Постанова

від 16.07.2024 по справі 922/1099/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/1099/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Слободін М.М.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління транспорту Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вх. №1532Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року (рішення ухвалено суддею Шарко Л.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області 03.07.2013 о 17:50 год., повний текст складено 13.07.2023) у справі №922/1099/23

за позовом Приватного підприємства «Транс-Сервіс» (62495, смт. Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., вул. Промислова, 21, код ЄДРПОУ 33010796)

до 1) Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 8 поверх код ЄДРПОУ 38157940),

2) Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 4 поверх код ЄДРПОУ 44243911)

про визнання укладеним договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2023 у справі №122з-23, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, заяву Приватного підприємства «Транс-Сервіс» про забезпечення позову (вх.№122 від 17.03.2023 року) до подачі позовної заяви задоволено частково; заборонено Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації та Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 1316 Зміїв (АС) - Харків (АС-3) з іншими перевізниками; в решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі №922/1099/23 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю, визнано укладеним договір між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації за №94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, до 17 квітня 2023 року та на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022 року, стягнуто солідарно з Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації та Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації на користь Приватного підприємства «Транс-Сервіс» судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Управління транспорту Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі №922/1099/23; закрити провадження у справі №922/1099/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України; враховуючи ч. 9 ст. 145 ГПК України скасувати захід забезпечення позову, встановлений ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2023 по справі №122з-23; судові витрати покласти на ПП «Транс-Сервіс».

В обґрунтування апеляційної скарги Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення застосував правові норми, які в даному випадку не встановлюють обов`язки та повноваження для Управління транспорту ХОД(В)А.

Так, суд першої інстанції посилається на Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, та Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103.

Проте, Управління ХОД(В)А не є органом державного контролю на автомобільному транспорті відповідно до Порядку №1567 та не є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті відповідно до Положення №103.

В даному випадку перевірки виконання ПП «Транс-Сервіс» умов спірного договору проводились робочою групою на підставі такого договору і наказу №01-08/07, в результаті яких складено відповідні акти.

Так, наказом начальника Управління транспорту ХОДА від 15.02.2022 №01-08/07 (зі змінами) утворено робочу групу з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Робочою групою проведено перевірки виконання ПП «Транс-Сервіс» умов договору, складено відповідні акти №23 від 16.12.2022, №31 від 23.01.2023 та №39 від 08.02.2023 та встановлено порушення розділу 2 п. 4 п.п.1 договору перевізник зобов`язаний забезпечувати перевезення на маршруті, вказаному у п. 1.2 договору з використанням сертифікованих транспортних засобів, вказаних у п. 1.3, на які оформлені документи згідно із законодавством. Таким чином, відповідно до чинного законодавства та на підставі розділу 4 п. 1 та розділу 4 п. 2 договору, враховуючи листи Управління від 04.02.2022 №05-08/7 та від 16.05.2022 №05-06/439, акт №23 від 16.12.2022, акт №13 від 23.01.2023 та акт №39 від 08.02.2022 перевірки виконання ПП «Транс-Сервіс» умов договору, договір №94 від 20.03.2018 було розірвано в односторонньому порядку.

Заявник апеляційної скарги наголошував, що чинним законодавством не встановлено конкретних вимог до складання робочою групою зазначених актів, як і не встановлено будь-яких обов`язків щодо критеріїв та роз`яснень порушень, зафіксованих актами. Крім того, такі акти, складені в результаті перевірки, позивачем не оскаржувались.

Щодо постанови КМУ №512 від 29.04.2022 та вимоги про визнання укладеним договору на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування, судом безпідставно не прийнято до уваги, що з огляду на зазначену постанову КМУ продовження строку дії договору можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору. Отже, в даному випадку необхідними умовами для продовження дії договору є згода сторін та підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору. Невиконання таких умов унеможливлює продовження строку дії договору. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до п. 6.1 договору він діє з 18.04.2018 по 17.04.2023 включно і подовженню не підлягає.

Крім того, Управління зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав укладеним договір між ПП «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин ХОД(В)А та стягнув солідарно з Департаменту та Управління транспорту судовий збір у сумі 2684,00 грн, адже Департамент не наділений повноваженнями вчиняти дії пов`язані з державною політикою у галузях транспорту, в тому числі вчиняти дії щодо договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління транспорту Харківської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року у справі №922/1099/23, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.09.2023.

29.08.2023 від ПП «Транс-Сервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 03.10.2023.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 28.11.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 зобов`язано Приватне підприємство «Транс-Сервіс» зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; зупинено провадження у справі №922/1099/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1203/23; ухвалено сторонам невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати перегляду в касаційному порядку справи №922/1203/23.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 поновлено провадження у справі №922/1099/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Управління транспорту Харківської обласної державної (військової) адміністрації відбудеться 25.06.2024; запропоновано сторонам надати письмові пояснення щодо обставин даної справи з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №922/1203/23.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Фоміна В.О.

24.06.2024 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи таких документів: рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі № 520/19680/23; постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2024 по справі № 520/19680/23; додаткових угод: № 2 від 27.05.2024 року до договору № 82 від 15.03.2018; № 3 від 27.05.2024 до договору №62 від 27.11.2017; № 2 від 27.05.2024 до договору №153 від 09.11.2020; №5 від 27.05.2024 до договору № 1391 від 01.08.2014; №3 від 27.05.2024 до договору № 55 від 30.05.2017; №3 від 27.05.2024 до договору №97 від 20.03.2018; № 3 від 27.05.2024 до договору № 48 від 30.05.2017.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 оголошено у судовому засіданні перерву до 16.07.2024; запропоновано позивачу завчасно надати письмові пояснення з обґрунтуванням обраного ним способу захисту порушеного права.

09.07.2024 від ПП «Транс-Сервіс» надійшли додаткові пояснення щодо обраного способу захисту, в яких позивач зазначає, що вимога щодо визнання укладеним договору у зазначеній редакції стосовно строку дії договору обумовлена спором щодо терміну (строку) дії договору. Саме такий спосіб захисту позивач вважає найбільш ефективним і таким, що відповідає термінології Постанови КМУ №512 від 29.04.2022. Спір між сторонам щодо можливості виконувати договір позивачем продовжує існувати, права позивача здійснювати перевезення за певним маршрутом не визнається відповідачем. Позивач вважає, що договори діють, продовжує їх виконувати. В свою чергу відповідач вважає розірваним договір і одночасно таким, що припинив свою дію за спливом терміну. Незважаючи на встановленні норми Постанови КМУ №512 від 29.04.2022 та остаточного рішення суду по справі №520/19680/23 щодо неправомірності дій стосовно розірвання договору, позовні вимоги у даній справі відповідач не визнає, не погоджується з тим, що договір є укладеним до закінчення воєнного стану та рік після цього.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 у зв`язку з відставкою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М.

У судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, окрім вимоги про закриття провадження у справі №922/1099/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, та просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а також скасувати захід забезпечення позову, встановлений ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2023 по справі №122з-23; судові витрати покласти на ПП «Транс-Сервіс».

Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

20.03.2018 між ПП «Транс-Сервіс» (перевізник) та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (замовник) укладено договір №94 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - договір), за умовами якого замовник надає перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування №1316 Зміїв (АС) - Харків (АС-3), а перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених договором.

В умовах організації перевезень сторони договору визначили: номер маршруту та найменування кінцевих зупинок - №1316 Зміїв (АС) - Харків (АС-3); кількість автобусів без урахування резервних 5; загальна місткість автобусу від 72; кількість рейсів 46; режим руху маршрутне таксі (п. 1.2 договору).

У п. 1.3 договору сторони погодили перевезення здійснювати за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №359 від 02.07.2016) такими транспортними засобами:

- марка, модель ТЗ - MAN A12, пасажиромісткість, чол. (з місцем/без місця водія) 80/79, державний номер - AX7914CT, VIN-код ТЗ - WMAA120242B014510, рік випуску 1996;

- марка, модель ТЗ - SETRA S215HD, пасажиромісткість, чол. (з місцем/без місця водія) 96/95, державний номер - AX4515CE, VIN-код ТЗ - WKK17900001021862, рік випуску - 1994;

- марка, модель ТЗ - SETRA S215UL, пасажиромісткість, чол. (з місцем/без місця водія) 96/95, державний номер - AX8583CH, VIN-код ТЗ - WKK17900001022151, рік випуску 1994;

- марка, модель ТЗ - MAN S2000, пасажиромісткість, чол. (з місцем/без місця водія) 93/93, державний номер - AX0402CP, VIN-код ТЗ - WMA8880294L900594, рік випуску 1996;

- марка, модель ТЗ - MAN, пасажиромісткість, чол. (з місцем/без місця водія) 93/92, державний номер - AX0401CP, VIN-код ТЗ - WMA888026L900470, рік випуску - 1995.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник має право, зокрема, перевіряти дотримання перевізником умов цього договору, а також інформацію щодо рухомого складу та його експлуатації, що були надані у конкурсних пропозиціях. Замовник здійснює контроль за виконанням умов даного договору шляхом проведення перевірок. При виявленні порушень умов договору, не пізніше 5 робочих днів з дня їх виявлення, виносить перевізнику попередження про усунення порушення з конкретними термінами виконання. Невиконання попередження про усунення порушення у встановлений строк приводить до розірвання договору.

Згідно з п. 2.4.1 договору перевізник зобов`язує забезпечувати перевезення на маршрутах, вказаних у п. 1.2 договору, з використанням сертифікованих транспортних засобів вказаних у п. 1.3, на які оформлені документи згідно із законодавством.

Договір може бути розірваний замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення перевізником умов договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із замовником (п. 5.4 договору).

Цей договір діє з 18.04.2018 по 17.04.2023 включно і подовженню не підлягає. Дія цього договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації сторони за договором, розірвання договору (пункти 6.1 та 6.2 договору).

У березні 2023 року Приватне підприємство «Транс-Сервіс» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації та Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації про визнання укладеним договору між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації за № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, до 17 квітня 2023 року та на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що листом від 15.02.2023 №05-06/266 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило ПП «Транс-Сервіс» про розірвання Управлінням в односторонньому порядку договору №94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, який було укладено між ПП «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин ХОДА, у зв`язку з виявленими порушеннями умов договору при його виконанні.

На переконання позивача, дії Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації з розірвання в односторонньому порядку договору №94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування є протиправними та такими, що суперечать статтям 525, 526 ЦК України, ст. 188 ГК України, а договір є укладеним до 17.04.2023 та на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови КМУ №512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023.

Заперечуючи проти позову відповідачі зазначають, що розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації від 03.02.2023 №38-В затверджено Положення про Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації (у новій редакції) (далі Положення), відповідно до якого Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації (далі управління транспорту) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, який підзвітний та підконтрольний голові обласної державної адміністрації. На теперішній час, основними завданнями управління транспорту є забезпечення реалізації державної політики у галузях транспорту, поштового зв`язку та телекомунікації на території області.

Робочою групою з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування проведено перевірки виконання ПП «Транс-Сервіс» умов договору, за наслідками яких складено акти №23 від 16.12.2022, №31 від 23.01.2023 та №39 від 08.02.2023, в яких встановлено порушення розділу 2 пункту 4 підпункту 1 договору - перевізник зобов`язаний забезпечувати перевезення на маршруті, вказаному у п. 1.2 договору з використанням сертифікованих транспортних засобів, вказаних у п. 1.3, на які оформлені документи згідно із законодавством.

Відповідачі також зазначають, що ПП «Транс-Сервіс» висловило прохання внести зміни до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, в тому числі і до договору в частині зміни рухомого складу. Проте, відділ державного нагляду (контролю) безпеки на транспорті в Харківській області зазначив, що транспортні засоби: Mersedes-Benz 308D AX0943MB; Mersedes-Benz 313CDI AX8173MO; Volkswagen LT35 AX9386KC; Mersedes-Benz SPRINTER 316 CDI AX4588HP відповідно до Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Шлях» не належать ПП «Транс-Сервіс», про що управління транспорту листом від 07.02.2023 № 05-06/230 повідомило ПП «Транс-Сервіс».

За твердженнями відповідачів, відповідно до чинного законодавства та на підставі розділу 4 пункту 1 та розділу 4 пункту 2 договору, враховуючи листи управління транспорту від 04.02.2022 № 05-08/7 та від 16.05.2022 № 05-06/439; акти № 23 від 16.12.2022, №13 від 23.01.2023 та №39 від 08.02.2022 перевірки виконання ПП «Транс-Сервіс» умов договору, договір №94 від 20.03.2018 було розірвано в односторонньому порядку, про що було повідомлено ПП «Транс-Сервіс».

Відповідачі вважають безпідставним посилання позивача на постанову КМУ №512 від 29.04.2022, оскільки з огляду на положення даної постанови продовження строку дії договору можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору. Водночас жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено пом`якшення щодо виконання умов договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в період дії воєнного стану.

Крім того, відповідачі звертають увагу, що позивач просить суд визнати укладеним договір між ним та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації, проте на сьогодні департамент не наділений повноваженням вчиняти дії пов`язані з державною політикою у галузях транспорту, в тому числі вчиняти дії щодо договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що управління транспорту не є стороною договору та не може висувати до позивача відповідні вимоги. Натомість стороною договору (Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації) дій, спрямованих на розірвання договору, зокрема, повідомлення про це позивача, вчинено не було. Відтак, Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації не дотримано вимог статті 188 ГК України та пунктів 4.1, 4.2 договору. З огляду на відсутність обґрунтованого письмового повідомлення про розірвання договору, із зазначенням дати розірвання, суд виснував, що договір є діючим, а дії управління транспорту, пов`язані з розірванням договору в односторонньому порядку, вчинені з порушеннями умов договору і норм чинного законодавства, та порушують права позивача.

Крім того, суд врахував, що 29.04.2022 Постановою Кабінету Міністрів України №512 внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», а також з огляду на те, що термін дії оскаржуваного договору добігає кінця 17 квітня 2023 року, тобто на момент дії воєнного стану, - договір вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Місцевий господарський суд, дослідивши питання належного виконання перевізником умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, встановив відсутність фактичних і правових підстав для одностороннього розірвання замовником укладеного з перевізником договору в контексті приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (з врахуванням змін, внесених постановою КМУ №512 від 29.02.2022).

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт», який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» забезпечення організації пасажирських перевезень покладається, зокрема, на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Крим або обласні державні адміністрації.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах (ст. 43 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація, зокрема, забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв`язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності

Постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2008 № 1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - Порядок №1081), яким визначено процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут).

Організатором перевезень на автобусному маршруті загального користування є, зокрема, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні держадміністрації - на міжміському і приміському автобусних маршрутах, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласний маршрут), у тому числі таких, що проходять від населених пунктів Київської області до м. Києва (п. 4 Порядку №1081).

Як свідчить преамбула договору №94 від 20.03.2018, його було укладено між ПП «Транс-Сервіс», як переможцем конкурсу відповідно до рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників від 15.03.2018, та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, яке діяло на підставі Положення про Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 10.10.2016 №442.

В наступному розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 03.03.2021 №89 «Про внесення змін до структури Харківської обласної державної адміністрації» (яке є в загальному доступі) внесено до структури Харківської обласної державної адміністрації, зокрема, такі зміни: створено як юридичну особу публічного права Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 02.04.2021 №187 «Про затвердження Положення про Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації» (яке також знаходиться в загальному доступі) було затверджено Положення про Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, відповідно до якого на управління транспорту було покладено повноваження, зокрема, по здійсненню контролю за виконанням умов договорів та дотриманням автомобільними перевізниками вимог чинного законодавства.

В матеріалах справи міститься надана відповідачем копія додаткової угоди №2 від 21.07.2021 до договору №94 від 20.03.2018, відповідно до умов якої Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації та ПП «Транс-Сервіс» на підставі розпоряджень голови Харківської обласної державної адміністрації від 03.03.2021 №89 «Про внесення змін до структури Харківської обласної державної адміністрації», від 02.04.2021 №187 «Про затвердження Положення про Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації» вирішили внести зміни, зокрема:

- до преамбули договору, в якій визначили замовником за договором Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації;

- п. 4.1 договору виклали у такій редакції: «У випадку припинення перевезень пасажирів без погодження із замовником, систематичного (трьох або більше разів) порушення перевізником умов договору замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови призначити проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника.

Позивач в суді першої інстанції заперечував факт укладання вказаної додаткової угоди до договору, а також заміни сторони, та вважав, що Управління транспорту не є стороною договору та не може висувати до позивача будь-які вимоги.

В свою чергу, відповідачі наполягають на укладенні між сторонами вказаної додаткової угоди №2 від 21.07.2021 до договору, та зазначають, що у зв`язку із заміною сторони договору - замовником виступає саме Управління транспорту.

Зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що в судовому засіданні проводився огляд оригіналу додаткової угоди №2 від 21.07.2021 до договору, проте представник позивача та директор ПП «Транс-Сервіс» наголошували, що вказана угода не укладалася між сторонами, а її останній аркуш, який містить підпис директора Бех А.С., імовірно взято відповідачами від іншої додаткової угоди, тому вважали, що вищевказана угода є підробленою. На підставі викладеного суд першої інстанції констатував, що з матеріалів справи вбачається, що додаткові угоди до договору №94 від 20.03.2018, зокрема, в частині заміни сторони не укладалися, а тому Управління транспорту не є стороною договору та не може висувати до позивача відповідні вимоги.

Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що місцевий господарський суд не зазначив у своєму рішенні мотивів, на підставі яких він дійшов вказаного висновку про не укладання між сторонами додаткової угоди №2 від 21.07.2021 до договору.

Колегія суддів, звертає увагу, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (с. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача щодо обставин імовірності вилучення з іншої додаткової угоди останнього аркушу з підписами сторін та прикріплення його до додаткової угоди № 2 до договору, а також щодо можливого підроблення такого документу не були доведені ним жодними доказами.

Водночас, оригінал такої додаткової угоди був наданий відповідачем в суді першої інстанції для огляду (що не заперечується позивачем). Як свідчать пояснення сторін та мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду, директор позивача також не оспорює факт наявності саме його підпису на останньому аркуші вказаної додаткової угоди. При цьому, ця додаткова угода не була визнана у встановленому порядку недійсною.

Крім того, у судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача, зазначив, що його пояснення в суді першої інстанції щодо можливого підроблення додаткової угоди ґрунтувалися лише на обставинах відсутності її оригіналу у позивача, а також на тому, що директор не пам`ятає факт її укладання (підписання) сторонами, а тому все ж таки припускає, що така додаткова угода могла укладатися між сторонами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про те, що між сторонами не укладалася додаткова угода №2 від 21.07.2021 до договору №94 від 20.03.2018, а також про те, що Управління транспорту не замінило у даних правовідносинах Департамент економіки та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації та не набуло статусу сторони цього договору.

В наступному розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації від 03.02.2023 №38В затверджено Положення про Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації у новій редакції (далі Положення про Управління транспорту).

Відповідно до п. 4 Положення про Управління транспорту управління в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, а також цим Положенням. Основним завданням управління є забезпечення реалізації державної політики у галузі транспорту та поштового зв`язку на території області (п. 5 Положення про Управління транспорту). Управління відповідно до покладених на нього основних завдань, зокрема, розробляє (бере участь у розробленні) проекти угод, договорів, меморандумів, протоколи зустрічей делегацій і робочих груп у межах своїх повноважень (п. 10); організовує роботу щодо підготовлення заходів з безпеки перевезень на автобусних маршрутах загального користування (п.19); у межах визначених повноважень здійснює та забезпечує проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), згідно з чинними законодавством (п. 21). Відповідно до п. 7 Положення про Управління транспорту управління для здійснення повноважень та виконання завдань, що визначені, має право, зокрема, здійснювати контроль за виконанням умов договорів за дотриманням автомобільним перевізниками вимог чинного законодавства. Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, власні бланки (п. 15 Положення про Управління транспорту).

Колегія суддів частково погоджується з доводами заявника апеляційної скарги щодо невірного посилання судом першої інстанції на невідповідність дій відповідача положенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 08.11.2006 №1567, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, адже управління транспорту не є органом державного контролю на автомобільному транспорті відповідно до Порядку №1567 та не є центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення №103.

Крім того, наявність, зокрема, у Державної служби України з безпеки на транспорті та її органів повноважень щодо здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок, не виключають наявність у управління транспорту права здійснювати відповідний контроль за виконанням умов договорів за дотриманням автомобільним перевізниками вимог чинного законодавства.

В даному випадку повноваження управління транспорту щодо здійснення контролю за виконанням ПП «Транс-Сервіс» умов договору передбачені, зокрема, пунктом 56 вказаного Порядку №1081, пунктом 7 Положення про Управління транспорту і самим договором №94 від 20.03.2018 (зокрема, п. 2.1.3, 2.1.4). Таким чином, управління транспорту наділено певним обсягом повноважень щодо здійснення контролю за виконанням позивачем, як автомобільним перевізником умов договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Наказом Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації від 15.02.2022 №01-08/07 було утворено робочу групу з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та затверджено її персональний склад.

Як свідчать матеріали справи, 16.12.2022, 23.01.2023, 08.02.2023 керуючись Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про автомобільний транспорт», Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» та Положенням про Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 02.04.2021 №187, відповідно до наказу Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації від 15.02.2022 №01-08/07 «Про утворення робочої групи з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування», робочою групою проведено перевірки виконання перевізником (позивачем) умов договору «Про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування» №94 від 20.03.2018, за результатами яких складено акти №23 від 16.12.2022, №31 від 23.01.2023, №39 від 08.02.2023, в яких зазначено про порушення умов договору, а саме: п. 2.4.1. договору, та надано висновки і пропозиції про розірвання договору №94 від 20.03.2018.

Окрім того, листом від 21.12.2022 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило ПП «Транс-Сервіс», що робочою групою з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування було здійснено перевірку 16.12.2022 виконання умов договору № 94 від 20 березня 2018 року та виявлено порушення п.п. 4.1. Одночасно Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації просило забезпечити виконання умов договору, про що проінформувати Управління на його офіційну електронну адресу.

У відповідь на лист управління транспорту від 21.12.2022 ПП «Транс-Сервіс» листом від 12.01.2023 повідомило, що перевезення пасажирів, з урахуванням існуючих потреб мешканців відповідних територіальних громад, відповідають сьогоденню в умовах воєнного стану у повній мірі, і приведені у відповідність до умов вищезазначеного договору.

Крім того, 11.01.2023 ПП «Транс-Сервіс» звернулося до Управління транспорту з пропозицією щодо внесення змін до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у тому числі, до договору №94 від 20.03.2018, в частині заміни рухомого складу, а саме:

- торгова марка - I-VAN, модель - A07A-41, ідентифікаційний код (VIN) ДТЗ - Y6DA07A00E0002779, № державної реєстрації - АХ1553ЕЕ, пасажиромісткість - 42/41, 2013р.в.;

- торгова марка - I-VAN, модель - A07A, ідентифікаційний код (VIN) ДТЗ - Y6DA07A00E0002691, № державної реєстрації - АХ1333АА, пасажиромісткість - 41/40, 2013р.в.;

- торгова марка - БA3, модель - A079.14, ідентифікаційний код (VIN) ДТЗ - Y7FA07914B0009118, № державної реєстрації - АХ0472АА, пасажиромісткість - 40/39, 2011р.в.;

- торгова марка - БA3, модель - A079.14, ідентифікаційний код (VIN) ДТЗ - Y7FA07914B0008732, № державної реєстрації - АХ0398АА, пасажиромісткість - 40/39, 2011р.в.;

- торгова марка - KAESSBOHRER, модель - SETRAS215SL, ідентифікаційний код (VIN) ДТЗ - WKK12900001020696, № державної реєстрації - НОМЕР_1 , пристосування для перевезення пасажирів з обмеженими фіз. можливостями, пасажиромісткість - 96/95, 1995р.в.;

- торгова марка - БA3, модель A079.14, ідентифікаційний код (VIN) ДТЗ - Y7FA07914B0008738, № державної реєстрації - НОМЕР_2 , пасажиромісткість 40/39, 2011р.в

Листом від 25.01.2023 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило ПП «Транс-Сервіс», що робочою групою з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування було здійснено перевірку 23.01.2023 виконання умов договору № 94 від 20.03.2018 року та виявлено порушення п.п. 4.1. Також, Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації просило забезпечити виконання умов договору, про що проінформувати Управління на його офіційну електронну адресу.

У відповідь на лист управління транспорту від 25.01.2023 ПП «Транс-Сервіс» листом від 31.01.2023 повідомило, що 12.01.2023 позивач надав відповідачу перелік транспортних засобів разом із копіями документів на право користування ними, які на сьогоднішній день обслуговують зазначений автобусний маршрут, та зазначив, що інших автобусів не за переліком підприємство не використовує.

07.02.2023 управління транспорту надало відповідь на лист від 11.01.2023, в якій зазначалось, що за інформацією відділу державного нагляду безпеки на транспорті в Харківській області чотири транспортні засоби відповідно до Єдиної інформаційно аналітичної системи «Шлях» не належать ПП «Транс-Сервіс». Тому, для укладання додаткових угод до договорів управління транспорту просило привести транспортні засоби у відповідність до Єдиної інформаційно аналітичної системи «Шлях».

Листом від 13.02.2023 ПП «Транс -Сервіс» повідомило управління транспорту, що транспортні засоби, які вказані у листі від 07.02.2023, приведені у відповідність до Єдиної інформаційно аналітичної системи «Шлях» та належать ПП «Транс- Сервіс».

Листом №05-06/266 від 15.02.2023 управління транспорту повідомило ПП «Транс-Сервіс», що відповідно до пунктів 1, 2 розділу 4 договору №94 від 20.03.2018, враховуючи листи управління транспорту від 04.02.2022 №05-08/7 та від 16.05.2022 № 05- 06/439, акт №23 від 16.12.2022, акт №31 від 23.01.2023 та акт №39 від 08.02.2022 перевірки виконання перевізником договору №94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, управління транспорту розриває в односторонньому порядку договір №94 від 20.03.2018.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до п 4.1 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 21.07.2021) сторони передбачили, що у випадку припинення перевезень пасажирів без погодження із замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення перевізником умов договору, замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника.

Договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона, порушує його умови. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів (п. 4.2 договору).

Підставою для прийняття рішення про розірвання в односторонньому порядку договору №94 від 20.03.2018 управління транспорту визначило порушення, виявлені під час перевірки виконання перевізником умов договору, про що складені відповідні акти. Оскільки, як стверджує відповідач, виявлені порушення умов договору, про які був повідомлений позивач, не були усунуті, договір було розірвано в односторонньому порядку, про що 15.02.2023 повідомлено позивача. Враховуючи п. 4.2 договору відповідач вважає його розірваним через 20 днів після такого повідомлення.

Колегія суддів, досліджуючи складені управлінням транспорту односторонні акти №23 від 16.12.2022, №31 від 23.01.2023, №39 від 08.02.2023, встановила, що у всіх цих актах зазначено, що в результаті перевірки встановлено, що перевізником ПП «Транс-Сервіс» порушено умови договору, а саме: п. 2.4.1. договору перевізник зобов`язаний забезпечувати перевезення на маршрутах, вказаних у п. 1.2 договору, з використанням сертифікованих транспортних засобів, вказаних у п. 1.3, на які оформлені документи згідно з законодавством.

Апеляційний господарський суд зауважує, що у вказаних актах не зазначено, які саме порушення позивачем умов договору або чинного законодавства були виявлені відповідачем (оскільки в них міститься лише цитування п. 2.4.1 договору), що позбавляє перевізника можливості їх спростувати або своєчасно усунути, а суду з`ясувати характер відповідних порушень.

В судових засіданнях представник відповідачів пояснив, що вказані порушення полягали у тому, що перевізник здійснював перевезення транспортними засобами, які не передбачені договором.

Водночас, такі твердження відповідача не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки в актах не зазначено, якими саме транспортними засобами, відмінними від тих, що передбачені договором, здійснювалося перевезення пасажирів позивачем. Тобто таке формулювання в актах не дає змогу суду оцінити наявність /відсутність порушення взагалі, та відповідно дійти висновку про обґрунтованість рішення відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, зокрема, лист управління транспорту №05-06/266 від 15.02.2023 та акти №23 від 16.12.2022, №31 від 23.01.2023, №39 від 08.02.2023, з яких не можливо встановити, які саме порушення позивачем умов договору були виявлені відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що у управління транспорту не було підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також встановила, що в провадженні адміністративних судів перебувала справа №520/19680/23 за позовом Приватного підприємства "Транс-Сервіс" до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, треті особи Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012", про визнання протиправними та скасування актів перевірок.

Предметом позову у вказаній справі були вимоги ПП "Транс-Сервіс" про:

- визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання Договору № 1391 від 01.08.2014: Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023, Акт № 38 від 08.02.2023;

- визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання Договору 153 від 09.11.2020: Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 року та Акт № 34 від 08.02.2023;

- визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору № 97 від 20.03.2018: Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 року та Акт № 35 від 08.02.2023;

- визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору 82 від 15.03.2018: на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023;

- визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо Договору № 94 від 20.03.2018: Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 року та Акт № 39 від 08.02.2023;

- визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання договорів № 1391 від 01.08.2014, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020, № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017, № 94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладених між Приватним підприємством "Транс-Сервіс" та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управлінням транспорту Харківської військової адміністрації ХОВА в односторонньому порядку та зобов`язання Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов`язань за Договорами № 1391 від 01.08.2014, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020, № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017, № 94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

- визнання договорів №1391 від 01.08.2014 та № 153 від 09.11.2020 укладеними до 13.08.2024 та до 19.11.2025 відповідно, та за умови продовження в Україні воєнного стану після 13.08.2024 року та 19.11.2025 - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування;

- визнання договорів № 62 від 27.11.2017; № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017, поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022, Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-IX.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року у справі № 520/19680/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №520/19680/23 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року по справі № 520/19680/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання: Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року: Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023 року, Акт № 38 від 08.02.2023 року; Договору 153 від 09 листопада 2020 року: Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 року та Акт № 34 від 08.02.2023 року; Договору № 97 від 20 березня 2018 року: Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 року та Акт № 35 від 08.02.2023 року; Договору 82 від 15.03.2018 року: на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023 року; Договору щодо Договору №94 від 20 березня 2018 року: Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 року та Акт № 39 від 08.02.2023 року та в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов`язань за Договорами № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Транс-Сервіс" залишено без задоволення. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року по справі № 520/19680/23 залишено без змін.

При цьому, апеляційним адміністративним судом встановлено зокрема, таке.

У відповідності до пп. 2 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 встановлено обов`язок органу звернутися до суду в разі невиконання чи виконання неналежним чином зобов`язань іншою стороною договору. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності заходу принципу правомірності необхідно проаналізувати три критерії: чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством); чи є легітимною мета такого обмеження; чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Враховуючи викладене, Другий апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку, що дострокове розірвання договорів в односторонньому порядку на підставі пп. 2 п. 55 Порядку, оформлене листами-повідомленнями, не відповідає принципу правомірності та пропорційності. У зв`язку з цим, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання договорів № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та №55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладених між ПП "Транс-Сервіс" та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управлінням транспорту Харківської військової адміністрації ХОВА в односторонньому порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання в односторонньому порядку договорів № 1391 від 01.08.2014, № 62 від 27.11.2017; № 153 від 09.11.2020, № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017, № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017, № 94 від 20.03.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, колегія суддів апеляційного адміністративного суду також зазначила, що під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не зазначає, на підставі яких саме норм права була призначена перевірка виконання підприємством позивача договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, окрім як посилання на наказ Управління транспорту ХОДА від 15.02.2022 р. № 01-08/07 «Про утворення робочої групи з контролю за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування», а надані до матеріалів справи акти перевірки не відповідають формі складання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (надані акти складені в довільній формі). Крім того, судом встановлено та відповідачем у справі не спростовано, що згідно відповіді Управління транспорту №04-05/523 на адвокатські запити від 06.03.2023 р. Положення та Регламент про Робочу групу з контролю за виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування не затверджувалось наказом (розпорядженням) начальника Управління. Також, згідно відповіді Управління транспорту від 20.04.2023 р. №04-03/656 на адвокатські запити управлінням накази, рішення, розпорядження про перевірку ПП «Транс-Сервіс» у період з 24.02.2022 по теперішній час не видавались. Судовим розглядом також встановлено, що до робочої групи було включено службову особу іншого органу державної влади: старшого державного інспектора Відділу державного нагляду контролю у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) - Станіслава Гопція. Разом з тим, як вказувалося вище, дії працівників (посадових осіб) Укртрансбезпеки мають узгоджуватися із відповідними законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами, про що вказувалося вище. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів дотримання порядку проведення перевірки. Згідно з відповіддю Укртрансбезпеки від 31.07.2023 року № 3204/38/23-23 на адвокатський запит, який долучений позивачем до матеріалів справи, жодні звернення та/або доручення на проведення перевірки виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у тому числі укладених з ПП «Транс-Сервіс», від Департаменту економіки та міжнародних відносин Харківської військової адміністрації та/або Управління транспорту Харківської військової адміністрації звернення не направлялися. Так само не видавалося звернення та/або доручення на ім`я старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гопцій С.В. на проведення перевірки виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у тому числі укладених з ПП «Транс-Сервіс». На підставі наведених вище обставин, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що надані відповідачем акти перевірок не є належними доказами, які підтверджують факт порушення підприємством позивача (свідчать про недотримання ним) умов укладених договорів на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування.

Апеляційний адміністративний суд також зазначив, що оскільки відповідачем належними доказами не доведено фактів неналежного виконання перевізником умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, слід зробити висновок, і про відсутність правових підстав для одностороннього розірвання Замовником укладеного з Перевізником договору в контексті приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (з врахуванням змін, внесених постановою КМУ № 512 від 29.02.2022).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки управлінням транспорту у даній справі не доведено підстав для одностороннього розірвання договору №94 від 20.03.2018, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що станом на час звернення з позовом (23.03.2023) вказаний договір не припинив свою дію та відповідно до п. 6.1 договору мав діяти по 17.04.2023.

Водночас, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє до тепер.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 №512 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 і від 3 грудня 2008 р. № 1081», Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. №176, доповнено пунктом 141 такого змісту: договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Крім того, Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1081, доповнено пунктом 4-1 такого змісту: « 4-1. Договір або дозвіл, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. Продовження строку дії договору можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору».

Як вбачається із змісту наведених норм, останні спрямовані на врегулювання питання продовження строку дії укладених до ведення воєнного стану договорів перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування або дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану в Україні.

При цьому, згода ПП «Транс-Сервіс» на продовження дії договору підтверджується продовженням виконання зобов`язань за договором після закінчення терміну його дії, запереченням щодо розірвання договорів в односторонньому порядку та направленими відповідачу листами від 11.01.2023, 13.02.2023.

В свою чергу, згода Управління транспорту має обумовлюватися наявністю потреби у задоволенні запиту населення на послуги з перевезення, яка продовжує існувати на період воєнного стану.

Враховуючи, що строк дії договору №94 від 20.03.2018 мав закінчуватися 17.04.2023, тобто у період дії воєнного стану в Україні, вказаний договір вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем заявлено такі вимоги: визнати укладеним договір між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації за № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування до 17 квітня 2023 року та на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року.

Тобто, фактично позовні вимоги складаються із двох частин:

- про визнання укладеним договору між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації за №94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування до 17 квітня 2023 року;

- а також вважати його таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту, визначений законом або договором у розумінні статті 5 ГПК України - це спосіб захисту, передбачений законами України або договором, або не передбачений ними, але такий, що не суперечить законам України.

Спосіб захисту є визначеним законом або договором у тому разі, коли закон (нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України) та/або умови укладеного сторонами договору передбачають можливість захисту прав чи законних інтересів учасника відповідного правовідношення за допомогою певного способу. Такий спосіб захисту може бути універсальним (застосування якого можливе до всіх чи більшості видів цивільних правовідносин і який може мати певний конкретизований зміст в конкретній правовій ситуації), стосуватися певної обмеженої групи цивільних правовідносин чи навіть бути суто індивідуальним (наприклад, передбачений договором для конкретного порушення і одночасно такий, що не є різновидом універсального чи групового способу захисту).

Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі №922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» («Garnaga v. Ukraine», заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» («Chahal v. the United Kingdom», заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» («Afanasyev v. Ukraine» (заява № 38722/02, § 75)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

Безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного цивільного права та інтересу.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2013 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України, частиною другою статті 20 ГК України, способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).

Належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб`єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

Ураховуючи наведене, такі властивості (критерії) способу захисту як належність та ефективність не можуть вважатися тотожними за змістом, оскільки належність свідчить про відповідність способу захисту конкретній правовій ситуації (наявність умов до його застосування), натомість ефективність перш за все пов`язана з наслідками застосування способу захисту для позивача.

Ефективність оцінюється лише з точки зору інтересів позивача (особи, право якої порушено), адже йому з урахуванням принципу диспозитивності належить право самостійно обрати спосіб захисту, який на його думку, забезпечить відновлення порушеного права та саме він може визначити чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту), в той час як належність передбачає з`ясування наявності закріплення такого способу захисту в законі, договорі, а у разі відсутності - відповідності його вимогам закону. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний спосіб захисту є ефективним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. (ст. 639 ЦК України.)

Водночас, як встановлено судом, сторони при підписанні договору №94 від 20 березня 2018 року досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а також що строку його дії з 18 квітня 2018 року по 17 квітня 2023 року. Вказані обставини не оспорюються сторонами даного спору. Окрім того, судом встановлено необґрунтованість повідомлення управління транспорту про дострокове одностороннє розірвання договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі такий спосіб захисту, як визнання укладеним договору не суперечить вимогам чинного законодавства.

Проте, в даному випадку вимоги позивача в частині визнання укладеним договору між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації за №94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування до 17 квітня 2023 року по своїй суті спрямовані не на вирішення спору про право щодо укладення (тобто досягнення згоди з усіх істотних умов) договору, а на встановлення відповідного факту укладення договору саме строком по 17 квітня 2023 року (який, як було зазначено, відповідачами у справі не оспорюється).

Водночас вимога щодо встановлення певного факту не може бути предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких є правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання укладеним договору до 17 квітня 2023 року в даному випадку не може бути задоволена судом.

Стосовно вимог позивача про визнання договору між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації за № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування укладеним на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року, колегія суддів зазначає таке.

В своїх додаткових поясненнях від 09.07.2024, наданих на пропозицію суду апеляційної інстанції, позивач додатково розкриває зміст суті своїх позовних вимог та зазначає, що вважає, що договір діє і він продовжує виконувати його умови. Проте, відповідач вважає розірваним договір і одночасно таким, що припинив свою дію за спливом терміну. Незважаючи на встановлені норми Постанови КМУ № 512 від 29.04.2022 та остаточного рішення суду по справі №520/19680/23 щодо неправомірності дій стосовно розірвання договору, позовні вимоги у даній справі відповідач не визнає, не погоджується з тим, що договір є укладеним до закінчення воєнного стану та рік після цього, додаткові угоди щодо строку договору не підписує. Окрім того, позивач акцентує, що в даному випадку позов спрямований на захист права позивача виконувати перевезення за договором, термін дії якого встановлено нормативно-правовим актом; а визнання договору укладеним до 17 квітня 2023 року та на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року повністю вичерпує спір між сторонами щодо строку дії договору і не потребує із зверненням з додатковими позовними вимогами.

Колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має бути належним та ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру спірних правовідносин та обставин справи, здатним призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства; у кінцевому результаті спосіб захитує повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи встановлені судом обставини неправомірності дій управління транспорту щодо одностороннього розірвання договору, а також те, що строк дії цього договору закінчувався у період дії воєнного стану в Україні, колегія суддів вважає, що прямо передбаченим чинним законодавством (зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022) належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який також не потребуватиме додаткового звернення до суду з окремим позовом, в даному випадку, є визнання договору таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. А тому, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у вказаній судом редакції.

З огляду на те, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідачів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2024 у справі №922/1203/23, відмовився від апеляційних вимог щодо закриття провадження у справі №922/1099/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд апеляційної інстанції не надає правову оцінку відповідним доводам.

Крім того, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскільки позовні вимоги були частково задоволені, то відсутні підстави, передбачені ч. 9 ст. 145 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги в частині скасування заходу забезпечення позову, встановленого ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2023 у справі №122з-23.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на рішення суду та його зміну.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з доводами заявників апеляційної скарги, що судом першої інстанції неправомірно було солідарно стягнуто судовий збір з відповідачів, оскільки відповідний солідарний обов`язок між ними відсутній.

Відповідно до ч. 1, 4, 5, 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що особою, яка порушила права позивача, є Управління транспорту, яке в силу покладених на нього Харківською обласною державною (військовою) адміністрацією обов`язків замінило Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, та відповідно є правомочною, зобов`язальною та відповідальною у даних правовідносинах особою, та саме завдяки діям якої (які полягали, зокрема, у прийнятті необґрунтованого рішення щодо одностороннього розірвання договору та у подальшому невизнанні встановленого законодавством права позивача на продовження його дії в умовах воєнного стану) і виник спір у даній справі, суд апеляційної інстанції вважає Управління транспорту Харківської обласної державної (військової) адміністрації належним відповідачем у даній справі, а тому приходить до висновку про покладення на нього судових витрат у повному обсязі.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Управління транспорту Харківської обласної державної (військової) адміністрації в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі №922/1099/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі №922/1099/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати договір №94 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 20 березня 2018 року, укладений між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації (61200, місто Харків, Свободи майдан, будинок 5, код ЄДРПОУ 44243911) на користь Приватного підприємства «Транс-Сервіс» (62495, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Васищеве, вул. Промислова, будинок 21, код ЄДРПОУ 33010796 судовий збір в сумі 2684,00 грн.».

Апеляційну скаргу Управління транспорту Харківської обласної державної (військової) адміністрації в частині скасування заходу забезпечення позову, встановленого ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2023 по справі №122з-23, залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.07.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя М.М. Слободін