Рішення

від 23.06.2023 по справі 227/1829/21

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.06.2023 227/1829/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

за участю

секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Жиренкова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» про витребування з чужого незаконного володіння та повернення земельної ділянки і скасування державної реєстрації договору оренди, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» (далі ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство») та просив:

витребувати з володіння та користування ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» земельну ділянку площею 5,2700 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер 1422084400-06-000-0393), яка належить йому на праві власності;

скасувати відомості про державну реєстрацію щодо права оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі від 23.05.2008 року, який було зареєстровано у Добропільському МВ ДРФ ДП «ЦДЗК» за № 4АА0072510470817400265.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що він є власником вказаної земельної ділянки. Договір оренди землі б/н від 23.05.2008 року та акт приймання передачі земельної ділянки з ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» він не укладав та не підписував його і повноважень на підписання від свого імені вищезазначених документів нікому не давав. Висновком експерта підтверджується, що підписи від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі б/н від 23.05.2008 року, укладеного між ним та ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» та акті передачі-прийомки земельної частки (паю) в натурі виконані не ним, що свідчить про те, що він не виявляв волю до вчинення вказаного правочину, у зв`язку з чим вказаний договір оренди землі вважається таким, що є неукладеним, тобто таким, що не відбувся. Виходячи з наведеного вважає, що відповідач чинить перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою і тому просить витребувати з володіння та користування відповідача його земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права оренди землі, яка була здійснена на підставі вищевказаного договору оренди землі.

Доводи іншихучасників справи.

З відзиву ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство»(а.с.49-51) вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки вважає, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки позивач в судових засіданнях під час розгляду справи № 227/59/19 визнавав факт укладення ним спірного договору оренди землі від 23.05.2008 року, що свідчить про те, що договір було укладено на підставі внутрішньої волі позивача. Таким чином відповідач вважає, що порушень ч.3 ст.203 ЦК України при укладені договору не існувало. Крім того відповідач зазначав, що в подальшому 14.05.2012 року ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» надавало позику позивачу. Договір позики посвідчувався нотаріально. 14.05.2012 року укладена додаткова угода до договору оренди землі б/н від 23.05.2008 року, яка підписана особисто позивачем і вказаний факт він не оспорював. Відповідно до вказаної додаткової угоди від 14.05.2012 року сторони домовились про те, що погашення наданої позивачу позики буде відбуватися протягом 2012-2018 років за рахунок орендної плати, яка належить позивачу на підставі договору оренди землі б/н від 23.05.2008 року. Вказану домовленість визнавав позивач у своїй власноручно написаній заяві від 14.05.2012 року. Крім того на виконання договору оренди землі б/н від 23.05.2008 року ОСОБА_2 особисто від ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» отримував орендну плату, про що свідчать відомості на виплату орендної плати від 05.03.2009 року, від 31.03.2011 року, які особисто підписував позивач. Також відповідач зазначав, що почеркознавча експертиза в рамках справи № 227/59/19, за висновками якої було встановлено, що підписи на договорі оренди землі від 23.05.2008 року, від імені ОСОБА_2 зроблені не останнім, а іншою особою, була проведена на підставі двох (замість трьох) примірників договору оренди землі та актів приймання передачі, оскільки треті примірники договору та акту приймання передачі землі, на яких знаходиться підпис ОСОБА_2 відповідач для проведення експертизи не надавав, оскільки ОСОБА_2 , в ході судового розгляду справи 227/59/19, не оспорював факт наявності його підписів на цих примірниках. Враховуючи наведені обставини, а саме укладення позивачем додаткової угоди до договору оренди від 23.05.2008 року, а також отримання позивачем протягом 10 років орендної плати за цим договором, на думку відповідача свідчить, що позивач вказаними діями підтверджував факт укладення ним вказаного договору оренди землі.

Рух по справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 року справа була передана на розгляд судді Хандуріну В.В.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року справу залишено без руху.

Ухвалою суду від 04.06.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2021 року справа була передана на розгляд судді Здоровиці О.В.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених в ньому та просили його задовольнити, а саме просили повернути земельну ділянку власнику, оскільки волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору оренди від 23.05.2008 року з ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» не було, а тому вказаний договір є неукладеним.

З пояснень позивача судом встановлено, що останній в 2006 році передав в оренду відповідачу спірну земельну ділянку, але договір оренди б/н від 23.05.2008 року він не підписував. Зазначив, що в примірнику договору оренди б/н від 23.05.2008 року та акті прийому передачі земельної ділянки, який знаходиться у відповідача дійсно мається зроблений особисто ним допис у вигляді його прізвища, ім.»я та по батькові і підпис, але він не пам`ятає коли саме він вказаний допис робив та за яких умов. Позивач не оспорював факт отримання до 2012 року від відповідача орендну плату та не заперечував факт укладення ним договору позики з відповідачем. Також зазначив, що в додатковій угоді до договору оренди землі від 14.05.2012 року дійсно є його підпис.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 від 02.06.2006 року (а.с.53) вбачається, що останній звертався до директора ТОВ «ДСП» і просив переукласти договір на оренду земельної ділянки строком на 10 років.

Відповідно до повідомлення відділу у Добропільському районі

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 14 вересня 2018 року № 1703/103-18 та копії державного акта на право власності серії ЯА № 997229 від 02 червня 2006 року ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку площею 5,2700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка розташована території Криворізької сільської ради. Згідно з нормативною грошовою оцінкою вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1422084400:06:000:0393 у 2017 році становила 186 705,72 грн, у 2018 році

186 705,72 грн(а.с.11-12).

Згідно з копією спірного договору оренди землі від 23 травня 2008 року орендодавець ОСОБА_2 передав в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» (далі СТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство») на 10 років свою земельну ділянку в розмірі 5,2700 га, що належить позивачу на підставі державного акта серії ЯА № 997229 від 02 червня 2006 року. Також додано копію акта приймання-передачі земельної частки (паю) в натурі з кадастровим номером 1422084400:06:000:0393, власником якої є ОСОБА_2 , передачу проведено на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки із СТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» (а. с. 13 справи № 227/59/19 яку досліджував в судовому засіданні суд).

Вказаний договір зареєстровано у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі Добропільський МВ ДРФ ДП «ЦДЗК») 23.05.2008 року за № 4АА007251040817400265.

У період 20082010 років реєстрацію правовстановлюючих документів

на земельні ділянки здійснював Центр державного земельного кадастру згідно

з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель. Таким чином, договір оренди земельної ділянки зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею згідно з чинним законодавством.

Відповідно до копії договору позики від 14 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О. В., ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» гроші в сумі 23 800,00 грн. Відповідно до пункту 2.2 цього договору погашення позики здійснюється рівними частинами по 3 400,00 грн щороку до 31 грудня 2018 року включно шляхом безготівкового зарахування на рахунок позикодавця належної ОСОБА_2 до отримання щорічної орендної плати за договором № б/н оренди землі, укладеним 23 травня 2008 року та зареєстрованим у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі Добропільський МВ ДРФ ДП «ЦДЗК») 23 травня 2008 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблено запис № 4АА007251040817400265. Вказаний договір підписано сторонами у присутності приватного нотаріуса. Особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, правоздатність, а також дієздатність ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» і повноваження його представника перевірено(а.с.61).

У судовому засіданні позивач підписання ним такого договору не заперечував.

З заяви ОСОБА_2 від 14.05.2012 року (а.с.62) вбачається, що останній звертався до директора ТОВ «ДСП» і просив належну йому до виплати суму за оренду його пая щорічно з 2012 по 2018 рік включно зараховувати в рахунок погашення отриманої ним позики в сумі 23800,00 грн. Факт написання вказаної заяви позивач в судовому засіданні не оспорював.

14.05.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду від 14 травня 2012 року до договору оренди землі від 23 травня 2008 року б/н, зареєстрованого у Добропільському МВ ДРФ ДП «ЦДЗК» за № 4АА007251040817400265, згідно з якою орендна плата за 20122018 роки щороку зараховується в рахунок погашення суми позики згідно з договором позики від 14 травня 2012 року. Розмір щорічної орендної плати становить 4 000,00 грн за один пай і до 31 грудня 2018 року перегляду не підлягає(а.с.63).

Позивач не заперечував факту укладення та підписання ним вищевказаної додаткової угоди.

14 травня 2012 року ОСОБА_2 за своїм особистим підписом отримав 23 800,00 грн від ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» на підставі договору позики від 14 травня 2012 року, що підтверджується видатковим касовим ордером від 14 травня 2012 року (а.с.176 справи № 227/59/19 яку досліджував в судовому засіданні суд) за підписом самого ОСОБА_2 , керівника та головного бухгалтера ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство». Вказані виплати були проведені відповідно до наказу директора ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» (а. с. 179 справи № 227/59/19 яку досліджував в судовому засіданні суд) про надання позики орендодавцю ОСОБА_2 .

Ці обставини позивачем в судовому засіданні визнавались.

В 2019 році позивач звертався до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ «Добропліьське сортонасінницьке підприємство» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (паю) б/н від 23.05.2008 року(справа № 227/58/19). За наслідками розгляду вказаної справи позивачу було відмовлено в задоволенні його позовних вимог, що підтверджується постановою Верховного Суду від 31.03.2021 року. Відповідно до вказаної постанови Верховного Суду в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з неефективним обранням позивачем способу захисту свого права. В той же час з постанови суду вбачається, що Верховний Суд вважав, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, якими підтверджується, що оспорюваний договір оренди землі б/н від 23.05.2008 року позивач ( ОСОБА_2 ) не підписував та відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував.

В рамках справи № 227/59/19 була проведена судова почеркознавча експертиза на предмет наявності підпису ОСОБА_2 у договорі оренди б\н від 23.05.2008 року та акті передачі-прийомки земельної частки (паю) в натурі за вказаним договором.

Згідно з висновком експерта № 5067-5068 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, складеним 11 листопада 2019 року, підписи від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 23 травня 2008 року, укладеному між ним і ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство», та в акті приймання-передачі земельної частки (паю) в натурі, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (а. с. 124131 справи № 227/59/19 яку досліджував в судовому засіданні суд).

Позиція суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши фактичні обставини справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить та застосовані норми права.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положенням частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Права власників земельних ділянок передбачені статтею 90 ЗК України, зокрема, власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

В силу положення ч. 2ст. 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить в статті першій Закону України "Про оренду землі".

В силу ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди від 23 травня 2008 року, сторонами якого вказані ОСОБА_2 та СТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.18 ЗУ "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди від 23 травня 2008 року, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Судом встановлено, що позивач звертаючись до суду з вказаним позовом зазначає, що ним не підписувався договір оренди належної йому земельної ділянки від 23.05.2008 року і тому він вважає цей договір таким, що є неукладеним, у зв`язку з чим відповідач користуючись його земельною ділянкою створює йому перешкоди у користуванні власним майном і тому просить витребувати з володіння та користування відповідача земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права оренди.

Судом встановлено, що договір оренди землі від 23.05.2008 року був належним чином зареєстрований 23.05.2008 року.

В той же час судом достовірно встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі б\н від 23.05.2008 року та в акті приймання-передачі землі (в двох примірниках договорів та акті, які знаходяться в реєстраційних справах про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок між громадянами-членами колишнього КСП «Перше травня» та СТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство») виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. Вказана обставина підтверджується висновком експерта № 5067-5068 від 11.11.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах цивільної справи 227/59/19.

В 2019 році позивач вже звертався до суду з позовом до ТОВ «Добропільського сортонасінницького підприємства» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення б/н від 23.05.2008 року, але за наслідками розгляду цієї справи (227/59/19) ОСОБА_2 у задоволенні позову було відмовлено у зв`язку з неефективним обранням способу захисту. При цьому, як вбачається зі змісту постанови ВС від 31.03.2021 року, яка прийнята в рамках справи 227/59/19 вбачається, що судом визнаний факт не підписання ОСОБА_2 договору оренди землі б/н від 23.05.2018 року, але суд вважав, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом звернення з вимогою про повернення такої ділянки, оскільки у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, враховуючи те, що позивач в рамках цієї справи фактично оспорює факт укладення договору оренди земельної ділянки б/н від 23.05.2008 року, суд при вирішенні даної справи повинен перевірити чи виникли у сторін права і обов`язки притаманні правам і обов`язкам, які виникають з договору оренди землі.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.3,5 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторінвзяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбаченостаттею 205 ЦК України.

Так, згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четвертастатті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України:волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першоїстатті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правилстатей 229-233 ЦК Українипро правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і встаттях 229-233 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним устатті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей76,102ЦПК Українивисновок експерта є доказомобставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положенняхЦК Українипро договір. Устатті 626 ЦК Українизакріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третястатті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першоюстатті 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Відповідно до вимог ЗУ «Про оренду землі» вбачається, що договір оренди землі, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.17,18 ЗУ «Про оренду землі» в редакції, що діяла станом на день укладення договору оренди, передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Істотними умовами договору оренди землі, відповідно до ст.15 ЗУ «Про оренду землі» в редакції, що діяла станом на день укладення договору оренди, були:

об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об`єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписахглави 58 ЦК України, якщо договір оренди земельної ділянки хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) може свідчити про те, що правочин який не містить підпису особи може бути визнаний таким, що є укладеним.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21). У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У даній справіпозивач звернувся з вимогою про витребування земельної ділянки від відповідача посилаючись на те, що договір оренди землі від 23.05.2008 року ним не укладався, оскільки на договорі відсутній його підпис, що свідчить про відсутність його волевиявлення щодо цього правочину.

В той же час в судовому засіданні встановлено, що:

договір оренди землі б/н від 23.05.2008 року є зареєстрованим у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі Добропільський МВ ДРФ ДП «ЦДЗК») 23 травня 2008 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблено запис № 4АА007251040817400265,

відповідач - ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» користується земельною ділянкою, належною позивачу(кадастровий номер 1422084400:06:000:0393) з 2006 року по теперішній час. Вказаний факт позивачем в судовому засіданні не заперечувався і підтверджується матеріалами справи, а саме заявою ОСОБА_2 від 02.06.2006 року яка свідчить, що останній звертався до директора ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» з приводу переукладення з ним договору на оренду земельної ділянки строком на 10 років (а.с.53); заявою Пихтіна від 14.05.2012 року (а.с.62), якою він просив директора ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» належну йому, за період з 2012 по 2018 рік включно, орендну плату за землю зараховувати в рахунок погашення отриманої ним позики в розмірі 23800,00 грн; копією нотаріально посвідченого договору позики від 14.05.2023 року (а.с.61), в якому в п.2.2. зазначено, що сторони договору, а саме ОСОБА_2 та ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» домовились про те, що погашення позики буде здійснюватися щорічно до 31.12.2018 року шляхом зарахування належної позичальнику ( ОСОБА_2 ) до отримання щорічної орендної плати за договором б/н оренди землі від 23.05.2008 року; додатковою угодою від 14.05.2012 року до договору оренди землі № б/н від 23.05.2008 року (а.с.63, а.с. 43 справи № 227/59/19 яку досліджував в судовому засіданні);

14.05.2012 році між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди землі № б/н від 23.05.2008 року (а.с.63, а.с. 43 справи № 227/59/19 яку досліджував в судовому засіданні). Зі змісту вказаної угоди вбачається, що в ній сторони ( ОСОБА_2 та ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство») визначили новий розмір щорічної орендної плати до 31.12.2018 року та змінили строк дії договору оренди землі б/н від 23.05.2008 року до 31.12.2048 року. Зазначена додаткова угода підписана ОСОБА_2 , який в судовому засіданні не заперечував цього факту. Додаткова угода зареєстрована в Державному реєстрі земель 06.07.2012 року у відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області за № 142208444001788.

14.05.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» був укладений договір позики, який посвідчено нотаріально (а.с.61) і цей факт позивачем не оспорювався. За змістом договору позики, а саме в пункті 2.2 зазначено, що сторони домовились, що погашення позики буде здійснюватися рівними частинами по 3 400,00 грн щороку до 31 грудня 2018 року включно шляхом безготівкового зарахування на рахунок позикодавця(ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство») належної ОСОБА_2 до отримання щорічної орендної плати за договором № б/н оренди землі, укладеним 23 травня 2008 року та зареєстрованим у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі Добропільський МВ ДРФ ДП «ЦДЗК») 23 травня 2008 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблено запис № 4АА007251040817400265.

Також з пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні було встановлено, що останній не оспорював фактів отримання від відповідача грошей в якості орендної плати за спірну земельну ділянку. Ці пояснення знайшли своє підтвердження під час дослідження судом в якості доказу матеріалів цивільної справи 227/59/19, в матеріалах якої містяться відомості на виплату грошей за 2009, 2011 роки у вигляді орендної плати (а.с.174-175 справи 227/59/19).

Враховуючи досліджені докази суд приходить до висновку про те, що незважаючи на відсутність підпису ОСОБА_2 в спірному договорі оренди, встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що волевиявлення останнього на укладення цього договору мало місце, що полягало у фактичній передачі позивачем земельної ділянки відповідачу, який з 2008 року користується вказаною ділянкою, належним чином зареєстрував вказаний договір оренди земельної ділянки, сплачує орендну плату позивачу, який отримував орендну плату і не відмовлявся від вказаних грошей.

Крім того суд вважає, що ОСОБА_2 був добре обізнаний з умовами договору оренди від 23.05.2012 року, про що свідчить як укладена ним 14.05.2012 року додаткова угода до договору оренди б/н від 23.05.2008 року, так і договір позики, укладений ним 14.05.2012 року.

Суд вважає, що укладаючи додаткову угоду від 14.05.2012 року ОСОБА_2 фактично схвалив договор оренди б/н від 23.05.2008 року.

Даних, які б свідчили що відповідач з 2008 по 2012 рік не виконував своїх обов`язків за договором оренди від 23.05.2008 року позивачем суду надано не було.

Крім того суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні позивач не заперечував той факт, що на примірнику договору оренди б/н від 23.05.2008 року, який знаходиться у відповідача та який не надавався для проведення почеркознавчої експертизи на предмет належності підпису орендодавця у договорі ОСОБА_2 (а.с.55-56), дійсно ним власноручно зазначено його прізвище, ім.»я по батькові і його підпис.

На питання суду позивач зазначив, що він не пам`ятає коли і за яких підстав цей напис і підпис він вчинив. Але, суд критично відноситься до цих пояснень, вважаючи їх такими, що надані з метою домогтися поставленої цілі у вигляді задоволення його позовних вимог, оскільки є дуже сумнівним той факт, що людина, яка підписує будь-які документи не розуміє у зв`язку з чим вона ставить свій підпис на документі, де її прізвище знаходиться в графі під словом «Орендодавець».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що доведеність факту непідписання ОСОБА_2 договоруоренди землі б/н від 23.05.2008 року не може бути прийнята судом як підстава для визнання цього договору неукладеним, оскільки в судовому засіданні достовірно були встановлені обставини, які свідчать про те, що воля ОСОБА_2 на укладення цього договору була і вказаний договір фактично був укладений і виконувався, як стороною позивача, так і стороною відповідача.

За таких обставин позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 судом відмовлено, судовий збір за подання позову до суду покладається на заявника (позивача).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовну ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» про витребування з чужого незаконного володіння та повернення земельної ділянки і скасування державної реєстрації договору оренди, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 08.01.1998 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Представник позивача адвокатЧумак ІринаМиколаївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3974 від 29.06.2011 року, поштова адреса: вул. Івана Франка, 19/210 м. Добропілля Донецька область

Відповідач Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Добропільськесортонасінницьке підприємство»,ЄДРПОУ 027760029, юридична адреса: Донецька область, село Добропілля, вул. Степова, буд. 1і.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ЄДРПОУ: 39767332, юридична адреса: Донецька обалсть, м. Краматосрьк, вул. Машинобудівників, буд. 16.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 14 червня 2023 року. Повний текст рішення складено 23 червня 2023 року.

Суддя О.В. Здоровиця

14.06.2023