Постанова

від 19.04.2017 по справі 816/1393/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 р. Справа № 816/1393/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. по справі № 816/1393/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва №23", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у задоволені адміністративного суду відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Управління механізації будівництва №23" (ідентифікаційний код 04715606) 28.06.1996 зареєстроване в якості юридичної особи Полтавською районною державною адміністрацією, та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100305770, виданого Полтавською міжрайонною ДПІ, індивідуальний податковий номер 047156016242.

В період з 25.04.2016 по 11.05.2016 (термін проведення перевірки продовжено на 5 робочих днів з 12.05.2016 по 18.05.2016 відповідно до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 10.05.2016 №484) посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області на підставі направлень від 22.04.2016 №738, №739 та відповідно до наказу від 25.04.2016 №452 у зв'язку з відмовою ПАТ "Управління механізації будівництва №23" від надання відповіді на письмові запити контролюючих органів про надання інформації, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Управління механізації будівництва №23" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Фавор ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39916412) та ТОВ "СТС Проект" за листопад-грудень 2015 року, правомірності їх відображення в податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 25.05.2016 №180/16-31-14-06-09/04715606, яким встановлено, що на порушення: п.п. "а", п. 198.1. п. 198.3, ст. 198 та п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України ПАТ "Управління механізації будівництва №23" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 305039 грн., у тому числі за листопад 2015 року на суму 180940 грн., та за грудень 2015 року на суму 124099 грн (а.с. 11-21).

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 305039 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 152519,50 грн. (а.с. 9).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2016, натомість позивачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність формування податкового кредиту за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ загалом у розмірі 305039 грн., задекларованих за наслідками відображення у обліку господарських правовідносин з ТОВ "Фавор ОСОБА_3" та ТОВ "СТС Проект".

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно до п. 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Фактичною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ загалом у розмірі 305039 грн. є твердження контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з придбання бітуму нафтового дорожнього в'язкого у контрагента - ТОВ "Фавор ОСОБА_3" на підставі договору поставки №23/11-1 від 23.11.2015, на загальну суму ПДВ 180940 грн. та придбання робіт у ТОВ "СТС Проект" з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: ОСОБА_4, Полтавського району, Полтавської області, та роботи з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: с. Терешки, вул. Шевченка, 11, на загальну суму 744595 грн., в т.ч. ПДВ - 124099 грн., відповідно до договорів на виконання робіт №235 від 02.11.2015 та №236 від 02.11.2015.

Загалом, підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат стали доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Фавор ОСОБА_3" належними первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки в рамках кримінального провадження встановлено, що первинні документи, видані вищевказаними контрагентами, підписані невстановленою особою, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, а підприємства контрагента позивача створено з метою прикриття незаконної діяльності, що підпадає під склад злочину, визначеного ст. 205 Кримінального кодексу України.

Господарські взаємовідносини між ПАТ "УМБ №23" (покупець) та ТОВ "Фавор ОСОБА_3" (продавець) у перевіреному періоді відбувались за договором поставки від 23.11.2015 №23/11-1 (а.с. 25), за умовами якого постачальник поставляє, а покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар - бітум нафтовий дорожній в асортименті.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано до суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, податкових накладних (а.с. 26-38), всього на суму ПДВ у сумі 180940 грн., які включено до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації позивача за листопад 2015 року.

Придбаний у ТОВ "Фавор ОСОБА_3" бітум нафтовий дорожній ПАТ "УМБ №23" використало у власній господарській діяльності під час виконання робіт по капітальному та поточному ремонту доріг, ямкового ремонту території дороги, ремонту зерносховища, будівництві тротуару на підтвердження чого до суду надано копії договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с. 62-100, 165-184).

02 листопада 2015 року між позивачем (замовник) та ТОВ "СТС Проект" (підрядник) укладено договір підряду №235, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати замовнику роботи з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: ОСОБА_4, Полтавського району, Полтавської області (а.с. 39).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "СТС Проект" (підрядник) укладено договір підряду №235 від 02 листопада 2015 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати замовнику роботи з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: Полтавська область, с. Терешки, вул. Шевченка 11а, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи (а.с. 40).

Виконання робіт згідно укладених договорів на виконання робіт між ТОВ "СТС Проект" та ПАТ "УМБ №23" оформлено актами виконаних робіт за грудень 2015 року, податковими накладними на загальну суму ПДВ 124099 грн. та в повному обсязі відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, копії яких позивачем додано до справи (а.с. 41-59).

Як було встановлено перевіркою відповідача оплата позивачем вартості підрядних робіт, виконаних ТОВ "СТС Проект", проведена в повному обсязі (а.с. 60-61).

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На переконання колегії суддів надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фавор ОСОБА_3", ТОВ "СТС Проект", а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами.

Також, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо недоліків деяких документів первинного бухгалтерського обліку не спростовують факту реальності здійснення господарських операцій та не впливають на її правові наслідки, оскільки зазначені первинні документи дозволяють ідентифікувати господарські операції та оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі.

При цьому, податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій з ТОВ "Фавор ОСОБА_3", ТОВ "СТС Проект", не заперечує факту зміни майнового стану позивача внаслідок цих операцій, щодо отримання бітуму нафтового дорожнього, який в подальшому позивач використав в межах власної господарської діяльності під час виконання робіт по капітальному та поточному ремонту доріг, ямкового ремонту території дороги, ремонту зерносховища, будівництві тротуару та підрядних робіт з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі. Вказані обставини подальшого використання позивачем природного газу податковий орган не спростовує.

Між тим, відповідач вважає, що правом користування податковою вигодою у вигляді податкового кредиту та витрат позивач не наділений, оскільки документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з боку ТОВ "Фавор ОСОБА_3", щодо якого рішенням у кримінальній справі встановлено фіктивне підприємництво, підписані неповноважною особою.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи порушення позивачем вимог податкового законодавства, що встановлені під час проведеної перевірки, контролюючий орган посилається на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року у справі №537/544/17, якою засновника ТОВ "Фавор ОСОБА_3" ОСОБА_5 визнано винуватим у придавленому обвинуваченні, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Між тим, посилаючись на наявність фіктивного підприємництва, контролюючим органом не доведено, що метою створення ТОВ "Фавор ОСОБА_3" було саме ухилення від сплати податків, зокрема в межах господарських операцій з позивачем.

Крім того, злочин, передбачений ст. 205 Кримінального кодексу України вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або набуття права власності на нього та не поширюється на подальшу діяльність фіктивно створеної юридичної особи.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. ОСОБА_6 (а.с. 191-203) судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження №32016170000000057, яким встановлено, що підписи у фінансово-господарських документах, складених від імені директора ТОВ "Фавор ОСОБА_3" ОСОБА_7 в адресу ПАТ «УМБ №23» , зокрема, у договорі поставки №23/11-1 та видаткових, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_7, а іншою особою (особами).

Крім того, згідно даного висновку питання належності підпису від імені директора ТОВ "СТС Проект" ОСОБА_8 у договорах виконання робіт від 02.11.2015 №235, №236, актах приймання виконаних робіт за грудень 2015 року, не вирішувалося, оскільки досліджувані підписи нанесені за допомогою копіювально-розмножувального пристрою або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП) з електрофотографічним способом друку, зображення підписів виконані не у рукописний спосіб.

Між тим, висновок експерта є джерелом доказів у кримінальному провадженні та може бути оцінений судом під час розгляду кримінальної справи.

Крім того, згідно статутних документів позивача встановлено, що предмет спірних договорів відповідає характеру господарської діяльності підприємства (будівництво шляхів, надання транспортно - експедиційних послуг, проведення оптової торгівлі промислової продукції). Відповідачем не наведено та не надано жодного доказу, який би свідчив про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для нього та його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки товару, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Тобто, якщо ТОВ "Фавор ОСОБА_3", ТОВ "СТС Проект" здійснювало фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме ці підприємства, а не підприємство позивача, оскільки останнє не має відношення до незаконної діяльності контрагентів та не було обізнано про її здійснення та не вчиняло незаконних дій щодо такої діяльності.

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Колегія суддів зазначає, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив наступне:

« 69. Суд окремо зазначає, що компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник.

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1» .

Таким чином, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в зазначеному рішенні, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо особи, яка допустила порушення. Ця обставина не є підставою для позбавлення іншого платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту» .

Аналогічний висновок Європейський суд з прав людини виклав у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) у рішенні від 09.01.2007 року: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.»

Отже, платник податків не має повноважень та обов'язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, обов'язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов'язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.

Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.

За умови своєчасного та повного виконання платником податків своїх податкових обов'язків, неможливості з його сторони забезпечити дотримання контрагентом обов'язків щодо декларування та сплати ПДВ, а також відсутності інформації про порушення контрагентом правил оподаткування, про які платник податків знав чи міг знати, останній не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання постачальником його обов'язків.

Таким чином, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а тому не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Отже, позивачем були вчинені всі необхідні дії для досягнення конкретних економічних результатів від господарських операцій з ТОВ "Фавор ОСОБА_3", ТОВ "СТС Проект".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, до суду апеляційної інстанції надані відомості про належне декларування ТОВ Фавор ОСОБА_3 своїх забовязань по правовідносинам з УМБ 23, а тому колегія суддів вважає даного контрагента позивача добросовісним та виключає можливість фіктивного підприємництва щодо даної конкретно угоди.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення та вчиняючи будь-які дії. Саме дотримання суб'єктом владних повноважень всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень та вчинених дій, а недотримання хоча б одного з них тягне наслідком визнання їх протиправними та необґрунтованими.

За змістом положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196 п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. по справі № 816/1393/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області № НОМЕР_1 від 12.07.2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_9 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_10 ОСОБА_11

Повний текст постанови виготовлений 21.04.2017 р.