Рішення

від 28.06.2023 по справі 910/638/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2023Справа № 910/638/20 (538/255/23)За позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 )

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533)

про стягнення 6 722,27грн.

в межах справи №910/638/20

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака,16, ідентифікаційний номер 40904740)

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/638/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко".

ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького суду Полтавської області з позовом, у якому просить стягнути з ПАТ "Райз-Максимко" заборгованість з орендної плати в сумі 6722,27 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00грн.

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 01.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

10.02.2023 року представник відповідача- ПАТ "Райз-Максимко" на електронну адресу суду надіслав клопотання про передачу справи до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 20.03.2023 цивільну справу № 538/255/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", про стягнення орендної плати - передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/638/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 прийнято справу №538/255/31 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 6722,27 грн. до розгляду в межах справи №910/538/20. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена позивачу 09.05.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105494400126 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 08.05.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105494400134 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2015 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У пункті 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 3,310 га, у т.ч. ріллі 3,310 га.

Місце розташування земельної ділянки знаходиться на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 5322682800:00:005:0120 (пункти 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 96032,50 грн.

Згідно з пунктом 8 договору останній укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6722,27 грн. Із цієї суми орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Орендна плата вноситься в такі строки протягом сільськогосподарського року, але повний розрахунок не пізніше 31 грудня поточного року (пункт 11 договору).

У пункті 37 договору встановлено, що дія договору припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі земельної ділянки від 06.06.2015.

Як стверджує позивач, після закінчення строку дії договору в 2022 році договір між сторонами не продовжувався.

Разом із цим, відповідач в установлені договором строки сплату орендної плати за 2022 рік у сумі 6722,27 грн. не здійснив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами укладений договір оренди землі від 06.06.2015 строком на 7 років, за умовами якого відповідач мав сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 6722,27 грн. протягом сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня поточного року.

Разом із цим, відповідач в установлені договором строки сплату орендної плати за 2022 рік у сумі 6722,27 грн. не здійснив, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 6722,27 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги в цивільній справі від 31.01.2023, укладений між позивачем та адвокатом Кузьменко В.О., за умовами пункту 4.1 якого клієнт сплачує адвокату гонорар у сумі згідно з домовленістю, в день укладення договору.

Відповідно до квитанції (розписки) від 31.01.2023 адвокат Кузьменко В.О. отримав від позивача 3000,00 грн. за складання позовної заяви та представлення інтересів ОСОБА_1 в Лохвицькому районному суді Полтавської області.

При цьому, згідно частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із цим, відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Беручи до уваги надані докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом та відсутність клопотання про зменшення розміру відповідних витрат, суд дійшов висновку, що подана заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 ) 6722 (шість тисяч сімсот двадцять дві) грн. 27 коп. боргу, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 28.06.2023

Суддя Д.В. Мандичев