Рішення

від 19.06.2023 по справі 373/779/22

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/779/22

Номер провадження 2/373/45/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Хасанової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Роговець О.М.,

представника позивача прокурора Гречки Е.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2022 року перший заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області Доброскок О. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району та просить усунути перешкоди у здійсненні Циблівською сільською радою Бориспільського району Київської області права користування та розпоряджання земельною ділянкою водного фонду загальною площею 0,9500 га, яка розташована в межах Циблівської сільської ради Бориспільського району шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3288476 від 30.10.2013 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,9500 га з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002.

Крім того, просить усунути перешкоди у здійсненні Циблівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,950 га з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, яка розташована в межах Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Циблівської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №373/240/17 частково задоволено позов Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування землі. Визнано недійсним Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 від 02.07.2009 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено виключно з мотивів обрання прокурором неефективного способу захисту.

Зазначає, що Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 703 від 02.07.2009 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, передано вказану ділянку у власність ОСОБА_3 .

На підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 603090 від 11.12.2009, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки, площею 0,9500 га, з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с.Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області. Зазначена земельна ділянка розташована в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Вказує на те, що відповідно до ч.4 ст.84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством. Крім того, згідно зі ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються, зокрема для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. Прибережна захисна смуга частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Верховним Судом наголошено, що надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 ЗК України. З урахуванням наведеного, Верховий Суд дійшов висновку про незаконність відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , яка відноситься до земель водного фонду, та щодо якої встановлено спеціальний правовий режим обмеження в обороті.

Посилаючись на судову практику Верховного Суду, позивач обґрунтовує спосіб судового захисту у справі як звернення з негаторним позовом до відповідача.

Ухвалою суду від 06.07.2022 було відкрито провадження в даній справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.07.2022.

18.07.2022 до суду надійшла заява від т.в.о. сільського голови с.Циблі Бориспільського району Єфіменка А.Ф. про розгляд справи без представника Циблівської сільської ради.

27.07.2022 в підготовче засідання сторони не з`явилися, причини неявки відповідача та третьої особи невідомі, про місце і час слухання справи повідомлені належним чином, в зв`язку з чим підготовче засідання відкладено до 16.08.2022 о 15:00.

16.08.2022 підготовче засідання відкладено до 11:00 04.10.2022 у зв`язку з неявкою сторін.

19.08.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в позові в зв`язку з пропуском позивачем позовної давності за всіма позовними вимогами. Крім того, зазначає, що постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №373/240/17 не містить висновку про те, що спірна земельна ділянка розташована в межах 100-метрової прибережної смуги річки Дніпро, як зазначає в своєму позові прокуратура. Верховним Судом лише викладено висновок, що ця ділянка є ділянкою водного фонду. Також вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі за вимогою про усунення перешкод у здійсненні Циблівською сільрадою права користування та розпоряджання земельною ділянкою водного фонду площею 0,9500 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3288476 від 30.10.2013, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішений судом у справі №373/240/17, рішення у якій набрало законної сили. Водночас, звертає увагу й на те, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», відповідно до якого усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім окремих винятків, вважаються землями комунальної власності територіальних громад. У зв`язку із означеним, повернення земельної ділянки на користь держави є неправильним. Крім того, за твердженням відповідачки, органом, уповноваженим представляти інтереси територіальної громади є Циблівська сільська рада, а не прокурор.

04.10.2022 підготовче засідання не відбулося в зв`язку з перебуванням головуючої-судді на лікарняному. Розгляд справи відкладено до 31.10.2022 о 13:00.

31.10.2022 підготовче засідання відкладено до 21.11.2022 о 13:00 в зв`язку з відключенням електроенергії в Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді.

21.11.2022 підготовче засідання відкладено до 15.12.2022 о 11:00 у зв`язку із відсутністю даних про належне повідомлення третьої особи про день, час та місце розгляду справи, а також відсутністю відомостей про отримання третьою особою процесуальних документів.

09.12.2022 від першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Доброскока О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор спростовуючи доводи відповідача вказував, що оскільки розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, то позовна давність не поширюється на позови про повернення земель водного фонду, які можуть бути пред`явлені протягом всього часу тривання порушення прав законного володільця. Крім того, відзначив, що інтереси територіальної громади є складовою частиною інтересів держави, а відтак, враховуючи положення Закону України «Про прокуратуру», прокурор є тією особою, яка має право на звернення до суду з означеним позовом. Та обставина, що земля, про повернення якої ставиться питання у позові належить до земель водного фонду, встановлена у Постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №373/240/17 і така обставина, відповідно до положень Цивільного процесуального закону, доказуванню у даній справі не підлягає.

15.12.2022 підготовче засідання відкладено за клопотанням сторін до 16.01.2023 в зв`язку з неотриманням відповідачем відповіді на відзив та відсутністю даних про належне повідомлення третьої особи про розгляд справи.

16.01.2023 підготовче засідання відкладено до 20.02.2023 о 13:00 в зв`язку перебуванням головуючої-судді у відпустці.

20.02.2023 справу призначено в судове засідання на 14.03.2023 на 14:00.

В судовому засіданні 14.03.2021 судом зобов`язано прокурора надати уточнені дані щодо місця проживання третьої особи - ОСОБА_3 , зокрема, щодо номеру квартири; судове засідання відкладено до 11.04.2023 до 10:00 та в наступному до 27.04.2023 до 10:00.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та просила позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Від представника Циблівської сільської ради Бориспільського району в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання до суду не з`явилася, причин неявки не повідомила. Про місце і час слухання справи повідомлена належим чином.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11.07.2017 в справі № 373/240/17 за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування землі в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.08.2020 рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2017 року у даній справі скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці України ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації права власності та витребування землі, Верховний Суд в своїй постанові зазначив, що належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є позов про повернення земельної ділянки, а судове рішення про повернення земельної ділянки, своєю чергою, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі і щодо скасування запису про право власності попереднього власника.

З матеріалів справи вбачається, що листом першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Доброскока О. від 13.09.2021 № 51-3454 Циблівську сільську раду повідомлено, що під час реалізації прокурором представницьких повноважень у справі №373/240/17, частково задоволено позов заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування землі. Зокрема, визнано недійсним Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 від 02.07.2009 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства». Крім того, прокурором звернуто увагу на те, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», відповідно до якого усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім окремих винятків, вважаються землями комунальної власності територіальних громад. Разом з тим, жодних заходів щодо усунення перешкод у користуванні землями водного фонду, зокрема й земельної ділянки, що передавалась у приватну власність ОСОБА_3 , Циблівською сільською радою не вжито.

27.09.2021 у листі за №760 сільський голова с.Циблі Палагута О. висловив прохання до Бориспільської окружної прокуратури здійснити захист прав Циблівської сільської ради Київської області щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, яка була передана відповідно до Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 від 02.07.2009 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства», до комунальної власності.

10.06.2022 перший заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Доброскок О. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району та просив усунути перешкоди у здійсненні Циблівською сільською радою Бориспільського району Київської області права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Циблівської сільської ради, а також шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3288476 від 30.10.2013 з одночасним припиненням права приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, згідно з обставинами, встановленими судами у справі № 3373/240/17, розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 12 листопада 2008 року № 1565 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність громадянці України ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в межах Циблівської сільської ради» надано дозвіл на проведення робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у власність ОСОБА_3 орієнтовною площею 0,95 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства від 18 грудня 2008 року за № 11/11057/02 Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації погодило проект землеустрою про відведення земельної ділянки площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

02.07.2009 розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці України ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9500 га у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та передано їй у власність вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ №603090 від 41.12.2009 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

14 грудня 2009 року вказаний державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 301099510164.

З повідомлення Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» № 01-01/910 від 16 серпня 2016 та наданих викопіювань з топографічних матеріалів зі схемою накладення земельної ділянки суди встановили, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002 розташована в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро.

29.04.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території с.Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, за яким ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність вказану земельну ділянку.

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 3 серпня 2016 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002 площею 0,95 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в селі Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, є ОСОБА_2 .

Відповідно до наявного в справі повідомлення КДП «Київгеоінформатика» №01-01/910 від 16.08.2016 та наданих викопіювань з топографічних матеріалів із схемою накладення земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002 станом на 2009 рік та на день створення повідомлення розташована в межах 100 метрової прибережної захисної смуги р.Дніпро.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 23.11.2021 спірної земельної ділянки складає 39508,34 грн.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною другоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другоюстатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України(стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII).Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені уЗаконі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертоїстатті 23 вказаного Законунаявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді вОсновному Законі Україниміститься застереження «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третійстатті 23 Закону № 1697-VII. На думку Конституційного Суду України, це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання.

Урішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд Українизазначив, що державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки,охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У позовній заяві прокурор вказав, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», відповідно до якого усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім окремих винятків, вважаються землями комунальної власності територіальних громад. Разом з тим, жодних заходів щодо усунення перешкод у користуванні землями водного фонду, зокрема й земельної ділянки, що передавалась у приватну власність ОСОБА_3 , Циблівською сільською радою не вжито. Як вбачається з листа першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Доброскока О. від 13.09.2021 означену обставину доведено до відома Циблівської сільської ради Київської області з відзначенням необхідності повернення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, яка була передана відповідно до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 від 02.07.2009 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства», до комунальної власності. 27.09.2021 у листі за №760 сільський голова с.Циблі Палагута О. висловив прохання до Бориспільської окружної прокуратури здійснити захист прав Циблівської сільської ради Київської області щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, яка була передана відповідно до Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 від 02.07.2009 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства», до комунальної власності. 02.06.2022 першим заступником керівника Бориспільської окружної прокуратури Доброскоком О. на виконання вимог ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Циблівській сільській раді направлено лист-повідомлення щодо представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Циблівської сільської ради.

З огляду на наведене, суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що прокурор не підтвердив підстави для представництва інтересів держави у даній справі.

Крім того,як зазначилаВелика ПалатаВерховного Судуу своїхвисновках,викладених впостанові від15.09.2020в справі№469/1044/17,Конституція УкраїнитаЗакон України «Про прокуратуру»надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. З огляду на підвищений суспільний інтерес до збереження прибережної захисної смугирічки Дніпро та у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, прокурор має право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Отже, доводи представника відповідача про те, що прокурор не може представляти інтереси територіальної громади, оскільки вони не є державними,також є необґрунтованими.

Відповідно до частини першоїстатті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до частини 1, 2 статті 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно зчастиною 1статті 374ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно дочастини 1,2статті 386ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина другастатті 52 ЗК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина другастатті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Статтями 2, 19Закону України«Про охоронуземель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Згідно з положеннями ст.84ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім інших землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положеньст. 58 ЗК Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до вимогст. 60 ЗК Українивздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно зі ст.88Водного кодексуУкраїни (уредакції чиннійна моментвиникнення спірнихправовідносин)з метоюохорони поверхневихводних об`єктіввід забрудненняі засміченнята збереженняїх водностівздовж річок,морів інавколо озер,водосховищ таінших водоймв межахводоохоронних зонвиділяються земельніділянки підприбережні захиснісмуги.Прибережні захиснісмуги встановлюютьсяпо берегахрічок танавколо водоймуздовж урізуводи (умеженний період)шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 84ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другоїстатті 59 ЗК Україниу редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, громадянам і юридичним особам за рішенням виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Крім того, за положеннями статті 60ЗК України та статті 88ВК України у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин, уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначаєтьсястаттями 60-62ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженогонаказом Міністерстваохорони навколишньогоприродного середовищаУкраїни від5листопада 2004року №434 (далі - Порядок), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихстаттею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихстаттею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Як встановлено судами у справі № 373/240/17, земельна ділянка, яка передана розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА у власність ОСОБА_2 , є землею водного фонду, щодо якої встановлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті, згідно із статтями20,21,60,61 ЗК Українита статтями88,89 ВК України, а відтак, отримана ОСОБА_2 у приватну власність незаконно.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогамЗК Україниє неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених устатті 59 цього Кодексу. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому а ні наявність державної реєстрації права власності за порушником, а ні фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою.

Отже, оскільки зайняття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки відбулось з порушенням норм ЗК України та ВК України, зокрема, спірна земельна ділянка є землею водного фонду і не могла передаватись у приватну власність, з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 ЗК України, вимоги прокурора в частині повернення земельної ділянки є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника.

Повернення земельної ділянки не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора у цій частині.

Так, означена вимога вже була предметом розгляду судами, зокрема, Верховного Суду у справі 373/240/17.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.08.2020 в справі 373/240/17, за змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Проте, зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).

Ефективним способом захисту у цій справі є вимога про повернення у державну власність спірної земельної ділянки, яка забезпечить усунення перешкод у здійсненні державою права користування та розпорядження майном шляхом державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судове рішення про повернення у державну власність земельної ділянки, яке набрало законної сили, підтверджує право власності на нерухоме майно і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі і щодо скасування запису про право власності попереднього власника (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради Київської області підлягають задоволенню частково.

Щодо строку позовної давності, застосувати яку просив представник відповідача ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18)).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, заявленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

В своїй постанові від 05.08.2020 в справі 373/240/17 Верховий Суд зазначив, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59цього Кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18)).

Позов про усунення порушення права власника - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за таким позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На позов власника про повернення земельної ділянки не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

Як вбачається з платіжного доручення № 581 від 05.05.2022 позивачем сплачено 4962,00 гривень судового збору за подання позову до суду.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2481,00 гривню.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельної ділянки, - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні Циблівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,950 га з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, яка розташована в межах Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Циблівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської обласної прокуратури 2481 гривню судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Бориспільська окружна прокуратура Київської області, місцезнаходження: Героїв Небесної Сотні, 21, м.Бориспіль, Київська область, 08300.

Циблівська сільська рада Бориспільського району, місцезнаходження: вул.Шевченка, 41, с.Циблі, Бориспільський район, Київська область, 08454.

ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя В. В. Хасанова