Постанова

від 27.06.2023 по справі 816/1393/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 816/1393/16

адміністративне провадження № К/9901/37612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (головуючий суддя Бегунц А.О., судді Рєзнікова С.С., Старостін В.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Управління механізації будівництва №23» до Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Управління механізації будівництва №23» (далі - ПрАТ «УМБ №23», Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (яке замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002181406.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Фавор Бізнес Груп», ТОВ «СТС Проект» щодо купівлі-продажу бітуму нафтового дорожнього в`язкого, а також виконання будівельних робіт фактично не відбувались, а були лише оформлені документально, у зв`язку із чим у ПрАТ «УМБ №23» не виникло право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених даними товариствами.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.04.2017 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги; скасував податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002181406.

Апеляційний суд своє рішення мотивував наявністю в матеріалах справи первинних документів, підтверджуючих реальність взаємовідносин позивача із ТОВ «Фавор Бізнес Груп» та ТОВ «СТС Проект». Водночас, доводи податкового органу щодо відсутності у цих юридичних осіб дозвільної документації на здійснення спірних господарських операцій, наявність свідчень певних осіб, які зареєстровані керівниками товариств, про непричетність до діяльності останніх, висновок експерта про виконання підписів від імені директора ТОВ «СТС Проект» не у рукописний спосіб, суд апеляційної інстанції відхилив, посилаючись на те, що вони не спростовують факту виконання умов договорів, укладених позивачем з вказаними контрагентами. Стосовно вироку Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 відносно директора ТОВ «Фавор Бізнес Груп», суд зазначив, що відповідач не надав доказів створення цього товариства саме для ухилення від сплати податків у межах господарських операцій з ПрАТ «УМБ №23».

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі відповідач зазначає, що апеляційним судом не в повній мірі досліджено обставини здійснення спірних господарських операцій, які були відображені у первинних документах, однак без їх фактичного виконання, а тому такі документи не можуть вважатись належно оформленими та не надають право на формування податкового кредиту. Зауважив, що предметом спірних договорів була поставка нафтопродуктів та виконання будівельних робіт, які потребують отримання відповідної дозвільної документації, однак така ТОВ «Фавор Бізнес Груп» та ТОВ «СТС Проект» не видавалась.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області у зв`язку з відмовою ПрАТ «УМБ №23» від надання відповіді на письмові запити контролюючих органів про надання інформації проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Фавор Бізнес Групп» (код ЄДРПОУ 39916412) та ТОВ «СТС Проект» (код ЄДРПОУ 38773125) за листопад-грудень 2015 року, правомірності їх відображення в податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 25.05.2016 №180/16-31-14-06-09/04715606, яким встановлено порушення позивачем приписів підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 та пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 305 039 грн, у тому числі за листопад 2015 року на суму 180 940 грн та за грудень 2015 року на суму 124 099 грн.

Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0002181406 від 12.07.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 305 039 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 152 519,50 грн.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між ПрАТ «УМБ №23» (покупець) та ТОВ «Фавор Бізнес Групп» (продавець) укладено договір від 23.11.2015 №23/11-1, предметом якого є поставка бітуму нафтового дорожнього в асортименті.

На підтвердження виконання умов даного договору позивач подав до суду видаткові накладні, банківські виписки, податкові накладні.

Транспортування товару здійснювалось перевізником ТОВ «Українська Енергетична група» відповідно до товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пояснень Товариства, придбаний у ТОВ «Фавор Бізнес Групп» бітум нафтовий дорожній використано у власній господарській діяльності під час виконання робіт по капітальному та поточному ремонту доріг, ямкового ремонту території дороги, ремонту зерносховища, будівництві тротуару про що свідчать відповідні договори, акти приймання виконаних будівельних робіт та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, наявні в матеріалах справи.

Із ТОВ «СТС Проект» (підрядник) позивач (замовник) уклав договір підряду №235 від 02.11.2015 про виконання робіт з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: Урочище Триби, Полтавського району, Полтавської області, а також договір №236 від 02.11.2015, предметом якого є роботи з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: Полтавська область, с. Терешки, вул. Шевченка 11а.

До суду позивач подав акти виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, платіжні доручення.

Відповідач наполягав на нереальності вищезазначених господарських операцій, на обґрунтування чого зазначив, що на запит податкового органу Територіальним сервісним центром 5341 в Полтавській області надано інформацію листом від 17.05.2016 №31/16-9-1585 про те, що працівниками Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області не видавались свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів перевізнику ТОВ «Українська Енергетична Група».

Так, відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція) інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Отже, під час відпуску, приймання, транспортування, зберігання бітуму нафтового дорожнього підлягали застосуванню положення вказаної Інструкції.

Підпунктом 4.2.4.1 Інструкції встановлено, що прямим (ваговим) методом вимірюють масу нафти і нафтопродуктів у тарі та транспортних засобах шляхом зважування на вагах (залізничних та автомобільних цистерн) для статичного зважування середнього класу точності за ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования» з кількістю повірочних поділок не менше ніж 3000.

Границі відносної похибки методу не мають перевищувати:

+- 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів, а також маси бітумів;

+- 0,3% - під час вимірювання маси нетто пластичних мастил.

Відповідно до пункту 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктом 7.5.8 Інструкції передбачено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно даних ГУ ДФС у Полтавській області та Єдиного ліцензійного реєстру, який функціонує згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру» від 08.11.2000 №1658, ТОВ «Українська Енергетична Група» не має ліцензії на перевезення нафтопродуктів (небезпечних вантажів), а тому не мало можливості для здійснення перевезення бітуму нафтового дорожнього в`язкого.

Також відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 по справі №816/2388/14 адміністративний позов Кременчуцької об`єднаної державно податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ТОВ «Українська Енергетична група» про припинення юридичної особи задоволено. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.07.2014 внесено інформацію про судове рішення щодо припинення юридичної особи не пов`язаної з її банкрутством.

Стосовно контрагента ТОВ «СТС Проект» встановлено відсутність дозволу Держгірпромнагляду України на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (лист Головного управління Держпраці у Харківській області від 31.05.2016 №3955/05.-18/4067).

Згідно із актом приймання будівельних робіт за грудень 2015 року, складеного підрядником ТОВ «СТС Проект» щодо виконання робіт з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: с. Терешки, вул. Шевченка, витрати праці робітників - будівельників на цьому об`єкті становили 9170,96 людино - годин, при фактичній кількості 7 працівників, безпосередньо задіяних у виконанні таких робіт, та які одночасно виконували будівельні роботи з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: Урочище Триби, Полтавського району, протягом грудня 2015 року.

Крім того, податковим органом було надано копії протоколу допиту директора ТОВ «Фавор Бізнес Групп» ОСОБА_1 від 26.10.2016 та протоколу допиту директора ТОВ «СТС Проект» ОСОБА_2 від 18.11.2016, від імені яких підписані всі первинні бухгалтерські документи з боку контрагентів за спірними господарськими операціями.

Так, ОСОБА_2 дав свідчення, що від працівників податкової міліції йому стало відомо, що він являється директором ТОВ «СТС Проект». Однак, фінансово-господарські документи від імені цього товариства, а саме: договори (договори підряду) та додатки до них, додаткові угоди, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки (рахунки-фактури), акти прийому виконаних робіт (з додатками до них), договірні ціни, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) або акти прийому-передачі (здачі) виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, довіреності тощо ОСОБА_2 не складав, не виготовляв та не підписував, розрахунки ні з ким не проводив. Печатки та штампи ТОВ «СТС Проект» не отримував. Будь-які довіреності на право ведення фінансово-господарської діяльності від його імені, як директора, головного бухгалтера та засновника даної юридичної особи на інших осіб не виписував та офіційно нікого на вказані дії не уповноважував. Розрахункові рахунки ТОВ «СТС Проект» не відкривав, податкову звітність не складав та не підписував.

З приводу господарських операцій з ПрАТ «УМБ №23» свідок повідомив, що назву вказаного підприємства чує вперше та будь-яких взаємовідносин з ним від імені ТОВ «СТС Проект» не проводив. Зокрема, вказав, що договір №236 від 02.11.2015 на виконання робіт, акт №31/12-9 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року та підсумкову відомість ресурсів по об`єкту улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: Полтавська область, с. Терешки, вул. Шевченка, 11 не підписував. Голова правління ПрАТ «УМБ №23» ОСОБА_5, бухгалтер ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свідку не відомі.

Згідно протоколу допиту директора ТОВ «Фавор Бізнес Групп» ОСОБА_1 останній деякий час являвся директором вказаного підприємства. На даний час являється директором підприємства ФГ «Раббіт Лайф» (код 36719333). Будь-яких фінансово-господарських операцій від імені ТОВ «Фавор Бізнес Групп» з ПАТ «УМБ №23» не проводив, первинних бухгалтерських та податкових документів на адресу останнього не складав, не виготовляв та не підписував, товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) не поставляв. Директора вказаного підприємства ОСОБА_5 не знає, з ним не знайомий.

До матеріалів справи відповідачем надано висновок судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса за матеріалами кримінального провадження №32016170000000057, відповідно до якого підписи у фінансово-господарських документах, складених від імені директора ТОВ «Фавор Бізнес Групп» ОСОБА_1 на адресу ПАТ «УМБ №23», зокрема, у договорі поставки №23/11-1 та видаткових, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами). Питання належності підпису від імені ОСОБА_2 у договорах виконання робіт від 02.11.2015 №235, №236, актах приймання виконаних робіт за грудень 2015 року, не вирішувалося, оскільки досліджувані підписи нанесені за допомогою копіювально-розмножувального пристрою або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП) з електрофотографічним способом друку, зображення підписів виконані не у рукописний спосіб.

За результатом розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що господарські операції, за якими позивачем було сформовано податковий облік, фактично не здійснювалися, а подані до суду первинні документи складені виключно з метою штучного формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Фавор Бізнес Групп» та ТОВ «СТС Проект». При цьому, суд врахував, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача певної кількості товарно-матеріальних цінностей та можливість використання їх у господарській діяльності позивача, однак вищенаведене не дозволяє стверджувати, що означені товари та роботи були придбані позивачем саме у даних контрагентів.

В свою чергу апеляційний суд дійшов протилежного висновку, аргументуючи його тим, що первинні документи, складені в ході взаємовідносин ПрАТ «УМБ №23» із ТОВ «Фавор Бізнес Групп» та ТОВ «СТС Проект», не мають дефектів форми, змісту або походження, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак приймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Однак, слід звернути увагу, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції податковий орган подав до суду копію вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17, яким засновника ТОВ «Фавор Бізнес Групп» ОСОБА_6 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні, передбаченому частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до змісту вироку, реалізуючи спільний злочинний план, діючи у складі організованої злочинної групи, у жовтні 2015 (більш точна дата досудовим розслідуванням на встановлена), ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за грошову винагороду у сумі 3000 грн, вчинити дії щодо придбання (шляхом перереєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, повідомивши при цьому, що фінансово-господарську діяльність останній здійснювати не буде, на що останній погодився. В подальшому, 31.12.2015 дане товариство перереєстровано на ОСОБА_7 . Викладене дало фактичну можливість ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які діючи у складі організованої злочинної групи, використали реквізити указаного підприємства, його реєстраційні документи та печатку, для здійснення протиправної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та забезпечення прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам.

Апеляційний суд посилання відповідача на даний вирок відхилив, мотивуючи недоведенням контролюючим органом, що метою створення ТОВ «Фавор Бізнес Групп» було саме ухилення від сплати податків, зокрема в межах господарських операцій з позивачем. Також суд визнав неприйнятним посилання на висновок Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса за матеріалами кримінального провадження №32016170000000057, оскільки він є джерелом доказів у кримінальному провадженні та може бути оцінений судом під час розгляду кримінальної справи.

Згідно із частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Верховний Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні норми містяться у статті 77 чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Разом з тим, апеляційний суд, зазначаючи, що ПрАТ «УМБ №23» діяло добросовісно, а відтак у відповідача не має правових підстав для позбавлення останнього права на податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «Фавор Бізнес Групп» та ТОВ «СТС Проект», оскільки відповідальність за фіктивне підприємництво має нести відповідне товариство, а не його контрагент, залишив поза увагою наведені вище обставини щодо суттєвих дефектів оформлення первинних документів, їх підписання від імені осіб, які не брали участі у діяльності підприємства.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що предметом господарських відносин є поставка специфічного товару - нафтопродуктів, щодо якого законодавством встановлено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі, а тому, очевидною є й необхідність оформлення відповідних документів; що ж до виконання будівельних робіт, то такий вид діяльності має супроводжуватись відповідними дозволами та ліцензіями, які у контрагента позивача були відсутні.

При цьому, відхиливши усі доводи податкового органу, суд не навів аргументів, якими саме доказами спростовуються обставини, повідомлені відповідачем.

У свою чергу суд першої інстанції, дослідивши отримані письмові докази у їх співвідношенні з поясненнями сторін, дійшов висновку, що вони підтверджують доводи контролюючого органу про порушення платником податку вимог податкового законодавства й свідчать про протиправність визначення ним в податковому обліку фінансових показників за спірними операціями та відсутність права на податковий кредит.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що Полтавський окружний адміністративний суд обґрунтовано визнав правомірним оспорюване податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002181406.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, Верховний Суд констатує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, цей суд під час розгляду справи, оцінки доказів не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2016 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер