Постанова

від 14.12.2023 по справі 199/3868/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7310/23 Справа № 199/3868/23 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 69" Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 69" Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди (суддя першої інстанції Руденко В.В.),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 69" Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 69" Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, в якому просила визнати протиправними дії комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №69» Дніпровської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні зі строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023року, яким абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнано неконституційним таким, що втратив чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Також просила суд зобов`язати відповідача здійснити її переведення на безстроковий трудовий договір із 14 квітня 2023 року та відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 69" Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Зобов`язано Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 з датою початку договору 14.04.2023, шляхом винесення відповідного наказу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Із вказаним рішенням суду не погодилась В.о. директора комунального закладу Гаркуша А.І., та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідаюсть дійсним обставинам справи.

Мотивує скаргу тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог зобов`язавши відповідача укласти безстроковий трудовий договір з 14.04.2023 року.

Зазначає, що рішення Конституційного Суду від 07.02.2023 року, яке фактично стало приводом для звернення з позовом не скасувало діючий між позивачкою та відповідачем строковий договір.

Вказує на те, що трудовий договір з ОСОБА_1 не укладається на новий строк, з тих причин, що з 01.09.2024 року немає для всіх вчителів молодших класів, достатнього навантаження.

ОСОБА_2 просила рішення Амур-Нижеьодніпровського районного суду м.Дніпропетровськка від 27 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи що виникають з трудових правовідносин.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки в даній справі позовні вимоги виникають із трудових відносин та ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , пенсіонерка за віком, інвалід 2 групи загального захворювання, працює у Комунальному закладі освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» на посаді вчителя початкових класів згідно з наказом № 64-к від 30.06.2022 року на умовах строкового трудового договору з 01.07.2022 року по 30.06.2023 р.

На підставі наказу № 64-к від 30.06.2022р. комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради про укладення строкового трудового договору з педагогічними працівниками КЗО «СЗШ № 69» ДМР, яким виплачується пенсія за віком в п.1 зазначено «укласти строковий трудовий договір з 01.07. 2022 р. по 30.06.2023р. з педагогічними працівниками, які досягли пенсійного віку: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Протоколом засідання тарифікаційної комісії № 1 від 03.04.2023р. в п.2.2 зазначено, що директор освітнього закладу повідомила про те, що вчителі, які працюють на умовах строкового договору, зазначені вище, будуть переведені на безстроковий договір. Із вчителем початкових класів ОСОБА_1 будуть припинені трудові відносини 30.06.2023 року у зв`язку з закінченням терміну дії строкового трудового договору.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи з 07.02.2023 року у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів час, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, тощо.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

18.03.2020 набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Комунального закладу освіти «Середня загальоосвітня школа № 69» Дніпровської міської ради № 40-к-тр від 14.04.2020 року на виконання вимог абз 3 частини 2 ст. 22 Закону України « Про повну загальну середню освіту», підпункту 2 п.3 Прикінцевмх та перехідних положень Закону Укоаїни «Про повну загальну середню освту» повідомлено педагогічних працівників даного навчального закладу, які дослягли пенсійного віку, про зміну форми трудового договору, а саме: припиненні безстрокові трудові договору та укладенні строкові трудові договори строком на один рік (а.с.15)

Листом від 15.04.2020 року № 01-22/91 позивачку було повідомлено про надання згоди чи незгоди продовжувати роботу на посаді вчителя початкових класів на умовах строкового жоговору.

16.04.2020 року ОСОБА_1 надала згоду продовжувати трудові відносини на підставі строкового договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, визнаний неконституційним. Вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

14 квітня 2023 року позивачкою було подану заяву на ім`я директора навчального закладу, стосовно виконання рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року та перевести її зі строкового трудового договору на безстроковий.

Згідно листа від 24.04.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено в переведні її зі строкового трудового договору на безстроковий.

Суд при вирішенні справи врахував неконституційність абзацу третього частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»,згідно зяким «педагогічніпрацівники державнихі комунальнихзакладів загальноїсередньої освіти,які досяглипенсійного вікута якимвиплачується пенсіяза віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», оцінив зміст позовних вимог та обставини справи з урахуванням наведеної неконституційності норми закону, зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки, як встановлено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, норма щодо укладання строкового договору визнана некоституційною, що в свою чергу порушує конституційні права позивачки на працю.

Зобов`язано відповідача було укласти безстроковий договір позивачкою з 14.04.2023 року, що є датою подання нею заяви переведення її на безстроковий договір, а тому доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції вийшов за межі позивних вимог є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 69" Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська