Рішення

від 27.06.2023 по справі 199/3868/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/3868/23

(2/199/1766/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

27.06.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. У підтвердження позовних вимог посилається на те, що вона є вчителем початкових класів комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради, має вищу кваліфікаційну категорію, звання: вчитель-методист, пенсіонер за віком, інвалід 2 групи загального захворювання. Згідно абзацу третього частини другої статті 22 Закону України « Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, яким педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Виконуючи рішення Закону, позивача, пенсіонерку за віком, комунальний заклад освіти перевів з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір з 01 липня 2021р. по 30 червня 2022р., а потім продовжив дію строкового договору з 01 липня 2022р. по 30 червня 2023 р.

Позивач зазначає, що 7 лютого 2023 року рішенням Конституційного Суду України абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнано неконституційним.

Позивач, вчителька початкових класів, пенсіонерка за віком, звернулася з письмовою заявою від 14.04.2023 року до комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради, про переведення її зі строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір. 24 квітня 2023 року листом за № 01-22/154 відповідач відмовив позивачу в переведенні з строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.02.2023р. мотивуючи тим, що строковий договір з позивачем був укладений до 07.02.2023р., коли рішення Конституційного Суду України не вступило в дію і строковий договір буде рахуватися діючим до його закінчення. Як зазначено в листі закладу строковий трудовий договір з позивачем буде припинено по його закінченні, тобто ОСОБА_1 буде звільнена по пункту 2 ст.36 КЗпП України.

На підставі наказу № 64-к від 30.06.2022р. комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради про укладення строкового трудового договору з педагогічними працівниками КЗО «СЗШ № 69» ДМР, яким виплачується пенсія за віком в п.1 зазначено «укласти строковий трудовий договір з 01.07.2022 р. по 30.06.2023р. з педагогічними працівниками, які досягли пенсійного віку: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Протоколом засідання тарифікаційної комісії № 1 від 03.04.2023р. в п.2.2 зазначено, що керівник комунального закладу повідомила про те, що вчителі, які працюють на умовах строкового договору, (прізвища тих вчителів, що зазначалися в п.1 наказу № 64-к від 30.06.2022р.) будуть переведені на безстроковий договір. Із вчителем початкових класів ОСОБА_1 будуть припинені трудові відносини 30.06.2023 року у зв`язку з закінченням терміну дії строкового трудового договору.

Всі вчителі пенсіонери закладу і позивач також працювали на умовах строкового договору з 01.07.2022p. по 30.06.2023р. і у всіх дата закінчення договору30.06.2023р., однак відповідач перевів всіх вчителів пенсіонерів зі строкового трудового договору на безстроковий крім позивача.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просила суд визнати протиправними дії комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №69» Дніпровської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні зі строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023року, яким абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнано неконституційним таким, що втратив чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Також просила суд зобов`язати відповідача здійснити її переведення на безстроковий трудовий договір із 14 квітня 2023 року та відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. у зв`язку з тим, що вищевказані обставити негативно вплинули на загальний стан здоров`я позивача, що призвело до морального страждання, психологічного напруження, зумовило неможливість в повному обсязі здійснювати звичайну щоденну діяльність.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що дійсно, позивачка ОСОБА_1 працює у відповідача на посаді вчителя початкових класів згідно з наказом № 64-к від 30.06.2022 року на умовах строкового трудового договору з 01.07.2022 року по 30.06.2023 р. Про таке працевлаштування просила сама позивачка у своїй заяві від 30.06.2022 р. Як повідомила позивачка в січні 2023 року, що в червні 2022 року вона стала інвалідом другої групи загального захворювання безстроково, надавши відповідну довідку. При укладанні строкового трудового договору в червні 2022 року вказану обставину ОСОБА_1 від керівництва приховала. При цьому вона зверталась з черговою заявою про самостійне визначення робочого місця педагогом, заяву було одразу погоджено та видано відповідний наказ, і ніяких порушень чи неправомірної поведінки відносно себе не помічала, як і не заперечувала проти того, що з нею укладений строковий трудовий договір. При цьому, після прийняття рішення Конституційним Судом України від 07.02.2023 року про визнання неконституційним абзацу 3 ч.2 ст.22 Закону України Про повну освіту Міністерство освіти та науки України своїм листом № 1/3836-23 від 20.03.2023 р. роз`яснило, то трудові договори, укладені до 07.02.2023 року, діють до кінця їх строку. Починаючи з 07 лютого 2023 року чинне законодавство не містить вимоги, яка б зобов`язувала, забороняла або обмежувала власника (уповноважену ним особу) закладу освіти на укладення безстрокового трудового договору з педагогічним працівником - пенсіонером. Одночасно з тим, вже укладенні строкові трудові договори зберігають свою чинність.

З урахуванням викладеного представник відповідача зазначив, що доводи позивачки, викладені в позові є необґрунтованими, посадові особи відповідача не вчиняли жодних неправомірних дій щодо ОСОБА_1 , а тому просили в позові відмовити.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів час, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, тощо.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

18.03.2020 набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 , пенсіонерка за віком, інвалід 2 групи загального захворювання, працює у Комунальному закладі освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» на посаді вчителя початкових класів згідно з наказом № 64-к від 30.06.2022 року на умовах строкового трудового договору з 01.07.2022 року по 30.06.2023 р.

На підставі наказу № 64-к від 30.06.2022р. комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради про укладення строкового трудового договору з педагогічними працівниками КЗО «СЗШ № 69» ДМР, яким виплачується пенсія за віком в п.1 зазначено «укласти строковий трудовий договір з 01.07. 2022 р. по 30.06.2023р. з педагогічними працівниками, які досягли пенсійного віку: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Протоколом засідання тарифікаційної комісії № 1 від 03.04.2023р. в п.2.2 зазначено, що директор освітнього закладу повідомила про те, що вчителі, які працюють на умовах строкового договору, зазначені вище, будуть переведені на безстроковий договір. Із вчителем початкових класів ОСОБА_1 будуть припинені трудові відносини 30.06.2023 року у зв`язку з закінченням терміну дії строкового трудового договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, визнаний неконституційним. Вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Крім цього, статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Отже, починаючи з 07.02.2023 року у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Оскільки позивачка звернулась до відповідача 24.04.2023 із заявою на продовження трудових відносин на посаді вчителя на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 року, то відповідно суд вважає правильним зобов`язати відповідача укласти безстроковий трудовий договір з позиваченм з 14 квітня 2023 шляхом винесення відповідного наказу, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

Що стосується вимог щодо стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України). Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Судом не встановлено фактів, а позивачем не надано доказів на підтвердження фактів заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

У зв`язку із зазначеним позов в цій частині є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим задоволенням позову суд присуджує стягнути з відповідача Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 з датою початку договору 14.04.2023, шляхом винесення відповідного наказу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.В. Руденко