Постанова

від 18.03.2024 по справі 910/5048/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа№ 910/5048/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Приватного підприємства Приватна фірма "П.К.П." та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023

у справі № 910/5048/23 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Приватного підприємства Приватна Фірма "П.К.П."

про стягнення 95 544,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - позивач, ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Приватна Фірма «П.К.П.» (далі - відповідач, ПП Приватна Фірма «П.К.П.») про стягнення 95 544,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем з листопада 2014 року по лютий 2023 включно не було оплачено надані позивачем послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення опалювальною площею 49,90 кв.м по вул. Павла Полуботка (Попудренка), 46/2 в м.Києві на загальну суму 81 757,80 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11 477,04 грн за період з жовтня 2018 по грудень 2022 та три відсотки річних у розмірі 2 309,69 грн за період з жовтня 2018 по січень 2023.

Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Приватна Фірма "П.К.П." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" основний борг у розмірі 23 463 грн 83 коп, 3% річних у розмірі 746 грн 08 коп, інфляційні втрати у розмірі 4 830 грн 88 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 815 грн 80 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції встановлено, що за період з листопада 2014 по лютий 2023 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, на загальну суму 87 117, 58 грн, що підтверджується обліковими картками за вказаний період та довідками про стан розрахунків та про нарахування за теплову енергію за спірний період.

Водночас суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем був пропущений строк позовної давності в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з 1 листопада 2014 по 29 березня 2020.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням Приватне підприємство Приватна фірма "П.К.П." звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23. Ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Приватного підприємства Приватна Фірма "П.К.П." у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Здійснити новий розподіл судових витрат. Апеляційний розгляд даної справи проводити в судовому засіданні за участі відповідача та/або його представника.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а також рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому на думку відповідача, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції розглянуто по суті позовну вимогу ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» щодо стягнення основного боргу в розмірі 87 117, 58 грн. (тобто, згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог, яку було залишено без розгляду). Натомість, у первісному позові позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу за вищевказаний період у сумі 81 757, 80 грн. При цьому, суд послався на те, що розмір заборгованості підтверджується обліковими картками за вказаний період та довідками про стан розрахунків та про нарахування за теплову енергію. Проте, такі документи в матеріалах справи відсутні та позивачем до позову в якості доказів не долучались.

Також відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості, підготовлений представником позивача, яким він обґрунтовує свої вимоги, містить недостовірні дані (що фактично підтверджено самим позивачем, який подав заяву про збільшення позовних вимог із зовсім іншими даними, насамперед, щодо обсягу спожитої теплової енергії) та взагалі не може вважатися доказом, оскільки не відноситься до первинних бухгалтерських документів, а тому не в змозі належним чином підтверджувати наявність і розмір заборгованості.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити поданий позивачем позов до суду частково, з урахуванням заявленої відповідачем заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності до заявлених позовних вимог за період з липня 2014 року по 12 березня 2017 року. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду та сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а також рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому на думку позивача, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки, з 12 березня 2017 року строк позовної давності продовжений, відтак, борг у період з березня 2017 року по 1 березня 2023 року нарахований в межах строку позовної давності, а відповідно подана відповідачем заява про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності може бути застосована судом лише до частини заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у період з листопада 2014 року по лютий 2017 року.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

26.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд прийшов до правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені.

18.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів, які б містили достовірні дані щодо обсягу спожитої теплової енергії та розміру заборгованості у задоволенні позову TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» слід відмовити повністю, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

За доводами відповідача, очевидно, що доводи позивача, який у своїй апеляційній скарзі безпідставно просить застосувати позовну давність до своїх позовних вимог за інший період, ніж був застосований судом першої інстанції, взагалі не можуть братися до уваги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства Приватна фірма "П.К.П." на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023у справі № 910/5048/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Корсака В.А., Євсікова О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Приватна Фірма "П.К.П." на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги,заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Євсікова О.О., Корсака В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 2 684, 00 грн.

26.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" подало заяву про усунення недоліків, в якій надало платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, яким підтверджується сплата судового збору в розмірі 2 684, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 та Приватного підприємства Приватна Фірма "П.К.П." на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023, у зв`язку з перебуванням суддів Євсікова О.О., Корсак В.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустці, для розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Приватного підприємства Приватна Фірма "П.К.П." сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 прийнято справу №910/5048/23 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

На підставі виданої за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ліцензії на постачання теплової енергії № 198 від 01.06.2012, ТОВ «Євро-Реконструкція» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, у будинку № 46/2 по вул. Павла Полуботка (Попудренка) у місті Києві.

При цьому, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку по вул. Павла Полуботка, 46/2, в м. Києві, а тому відповідно до Правил утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 року № 76, саме балансоутримувач має технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки.

Також встановлено, що 01.06.2015 між ТОВ «Євро-Реконструкція» (виконавець) та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (балансоутримувач) було укладено договір № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності, зокрема, у будинку № 46/2 по вул. П. Полуботка у місті Києві.

Відповідно до п. 2.4.23 вказаного договору балансоутримувач зобов`язаний укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового будинку, що є їх власністю (в тому числі, на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).

Пунктом 2.1.8. Договору про співпрацю передбачено, що виконавець послуг має право отримувати від балансоутримувача інформацію, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих у розрахунковому періоді послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, а також про зміну орендарів нежитлових приміщень.

Пунктом 2.4.22. та 2.4.23. Договору про співпрацю передбачено, що Балансоутримувач зобов`язаний у місячний термін повідомляти Виконавця послуг про розірвання договору оренди з орендарем та укласти з Виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового фонду, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).

Згідно наданої позивачу балансоутримувачем будинку інформації нежитловим приміщенням загальною площею 49,90 кв.м, в будинку по вул. Павла Полуботка (Попудренка), 46/2, в м.Києві з 2014 року до моменту звернення позивачем до суду користується відповідач - Приватне підприємство приватна фірма «П.К.П.».

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

23.07.2014 ТОВ «Євро-Реконструкція» у газеті Хрещатик №103(4503) розмістило повідомлення із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої воли опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газети «Хрещатик» 06.08.2014 (111(4511).

Проте, відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення між ТОВ "Євро-Реконструкція" та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" укладено не було.

Із листопада 2014 року по лютий 2023 року включно позивачем, за твердженням останнього, було надано відповідачу послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення опалювальною площею 49,90 кв.м по вул. Павла Полуботка (Попудренка), 46/2 в м.Києві на загальну суму 81 757, 80 грн, які відповідачем не оплачувалися.

Поряд із цим, претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача на адресу позивача за його твердженням не надходили. Відсутні такі докази й в матеріалах справи.

Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду, підтверджується нарядами на підключення та відключення централізованого опалення у будинку, актом постановки на облік приладу комерційного обліку теплової енергії споживача, показниками засобу обліку в опалювальні періоди з 2016 по 2023 роки, які були подані позивачем до матеріалів справи.

При цьому, оскільки у будинку по вул. Павла Полуботка (колишня назва Попудренка), 46/2 в м. Києві до 2016 року був відсутній будинковий засіб обліку теплової енергії, нарахування коштів за спожиті послуги з централізованого опалення здійснювалось на підставі наданих балансоутримувачем будинку даних розміру навантаження системи опалення, згідно визначеного тарифу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за наступною формулою: розмір теплового навантаження системи опалення множиться на кількість днів у поточному місяці року, отримана сума множиться на 24 години (опалення надається цілодобово), а потім множиться на встановлений згідно норм КТМ коефіцієнт, який вираховується з урахуванням середніх температурних показників навколишнього середовища за місяць (погоди) на підставі даних метеорологічної служби, в результаті чого отримуємо розмір фактично спожитих користувачем послуг теплової енергії у Гкал, які множаться на встановлений тариф.

Вищевказаний розрахунок був здійснений позивачем на підставі затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94).

Так, позивачем було вказано, що під час здійснення даного розрахунку по нормі споживання, розмір займаної споживачем площі не впливав на суму здійснених нарахувань.

Також позивачем зазначалось, що надання послуг з опалення, що надавалися безперервно відповідачу з грудня 2016 року по лютий 2023 року (включно) в опалювальні періоди підтверджується показниками приладу обліку теплової енергії, встановленому у будинку.

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення будинку 46/2 по вул. Павла Полуботка (Попудренка), в місті Києві, з 2016 року, здійснюється приладом комерційного обліку SKS - 3 заводський номер 019576, копія акту постановки приладу на комерційний облік та акту готовності приладу обліку до роботи в опалювальні періоди були надані позивачем до матеріалів позовної заяви, а розрахунок фактично поставленої теплової енергії, було здійснено відповідно до звітів з показниками лічильника теплової енергії, пропорційно до площі займаного відповідачем приміщення.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 81 757,80 грн за період з листопада 2014 по лютий 2023. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати з жовтня 2018 по грудень 2022 у розмірі 11 477,04 грн та 3% річних за період з жовтня 2018 по січень 2023 у розмірі 2 309,69 грн.

Відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказав, на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, а отже й відсутність обов`язку сплати грошових коштів за надані послуги з опалення, відсутність рахунків на сплату наданих позивачем послуг, а також невірний розрахунок позивача наданих ним послуг відповідачу.

Також відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності у порядку ст. 267 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування суддів у відпустці та інші чинники.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення боргу) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція також зазначена у постанові ВСУ від 30.10.2013 № 6-59цс13.

Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем, а отже й відсутність обов`язку сплати грошових коштів за надані послуги з опалення, відсутність рахунків на сплату наданих позивачем послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Перш за все колегія суддів звертає увагу на таке.

До Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру заявлених позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 87 117, 58 грн. за період з листопада 2014 року по лютий 2023 року (включно) та інфляційну складову боргу в розмірі 25 460, 45 грн. за період з березня 2017 року по лютий 2023 року та три відсотки річних у розмірі 5 447, 89 грн. за період з березня 2017 року по лютий 2023 року та сплачений судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Проте, з огляду на те, що судом першої інстанції ухвалою від 14.06.2023 вищевказану заяву було залишено без розгляду, колегія суддів переглядає оскаржуване рішення в межах первісних позовних вимог, без врахування заяви про збільшення позовних вимог з доданими до неї розрахунками та доказами, а отже, висновок суду першої інстанції щодо того, що за період з листопада 2014 по лютий 2023 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, на загальну суму 87 117, 58 грн, що підтверджується обліковими картками за вказаний період та довідками про стан розрахунків та про нарахування за теплову енергію за спірний період є помилковим.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем було подано до суду розрахунок суми боргу з 01.11.2014 по 28.02.2023, розрахунок заборгованості з урахуванням інфляційної складової боргу та 3% річних за вказаний період, розрахунок фактичного споживання теплової енергії, отриманої від ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», інформацію КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» щодо нежитлових приміщень, які перебувають на балансі цього комунального підприємства, копії звернень Приватного підприємства приватної фірми «П.К.П.» до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та відповідей на них, копії претензії про сплату вартості отриманих послуг з централізованого опалення від 23.07.2021 та акту звірки взаємних розрахунків між цими підприємствами станом на 01.07.2021, копії нарядів щодо проведення включень та відключень опалення в будинку № 46/2 по вул. Гетмана Павла Полуботка (колишня назва - вул. Попудренка) в м. Києві, копії розрахунків знижуючого коефіцієнту з листопада 2014 року по квітень 2016 року, копії звітів за окремі періоди, починаючи з 19.12.2016, із відомостями реєстрації параметрів, копії актів постановки на комерційний облік приладів теплової енергії та готовності вузла комерційного обліку до роботи в окремі опалювальні періоди.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, звертає увагу на таке.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

У контексті вищевикладеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на суперечливість розрахунків заборгованості, які були подані позивачем як до позовної заяви, так і до заяви про збільшення позовних вимог.

Так, зокрема, із доданих позивачем до заяви на виконання протокольної ухвали суду від 24.05.2023 документів, у порівнянні з документами, долученими раніше до позовної заяви, колегією суддів виявлено відмінність показників спожитої теплової енергії по будинковому засобу обліку за відповідні місяці, наведених позивачем у двох розрахунках фактичного споживання теплової енергії відповідачем, а саме, поданому разом із первісним позовом, та новому розрахунку.

Водночас колегія суддів зазначає, що дані показники за конкретні місяці мають бути незмінними в будь-яких документах та ніяким чином не можуть відрізнятися між собою, оскільки вони беруться за основу при здійсненні розрахунків для визначення розміру фактичного споживання цієї послуги відповідачем та її вартості.

Тобто з вищевикладеного слід дійти висновку, що позивачем при поданні первісних позовних вимог, а також заяви про збільшення позовних вимог, вказувались різні показники спожитих відповідачем послуг з централізованого опалення, що на переконання колегії суддів свідчить про суперечливість таких доказів, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги.

Із матеріалів справи вбачається наступне:

- квітень 2020 р.: - 10,296 Гкал (первісний позов),

- 10,622 Гкал (станом на 07.09.2023);

- грудень 2020 р.: - 24, 176 Гкал (первісний позов),

- 17, 183 Гкал (станом на 07.06.2023);

- січень 2021 р.: - 27, 237 Гкал (первісний позов),

- 26, 145 Гкал (станом на 07.06.2023); -

- лютий 2021 р.: - 27,503 Гкал (первісний позов),

- 30, 737 Гкал (станом на 07.06.2023);

- жовтень 2021 р.: - 3, 982 Гкал (первісний позов),

- 5, 341 Гкал (станом на 07.06.2023); -

- листопад 2021 р.: - 20, 019 Гкал (первісний позов),

- 16, 022 Гкал (станом на 07.06.2023);

- грудень 2021 р.: - 24,376 Гкал (первісний позов),

- 21, 546 Гкал (станом на 07.06.2023);

- січень 2022 р.: - 24, 372 Гкал (первісний позов),

- 21,921 Гкал (станом на 07.06.2023);

- лютий 2022 р.: - 19, 740 Гкал (первісний позов),

- 28, 483 Гкал (станом на 07.06.2023);

- березень 2022 р.: - 21, 412 Гкал (первісний позов),

- 20, 590 Гкал (станом на 07.06.2023);

- жовтень 2022р.: - 5, 7384 Гкал (первісний позов),

- 4, 7034 Гкал (станом на 07.06.2023); -

- листопад 2022 р.:- 17, 632 Г кал (первісний позов),

- 15, 800 Гкал (станом на 07.06.2023);

- грудень 2022 р.: - 23, 313 Гкал (первісний позов), -

- 20, 778 Гкал (станом на 07.06.2023);

- січень 2023 р.: - 23, 665 Гкал (первісний позов),

- 26, 099 Гкал (станом на 07.06.2023);

- лютий 2023 р.: - 22, 468 Гкал (первісний позов),

- 21,596 Г кал (станом на 07.06.2023).

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з 19 місяців за період з квітня 2020 року по лютий 2023 року в 15 випадках позивачем у двох аналогічних розрахунках фактичного поживання теплової енергії (долученому до первісного позову та доданому до заяви від 07.06.2023 на виконання протокольної ухвали суду першої інстанції) від 24.05.2023 зазначено різні показники спожитої теплової енергії по будинковому засобу обліку за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка (колишня назва - вул. Попудренка), буд. №46/2.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження спожитої відповідачем теплової енергії, які б давали змогу дійти суду апеляційної інстанції до беззаперечного висновку про обґрунтованість таких позовних вимог у тій чи іншій частині.

Також, зважаючи на те, що у двох аналогічних розрахунках фактичного поживання теплової енергії (долученому до первісного позову та доданому до заяви від 07.06.2023 на виконання протокольної ухвали суду першої інстанції) від 24.05.2023 позивачем зазначено різні показники спожитої теплової енергії по будинковому засобу обліку за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка (колишня назва - вул. Попудренка), буд. №46/2, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість сум позовних вимог, враховуючи як основну заборгованість, так і інфляційну складову боргу та три відсотки річних, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із недоведеністю.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності до вимог з 01 листопада 2014 до 29 березня 2020, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу вимог до ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на недоведеність належними та допустимими доказами позовних вимог, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для застосування інституту позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені Приватним підприємством Приватна Фірма "П.К.П." в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Водночас, з огляду на вищевикладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задоволенню не підлягає, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справами.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 - залишити без задоволення.

2. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція".

3. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Приватна фірма "П.К.П." на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 - задовольнити.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/5048/23 - скасувати.

5. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, ідентифікаційний код: 37739041) на користь Приватного підприємства Приватна Фірма «П.К.П.» (02090, м. Київ, вул. Празька, буд. 3, кв.191. ідентифікаційний код: 25587414) 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/5048/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк