Рішення

від 23.06.2023 по справі 711/3064/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3064/22

Номер провадження2/711/527/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Кофановій А.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 , в особі адвоката Филь Олександра Миколайовича до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-

встановив:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов обґрунтовує тим, що із 17.06.2017 року по 12.05.2022 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу, сторонами, за спільні кошти було набуте наступне майно: 12.08.2021 року квартиру АДРЕСА_1 ; 03.05.2019 року автомобіль ВАЗ 21083, 1993 року випуску, VIN: НОМЕР_1 ; 07.11.2020 року автомобіль OPEL ZAFIRA, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .

Крім того, 15.11.2021 року було зареєстровано ТОВ «Бібліотека інструментів», код ЄДРПОУ 44512281, одним із засновників (учасників) якого виступив відповідач. Розмір частки останнього у статутному капіталі товариства складає 20%, а внесок у грошовому виразі становить 6000 грн. Вказані кошти були внесені під час шлюбу та зі спільних коштів подружжя. Водночас їй достеменно відомо, що товариство здійснювало діяльність, мало доходи, набувало активів, а тому, по-перше, дійсна (ринкова) вартість частки відповідача має становити значно більшу суму, а по-друге, у зв`язку із отриманням товариством прибутку мали бути нараховані та виплачені дивіденди його учасникам.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Просила судвизнати об`єктомправа спільноїсумісної власності колишньогоподружжя ОСОБА_4 до ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ,автомобіль ВАЗ21083,1993року випуску,VIN: НОМЕР_1 ,автомобіль OPELZAFIRA,2008року випуску,VIN: НОМЕР_2 ,вклад ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Бібліотека інструментів» що становить номінальну вартість 6000 гривень, а також доходи, одержані (нараховані) ОСОБА_2 від діяльності вказаного товариства до моменту подання позову.

Здійснити поділ спільного майна у такий спосіб: визнати за ОСОБА_4 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , частину автомобіля ВАЗ 21083, 1993 року випуску, VIN: НОМЕР_1 ; частину автомобіля OPEL ZAFIRA, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , залишивши право власності за відповідачем частину вказаного майна.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 частину дійсної (ринкової) вартості його частки у статутному капіталі ТОВ «Бібліотека інструментів», а також частину доходу одержаного ОСОБА_2 від діяльності вказаного товариства до моменту подання позову.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2022 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження транспортних засобів, а саме: автомобіль ВАЗ 21083 1992 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , придбаний 03.05.2019 та автомобіль OPEL ZAFIRA 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , придбаний 07.11.2020 року які зареєстровані за ОСОБА_2 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.08.2022 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

25.08.2022 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 , в особі адвоката Филь О.М. до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що протягом перебування у шлюбі сторони, за спільні кошти придбали наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 . Однак із запропонованим порядком поділу даної квартири погодитися не можна. оскільки в квартирі постійно проживає та користується нею позивач, яка вже не є членом його сім`ї. Враховуючи інтереси сторін, не можливість користування квартирою сторонами найдоцільнішим способом поділу виділ квартири у право власності позивачу із стягнення на його користь половини дійсної вартості квартири в розмірі 351000 грн.

Також позивачемзалишено позаувагою договірпозики,укладений вінтересах сім`їна придбанняквартири АДРЕСА_1 . Квартира була придбана за позичені ним у борг у ОСОБА_5 грошові кошти. Зобов`язання з повернення грошових коштів за договором позики також повинно бути визнане спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, підлягають поділу зобов`язання за кредитними договорами, які були укладені ним в інтересах сім`ї, заборгованість за якими становить 209792,36 грн. Також, спільним сумісним майном подружжя чайник «ELENBERG», пральна машина «INDESIT», смартфон «iPhone» чохол та скло до нього та придбані програми. Вищезазначені товари знаходяться у володінні позивача.

На підставі наведеного просить суд визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , чайник «ELENBERG», пральну машину «INDESIT», смартфон «iPhone» чохол та скло до нього та придбані програми; стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошову компенсацію за його частку у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 369323 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності автомобіль ВАЗ 21083 1992 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , придбаний 03.05.2019 та автомобіль OPEL ZAFIRA 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , придбаний 07.11.2020 року.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках-по грошові зобов`язання за кредитним договорами №483290823 від 27.11.2020 року, №501357777 від 10.09.2021 року, №631663995 від 25.05.2021 року.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках-по грошові зобов`язання за договором позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані із наданням правової допомоги в сумі 35000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.10.2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 , в особі адвоката Филь О.М. до о ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та об`єднано їх в одне провадження.

02.11.2022 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.10.2022 року витребувано у ГУДПС в Черкаській області відомості про доходи ОСОБА_2 за 2017-2020 року ти відомості про прибуток, в тому числі чистий прибуток ТОВ «Бібліотека інструментів» із моменту державної реєстрації по день надання інформації.

У підготовчому провадженні 07.12.2022 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати відмовлено представнику відповідача в приєднанні доказів у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.12.2022 року закрите підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

В судовому засіданні відповідач та його представник зустрічний позов підтримали, в задоволенні первісного просили відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.05.2022 року розірвано шлюб, укладений 17.06.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) (а.с.9,10).

Так, згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України, яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Така правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 27.02.2019 у справі № 464/7011/16-ц (61-12168св18).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1,2 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи спір між сторонами щодо поділу майна, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо позовної вимоги за первісним та зустрічним позовом про визнання за кожною із сторін права власності на частину автомобіля ВАЗ 21083, 1993 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , та на частину автомобіля OPEL ZAFIRA, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .

Як вбачається з довідки РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області від 20.06.2022 року за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровані транспортні засоби: автомобіль ВАЗ 21083 1992 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , придбаний 03.05.2019 та автомобіль OPEL ZAFIRA 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , придбаний 07.11.2020 року (а.с.14).

Суд вважає, що вказана позовна вимога підлягає до задоволення виходячи з того, що в судовому засіданні сторони визнали та не заперечували того, що вказані автомобілі були придбані під час шлюбу. В судовому засіданні сторони не заперечували щодо поділу вказаного спільного майна шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на частину автомобіля ВАЗ 21083, 1993 року випуску, VIN: НОМЕР_1 ; частину автомобіля OPEL ZAFIRA, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 та визнання за ОСОБА_2 права власності на частину автомобіля ВАЗ 21083, 1993 року випуску, VIN: НОМЕР_1 ; частину автомобіля OPEL ZAFIRA, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2

Щодо позовної вимоги за первісним позовом про визнання за кожною із сторін права власності по частині квартири АДРЕСА_1 та вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 із одночасним стягненням на користь ОСОБА_2 компенсації за його частку у вказаному спільному майні.

12.08.2021 року між ОСОБА_7 , як «продавцем» та ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Корчемною М.В. 10.08.2021 року, як «покупцем» укладено договір купівлі-продажу квартири (а.с.11).

Згідно п.1 договору продавець передає у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1 , а покупець приймає її і сплачує за неї обумовлену грошову суму.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2021 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.43).

В судовому засіданні сторони не заперечували, що ринкова вартість квартири на момент розгляду справи становить 702000 грн.

Оскільки квартира придбана під час перебування сторін у шлюбі, вона є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Звертаючись до суду із вимогою про визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 із одночасним стягненням на користь ОСОБА_2 компенсації за його частку у вказаному спільному майні, відповідач посилається на те, що в квартирі постійно проживає позивач, яка не є членом його сім`ї. Разом з позивачем проживає спільна малолітня дитина, тобто квартира, будучи неподільним майном використовується позивачем. Враховуючи інтереси сторін, не можливість користування квартирою сторонами найдоцільнішим способом поділу виділ квартири у право власності позивачу із стягнення на його користь половини дійсної вартості квартири в розмірі 351000 грн., що цілком узгоджується з положенням ч.2 ст. 364 КК України.

У відзиві на зустрічну позовну заяву, представник позивача посилається на те, що позивач не має можливості сплатити відповідачу вартість його частки у спірній квартирі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Отже за змістом ст. 364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв`язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділ відповідно до закону, він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми.

Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник бажає позбутися належної йому частки у спільномумайні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.

Однак за положеннями ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Крім того відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласникивідповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Зазначений правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15.

При цьому згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже при вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, крім вказаних спеціальних норм Цивільного кодексу суду слід врахувати і загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників, принципу пропорційності цивільного судочинства та дотримання розумного балансу між приватними інтересами фізичних осіб.

При цьому, суду слід ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясувати, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки, а обмежуючи право позивача на грошову компенсацію вартості частки квартири, якою фактично володіють та користуються лише відповідачі, і виходячи при цьому з інтересів останніх (їх скрутного матеріального становища), суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і враховувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається з однієї кімнати, загальна площа-34,4 кв.м., житлова площа-17,1 кв.м.

Позивач зареєстрована у вказаній квартирі з 16.08.2021 року (а.с.8).

Як вбачається з відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утримання податків станом на 21.06.2022 року, останній дохід в сумі 103520 грн. позивач отримала в другому кварталі 2021 року (а.с.22).

Під час розгляду справи відповідачем не доведено ту обставину, що позивач має фінансову можливість сплатити грошову компенсацію в розмірі 351000 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що задоволення зустрічного позову в частині про визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 із одночасним стягненням з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсації за його частку у вказаному спільному майні призведе до порушення ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, оскільки позивач неспроможна сплатити відповідачу грошову компенсацію за її частку в квартирі, а відсутність у неї коштів може призвести до примусового виконання рішення суду шляхом продажу квартири і відповідно позбавлення позивача єдиного житла та права власності на дане житло, вона не давала згоди викупити у відповідача його частку у праві власності, а примушувати її до цього є також порушенням її прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку, виплата компенсації частки відповідача становитиме для позивача надмірний тягар.

За таких обставин присудження за рішенням суду грошової компенсації частки відповідача з позивача, яка сплатити таку компенсацію неспроможна, та визнання за останньою всупереч її волі права власності на частку відповідача є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що суперечить вимогам ст. 319 ЦК України, та принципу пропорційності цивільного судочинства та порушення розумного балансу приватних інтересів.

Вказане узгоджується з правовими висновками викладеним у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 371/1369/15-ц.

При цьому суд констатує, що позивач може в інший спосіб, передбачений нормами Цивільного кодексу України, відчужити свою частку, не покладаючи на відповідача надмірний тягар.

Викладене повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові ВС № 686/29779/19 від 22.05.2022 року.

За таких обставин суд вважає що позовна вимога за зустрічним про визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 із одночасним стягненням із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсації за його частку у вказаному спільному майні задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд вважає що позовна вимога за первісним позовом про визнання за кожною із сторін права власності по частині квартири АДРЕСА_1 підлягає до задоволення та вважає за можливе в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Щодо вимогиза первіснимпозовом про визнаннявкладу ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Бібліотека інструментів» що становить номінальну вартість 6000 гривень, а також доходів, одержаних (нараховані) ОСОБА_2 від діяльності вказаного товариства до моменту подання позову об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 частини дійсної (ринкової) вартості його частки у статутному капіталі ТОВ «Бібліотека інструментів», а також частини доходу одержаного ОСОБА_2 від діяльності вказаного товариства до моменту подання позову.

Згідно витягу з ЄДРПОУ, ОСОБА_2 є одним з засновників ТОВ «Бібліотека інструментів». Розмір частки засновника 6000 грн.(а.с.15-20).

Згідно довідок ТОВ «Бібліотека інструментів» від 21.06.2022 року, вартість чистих активів ТОВ «Бібліотека інструментів» станом 21.06.2022 року складає 0 грн., дебіторська та кредиторська заборгованість відсутні, власний капітал підприємства складає ) 0 грн.(а.с.84-86).

Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що ОСОБА_2 отримував будь-який дохід від діяльності ТОВ «Бібліотека інструментів», а тому в цій позовній вимозі за первісним позовом слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю.

Щодо позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_4 права власності на чайник «ELENBERG», пральну машину «INDESIT», смартфон «iPhone» чохол та скло до нього та придбані програми та стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за його частку.

Так, згідно видаткової накладної №100004799338 від 19.01.2019 року було придбано чайник «ELENBERG», пральну машину «INDEZIT» на суму 5699 грн. (а.с.81), а згідно видаткової накладної №ЧСНD2-0032 від 15.08.2020 року - смартфон «iPhone» чохол, скло до нього та програми на суму 30947 грн. (а.с.83).

У відзиві на зустрічну позовну заяву представник позивача не заперечував що вказане майно було придбане під час шлюбу, але вказав, що смартфон «iPhone» чохол, скло до нього та програми є річчю індивідуального користування.

Враховуючи те, що чайником «ELENBERG» та пральною машиною «INDEZIT» користується позивач, суд погоджується з варіантом поділу такого майна, запропонованого відповідачем та приходить до висновку визнати чайник «ELENBERG», пральну машину «INDEZIT» об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_4 право власності на чайник «ELENBERG», пральну машину «INDEZIT», стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 компенсацію за його частку у спільному майні в сумі 2849,50 коп.

Крім того, що особистою приватною власністю дружини та чоловіка є також речі індивідуального користування, в т.ч. коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів. При цьому слід зауважити, що чинне законодавство не містить чіткого переліку або визначення таких речей. Зазвичай до них відносять одяг, парфуми, косметичні засоби, аксесуари, прикраси, засоби особистої гігієни тощо, тобто речі, які кожен з подружжя особисто використовує повсякденно або регулярно. Поняття «коштовності» є оціночним, і коли поділ майна подружжя відбувається в судовому порядку, суд має вирішувати у кожному конкретному випадку, чи є річ коштовною.

За таких обставин суд приходить до висновку, що придбаний під час шлюбу смартфон «iPhone» чохол, скло до нього та програми є речами індивідуального користування ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вказані речі не можуть бути визнанні об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягати поділу

Щодо позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках - по грошові зобов`язання за кредитним договорами №483290823 від 27.11.2020 року, №501357777 від 10.09.2021 року, №631663995 від 25.05.2021 року.

Як вбачається з довідки АТ «АльфаБанк» №30667-39.1 від 11.07.2022 року, позичальник ОСОБА_2 дійсно уклав кредитний договір №482977816 на суму 14215 грн. з АТ «АЛЬФА-БАНК» 21.11.2019 року. Згідно з п.3 кредитного договору кредит надається позичальнику для оплати/часткової оплати з згідно з переліком у загальній сумі 14215 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ДІЄСА». Згідно зі специфікацією товару №482977816 від 21.11.2019 року. кредит надається позичальнику для оплати/часткової оплати товарів: мікрохвильова піч, кронштейн, встановлення ТВ «Стандарт», налаштування ТВ, телевізор. Заборгованість за кредитним договором №482977816 від 21.11.2019 року погашена.

ОСОБА_2 дійсно уклав кредитний договір № 483290823 на суму 13998,99грн. з АТ «АЛЬФА-БАНК» 27.11.2020 року. Згідно з п.3 кредитного договору кредит надається позичальнику для оплати/часткової оплати товарів згідно з переліком у загальній сумі 13509,03грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_8 . Згідно зі специфікацією товару №483290823 від 27.11.2020 року кредит надається позичальнику для оплати/часткової оплати товарів: термінал Xiaomi Mi l01 Pro. Загальна сума заборгованості станом на 21.06.2022 року складала 2124, 21 грн.

ОСОБА_2 дійсно уклав кредитний договір № 501357777 на суму 145000 грн. з АТ «АЛЬФА-БАНК» 10.09.2021 року. Згідно з п.3 кредитного договору кредит надається позичальнику: для повернення заборгованості за кредитним договором, розмір - 9 045,29 грн; спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ОТП БАНК»; для власних потреб, розмір - 135 954,71 грн., спосіб видачі - переказ на рахунок НОМЕР_5 , відкритий у АТ «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ 36483471. Загальна сума заборгованості станом на 21.06.2022 року складала 143439,71грн.

ОСОБА_2 дійсно уклав кредитний договір № 631663995 з АТ «АЛЬФА-БАНК» 25.05.2021 року. Відкрито рахунок НОМЕР_6 у валюті гривня. Станом на 25.05.2021 року встановлений кредитний ліміт складав 90300 грн. Станом на 21.06.2022 року загальна сума заборгованості за рахунком НОМЕР_6 складала 64228, 44 грн.(а.с.76,77)

Так, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК України).

Таким чином, боргові зобов`язання перед позикодавцем, несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховується також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК України).

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду в складі колегії судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладеної у постанові від 09.01.2020 у справі №367/7110/14-ц (провадження № 61-12957св19), якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

У постанові від 03.05.2018 р. у справі №639/7335/15-ц Верховний Суд зазначив, що тлумачення ч. 4 ст. 65 СК України свідчить, що той із подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником) за наявності двох умов: 1) договір уклав другий із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дає змогу кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Тобто на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий із подружжя не знав про укладення договору, він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно використано в інтересах сім`ї.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.04.2019 р. у справі №61-36690св18: "Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя. Майно, одержане за договором позики і використане в інтересах сім`ї, є спільною сумісною власністю подружжя.

В постанові ВП ВС від 30.06.2020 року в справі № 638/18231/15-ц, викладно правову позицію, відповідно до якої «правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї».

Так, в постанові ВС від 19.05.2022 року у справі № 203/284/17, висвітлена наступна позиція: «якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, вони повинні враховуватися при поділі майна подружжя. Умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя».

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідачем в судовому засіданні не доведено що зазначені вище договори були укладені в інтересах сім`ї і грошові кошти, отримані за такими договорами були використані в інтересах сім`ї.

Надана представником відповідача в судовому засіданні копія заяви ОСОБА_4 від 10.09.2021 року (а.с.133), якою вона дає свою згоду на укладання її чоловіком ОСОБА_2 кредитного договору №501357777 не є таким доказом, оскільки в заяві зазначено що вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги за зустрічним позовом, у зв`язку з недоведеністю.

Щодо вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках-по грошових зобов`язань за договором позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

З копії розписки від 12.08.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 склав дану розписку власноручно. Даною розпискою підтверджує факт отримання ним від ОСОБА_5 коштів в борг в розмірі 525525 грн. Дані кошти були отримані ним для придбання ним та його дружиною квартири АДРЕСА_1 12.08.2021 року та фактично передані в нотаріальній конторі під час підписання договору купівлі-продажу квартири. Позичені кошти зобов`язався повернути не пізніше одного календарного року з дня їх отримання особисто пози позикодавцеві - ОСОБА_5 . Дана розписка складена в присутності свідків.(а.с.78,79).

В судовому засіданні відповідач пояснив суду, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за позичені кошти. Розписка про отримання коштів в борг була складена ним 12.08.2021 року в другій половині дня за адресою: АДРЕСА_2 в присутності матері та свідків. Дружина не була присутня, оскільки займалася дитиною. Розписка була складена ввечері, після укладення договору купівлі-продажу квартири. За оформлення угоди купівлі-продажу у нотаріуса сплачувала мати. З вимогою про повернення коштів за вказаною розпискою мати до мене не зверталася.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що хотіла допомогти синові вирішити його житлові питання, збирали кошти та продали дачу. З продавцем квартири розраховувалася вона. Після укладання угоди купівлі-продажу квартири, вони вирішили те, що син повинен повернути кошти. Угоду підписала колишня невістка. В руки колишній невістці гроші за квартиру вона не передавала. Син фактично не отримував грошові кошти за розпискою, вона була складена ввечері після підписання угоди купівлі-продажу. Чому мій син уповноважив колишню невістку укласти від його імені догові купівлі-продажу їй не відомо. Колишня невістка не була присутня під час складання розписки. Вона передавала продавцю квартири долари США.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що вона працює ріелтором. Пообіцяла підшукати молодій парі квартиру. Телефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що є квартира. Вони оглянули квартиру, а потім квартиру оглянули батьки ОСОБА_11 . Мама ОСОБА_11 передала покупцю завдаток в сумі 500 доларів США. Договір завдатку був укладений між власницею квартири та ОСОБА_11 . Хто розраховувався за квартиру вона не бачила. Про складання розписки їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_12 повідомив суду про те, що він працює директором агентства. Вони підшукали квартиру. Завдаток за квартиру давала мама ОСОБА_11 . У нотаріуса під час оформлення договору купівлі-продажу були присутні він, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та мама ОСОБА_11 , яке передала продавцю гроші за квартиру. Але йому не відомо хто був продавцем чоловік та жінка.

Оцінюючи покази вказаних свідків, суд відноситься до них критично, оскільки відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, як було встановлено судом 12.08.2021 року між ОСОБА_7 , як «продавцем» та ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Корчемною М.В. 10.08.2021 року, як «покупцем» укладено договір купівлі-продажу квартири (а.с.11).

Згідно п.1 договору продавець передає у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1 , а покупець приймає її і сплачує за неї обумовлену грошову суму.

Відповідно до п.3 договору, продаж, що є дійсним наміром сторін вчинено за 525525 грн., що є еквівалентом 19500 доларів США які покупець сплатив, а продавець отримав повністю ще до підписання цього договору. Своїм підписом під цим договором продавець підтверджує факт повного розрахунку за продану квартиру і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру (а.с.11).

Згідно заяви ОСОБА_4 , яка засвідчена ОСОБА_13 , приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 12.08.2021 року, вона надає свою згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_2 , квартири АДРЕСА_1 . Вона підтверджує, що гроші, які витрачаються на придбання об`єкта нерухомості, є їхньою спільною сумісною власністю. Придбана квартира також буде об`єктом права спільної сумісної власності, як такий, що набувається ними за час шлюбу. При цьому вона стверджує, що договір купівлі-продажу, з текстом якого вона ознайомлена, укладається її чоловіком в інтересах їхньої сім`ї за ціною та на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладання цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню (а.с.43).

Суд звертає увагу на те, що в договорі купівлі-продажу квартири не зазначено, що квартира придбана на отримані в позику грошові кошти. Також суд звертає увагу на те, що позивачу не було відомо про укладання між її колишнім чоловіком та його матір`ю договору позики, а відповідачем а в судовому засіданні не доведено що він взагалі отримував грошові кошти за договором позики.

А тому в задоволенні цієї частини позовних вимог за зустрічним позовом також слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Також суд враховує правову позицію, висловлену в постанові ВС від 10.05.2023 року у справі №215/1191/17, згідно якої: «касаційний суд зауважує, що досить часто учасники цивільного обороту в спорах про поділ майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання в позику грошових коштів, в яких вказано, що ці грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна, намагаються спростувати презумпцію спільності майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі). Касаційний суд акцентує увагу, що використання таким чином договору позики (в якому передбачено, що грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна) очевидно не враховує, щорегулююча сила договору стосується його сторін,а тому не може кваліфікуватися як добросовісне та є неприпустимим».

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

На підставі наведеного, ст.ст.60, 63, 69, 70, 71 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль ВАЗ 21083, 1993 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , автомобіль OPEL ZAFIRA, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , автомобіля ВАЗ 21083, 1993 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , автомобіля OPEL ZAFIRA, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , автомобіля ВАЗ 21083, 1993 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , автомобіля OPEL ZAFIRA, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), в особі адвоката Филь Олександра Миколайовича до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати чайник «ELENBERG», пральну машину «INDEZIT» об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на чайник «ELENBERG», пральну машину «INDEZIT» .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію за його частку у спільному майні в сумі 2849,50 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 12.06.2023 року.

Головуючий: Р.В.Демчик.