Рішення

від 22.06.2023 по справі 916/3058/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3058/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Асташенкова О.І.;

від відповідача: Стратулат С.Д. адвокат;

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУДСЕРВІС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 586625,95грн

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУДСЕРВІС» 586625,95грн.

В обґрунтування позовних вимог Одеська міська рада посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУДСЕРВІС» умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 03.03.2005р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2022р відкрито провадження у справі №916/3058/22, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, та призначено підготовче засідання на 13.12.2022р о 11:45.

В підготовчому засіданні від 13.12.2022р було оголошено перерву на 24.01.2023р о 11:20 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

27.12.2022р за вх.суду№29710/22 третя особа надала до суду пояснення щодо позовних вимог.

24.01.2023р за вх.суду№2331/23 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В підготовчому засіданні від 24.01.2023р було оголошено перерву на 09.03.2023р о 11:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2023р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

09.03.2023р за вх.суду№7523/23 відповідач звернувся до суду з заявою про закриття підготовчого провадження, призначення справи до розгляду по суті та проведення судового засідання без участі представника відповідача.

В підготовчому засіданні від 09.03.2023р було оголошено перерву на 23.03.2023р о 12:10 про що зазначено в протоколі судового засідання.

В підготовчому засіданні від 23.03.2023р позивач надав до суду відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні від 23.03.2023р було оголошено перерву на 27.04.2023р о 12:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.

14.04.2023р за вх.суду№11737/23 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив.

24.04.2023р за вх.суду№13212/23 відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів.

В підготовчому засіданні від 27.04.2023р було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2023р закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 08.06.2023р о 11:15 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 08.06.2023р було оголошено перерву на 12.06.2023р о 12:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2023р повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

12.06.2023р за вх.суду№19214/23 відповідач надав пояснення.

В судовому засіданні від 12.06.2023р було оголошено перерву на 22.06.2023р о 12:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.

В судовому засіданні від 22.06.2023р було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3058/22.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує позивач, 03.03.2005 р. між Одеською міською радою (позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУДСЕРВІС» (відповідач, Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3637кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Векслера, 3, терміном на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу (далі договір). Вказаний договір зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.01.2006р за№ 040650500009, та дана інформація зазначена у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.07.2014р за № НВ-5101228552014. Згідно з додатком до даного договору у користування орендаря передано земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:31:008:0013, площею 3637кв.м.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 4.1. договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: за земельну ділянку площею 3637кв.м: 1,23*3637=4473,51грн на рік (на період будівництва) та 1,89*3637=6873,93грн на рік (на період експлуатації), де 1,23 та 1,89 - ставки орендної плати за 1кв.м земельної ділянки на рік.

Позивач вказує, що на підставі рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2014р у справі №916/353/13-г внесено зміни до вказаного договору оренди землі від 03.30.2005 р. щодо розміру ставки орендної плати. Рішенням Господарського суду Одеської області заяву ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2013р у справі №916/353/13-г було задоволено: рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2013р у справі № 916/353/13-г за позовом заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про внесення змін до договору оренди змінено, а саме викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2013р у справі № 916/353/13-г в наступній редакції: «Внести зміни до договору оренди землі від 03.03.2005р, укладеного між ГОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» та Одеською міською радою, яким передано у строкове, платне користування терміном на 25 років земельну ділянку площею 3637кв.м. по провулку Векслера 3 у м. Одесі, для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу: викласти п. 2.3 у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1658508,37грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 264/С від 22.06.2012, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі"; викласти п. 4.1 у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі за земельну ділянку площею 3637кв.м., у розмірі 49755,25грн на рік, та розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки». У зв`язку з цим Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради зроблений розрахунок заборгованості про орендній платі ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» за вищевказаним договором з урахуванням нової ставки - 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (розрахунок додається до позовної заяви).

Як зазначає позивач, рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016р №756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в пункті 1 цього рішення,застосовується з 01.01.2017р. Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, наданого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2020 р. № 1687, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3 637 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Векслера, 3, за кадастровим номером 5110137600:31:008:0013, складає - 8938169,66грн. Орендна плата за 2019 р. розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки та складає 268 145, 08грн. З урахуванням зазначеного Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради складений розрахунок заборгованості по орендній платі за вищевказаним Договором наступним чином: 268145,08грн.*1 (інд. 2019р) = 268145,08грн (орендна плата за 2020р), 268145,08грн *1 (інд. 2020р) = 268145,08грн (орендна плата за 2021р, 268145,08грн/12міс. = 22345,42грн. (щомісячно), 268145,08грн *1,1 (інд. 2021р) = 294959,59грн (орендна плата за 2021р, 294959,59грн/12 міс.= 24579,97грн. (щомісячно).

Позивач вказує, що згідно з п. 4.3. договору орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п. 4.4. договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Згідно з п.п. 9.1.2. п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як зазначає позивач, внаслідок неналежного виконання орендарем обов`язку по сплаті орендної плати Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» направлено претензію від 01.02.2022р №01-13/131 щодо необхідності сплатити заборгованість за договором оренди землі від 03.03.2005р. Незважаючи на претензію Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» не виконує обов`язки за договором щодо сплати орендної плати у визначеному розмірі, в зв`язку із чим утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості. Крім того, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2022р за ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» зареєстровано право власності на будівлю спортивно-оздоровчого центру, розташовану за адресою: м. Одеса пров. Векслера Академіка, 3.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради нараховано ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення що складає 19051,67грн, інфляційні втрати, які складають 60341,08грн, пеню, яка складає 4769,29грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі від 03.03.2005р за період з 01.04.2019р по 31.03.2022р у розмірі 502463,91грн, інфляційних втрат у розмірі 60341,08грн, 3% річних у розмірі 19051,67грн, пені у розмірі 4769,29грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що укладений між сторонами по справі договір не містить жодних положень, які б передбачали автоматичну (без укладання письмових додаткових угод) зміну (корегування) орендної плати у разі затвердження нової нормативно-грошової оцінки. Більш того, відповідно п. 12.1 договору встановлює, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Даному пункту договору кореспондують положення статті 30 Закону України «Про оренду землі», які передбачають, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Разом із тим, відповідно до приписів статті 288.5.1. Податкового кодексу України (в редакції після 01.01.2017р.) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку (а не в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки, як це передбачала попередня редакція зазначеної статті). При цьому, для земель загального користування встановлено обмеження - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінкою

Як зазначає відповідач, відповідно до Витягу з державного земельного кадастру, земельна ділянка №5110137600:31:008:00 відноситься до земель громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування). Отже, щодо зазначеної земельної ділянки Законом встановлена максимальна та мінімальна орендна плата (яка збігається) та становить (дорівнює) 1% від нормативно-грошової оцінки (що складає 8938169,66грн. З такого розрахунку орендна плата має сплачуватись щомісячно у розмірі: 7448,47грн (8938169,66 * 1%)/12 (у 2019-2021рр) та 8193,32грн - у 2022 році (враховуючи коефіцієнт індексації 1,1).

Відповідач зазначає, що наведений позивачем перелік оплат ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» за договором є вірним, однак не містить належного рознесення платежів за відповідними періодами. Відповідачем надається перелік оплат в табличному вигляді, на підтвердження якого додані платіжні доручення за 2021-2022 рр.

Як зазначає відповідач, ним 2019-2021 роках сплачувалось щомісячно 7866,29грн., у 2022 році - 8652,86грн. Тобто, оплати ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» є вищими за розмір земельного податку та були здійснені своєчасно. Оскільки заборгованість та прострочення оплат за договором відсутні то не підлягають до задоволення і вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив, позивач зазначає, що відповідач у відзиві посилається на те, що нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки була збільшена у 2017 році, однак, зміни до договору внесені не були та що укладений між сторонами по справі договір не містить жодних положень, які б передбачали автоматичну зміну орендної плати у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки, однак договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі), плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата. Орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком.

Позивач вказує, що основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 статті 288 Податкового Кодексу України. Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. З урахуванням положень статті 632 ЦК України, статті 288 Податкового кодексу України і статей 15, 21 Закону України «Про оренду землі» нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки с підставою для перегляду розміру орендної плати. Враховуючи рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2014р у справі №916/353/13-г, відповідач був обізнаним про те, що розмір грошової оцінки та орендної плати за користування орендованою ним земельною ділянкою за вищезгаданим договором не є сталим показником і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації, зміною нормативної грошової оцінки земель міста та внаслідок внесення змін на підставі вимог діючого законодавства.

Позивач зазначає, що оскільки факт порушення встановленого умовами договору оренди строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є встановленим, то, вважаємо, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та відсотків річних є обґрунтованою. У разі наявності заборгованості за договором оренди існують підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій за період прострочки виконання ним грошового зобов`язання у вигляді сплати орендної плати. Таким чином розрахунок пені, процентів річних та втрат від інфляції відповідають умовам укладеного сторонами договору оренди землі та чинному законодавству, є арифметично вірними, і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, доводи відповідача не містять власного контррозрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що відповідно до діючої редакції пункту п. 4.1 договору у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі за земельну ділянку площею 3637кв.м, у розмірі 49755,25грн на рік, та розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки». Тобто, розрахована на момент внесення змін до договору та діючого тоді законодавства. В договорі не зазначено, що орендна плата розраховується/перераховується автоматично у майбутніх періодах у разі змін встановленої на дату укладання договору бази її нарахування. Відповідно до ст. 288.1 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Як вбачається з Витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами (станом на 03.04.2023р.) враховуючи розраховані та здійснені відповідачем платежі заборгованість за даними ГУ ДПС в Одеській області у відповідача відсутня. Відповідно до приписів статті 288.5.1. Податкового кодексу України (в редакції після 01.01.2017р.) річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку (а не в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки, як це передбачала попередня редакція зазначеної статті). При цьому, для земель загального користування встановлено обмеження не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінкою. Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру та не заперечується позивачем, що земельна ділянка №5110137600:31:008:00 відноситься до земель громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування). Отже, на теперішній час щодо зазначеної земельної ділянки Законом встановлена максимальна та мінімальна орендна плата (яка збігається) та становить (дорівнює) 1% від нормативно-грошової оцінки.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, 03.03.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3637кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Векслера, 3, терміном на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу (далі договір).

Вказаний договір зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.01.2006р за № 040650500009, та дана інформація зазначена у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.07.2014р за № НВ-5101228552014.

Згідно з додатком до даного договору у користування орендаря передано земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:31:008:0013, площею 3637кв.м.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: за земельну ділянку площею 3637кв.м: 1,23*3637=4473,51грн на рік (на період будівництва) та 1,89*3637=6873,93грн на рік (на період експлуатації), де 1,23 та 1,89 - ставки орендної плати за 1кв.м земельної ділянки на рік.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2014р у справі №916/353/13-г внесено зміни до вказаного договору оренди землі від 03.30.2005р щодо розміру ставки орендної плати. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2014р у справі №916/353/13-г заяву ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено: рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2013р у справі №916/353/13-г змінено, а саме викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2013р у справі № 916/353/13-г в наступній редакції: «Внести зміни до договору оренди землі від 03.03.2005р, укладеного між ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» та Одеською міською радою, яким передано у строкове, платне користування терміном на 25 років земельну ділянку площею 3637кв.м. по провулку Векслера 3 у м. Одесі, для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу: викласти п. 2.3 у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1658508,37грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 264/С від 22.06.2012, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі"; викласти п. 4.1 у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі за земельну ділянку площею 3637кв.м., у розмірі 49755,25грн на рік, та розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки». У зв`язку з цим Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради зроблений розрахунок заборгованості про орендній платі ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» за вищевказаним договором з урахуванням нової ставки - 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (розрахунок додається до позовної заяви).

Згідно ст.ст. 1, 2 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтями 1,3,4,5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п.14.1.147. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями п. 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Згідно з п.п.288.1. - 288.4. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Виходячи з системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Разом з тим основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду землі", п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України).

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2014р у справі №916/353/13-г заяву ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено: рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2013р у справі №916/353/13-г змінено, а саме викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2013р у справі № 916/353/13-г в наступній редакції: «Внести зміни до договору оренди землі від 03.03.2005р, укладеного між ТОВ «ТРАНСБУДСЕРВІС» та Одеською міською радою, яким передано у строкове, платне користування терміном на 25 років земельну ділянку площею 3637кв.м. по провулку Векслера 3 у м. Одесі, для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу: викласти п. 2.3 у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1658508,37грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 264/С від 22.06.2012, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі"; викласти п. 4.1 у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі за земельну ділянку площею 3637кв.м., у розмірі 49755,25грн на рік, та розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки».

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Станом на день розгляду справи, рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2014р у справі №916/353/13-г є чинним.

Суд зазначає, що будь яких змін щодо розміру орендної плати сторонами після вказаного рішення в договір не вносилися, у зв`язку з чим орендна плата розраховується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки».

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду викладену у постанові Касаційного адміністративного суду №814/1786/16 від 02.09.2020р де встановлено, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України Про оренду землі істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку їі внесення, перегляду та відповідальності за їі несплату.

Таким чином, з урахуванням положень статті 632 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України і статей 15, 21 Закону України Про оренду землі нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.06.2019р у справі №910/11764/17, від 20.11.2018р у справі №908/4582/15 та від 04.11.2020р у справі №904/1283/19.

Судом встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016р №756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в пункті 1 цього рішення,застосовується з 01.01.2017р.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, наданого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2020р №1687, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3637кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Векслера, 3, за кадастровим номером 5110137600:31:008:0013, складає 8938169,66грн.

Орендна плата за 2019 р. розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки та складає 268 145, 08грн. З урахуванням зазначеного Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради складений розрахунок заборгованості по орендній платі за вищевказаним договором наступним чином: 268145, 08грн.*1 (інд. 2019 р.)= 268145,08грн (орендна плата за 2020р.), 268145,08грн.*1 (інд. 2020р)= 268145,08грн (орендна плата за 2021р, 268145,08 грн./12 міс.= 22345,42грн. (щомісячно), 268145,08грн.*1,1 (інд. 2021 р.)= 294959,59грн (орендна плата за 2021р, 294959,59грн/12 міс.= 24579, 97грн. (щомісячно).

Згідно з п. 4.3. договору орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п. 4.4. договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з п.п. 9.1.2. п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Доводи відповідача про те, що відповідно до приписів статті 288.5.1. Податкового кодексу України (в редакції після 01.01.2017р.) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку (а не в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки, як це передбачала попередня редакція зазначеної статті) судом до уваги не приймається оскільки відповідно до п. 288.5, пп 288.5.1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2014р у справі №916/353/13-г) розмір орендної плати встановлюється у договорі, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Суд звертає увагу відповідача на те, що зміни у договір оренди щодо зміни розміру орендної ставки сторонами не вносилися.

Станом на день розгляду справи, рішення Одеської міської ради від 29.06.2016р №756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» є чинним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 2. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частиною 2 ст. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об`єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.

Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі No 635/4233/19 зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України нормативно-грошова оцінка землі підлягає щорічній індексації на індекс інфляції, що публікується Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

За приписами п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до листа Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2018 рік-1,0; 2019 рік-1,0; 2020 рік-1,0. 2021 рік.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель земельних ділянок за 2021 рік становить: - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,1.

Судом встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 3637кв.м, розрахована Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, наданого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2020р № 1687, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3637кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Векслера, 3, за кадастровим номером 5110137600:31:008:0013, складає 8938169,66грн. у розмірі 3% від нормативної грошової, наступним чином: 268145,08грн *1 (інд. 2019р) = 268145,08грн (орендна плата за 2020р), 268145,08грн *1 (інд. 2020р) = 268145,08грн (орендна плата за 2021р), 268145,08 грн./12 міс. = 22345,42грн (щомісячно), 268145,08грн *1,1 (інд. 2021р) = 294959,59грн (орендна плата за 2021р), 294959,59грн/12 міс. = 24579,97грн. (щомісячно).

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плат за період 01.04.2019р - 31.03.2022р у розмірі 502463,91грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 4769,29грн слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін

Пунктом 4.6 договору оренди землі від 03.03.2005 р. передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цими договорами, справляється пеня.

Позивачем нарахування пені визначено Податковим кодексом України. Пунктом 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 4769,29грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 4769,29грн.

Щодо стягнення з відповідача 60341,08грн інфляційних втрат та 19051,67грн 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 19051,67грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 19051,67грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 60341,08грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 60341,08грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУДСЕРВІС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 586625,95грн у тому числі 502463,91грн заборгованості з орендної плати, 4769,29грн пені, 60341,08грн інфляційних втрат, 19051,67грн 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8799,39грн покласти на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУДСЕРВІС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 586625,95грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУДСЕРВІС» (65102, м. Одеса, пров. Академіка Векслера, 3, код ЄДРПОУ 23865582) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691) 502463,91грн заборгованості з орендної плати, 4769,29грн пені, 60341,08грн інфляційних втрат, 19051,67грн 3% річних, 8799,39грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 28 червня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова