Постанова

від 27.06.2023 по справі 519/357/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5184/23

Справа № 519/357/23

Головуючий у першій інстанції Лемець С.П.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді - Коновалова В.А., Карташов О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,

учасники справи:

заявниця ОСОБА_1

представник боржника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 24 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Лемець С.П., у приміщенні того ж суду

у цивільній справі заяви ОСОБА_3 до Комунального закладу позашкільної освіти «Палац творчості та юнацтва «Мрія», Управління освіти Южненської міської ради про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за порушення строків виплати, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заяви

ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за порушення строків виплати з Комунального закладу позашкільної освіти «Палац творчості та юнацтва «Мрія», Управління освіти Южненської міської ради.

Короткий зміст ухвали суду

Ухвалою Южненського міського суду Одеської області від 24 лютого 2023 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за порушення строків виплати з Комунального закладу позашкільної освіти «Палац творчості та юнацтва «Мрія», Управління освіти Южненської міської ради .

Обґрунтовуючи свою ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що до поданої вищевказаної заяви про видачу судового наказу заявником крім іншого додано копію довідки вих. № 153/16-01-12 про заробітну плату за 10 місяців 2022 року, в якій також зазначено, що затримок по видачі заробітної плати не було, призупинено дію трудового договору з 04.10.2022. Згідно довідки № 152/16-01-12 заборгованість по заробітній платі станом на 14.02.2023 відсутня. Жодний з інших додатків не містить відомостей про те, що заявникові була нарахована, однак не виплачена заробітна плата.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, 02 березня2023 року, скаржниця звернулася з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про видачу судового наказу.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що заява про видачу судового наказу від 22.02.2023 року подана до місцевого суду повторно після усунення недоліків, вказаних в ухвалі Южного міського суду Одеської області від 14.02.2023 року. Підстави відмови у видачі судового наказу в обох ухвалах є ідентичними - п. 1, 2, 8, 9 частини 1 ст. 165 ЦПК, незважаючи на те, що в заяві про видачу судового наказу від 22.02.2023 скаржниця конкретизувала, відповідно до кожного з вказаних пунктів, заперечення або виправлення недоліку. Так, зазначення в обґрунтування відмови у видачі судового наказу пунктів 2, 8 і 9 цієї частини цієї статті є безпідставними, тому що заява підписана власноручним підписом заявника, який є дієздатною особою і не належить до посадових осіб (п.2), подана у відповідності до вимог ст. 162 за загальними правилами підсудності за місцезнаходженням юридичної особи (п.9) особою, яка має право грошової вимоги (п.8) у відповідності до ч. 1 ст.161 ЦПК. Щодо пункту 1 ч.1 ст. 165 ЦПК про порушення вимог ст 163 зазначала, що на її думку не допущено порушення жодного пункту статті 163. Зокрема, стосовно пункту 3 ч. 3 цієї статті, відповідно викладено зазначала, що укладення трудового договору між роботодавцем та найманою особою оформлюється шляхом видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, з яким працівник має бути ознайомлений під підпис (ст. 24 К3пП). Типова форма наказу про прийняття на роботу затверджена наказом № 489. Наказ про прийняття на роботу і наказ про переведення на іншу посаду долучені до заяви про видачу судового наказу. Ці накази водночас є доказами існування трудових відносин між заявником та боржником. Стосовно надання документів, які вказують на розмір нарахованої заробітної плати, то відповідно до положень ст. 49 КЗпП встановлено, що працівник може вимагати від роботодавця лише надання довідки про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації з зазначенням спеціальності, посади і розміру заробітної плати. Такі довідки за № 152/16-02-12 від 14.02.2023 та за № 106/16-01-12 від 31.01.2023 надані заявницею. Суд може вимагати подання лиш тих доказів, які отримуються з дотриманням порядку, встановленого законом. Скаржниця вважала недопустимим вільний переказ суддею змісту статей (пунктів) законодавчих актів та постанов ВС, ВП/ВС або Пленуму ВСС. В ухвалі про відмову у видачі судового наказу від 14.02.2023 суддя виклав текст пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв в порядку наказного провадження від 23.12.2011 № 14 у вільному переказі. Скаржниця процитувала дослівно цей текст, тому що у вільному викладенні судді Лемця С.П. суттєво змінюється зміст юридичного акту. Так, дослівний текст Постанови про те що підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, за змістом суттєво відрізняється від редакції цього тексту викладеного в оспорюваній ухвалі: «для підтвердження суми, яка стягується повинен бути наданий належним чином оформлений документ», тому що зміст слова «повинен» співвідноситься з правом вимоги надання конкретного документу, вказаного суддею, а не того який заявник може отримати законним шляхом. Проте в оскаржуваній ухвалі суддя Лемець С.П. дослівно повторив свої вільні інтерпретації Постанови. У цьому зв?язку хочеться нагадати вислів Дмитра Дмитровича Луспеника : «Ті, хто граються з процесуальними законами, можуть легко порушити логіку ЦПК...» Наразі, юридичним фактом, підтвердженим наданими заявником доказами, є наявність неприпинених трудових відносин між заявником і боржником; юридичним фактом, підтвердженим документально (довідками про роботу) є невиплата заробітної плати заявнику протягом 10 місяців; юридичним фактом, підтвердженим документально, є сумарний розмір встановлених окладів за двома посадами заявника - 13 015,20 грн; і юридичним фактом, підтвердженим довідками та розрахунковими відмостями, є розмір нарахованої мені як не звільненому працівникові заробітної плати - 14 821.13 грн. Ці факти боржник не може оспорювати, тому що докази цих фактів ним самим надані, зокрема сума, яка підлягає стягненню, ґрунтується на сумарному розмірі окладів, встановлених самим боржником. Зрозуміло, що боржник намагається уникнути виплати боргу в судовому порядку, якщо вже він не виплатив його добровільно, шляхом створення видимості спору там, де його бути не може. Безпідставні слова, навіть якщо вони написані службовцем (посадовою особою) самі по собі не є підставою для виникнення спірних правовідносин. Призупинення трудового договору, яким вмотивовано відмову у видачі судового наказу, допускається положеннями частини 1 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 Ne2136 із змінами, внесеними згідно ЗУ «Про внесення змін...» від 01.07.2022 Ne2352-IX лише у разі неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв?язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, що на педагогічних працівників не поширюється у зв?язку з обов?язком керівника вчинити дії, передбачені ст 602 К3П щодо переведення всіх працівників на дистанційну форму роботи. Крім того, приписами ч.2 ст.13 3У «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 1 липня 2022 року Ne 2352-IX встановлено, що наказ (роз-порядження) роботодавця має містити зокрема, інформацію про причини призупинення дії трудового договору ( у тому числі деталізувати обставини, що засвідчують неможливість обох сторін виконувати свої обов?язки); ПТДЮ «Мрія» весь заявлений борговий період працює у штатному режимі, включаючи дистанційну форму роботи. Зазначене узгоджується з висновком ВП ВС, викладеним у постанові від 26.10.2022 у справі № 905/857/19. ВП ВС констатувала, що норми трудового законодавства (зокрема ч.3 ст. 15 Закону «Про оплату праці, ч.5 ст.97 К3пП) свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат, а також зауважила, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати в разі наявності обставин непереборної сили . При цьому ВП ВС відступив від висновку Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі ВС у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 про те, що зарплата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК, від якої роботодавця можна звільнити через обставини непереборної сили. Стосовно вмотивування відмови посиланням на ч.3 ст.19 ЦПКУ про наявність спору: прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 р. Ne 1401-VIII призвело до викладення ст. 124 Конституції в новій редакції, ч. 3 якої встановлює: «Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення», тобто законодавцем запроваджено нові засади регулювання інституту судової юрисдикції, в основу яких покладена конструкція «юридичного спору», наявність якого має розглядатися як передумова права на звернення до суду за судовим захистом. Тобто для того, щоб можна було стверджувати про «наявність спору» у визначенні ч. 3 ст. 19 ЦПК, особа спочатку повинна звернутись до суду за захистом порушених або оспорюваних прав. Це в старій редакції ЦПК до 15.12.2017, пунктом 2 ч.3 ст.100 наявність спору про право було підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, що вирішувалося суддею у кожному конкретному випадку. виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна було встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб?єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, ураховувались обставини, якщо із доданих документів вбачалося, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов?язок перед заявником (кредитором). 3 набранням чинності ЦПК України після 15.12.2017 указану підставу для відмови у видачі судового наказу (коли із заяви і поданих документів вбачається спір про право) - виключено, а розділ ІІ ЦПКУ «Наказне провадження» діє у новій редакції. Зокрема, зміст судового наказу передбачений ст.168 ЦПКУ, згідно пункту 7 якої, у судовому наказі зазначаються, зокрема, повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (не оцінює правильність та обґрунтованість розрахунків). Натомість, у подальшому, після видачі судового наказу, боржник у заяві про скасування судового наказу може зазначити про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п.5 ч.2 ст. 170, ч.3 ст. 171 ЦПКУ), що є передбачуваною підставою для скасування судового наказу. Враховуючи відсутність вищезазначеного повідомлення в тексті оспорюваної ухвали і вмотивування нормами ЦПК України в редакції до 2017 року, можна зробити висновок, що суддя Лемець С.П. при винесенні оспорюваної ухвали керувався нечинною редакцією цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перелік умов які можуть бути підставами для відмови у видачі судового наказу, визначений статтею 165 ЦПК, є вичерпним і розширеному трактуванню не підлягає. Ухвала, вмотивована процесуальними нормами права, які втратили чинність, підлягає скасуванню. Стосовно наведених суддею недоліків щодо належного засвідчення документів: я допустила механічну помилку (опечатку) - замість ч.5 ст.95 вказала ст.96., але така помилка не має суттєвого значення, тому що по факту всі письмові докази, як вимагається ч.2 ст 95, засвідчені мною у відповідності до ч.5 ст.95, якою власне і роз?яснюється порядок засвідчення письмових документів належним чином. А саме: Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях) повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. За змістом частини 3 цієї статті електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом, тобто усі письмові докази, які я долучила до заяви в електронних копіях не вважаються електронними доказами і не по. винні підписуватись ЕЦП. Статтею 43 Конституції України закріплено право кожної особи на отримання заробітної плати.

Явка сторін

Сторони належним чином були сповіщені про час та місце судового розгляду, заяв про відкладення на заявляли, в судове засідання зявилась сторона боржника надала суду пояснення, заявниця просила справу слухати без її участі, судова колегія задовольнила клопотання заявниці та розглянула справу на підставі наявних матеріалів справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника боржника , оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Так, згідно п. 1 ч.1ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Зі змісту ст. 161 ЦПК України випливає, що для видачі судового наказу вимоги заявника мають стосуватися лише стягнення грошової суми. Спори, що виникають на підставі інших вимог, розглядають за правилами позовного провадження.

У п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України законодавець зазначив, що лише на підставі однієї з вимог згаданої ст. 161 може бути видано судовий наказ. Другою дуже важливою умовою для застосування наказного провадження є необхідність, щоб із заяви та поданих документів заявника вбачалося виникнення або порушення права грошової вимоги, а вимоги заявника мають бути безспірними. Лексичне тлумачення даної категорії означає безсумнівність, повну очевидність .

У наказному провадженні застосовують цей термін саме в такому неправовому значенні. Для того, щоб вимога заявника стала для суду «без-сумнівною та очевидною», її необхідно підтвердити відповідними доказами (письмовими).

Отож, безспірними є вимоги заявника, що випливають із визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

На практиці у працівників можуть виникати труднощі з одержанням такого документу, хоча відповідно до ст. 49 К3пП України видача довідки про роботу і заробітну плату є обов?язком підприємства .

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, в підтвердження суми, яка стягується повинен бути наданий належним чином оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, зокрема довідка бухгалтерії, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

До поданої вищевказаної заяви про видачу судового наказу заявником крім іншого додано копію довідки вих. № 153/16-01-12 про заробітну плату за 10 місяців 2022 року, в якій також зазначено, що затримок по видачі заробітної плати не було, призупинено дію трудового договору з 04.10.2022.

Згідно довідки № 152/16-01-12 заборгованість по заробітній платі станом на 14.02.2023 відсутня.

Жодний з інших додатків не містить відомостей про те, що заявникові була нарахована, однак не виплачена заробітна плата.

За змістом ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. А відповідно до п. 8 ч. 1ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Також додані до заяви копії документів, всупереч вимогам ч.2 ст. 95 ЦПК України, не засвідчені належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК Українисуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

За таких обставин, прихожу до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Судова колегія виходячи з вищевикладеного зазначає, що судом першої інстанції постановлено обґрунтовану ухвалу щодо відмови про видачу судового наказу, у зв`язку з чим неможливою є видача судового наказу на підставі розрахунку суми заробітної плати, складеного самим працівником, без підтвердження його правильності з боку роботодавця. Адже такий розрахунок не підтверджує безспірності вимог працівника.

Щодо доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що вони фактично зведені до цитування правових позицій Верховного Суду, ЄСПЛ, але ж скаржник помилково цитуючі вислів Луспеника Д.Д. "Ті, хто граються з процесуальними законами, можуть легко порушити логіку ЦПК..." дійшов необґрунтованих належним чином висновків які протирічать сенсу інституту наказного провадждення, якє по суті має обмежений інструментарій і не може замінити позовного провадження, тим більше у випадку коли відповідач надає довідку про відсутність заборгованості з нарахованої заробітної плати і підтримує свою позицію в суді апеляційної інстанції. Судова колегія погоджується з судом першої інстанції та вважає , що визначені заявницею вимоги можливо вирішити під час позовного провадження, що в ніякому разі не обмежиить її доступ до суду. Отож, вимоги заявника викладаються у заяві про видачу судового наказу та підтверджуються відповідними документами, які, своєю чергою, мають с бути вагомими, переконливими і такими, що не викликають підозри щодо їх достовірності. Документи, що підтверджують вимоги у наказному провадженні, мають безспірно підтверджувати заборгованість роботодавця. Такими документами може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, копія або посвідчена підписом бухгалтера виписка з платіжної (чи розрахунково-платіжної) відомості або ж довідка роботодавця, що підтверджує наявність боргу та вказує суму заборгованості. Сьогодні нема конкретного нормативно-правового акта, що регулював би процедуру видачі такої довідки. Згідно з наявною практикою таку довідку видає відділ бухгалтерії та підписує керівник установи чи організації для пред?явлення за місцем вимоги, у даному випадку - в суді.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають .

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Южного міського суду Одеської області від 24 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 червня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

О.Ю. Карташов