Постанова

від 20.06.2023 по справі 908/109/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 року м. Дніпро Справа № 908/109/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Ярешко О.В.) від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22

за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд.14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до: відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рітейл Груп" (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 46)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 11);

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64-Д)

про визнання недійсними актів, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022р. Заступник Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 53-5857вих-21 від 29.12.2021 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради (позивач) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рітейл Груп", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд", відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" про:

- визнання недійсним Акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" від 07.08.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстрованого в реєстрі за №№ 908, 909, 910;

- визнання недійсним Акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" від 10.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстрованого в реєстрі за №№ 1580, 1581, 1582, припинивши речові права - право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" на об`єкти нерухомого майна: склади літ. А (площа 346,1 кв.м.), Б (площа 653, 9 кв.м.), В (площа 343,5 кв.м.), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв.м.), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-є, номер запису про право власності/довірчої власності 29424050.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що ОСОБА_3, будучи засновником та керівником ТОВ "Інвест Рітейл Груп", кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Енджой Трейд" та засновником ТОВ "Бізі Груп" (як кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Енджой Трейд"), будучи обізнаним про наявність судового рішення про стягнення коштів з ТОВ "Інвест Рітейл Груп", шляхом неодноразової передачі права власності на нерухоме майно до статутного капіталу підприємств, намагався уникнути примусової реалізації виконавцем нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-є, яке було єдиним майном, за рахунок якого було б можливо забезпечити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 у справі № 908/896/18. У зв`язку з чим просив визнати недійсними вказані Акти оцінки внесків та прийому-передачі майна як такі, що є фраудаторними, тобто, укладені на шкоду кредитору - Запорізькій міській раді.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22:

- позов задоволено повністю;

- визнано недійсним Акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" (код ЄДРПОУ 42320412) від 07 серпня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстрованого в реєстрі за №№ 908, 909, 910;

- визнано недійсним Акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" (код ЄДРПОУ 42672623) від 10 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстрованого в реєстрі за №№ 1580, 1581, 1582, припинивши речові права - право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64-Д, код ЄДРПОУ 42672623) на об`єкти нерухомого майна: склади літ. А (площа 346,1 кв.м.), Б (площа 653, 9 кв.м.), В (площа 343,5 кв.м.), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв.м.), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-є, номер запису про право власності/довірчої власності 29424050;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рітейл Груп" (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 46, код ЄДРПОУ 40302077) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 14; отримувач: Запорізька обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 029009973) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 68 коп.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 11, код ЄДРПОУ 42320412) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 14; отримувач: Запорізька обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 029009973) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 66 коп.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64-Д, код ЄДРПОУ 42672623) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 14; отримувач: Запорізька обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 029009973) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 66 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що з огляду на наявність волевиявлення учасників товариства на прийняття майна у власність та оформленого за згодою кожного з таких учасників акту оцінки і приймання-передачі відповідного майна в статутний капітал, так і на наявність волевиявлення всіх відповідачів (1-3) на передачу спірного майна саме у власність, в даному випадку мала місце передача за актом оцінки внесків та прийому-передачі спірного майна для створення статутного капіталу ТОВ "Енджой Трейд" від 07.08.2018 року, актом ТОВ "Бізі Груп" від 10.12.2018 року, нерухомого майна із набуттям на це майно права власності. Отже, не можна вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує позивач, що спірне нерухоме майно було передано до статутного фонду товариства з іншою метою, ніж вклад (внесок).

Щодо встановлення співвідношення розміру частки та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу з можливою вартісною оцінкою вкладу учасника, апелянт зазначає, що згідно фінансової звітності відповідача-3 за 2021-2022 роки первісна вартість основних засобів (складського комплексу) складає 50.0 (тисяч грн.), з врахуванням зносу вартість на 31.12.2022 року складає 42.5 (тисяч грн.), що підтверджує вартість, вказану в оспорюваних актах.

Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що під час укладення актів оцінки внесків та прийому-передачі майна, у сторін була мета, направлена на ухилення від виконання судового рішення шляхом незаконного виведення майна із власності товариства. На спростування цього висновку суду апелянт зазначає, що на час укладення спірних правочинів (актів оцінки внесків та прийому-передачі майна) сторони досягли взаємної згоди щодо істотних умов волевиявлення та ці акти були укладені у відповідності із вимогами законодавства. Станом на час укладення оспорюваних актів нерухоме майно (складський комплекс) ні у податковій заставі, ні під обтяженням за іпотекою (заставою) у банку не перебувало. У зв`язку з чим стверджує, що укладаючи спірні акти оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутних капіталів підприємств, сторони мали на меті саме передачу майна, а не якусь іншу ціль.

Також апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Інвест Рітейл Груп", інші відповідачі чи особисто ОСОБА_3 на час складання оспорюваних актів були обізнані про судове рішення по справі № 908/896/18 чи навіть судовий процес.

Отже відповідач-3 стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що метою укладення оспорюваних актів є відсутність правових наслідків, обумовлених договором; у сторін наявна вина, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел виник у сторін до моменту укладення актів.

Таким чином апелянт вважає, що жодна з ознак фіктивності оспорюваних правочинів (актів) не знаходить свого підтвердження належними доказами, тому й відсутні підстави, передбачені ст. 234 Цивільного кодексу України, в силу яких спірна угода має бути визнана недійсною.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.04.2023р.

Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого прокурор заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22.

В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги у відзиві наводиться низка доводів, які на переконання прокурора свідчать на підтвердження фраудаторності оспорюваних актів оцінки внесків та прийому-передачі майна: обізнаність відповідача-1 про розгляд справи № 908/896/18; передання майна іншим юридичним особам в процесі розгляду вказаної справи; пов`язаність відповідачів на момент вчинення оспорюваних правочинів через спільного бенефіціарного власника; невиправдано занижена вартість майна, що передавалося для внесення до статутних капіталів.

Представником Запорізької міської ради подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі необґрунтованими та просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22 - без змін.

У відповідності до вказаного відзиву позивач вважає, що сукупність наведених в рішенні першої інстанції обставин, які підтверджені матеріалами справи, доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами та на шкоду державним інтересам в особі Запорізької міської ради, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно, як боржника за рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.09.2018 у справі № 908/896/18.

Апелянт у відповіді на відзиви прокурора та позивача заперечив щодо доводів, наведених в цих відзивах, обґрунтовуючи свої заперечення доводами, вже викладеними в апеляційній скарзі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2023р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 30.05.2023р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023р. по справі оголошено перерву до 20.06.2023р.

Представники прокурора та позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача-3 безпідставною.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився, електронною поштою повідомив апеляційний суд про неможливість взяти участь у судовому засіданні та просив провести судове засідання без його участі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились та не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача-3, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.09.2018 у справі № 908/896/18 позовні вимоги Керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Запорізької міської ради, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рітейл Груп" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рітейл Груп" (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 27, код ЄДРПОУ 40302077) на користь Запорізької міської ради (69059, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у сумі 241023 (двісті сорок одна тисяча двадцять три) грн. 96 коп. (одержувач: УК у м. Запоріжжі (м. Запоріжжя), код ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, код платежу 24060300, р/р 31416544700002). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рітейл Груп" (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 27, код ЄДРПОУ 40302077) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 3 (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Добролюбова, 14, м. Запоріжжя, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3 615 (три тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 36 коп.

Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання 16.10.2018 Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази.

Згідно Інформаційної довідки від 26.11.2018 № 146769567 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно юридичної особи з кодом ЄДРПОУ: 40302077 (ТОВ "Інвест Рітейл Груп"), за ТОВ "Інвест Рітейл Груп" не зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 20.12.2019 (ВП № 60488844) виконавчий документ: наказ № 908/896/18, виданий 16.10.2018 Господарським судом Запорізької області, повернуто стягувачу (Запорізькій міській раді) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з відсутністю у боржника (ТОВ "Інвест Рітейл Груп") майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У подальшому, постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18.05.2021 (ВП № 65470982) відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 908/896/18, виданого 16.10.2018 Господарським судом Запорізької області, про стягнення з ТОВ "Інвест Рітейл Груп" на користь Запорізької міської ради 241023,96 грн.

Згідно Інформаційної довідки від 26.11.2021 № 286908502 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, за ТОВ "Бізі Груп" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: склади - літ. А (площа 346,1 кв.м.), Б (площа 653,9 кв.м.), В (площа 343,5 кв.м.), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв.м.), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-є; номер запису про право власності/довірчої власності: 29424050; форма власності: приватна; частка 1/1. Підставою для державної реєстрації зазначено Акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп", серія та номер: 1580, 1581, 1582, виданий 10 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_1 , ТОВ "Енджой Трейд", ТОВ "Бізі Груп"; протокол, серія та номер: 04/12-2018, виданий 04.12.2018, видавник: ТОВ "Енджой Трейд". Дата державної реєстрації: 10.12.2018.

Згідно даної Інформаційної довідки, 07.08.2018 проведено державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти нерухомого майна за ТОВ "Енджой Трейд". Підставою для державної реєстрації вказано Акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд", серія та номер: 908, 909, 910, виданий 07 серпня 2018 року, видавник: ОСОБА_2 , ТОВ "Інвест Рітейл Груп", ТОВ "Енджой Трейд".

01.03.2016 право на вказані об`єкти нерухомого майна було зареєстровано за ТОВ "Інвест Рітейл Груп" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 1511, виданий 01.03.2016, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І.

Відповідно до Акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" від 07 серпня 2018 року, ОСОБА_2 та ТОВ "Інвест Рітейл Груп", в особі директора ОСОБА_3, оцінили майно, яке є внеском учасника ТОВ "Інвест Рітейл Груп" до статутного капіталу ТОВ "Енджой Трейд" (зазначені вище склади), у сумі 50000,00 грн. Згідно Акту, майно передано від ТОВ "Інвест Рітейл Груп" до ТОВ "Енджой Трейд".

Справжність підписів на даному акті посвідчено 07.08.2018 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., за реєстровими №№ 908, 909, 910.

Відповідно до Акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" від 10 грудня 2018 року, ОСОБА_1 та ТОВ "Енджой Трейд", в особі директора Крамаренко Володимира Анатолійовича, оцінили майно, яке є внеском учасника ТОВ "Енджой Трейд" до статутного капіталу ТОВ "Бізі Груп" (зазначені вище склади), у сумі 50000,00 грн. Згідно Акту, майно передано від ТОВ "Енджой Трейд" до ТОВ "Бізі Груп".

Справжність підписів на даному акту посвідчено 10.12.2018 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., за реєстровими №№ 1580, 1581, 1582.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 23.03.2021 вих. № 237-21, ТОВ "Інвест Рітейл Груп" з 2019 року (у зв`язку зі зміною з 25.10.2018 місцезнаходження) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області; ТОВ "Енджой Трейд" з 20.07.2018 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, з моменту реєстрації не звітує; ТОВ "Бізі Груп" з 06.12.2018 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, з моменту реєстрації звітність до податкових органів не подає, з 01.01.2020 ТОВ "Бізі Груп" на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку третьої групи.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Інвест Рітейл Груп", а у подальшому ТОВ "Енджой Трейд" та ТОВ "Бізі Груп" здійснено зловживання правом щодо відчуження та набуття права власності на спірне майно; дії вказаних осіб визнані судом недобросовісними, оскільки відчужуючи майно відповідач-1 намагався уникнути сплати боргу за судовим рішенням; оспорювані правочини розцінені судом як фраудаторні, а позовні вимоги визнані такими, що підлягають задоволенню, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо визначення прокурором органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захисту; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, Верховним Судом (у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є:

- обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу;

- недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом;

- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, з огляду на викладене, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, з огляду на вказані правові положення та висновки Верховного Суду стосовно їх застосування, суд вважає, що:

- прокурор у справі має обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі повноважність позивачів представляти інтереси держави у спірних правовідносинах та їх бездіяльність у виконанні наявних повноважень;

- бездіяльність позивачів наявна у тому випадку, коли вони знали або повинні були знати про порушення інтересів держави, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У цьому спорі прокурор визначив позивача у якості органа, який мав би здійснювати захист інтересів держави, а судом першої інстанції надана належна оцінка повноважності відповідного представництва.

Так, система, засади організації та діяльності, а також правового статусу місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За змістом частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Запорізька міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади м. Запоріжжя.

Згідно листа Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 13361/03-20/10 від 04.10.2021, Запорізька міська рада з позовом про визнання правочину недійсним не зверталась. Вказане свідчить про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та свідчить про наявність підстав для представництва, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У матеріалах справи міститься повідомлення від 28.12.2021 вих. № 53-5766вих-21, згідно з яким заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області повідомив Запорізьку міську раду про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави.

Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений державою орган та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, суть цього спору полягає у визнанні недійсними правочинів як таких, що вчинені боржником на шкоду кредиторам (фраудаторні правочини).

Так, відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, встановлення взаємнопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов`язань чи фактичним учиненням взаємнопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами.

Стаття 204 Цивільного кодексу України унормовує презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 викладено правовий висновок: порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному Кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства, перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину, є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2018 у справі № 908/896/18 набрало законної сили 09.10.2018.

Позовна заява (вих. № 3283вих-18 від 14.05.2018) Керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Запорізька міська рада, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рітейл Груп" про стягнення до місцевого бюджету 241023,96 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за якою 08.06.2018 було відкрито провадження у справі № 908/896/18 надійшла до Господарського суду Запорізької області 14.05.2018.

Як встановлено судом при розгляді справи № 908/896/18, майно: склади літ. А, Б, В, сторожка літ. Г, на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1є, перейшло до ТОВ "Інвест Рітейл Груп" згідно договору купівлі-продажу від 01.03.2016. Розпорядженням Запорізького міського голови від 20.02.2016р. №86р перейменовано вулицю Леонова у місті Запоріжжі на вулицю Парковий бульвар. Набувши право власності на об`єкти нерухомості: склади, сторожку по вул. Леонова, 1є у м. Запоріжжі, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, відповідач (ТОВ "Інвест Рітейл Груп") належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою, та у період із 01.04.2017 по 31.01.2018 не сплачував за користування нею плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. З моменту виникнення права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на вказаній земельній ділянці, у відповідача (ТОВ "Інвест Рітейл Груп") виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, на якій розташовані об`єкти нерухомості. Проте дії щодо оформлення земельної ділянки по вул. Леонова (нова назва бульвар Парковий), 1є у м. Запоріжжі відповідач не здійснив.

Як зазначено в даному рішенні, копії ухвал суду надсилалися на адресу відповідача (ТОВ "Інвест Рітейл Груп"): 69001, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, буд. 27, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 15.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Отже судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ТОВ "Інвест Рітейл Груп" було відомо про судовий розгляд справи № 908/896/18 та, відповідно, про наявність заборгованості в сумі 241023 (двісті сорок одна тисяча двадцять три) грн. 96 коп., яка була стягнута вказаним судовим рішенням на користь Запорізької міської ради. Судом також правильно враховано, що у ТОВ "Інвест Рітейл Груп", з моменту виникнення права власності на об`єкти нерухомості, виник обов`язок щодо оформлення та реєстрації речового права на зазначену вище земельну ділянку, а отже, й обов`язок сплати орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності.

Разом з тим, під час судового розгляду справи № 908/896/18 ТОВ "Інвест Рітейл Груп" за Актом оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" від 07 серпня 2018 року, нерухоме майно: склади - літ. А (площа 346,1 кв.м.), Б (площа 653, 9 кв.м.), В (площа 343,5 кв.м.), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв.м.), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-є, яке належало на праві власності ТОВ "Інвест Рітейл Груп", передано ТОВ "Енджой Трейд" як внесок до статутного капіталу. Право власності на вказане майно перейшло до ТОВ "Енджой Трейд".

Згідно п. 14.1.159 Податкового кодексу України, пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: а) для юридичних осіб: кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, станом на 07.08.2018 єдиним засновником та керівником ТОВ "Інвест Рітейл Груп" був ОСОБА_3 , який також був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Енджой Трейд". Окрім ОСОБА_3 , засновником ТОВ "Енджой Трейд" станом на 07.08.2018 також було ТОВ "Інвест Рітейл Груп" та ОСОБА_2 . Керівником ТОВ "Енджой Трейд" станом на 07.08.2018 був ОСОБА_2 .

У подальшому, право власності на вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 -є, перейшло до ТОВ "Бізі Груп" на підставі Акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" від 10 грудня 2018 року.

Станом на 10.12.2018 засновниками ТОВ "Енджой Трейд" були ОСОБА_3 , який був кінцевим бенефіціарним власником, ТОВ "Інвест Рітейл Груп" та ОСОБА_2 . Керівником ТОВ "Енджой Трейд" станом на 10.12.2018 був ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів справи, станом на 10.12.2018 засновниками ТОВ "Бізі Груп" були ОСОБА_1 , яка була кінцевим бенефіціарним власником, ТОВ "Енджой Трейд", кінцевим бенефіціарним власником якого був ОСОБА_3 , який також визначений кінцевим бенефіціарним власником, ТОВ "Енджой Трейд". Керівником ТОВ "Бізі Груп" станом на 10.12.2018 була ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 , який був єдиним засновником та керівником ТОВ "Інвест Рітейл Груп", засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Енджой Трейд" та засновником ТОВ "Бізі Груп" (як кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Енджой Трейд") у період судового розгляду справи № 908/896/18 та в період примусового виконання судового рішення у вказаній справі здійснив неодноразову передачу права власності на спірне нерухоме майно до статутного капіталу товариств.

При цьому, за ТОВ "Інвест Рітейл Груп" іншого нерухомого майна на праві власності не зареєстровано.

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Судове рішення в справі № 908/896/18, що набрало законної сили, наразі залишається невиконаним на шкоду кредитора - Запорізької міської ради з причин відсутності майна у боржника - ТОВ "Інвест Рітейл Груп".

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

17.10.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Інвест Рітейл Груп", а у подальшому ТОВ "Енджой Трейд" та ТОВ "Бізі Груп" здійснено зловживання правом щодо відчуження та набуття права власності на спірне майно; дії вказаних осіб правомірно визнані судом недобросовісними, оскільки відчужуючи майно відповідач-1 намагався уникнути сплати боргу за судовим рішенням у справі № 908/896/18.

Суд наголошує, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили.

Враховуючи наведене, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, надав правильну оцінку як фраудаторним правочинам: Акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" від 07 серпня 2018 року та Акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" від 10 грудня 2018 року, а отже ухвалив правильне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог та визнання недійсними вказаних правочинів.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Враховуючи наведені приписи законодавства, судова колегія констатує, що також є обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги щодо припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" на об`єкти нерухомого майна: склади літ. А (площа 346,1 кв.м.), Б (площа 653, 9 кв.м.), В (площа 343,5 кв.м.), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв.м.), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-є, номер запису про право власності/ довірчої власності 29424050.

Також судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції надана оцінка посиланню прокурора в позовній заяві на ст. 234 ЦК України, частинами першою та другою якої визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Водночас апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, визнані недійсними за оскаржуваним рішенням правочини не мають повних ознак фіктивності. З приводу чого, судова колегія зазначає наступне.

У постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок, вказавши, що: предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Саме на суд покладений обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Відтак, обов`язком позивача є самостійне визначення позовних вимог, наведення правових підстав позову, а обов`язком суду є надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

У пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 по справі № 265/6582/16-ц суд вказав, що згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зазначено, що слід розмежовувати конструкції фіктивності та фраудаторності, оскільки фіктивний правочин не передбачає наміру створити правові наслідки, натомість фраудаторний їх створює - відчужується майно тощо.

Отже, місцевим господарським судом надано правильну оцінку вказаним вище доводам прокурора та зазначено, що даному випадку судом не вбачаються ознаки фіктивності оспорюваних правочинів - Актів від 07.08.2018 та від 10.12.2018 оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутних капіталів товариств.

Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції оспорювані правочини визнані недійсними з мотивів їх фраудаторності, а не фіктивності. Судова колегія, надавши оцінку оскаржуваному рішенню та матеріалам справи, дійшла висновку про правильність таких висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що оспорювані правочини не мають повних ознак фіктивності.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія апеляційного суду констатує, що апелянт належними та допустимими доказами не спростував висновки оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом здійснено правильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення обґрунтованого рішення, отже підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для його скасування відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8 512,50 грн. слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 28.06.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль