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Хортицьке шосе, 1, м. Запоріжжя.

Між позивачем та ТОВ Будархреставрація було укладено ряд договорів на проведення ремонтних робіт зазначених вище будівель.

З урахуванням того, що в акті перевірки не ставиться під сумнів дійсність первинних бухгалтерських документів та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Будархреставрація , ТОВ Компас додано до позовної заяви лише копії актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт по взаємовідносинам з даним контрагентом.

ГУ ДФС у м. Києві прийшло до висновку про те, що оскільки капіталізовані поліпшення основних засобів визнаються капітальними інвестиціями, враховуючи суттєвість понесених витрат (82 % від балансової вартості будівель та споруд) та вірогідне збільшення майбутніх економічних вигод від використання основних засобів внаслідок їх поліпшення, на порушення вказаних вище правових норм, позивачем завищено собівартість реалізованих послуг, внаслідок віднесення на витрати вартість ремонтних робіт на об'єктах нерухомості платника, на загальну суму 23 060 305, 00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 15 420 927, 00 грн., за півріччя 2016 року - 7 639 378, 00 грн.

Так, згідно рахунку 103 Будинки та споруди балансова вартість будівель станом на 01 січня 2015 року становить 27 897 529, 51 грн. та станом на 30 червня 2016 року становить 27 897 529, 51 грн.

Враховуючи те, що дані об'єкти нерухомості прийнято на баланс ТОВ Компас більше 10 років тому, а переоцінка майна не проводилась, а іншого акт перевірки не містить (висновки експерта, інвентаризаційні матеріали, тощо), про що також свідчить тотожність балансової вартості на протязі цих років, висновок податкового органу щодо суттєвості понесених витрат є некоректним.

При цьому, положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі також - П(С)БО 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Згідно п. 14 та 15 П(С)БО 7, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов до висновку про те, що позивачем було здійснено ремонт об'єктів нерухомості з метою підтримання їх в робочому стані, що не є капітальними інвестиціями та як наслідок ТОВ Компас правомірно віднесено їх до складу витрат.

Слід звернути увагу, що посилання податкового органу на порушення п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, яким визначається об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств є неправомірним з огляду на те, що він не стосується суті спору між ТОВ Компас та відповідачем з питань здійснення обліку витрат на поточні ремонти основних засобів.

07 квітня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (за договором - орендар) та ТОВ Компас (за договором - суборендар) було укладено договір суборенди легкового автомобіля, відповідно до умов якого орендар, в порядку та на умовах визначеним цим договором, зобов'язується передати суборендарю, а суборендар прийняти у тимчасове платне користування (суборенду) легковий автомобіль марки: Infiniti, модель FX35, рік випуску 2008, державник номер НОМЕР_1, колір чорний, кузов № НОМЕР_2, який належить громадянину України ОСОБА_2 на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого МРЕВ-12 ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 19 березня 2014 року.

Орендар володіє та користується даним автомобілем на підставі договору оренди легкового автомобіля від 04 квітня 2014 року, укладеного з власником.

21 грудня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договорами - орендодавець) та ТОВ Компас (за договорами - орендар) було укладено договори оренди легкового автомобіля, згідно умов яких орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (оренду) легкові автомобілі марки MERCEDES-BENZ, модель S 500L4M, рік випуску 2004, державний номер НОМЕР_4, колір чорний, кузов № НОМЕР_5 та марки Volkswagen, модель - Bora 2.0, тип - легковий седан-В, державний номер НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_7, які належить орендодавцю на праві власності відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8, виданого МРЕВ-3 ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 23 березня 2005 року та серії НОМЕР_9, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 19 травня 2006 року.

01 жовтня 2014 року між тими ж самими ми сторонами було укладено договір оренди легкового автомобіля, предметом якого виступав автомобіль марки Volkswagen, модель POLO, рік випуску 2003, державний номер НОМЕР_10, колір сірий, кузов НОМЕР_11, який належить орендодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, виданого МРЕВ-8 ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 19 березня 2004 року.

На підтвердження виконання вказаних договорів, сторонами були оформлені первинні документи: акт приймання-передавання легкового автомобіля за договором суборенди легкового автомобіля від 07 квітня 2014 року; додаткова угода № 1 від 01 січня 2016 року до договору суборенди легкового автомобіля від 07 квітня 2014 року; договір страхування № 1401214 серії ПКД від 16 квітня 2014 року; рахунки-фактури № 61/2014 від 16 квітня 2014 року, № 28-0104-15-00008 від 16 квітня 2015 року, № 28-0101-16-00110 від 18 квітня 2016 року, № 678/05 від 05 червня 2015 року, № 781/05/15 від 06 червня 2016 року, № 677/05 від 05 червня 2015 року, № 780/05 від 06 червня 2016 року, № 676/05 від 05 червня 2015 року, № 779/05 від 06 червня 2016 року; платіжне доручення; договори добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0104-15-00008 від 16 квітня 2015 року, № 28-0101-15-00110 від 18 квітня 2016 року; додаткові угоди № 1, 2, 3 від 21 грудня 2013 року, 29 жовтня 2014 року, 01 січня 2016 року; договори страхування № 310511489.15 від 03 червня 2015 року, № 310529349.16 від 06 червня 2015 року, № 310511490.15 від 03 червня 2015 року, № 310529347.16 від 06 червня 2016 року, № 310511488.15 від 03 червня 2015 року, № 310529348.16 від 06 червня 2016 року; додаткові угоди № 1, 2, 3 від 21 грудня 2013 року, 29 жовтня 2014 року, 01 січня 2016 року; акти приймання-передачі легкового автомобіля відповідно до договорів оренди легкових автомобілів від 01 січня 2013 року; додаткову угоду № 2 до договору оренди легкового автомобіля від 01 жовтня 2014 року; акт приймання-передавання легкового автомобіля за договором від 01 жовтня 2014 року; листи-повідомлення від ПрАТ АСК ІНГО Україна , якими повідомлено про те, що ОСОБА_1 є клієнтом даної страхової компанії по добровільному страхуванню засобів наземного транспорту (КАСКО) за договорами страхування №№ 310511490.15, 310511488.15, 310511489.15, 310529347.16, 310529348, 310529349.16.

В ході перевірки податковий орган встановив, що суми страхової премії, сплаченої ТОВ Компас страховим компаніям, за вищезазначені автомобілі, які є власністю фізичних осіб, з метою оподаткування прирівнюються до додаткового блага, отриманого платниками податку - фізичними особами, а також встановлено неутримання, не нарахування, несплата (не перерахування) до бюджету військового збору, у зв'язку із не оподаткуванням додаткового блага.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пп. е 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

У той же час, відповідно до умов договорів оренди легкових автомобілів, зокрема, орендар зобов'язався за свій рахунок усувати наслідки аварій та пошкоджень автомобілів, що є предметами договорів, які виникли під час їх експлуатації з вини орендаря та не покриваються страховими виплатами. Автомобілі повинні бути повернені орендодавцю по закінченні строку оренди, визначеному у відповідних пунктах договорів, у технічно справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації.

Частина 1 статті 802 Цивільного кодексу України встановлює, що страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.

При цьому, відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування", страхування наземного, залізничного, повітряного, водного транспорту відноситься до добровільних видів страхування. Отже наймодавець буде зобов'язаний страхувати транспортний засіб тільки, якщо він сам прийме таке рішення або якщо це буде обумовлене в договорі найму.

Обов'язок здійснювати страхування транспортного засобу може за домовленістю сторін бути покладена і на наймача (стаття 771 Цивільного кодексу України). Але в будь-якому випадку вигодонабувачем за договором страхування буде наймодавець.

Як зазначив позивач та не спростував суб'єкт владних повноважень, між ТОВ Компас та ПрАТ АСК ІНГО Україна дійсно було укладено ряд договорів по добровільному страхуванню засобів наземного транспорту, проте за періоди, що перевірялись податковим органом не було жодного страхового випадку чи будь-яких виплат на користь власників автомобілів.

Тому висновок в акті перевірки щодо отримання громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткових благ від ТОВ Компас не відповідає нормам податкового законодавства та обставинам справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті ГУ ФДС у м. Києві податкові повідомлення рішення від 09 грудня 2016 року № 0024621404, № 1491140303, № 1492140303, від 17 лютого 2017 року № 0006831404, № 0006801404 не відповідають вимогам податкового зобов'язання та підлягають скасуванню з підстав наведених вище.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Суд оцінює докази відповідно до статті 86 КАС України, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням ч. 1 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 527, 98 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Компас задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09 грудня 2016 року № 0024621404, № 1491140303, № 1492140303, від 17 лютого 2017 року № 0006831404, № 0006801404.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компас понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 527, 98 грн. (сто сім тисяч п'ятсот двадцять сім гривень дев'яносто вісім копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій