Рішення

від 21.06.2023 по справі 910/5048/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2023Справа № 910/5048/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20)

до Приватного підприємства Приватна Фірма «П.К.П.» (02090, м. Київ, вул. Празька, буд. 3, кв.191)

про стягнення 95 544,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кравченко О.П.

від відповідача: Ліляков О.В.

У судовому засіданні 21.06.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Приватна Фірма «П.К.П.» про стягнення 95 544,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем з листопада 2014 року по лютий 2023 включно не було оплачено надані позивачем послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення опалювальною площею 49,90 кв.м по вул. Павла Полуботка (Попудренка), 46/2 в м.Києві на загальну суму 81 757,80 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11 477,04 грн за період з жовтня 2018 по грудень 2022 та три відсотки річних у розмірі 2 309,69 грн за період з жовтня 2018 по січень 2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

21.04.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із додатками до нього, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заява про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 було задоволено клопотання Приватного підприємства Приватна Фірма «П.К.П.» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 24.05.2023.

08.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив із клопотанням про продовження строку на подання відповіді на відзив.

22.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 24.05.2023, з`явився представник відповідача, який оголосив подане клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд його задовольнити. Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на його необґрунтованість, а також надав усні пояснення по справі.

За наслідками проведення судового засідання 24.05.2023, суд на місці ухвалив відмовити у задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження, зобов`язати сторін провести звірку взаємних розрахунків та оголосив перерву до 14.06.2023.

13.06.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

14.06.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання протокольної ухвали суду від 24.05.2023 в частині надання детального розрахунку заборгованості відповідача на підставі сформованих актів приймання-передачі наданих послуг та їх вартості, акту взаєморозрахунків за надані послуги.

Цією ж датою через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру заявлених позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 87 117, 58 грн. за період з листопада 2014 року по лютий 2023 року (включно) та інфляційну складову боргу в розмірі 25 460, 45 грн. за період з березня 2017 року по лютий 2023 року та три відсотки річних у розмірі 5 447, 89 грн. за період з березня 2017 року по лютий 2023 року та сплачений судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.

У судовому засіданні 14.06.2023 судом було оголошено перерву до 21.06.2023.

У судове засідання, призначене на 21.06.2023, з`явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті спору, відповіли на питання суду та один одного. Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, представник відповідача заперечив проти їх задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Судом встановлено, що на підставі виданої за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ліцензії на постачання теплової енергії № 198 від 01.06.2012, ТОВ «Євро-Реконструкція» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, у будинку № 46/2 по вул. Павла Полуботка (Попудренка) у місті Києві.

При цьому, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку по вул. Павла Полуботка, 46/2, в м. Києві, а тому відповідно до Правил утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 року № 76, саме балансоутримувач має технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки.

Також встановлено, що 01.06.2015 між ТОВ «Євро-Реконструкція» (виконавець) та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (балансоутримувач) було укладено договір № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності, зокрема, у будинку № 46/2 по вул. П. Полуботка у місті Києві.

Відповідно до п. 2.4.23 вказаного договору балансоутримувач зобов`язаний укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового будинку, що є їх власністю (в тому числі, на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).

Пунктом 2.1.8. Договору про співпрацю передбачено, що виконавець послуг має право отримувати від балансоутримувача інформацію, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих у розрахунковому періоді послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, а також про зміну орендарів нежитлових приміщень.

Пунктом 2.4.22. та 2.4.23. Договору про співпрацю передбачено, що Балансоутримувач зобов`язаний у місячний термін повідомляти Виконавця послуг про розірвання договору оренди з орендарем та укласти з Виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового фонду, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).

Згідно наданої позивачу балансоутримувачем будинку інформації нежитловим приміщенням загальною площею 49,90 кв.м, в будинку по вул. Павла Полуботка (Попудренка), 46/2, в м.Києві з 2014 року до моменту звернення позивачем до суду користується відповідач - Приватне підприємство приватна фірма «П.К.П.».

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

23.07.2014 ТОВ «Євро-Реконструкція» у газеті Хрещатик №103(4503) розмістило повідомлення із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої воли опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газети «Хрещатик» 06.08.2014 (111(4511).

Проте, відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення між ТОВ "Євро-Реконструкція" та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" укладено не було.

Із листопада 2014 року по лютий 2023 року включно позивачем, за твердженням останнього, було надано відповідачу послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення опалювальною площею 49,90 кв.м по вул. Павла Полуботка (Попудренка), 46/2 в м.Києві на загальну суму 81 757, 80 грн, які відповідачем не оплачувалися.

Поряд із цим, претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача на адресу позивача за його твердженням не надходили. Відсутні такі докази й в матеріалах справи.

Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду, підтверджується нарядами на підключення та відключення централізованого опалення у будинку, актом постановки на облік приладу комерційного обліку теплової енергії споживача, показниками засобу обліку в опалювальні періоди з 2016 по 2023 роки, які були подані позивачем до матеріалів справи.

При цьому, оскільки у будинку по вул. Павла Полуботка (колишня назва Попудренка), 46/2 в м. Києві до 2016 року був відсутній будинковий засіб обліку теплової енергії, нарахування коштів за спожиті послуги з централізованого опалення здійснювалось на підставі наданих балансоутримувачем будинку даних розміру навантаження системи опалення, згідно визначеного тарифу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за наступною формулою: розмір теплового навантаження системи опалення множиться на кількість днів у поточному місяці року, отримана сума множиться на 24 години (опалення надається цілодобово), а потім множиться на встановлений згідно норм КТМ коефіцієнт, який вираховується з урахуванням середніх температурних показників навколишнього середовища за місяць (погоди) на підставі даних метеорологічної служби, в результаті чого отримуємо розмір фактично спожитих користувачем послуг теплової енергії у Гкал, які множаться на встановлений тариф.

Вищевказаний розрахунок був здійснений позивачем на підставі затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94).

Так, позивачем було вказано, що під час здійснення даного розрахунку по нормі споживання, розмір займаної споживачем площі не впливав на суму здійснених нарахувань.

Також позивачем зазначалось, що надання послуг з опалення, що надавалися безперервно відповідачу з грудня 2016 року по лютий 2023 року (включно) в опалювальні періоди підтверджується показниками приладу обліку теплової енергії, встановленому у будинку.

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення будинку 46/2 по вул. Павла Полуботка (Попудренка), в місті Києві, з 2016 року, здійснюється приладом комерційного обліку SKS - 3 заводський номер 019576, копія акту постановки приладу на комерційний облік та акту готовності приладу обліку до роботи в опалювальні періоди були надані позивачем до матеріалів позовної заяви, а розрахунок фактично поставленої теплової енергії, було здійснено відповідно до звітів з показниками лічильника теплової енергії, пропорційно до площі займаного відповідачем приміщення.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 81 757,80 грн за період з листопада 2014 по лютий 2023. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати з жовтня 2018 по грудень 2022 у розмірі 11 477,04 грн та 3% річних за період з жовтня 2018 по січень 2023 у розмірі 2 309,69 грн.

Відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказав, на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, а отже й відсутність обов`язку сплати грошових коштів за надані послуги з опалення, відсутність рахунків на сплату наданих позивачем послуг, а також невірний розрахунок позивача наданих ним послуг відповідачу.

Також відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності у порядку ст. 267 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення боргу) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція також зазначена у постанові ВСУ від 30.10.2013 № 6-59цс13.

Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання послуг з централізованого опалення до нежитлового приміщення опалювальною площею 49,90 кв.м. по вул. Павла Полуботка (Попудренка), 46/2 в м. Києві у період з листопада 2014 по лютий 2023, відповідачем не заперечувався та не спростовувався.

Як встановлено судом, за період з листопада 2014 по лютий 2023 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, на загальну суму 87 117, 58 грн, що підтверджується обліковими картками за вказаний період та довідками про стан розрахунків та про нарахування за теплову енергію за спірний період.

Суд відзначає, що жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості з наданих позивачем послуг з централізованого опалення в період з листопада 2014 по лютий 2023 сторонами судового процесу до суду не подано.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог з 01 листопада 2014 до 29 березня 2020.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява була направлена позивачем до суду засобами поштового зв`язку 29.03.2023, що підтверджується відповідною відміткою поштового відділення на відповідному конверті, наявному в матеріалах справи, у зв`язку із чим, строк позовної давності слід починати обчислювати з 29.03.2020.

Згідно з п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу вимог до ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосувати позовну давність, про яку відповідачем було заявлено у відзиві на позов виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, інфляційні втрати та 3% річних за загальний період з 1 листопада 2014 - до 28.02.2023 включно.

Проте, суд дійшов висновку, що позивачем був пропущений строк позовної давності в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з 1 листопада 2014 по 29 березня 2020.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з урахування пропущеного строку позовної давності в сумі 23 463, 83 грн.

У зв`язку з простроченням оплати позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 11 477,04 грн. та 3% річних в розмірі 2 309,669 грн. нараховані по 16.03.2023 включно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату 3 % річних, передбачених ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст. 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

З огляду на викладене, судом було здійснено перерахунок позовних вимог з урахуванням пропуску строку позовної давності, у зв`язку із чим задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 23 463,83 грн, 3% річних у розмірі 746,08 грн та інфляційні витрати у розмірі 4 830,88 грн. У задоволенні іншої частини позову слід відмовити, у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Щодо заперечень викладених відповідачем у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Поряд з цим Верховний Суд у Постанові від 26.04.2018 по справі № 904/6293/17 роз`яснив, що Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п.1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Поряд із цим, судом зазначається, що ненадання рахунку не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку на оплату наданих послуг не звільняє відповідача від обов`язку сплати коштів за надані послуги. Крім того, законодавчо визначений кінцевий термін розрахунку, а саме плата за послуги вноситься кожного місяця, що настає за розрахунковим.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №37/405 від 29.09.2009, постанові Вищого Господарського Суду України у справі № 922/2395/16 від 24.01.2017, постанові Вищого Господарського Суду України у справі № 912/2173/16 від 01.03.2017 року.

Отже, відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг та доказів виставлення позивачем у період з листопада 2014 року по березень 2023 року відповідачу до сплати рахунків за надані послуги, не звільняє відповідача від обов`язку сплати позивачу кошти за надані послуги та понесені при цьому втрати теплової енергії.

Також, судом зазначається, що всупереч твердженням відповідача щодо невірного розрахунку заборгованості позивача, відповідач не був позбавлений права та дійсної можливості на подання до суду контррозрахунку наявної у нього заборгованості перед позивачем, проте такого контррозрахунку надано відповідачем до суду не було.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та нараховані штрафні санкції з урахуванням їх зменшення у зв`язку із застосуванням строків позовної давності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Приватна Фірма «П.К.П.» (02090, м. Київ, вул. Празька, буд. 3, кв.191. ідентифікаційний код: 25587414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, ідентифікаційний код: 37739041) основний борг у розмірі 23 463 грн 83 коп, 3% річних у розмірі 746 грн 08 коп, інфляційні втрати у розмірі 4 830 грн 88 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 815 грн 80 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.06.2023.

Суддя Л.Г. Пукшин