Ухвала

від 22.06.2023 по справі 922/1099/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

22 червня 2023 року м. ХарківСправа № 922/1099/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Транс-Сервіс" (62495, с.м.т. Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., вул. Промислова, 21, код ЄДРПОУ 33010796) до 1) Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 8 поверх код ЄДРПОУ 38157940), 2) Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 4 поверх код ЄДРПОУ 44243911) про визнання укладеним договору за участю представників:

позивача - Шевченко Д.С.,

відповідача (Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації) - Бринчак М.П.,

відповідача (Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації) - Бринчак М.П.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Транс-Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації та Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації про визнання укладеним Договору між Приватним підприємством "Транс-Сервіс" та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації за № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, до 17 квітня 2023 року та на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Транс-Сервіс" залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме: доказів сплати судового збору за вимогу немайнового характеру - 2684,00 грн. або доказів звільнення позивача від сплати судового збору.

27.03.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява позивача про усунення недоліків (вх. №7414), до якої останній додав платіжне доручення №6017 від 27.03.2023 на суму 2 684,00 грн.

Ухвалою від 31.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1099/23 за правилами загального позовного провадження.

11.04.2023 від відповідача (Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, відповідач просить закрити провадження по справі у зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Дану заяву, відповідач обґрунтовує наступним.

Так, відповідач вказує, що, з позовної заяви ПП "Транс-Сервіс" вбачається, що предметом розгляду в цій справі є перевірка наявності правових підстав для розірвання договору.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанова Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 28,01.2023 по справі № 914/2652/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Пункт 16 ч. 1 ст. 4 КАС України формулює поняття адміністративного договору як спільного правового акта суб`єктів владних повноважень або правового акта за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має певне розмаїття форм, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Відповідач, також, посилається на постанову Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 28.01.2021 по справі № 914/2652/19, якою, були скасовані рішення першої і другої інстанцій та закрито провадження по справі на підставі н. 1. ч. 1 ст. 231 ГПК України, зазначено, що "...з огляду на вказані приписи норм матеріального та процесуального права, слід зазначити, що на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладені повноваження із забезпечення обслуговування населення засобами транспорту, в тому числі із залученням з цією метою на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності. Орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України..."

Договір на організацію перевезення пасажирів є публічно-правовим договором, який передбачає: обов`язки перевізника забезпечити певний парк автомобілів, іх технічний стан, умови щодо тарифів, тощо. Тобто, договір визначає умови, за яких перевізнику дозволяється здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів.

При цьому, відносини замовника перевезень та перевізника у різних випадках оформлюються різними документами - у певних випадках оформлюються договором, а в інших - дозволом. Водночас, значення як дозволу, так і договору одне й те саме - встановлення вимог до перевізника щодо здійснення ним господарської діяльності. Тому і правова природа як дозволу, так і договору щодо організації перевезень - однакова.

Отже, якщо відповідно до законодавства оформлюється не дозвіл, а договір, то такий договір має природу адміністративного.

Позивач у даній справі не погоджується з розірванням в односторонньому порядку укладених між сторонами договорів з перевезення пасажирів, укладених за результатами проведеного конкуренті комітетом конкурсу та просить суд визнати дії відповідача щодо розірвання таких договорів в односторонньому порядку незаконними, спонукати відповідача до виконання вищевказаних договорів, а також визнати зазначені договори чинними.

За посиланями відповідача, предметом розгляду в цій справі є перевірка наявності правових підстав для розірвання договору, укладеного сторонами за результатами дій обласної державної адміністрації, як суб`єкта владних повноважень, що в цілому свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Так, відповідач посилається на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.06.2019 по справі № 903/605/17, від 05.06.2019 по справі № 234/17657/17, від 19.08.2019 по справі № 813/2803/16, від 04.12.2019 по справі № 161/14289/17, в яких зазначено, що "...вищезгадані органи суб`єкти владних повноважень виступають у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатори та контролюючі органи в цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення, містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору".

Відтак, за твердженнями відповідача, зважаючи на вищевикладені обставини, характер спору, суб`єктний склад учасників правовідносин та предмет спору, вбачається, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Заперечуючи проти заяви відповідача про закриття провадження по справі, позивач вказує, що назва, зміст спірного договору та склад сторін не дають достатніх доказів стверджувати, що договір є адміністративним. Для віднесення його до даного типу договорів визначальним є саме його зміст, спосіб та порядок укладання тощо.

Позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2023 року по справі № 122з-23 було забезпечено даний позов ПП "Транс-Сервіс" шляхом заборони Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації та Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військовій адміністрації вчиняти дії щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування: № 1316 Зміїв (АС) - Харків (АС-3). У той же час, незважаючи на забезпечення позову судом, відкриття проваджень за позовами ПП "Транс-Сервіс" Управління транспорту ХОВА все одно уклало тимчасові договори про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з перевізниками: ТОВ "Трансмейл - 2012" (код ЄДРПОУ 38160052) та ТОВ "Південбудтранс" (код ЄДРГОУ 44575755), подекуди "заднім числом", на маршрути ПП "Транс-Сервіс", у тому числі № 1316 Зміїв (АС) - Харків (АС-3).

За твердженнями позивача, на адвокатський запит надати копії тимчасових договорів Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації у листі № 04-05/601 від 12.04.2023 року відповіло відмовою, посилаючись на наявність у них конфіденційної інформації та комерційної таємниці, чим фактично спростувало раніше висловлену позицію, що дані договори є адміністративними, оскільки останні вказаної інформації не мають містити.

Крім цього, адміністративним договорам притаманний спеціальний порядок вирішення спорів та конфліктів, пов`язаних з їх виконанням, а також неможливість в односторонньому порядку зміни або відмови від виконання договірних умов.

Натомість, відповідно до п. 4.3. договору № 94 від 20 березня 2018 року сторони погодили можливість звільнення сторін від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання умов договору, якщо таке невиконання зумовлене дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що у свою чергу спростовує адміністративний характер договору № 94 від 20 березня 2018, укладеного з ПП "Транс-Сервіс".

Так, позивач вказує, що наведені вище обставини свідчать про наявність окремих рис, притаманних адміністративному договору, проте зміст договору № 94 від 20 березня 2018 року в цілому, розуміння умов договору в першу чергу відповідачем 2, дії відповідача направлені на його розірвання, свідчать його господарський характер; позивач звернувся до суду за захистом свого майнового права та просить суд захистити право позивача виконувати договір протягом встановлених термінів. Зміст позовних вимог - це визнання права позивача виконувати договір протягом його дії, відновлення становища, яке існувало до того, як відповідач відмовився від договору.

Позивач звернувся до суду за захистом свого майнового права та просить суд захистити право позивача виконувати договір протягом встановлених термінів. Зміст позовних вимог - це визнання права позивача виконувати договір протягом його дії, відновлення становища, яке існувало до того, як відповідач відмовився від договору.

Позивач, також, посилається на те, що жодних управлінських дій відповідача позивач не оскаржує. Спір виходить своїм корінням не з незгодою рішення суб`єкта владних повноважень, а із зобов`язання прийняти виконання діючих договорів; спір стосується тільки терміну дії договорів, до якого строку вважати договори укладеними та поновленими. Тобто, чи були підстави і чи обґрунтовано внесення змін в частині терміну дії договору та чи наявні підстави поновити договори, за якими термін дії сплив.

Позивач вказує, що у даній справі спір не стосується прав позивача як учасника конкурсу та не стосується укладання договору.

Так, у Постанові ВП ВС від 29 січня 2019 року по справі № 819/829/17, зокрема, зазначено: "Велика Палата Верховного Суду зазначає, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів".

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 травня 2016 року у справі № 826/7230/15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від таких висновків.

Суд установив, що результати проведеної Службою автомобільних доріг у Тернопільській області процедури державної закупівлі 27 лютого 2017 року реалізовані шляхом укладення з переможцем торгів договору № 1КТ про закупівлю послуг, а тому на момент звернення позивача до суду з цим позовом вже існував спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наслідком визнання тендеру недійсним є визнання договору про закупівлю послуг недійсним, що може бути розглянуто виключно судом господарської юрисдикції. При цьому, тендер може проводитися не лише суб`єктом владних повноважень, а й будь-якою юридичною особою при здійсненні господарської діяльності.

Підвідомчість господарських справ установлено ст. 20 Господарського процесуального кодексу, за змістом якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позов Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства "Міськшляхрембуд" до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області про визнання нечинною процедуру закупівлі поточного середнього та дрібного ремонту, експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення у Тернопільській області підлягає розгляду за правилами господарського судочинства."

У Постанові ВП ВС від 14 травня 2019 року по справі № 918/843/17 зазначено: "...45. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

46. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

48. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів."

Відповідач просить застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.06.2019 по справі № 903/605/17, від 05.06.2019 по справі № 234/17657/17, від 19.08.2019 по справі № 813/2803/16, від 04.12.2019 по справі № 161/14289/17, в яких зазначено, що "...вищезгадані органи суб`єкти владних повноважень виступають у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатори та контролюючі органи в цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення, містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору".

Так, у вищевикладених справах, зокрема зроблено висновок про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Предметами розгляду даних справ були дії суб`єкта владних повноважень під час реалізації покладених на нього управлінських функцій щодо укладення сторонами договору.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №819/829/17, від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17, від 28 серпня 2019 року у справі №802/1046/18-а, суд дійшов протилежних висновків про підвідомчість спорів саме суду господарської юрисдикції у разі укладення договору між організатором та переможцем.

Так, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17 зазначає, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Як вбачається з матеріалів справи, предмет спору в даному випадку не стосується виконання відповідачем 2 чи будь-якою іншою юридичною особою дій, як суб`єктом владних повноважень; спір не стосується проведення конкурсу, оскарження наказів, розпоряджень прийнятих чи зроблених суб`єктом владних повноважень.

Даний спір обумовлений необхідністю захисту права сторони господарського договору (цивільно-правової угоди ) виконувати обов`язки за договором.

В даному випадку, спір стосується тільки терміну дії договорів, до якого строку вважати договори укладеними та поновленими; тобто, чи були підстави і чи обґрунтовано внесення змін в частині терміну дії договору та чи наявні підстави поновити договори за якими термін дії сплив.

Таким чином, у даній справі спір не стосується прав позивача як учасника конкурсу, тобто не відноситься даний спір до спору, який має розглядатись в порядку адміністративного судочинства та є господарською справою.

Крім цього, в порядку розгляду Великою палатою справи 903/605/17 було надано науково - консультативний висновок Беляневич О.А. (додається), в якому наведено наступні визначення:

"Таким чином, договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування включає як умови організаційного, так і майнового характеру. При цьому, обов`язки майнового характеру покладаються за цим договором на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За своїм змістом договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування не відповідає наведеним вище ознакам адміністративного договору, в тому числі предмету, визначеному у пункті 16 частини першої статті 4 КАС у чинній редакції), і в принципі не може бути охарактеризований як правовий акт в тому розумінні, в якому поняття правового акта вживається в публічному праві (нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії) і яке було предметом тлумачення Конституційного Суду України(3).

Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах (ст. 43 Закону "Про автомобільний транспорт").

Конкурс є способом укладання договорів в умовах конкуренції суб`єктів господарювання, за допомогою якого відбувається встановлення договірних відносин певного виду між його організатором (власником, уповноваженою ним особою, уповноваженим органом державної влади чи місцевого самоврядування, спеціалізованою організацією) і тим суб`єктом (переможцем конкурсу), який запропонував найкращі для організатора умови договору.

Відповідно до законодавства за конкурсом можуть укладатися господарські договори різного виду (купівлі-продажу майна в процесі приватизації, державних закупівель, оренди державного та комунального майна виробничого призначення, підряду на капітальне будівництво, щодо права користування надрами, концесій державного майна тощо), кожен з яких містить умови і майнового, і організаційного характеру.

Встановлена законом обов`язковість проведення конкурсу не перетворює відносини, що виникають у зв`язку із його організацією та проведенням, на публічно - правові.

Якщо законодавством імперативно врегульовано порядок проведення конкурсу для укладення договору певного виду (в даному випадку - договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування), це свідчить лише про застосування відповідного методу правового регулювання відносин між учасниками конкурсу (автомобільними перевізниками) та організатором конкурсу (органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування) та їх рівного підпорядкування вимогам закону. Як відомо, імперативний метод правового регулювання (метод владних приписів) застосовується і в публічному, і приватному праві, і як такий не визначає сутність відповідних відносин.

Порядок організації та проведення конкурсу визначений статтями 43-46 Закону "Про автомобільний транспорт", а також Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12. 2008 р. № 1081.

Застосування конкурентного способу укладення договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування має свою мету, що вбачається з аналізу зазначених актів. Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є:

- реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту;

- створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом;

- покращення якості та доступності пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища;

- забезпечення оновлення рухомого складу;

- підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів;

- забезпечення виконання соціально значущих перевезень.

Цією метою не охоплюються будь-які дії органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які можна було б визначити як владні відносно суб`єкта господарювання (автомобільного перевізника), який здійснює господарську діяльність по перевезенню пасажирів на договірних засадах.

Аналіз змісту норм частини 1 ст. 31, статей 43-46 Закону «Про автомобільний транспорт», Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування не дає підстав для висновку про те, що його сторони знаходяться у відносинах підпорядкування.

Підсумовуючи, можна сформулювати такі відповіді:

1. В легальному визначенні адміністративного договору в чинній редакції Кодексу адміністративного судочинства (пункт 16 ч. 1 ст. 4) на відміну від попередньої редакції цього Кодексу, закріплено кумулятивні ознаки адміністративного договору та визначено його предмет, що дає можливість розмежовувати цей договір із господарськими договорами, що укладаються за участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування як суб`єктів організаційно-господарських повноважень.

2. Правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування під час його організації та проведення, не мають ознак публічно-правових відносин у розумінні КАС України.

3. Правовідносини, які складаються між сторонами договору про організацію перевезень під час його укладення та виконання, не мають ознак нерівності цих сторін або перебування їх у відносинах влади та підпорядкування.

4. Договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, не має ознак правового акта відповідно до визначення, наведеного у пункті 16 частини першої статті 4 КАС у чинній редакції.".

Ознаки публічно-правового спору закріплені в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС. За суб`єктною ознакою хоча б одна сторона публічно-правового спору повинна здійснювати публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень; спір має виникнути у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Так, згідно п.1., п.2 ч.1 ст. 4 КАСУ адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а

2) публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Тобто, в даному випадку спір у даній справі не підпадає під визначення ст.4 КАС України.

До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 р. у справі № 127/10129/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті (змісту, характеру) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Так, розгорнута характеристика справи адміністративної юрисдикції міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/24198/16: визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору; публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника; спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить; при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту в адміністративному суді повинна бути наявність спору про право публічне, тобто спору про суб`єктивні права й обов`язки особи в публічних правовідносинах, побудованих на засадах влади і підпорядкування.

За результатами розгляду заяви відповідача (Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації) про закриття провадження по справі, суд доходить висновку про те, що даний спір є господарським з тих підстав, що не стосується виконання відповідачем 2 чи будь-якою іншою юридичною особою дій як суб`єктом владних повноважень; спір не стосується проведення конкурсу, оскарження наказів, розпоряджень прийнятих чи зроблених суб`єктом владних повноважень.

Даний спір обумовлений необхідністю захисту права сторони господарського договору (цивільно-правової угоди ) виконувати обов`язки за договором.

В даному випадку, спір стосується тільки терміну дії договорів, до якого строку вважати договори укладеними та поновленими; тобто, чи були підстави і чи обґрунтовано внесення змін в частині терміну дії договору та чи наявні підстави поновити договори за якими термін дії сплив.

Отже, у даній справі спір не стосується прав позивача як учасника конкурсу, що не відносить даний спір до спору, який має розглядатись в порядку адміністративного судочинства та є господарською справою.

На підставі вищевикладеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви відповідача (Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації) про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись положеннями ст. ст. 15, 231, 233, 234, п.2 ст.254, п.3 ст. 255, п. п. 9 п. 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання відповідача (Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації) про закриття провадження по справі - відмовити.

Оскарження здійснюється в порядку визначеному ст. ст. 254-255 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.. 235 ГПК України.

Повна ухвала підписана 28.06.2023.

СуддяЛ.В. Шарко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.