Рішення

від 28.06.2023 по справі 572/2632/22

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/2632/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі : головуючого судді ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ШЕВНІ І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №572/2632/22 за позовом ОСОБА_1 , до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з державного бюджету України на його користь шляхом безпірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 215456 гривень майнової шкоди, у вигляді недоотриманої щомісячної грошової допомоги на його користь, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

В обґрунтування позову посилається на те, що він постійно проживають на території віднесеної згідно Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року до зони гарантованого добровільного відселення. Йому надано статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. Однак , доплата до пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому не встановлювалась та не виплачувалась, в зв`язку з чим йому було завдано матеріальної шкоди за період з 17 липня 2018 року по 31 серпня 2022 року. Вважає, що така бездіяльність відповідача по справі є протиправною, суперечить вимогам чинного законодавства, в зв`язку з чим він змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

03 жовтня 2022 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме просить стягнути 576181 грн. майнової шкоди у вигляді недоотриманої щомісячної грошової допомоги завданої Законом, що визнаний неконституційним. Послався на те, що він при розрахунку шкоди взяв за розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не мінімальну заробітну плату , як це передбачено ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

10 травня 2023 року від Управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області надійшли пояснення по справі. В поясненнях Управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області посилається на те, що управління з позивачем у правовідносини не вступало та не порушувало його законних прав та інтересів. Позивачем до позову не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання позивачу матеріальної шкоди, протиправності дій відповідачів, тому і відсутні підстави для стягнення заявленої шкоди. Також вказують, що станом на теперішній час законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційний Звертають увагу, що Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» видатки на відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акту не передбачено. Позовні вимоги не визнають, а позовну заяву вважають необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Суд дослідивши позовну заяву та надані докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 .

Відповідно до даного посвідчення він має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до положень статті 39 цього Закону (в редакції, чинній до 01 січня 2015) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме- дві мінімальні заробітні плати.

Із довідки виданої виконавчим комітетом Коростського старостинського округу №2 Сарненської міської ради №13/02-1992 від 04.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживає в с.Мале Вербче Сарненського району Рівненської області з 10.01.1987 року по даний час 2022 року, являється непрацюючим пенсіонером. Село М.Вербче Сарненського району Рівненської області відноситься до ІІІ зони радіоактивного забруднення місцевості внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (зона добровільного відселення) згідно Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є пенсіонером і отримує пенсію по третій групі інвалідності.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 НОМЕР_4 .01.2012 року не працює.

01 квітня 2022 року на звернення ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України Головне управління ПФУ повідомило позивача, що ст.39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою була передбачена виплата підвищення до пенсій непрацюючим особам, що проживають у зонах радіоактивного забруднення, виключено з 01.01.2015 року. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04.02.2016 № 987-VIII є чинним, в установленому законом порядку його не визнано конституційним, відповідно він підлягає застосуванню. Отже, з 01.01.2016 року чинною є норма, якою передбачено доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження. Оскільки до категорії, осіб, які працюють у зоні відчуження, ОСОБА_1 не належить, тому підстав для виплати доплати, передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не має.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За умовами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У відповідності до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів (ст. 1175 ЦК України).

Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави.

Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків

Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, належить до зони гарантованого добровільного відселення, а тому має право на нарахування доплати як непрацюючий пенсіонер, передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Внаслідок "неналежного урядування", зокрема, неналежної нормотворчої діяльності, незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, стороні позивача не було здійснено нарахування грошової допомоги, чим було завдано матеріальної шкоди, і компенсація цих коштів повинна бути здійснена у порядку ст. 152 Конституції України, ст.ст. 22, 1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України, є підставою для застосування до держави, Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування наслідків, передбачених ст. 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними стосується також і випадків визнання неконституційними законів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Щодо обчислення розміру шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 39 Закону (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме- дві мінімальні заробітні плати.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ. За змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Отже, з 17.07.2018 відновлено право непрацюючим пенсіонерам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, на доплату, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року, а не від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд бере до уваги розрахунок позивача, щодо розрахунку майнової шкоди в якому він застосував як розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб, а саме в сумі 215456 грн.

Свого розрахунку відповідач не надав і заявлений до стягнення розмір матеріальної шкоди не заперечив.

Відповідно до п.п. 4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011 року, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання грошових коштів з відповідного рахунку органом Казначейства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, ст. ст. 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 ) до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі (вул.С.Бандери,8 м.Сарни Рівненської області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ву.Короленка,7 м.Рівне ЄДРПОУ 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області (м.Сарни вул.Широка,31 Рівненської області) про відшкодування матеріальної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 215456 (двісті п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень майнової шкоди, у вигляді недоотриманої щомісячної грошової допомоги, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Сарненський районний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: