Рішення

від 28.06.2023 по справі 300/2004/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2023 р. справа № 300/2004/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Лев" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 04.04.2023 за № 0000270-1302-0919, визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лев" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 04.04.2023 за № 0000270-1302-0919, визнання дій протиправними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана податкова вимога є протиправною, оскільки згідно п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, нарахована відповідачем пеня підлягає до списання. З цих підстав вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо несписання нарахованої пені. В зв`язку з чим просить суд зобов`язати відповідача списати нараховану пеню, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу, а також визнати протиправними дії відповідача щодо вимоги про надання переліку ліквідного майна та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

26.04.2023 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

22.05.2023 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву представника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с.32-36). Відповідач позов не визнає та вважає, що оскаржувана вимога є правомірною, прийнятою контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства. Зазначає, що прав позивача не порушував, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період 01.04.2017 по 28.02.2021, під час якої встановлено порушення ст.13 Закону України, від 21.06.2018, № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" при здійсненні розрахунків по експортному контракту №001/19-Е від 01.10.2019 з нерезидентом Tomasz Biskup METSERVICE SLASK, Польща, а саме: на виконання умов контракту №001/19-Е від 01.10.2019, ПП „ЛЕВ згідно вантажно-митної декларації № UA 206010/2019/011388 від 13.11.2019 відвантажено на експорт товар (код товару 94060020 00) дерев`яний будинок в незібраному стані розміром 9260х9710х4858 мм. (83,2 2 кв. м.) на загальну суму 20245,00 євро, нерезиденту Tomasz Biskup METSERVICE SLASK (Польща).

21.04.2021 у зв`язку з виявленим порушеннями ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення за №002277/0708, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 84 546,29 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №002277/0708.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 у справі №300/3787/21 в задоволенні позову приватного підприємства "Лев" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002277/0708 від 21.04.2021 відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022.

Як наслідок, грошове зобов`язання в розмірі 84 546,29 грн. визначене податковим повідомленням-рішенням за №002277/0708 від 21.04.2021 стало узгодженим та набуло статусу податкового боргу.

Відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України 04.04.2023 відповідачем винесено податкову вимогу за №0000270-1302-0919 про сплату боргу в розмірі 84 546, 29 гривень (а.с.15).

Окрім того, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області направлено на адресу позивача повідомлення про наявний податковий борг в розмірі 84 546, 29 гривень та винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 04.04.2023 (а.с.12,13).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо несписання суми заборгованості та податкову вимогу протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

А відповідно до пункту 59.5 цієї статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як зазначалось судом вище, після набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 у справі №300/3787/21, грошове зобов`язання в розмірі 84 546,29 грн. визначене податковим повідомленням-рішенням за №002277/0708 від 21.04.2021 стало узгодженим та набуло статусу податкового боргу.

Отже, в контексті вищевикладених норм податкового законодавства, суд доходить висновку щодо правомірності дій відповідача при складанні оскаржуваної податкової вимоги, та як наслідок правомірності самої вимоги, вимоги про надання переліку ліквідного майна та рішення про опис майна у податкову заставу.

Що стосується доводів позивача щодо того, що оскаржувана податкова вимога є протиправною, оскільки згідно п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, нарахована відповідачем пеня підлягає до списання, то суд зазначає таке.

Як встановлено судом, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення за №002277/0708 від 21.04.2021, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 84 546,29 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги саме тим, що згідно п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, не підлягає нарахуванню (застосуванню) пеня, а нарахована пеня підлягає до списання.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 у справі №300/3787/21 в задоволенні позову приватного підприємства "Лев" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002277/0708 від 21.04.2021 відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Саме, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 у справі №300/3787/21 встановлено правомірність нарахування податковим органом позивачу пені у розмірі 84 546,29 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також те, що в даному випадку на пеню, нараховану відповідно до Закону України №2473-VIII, не поширюються положення п.52-1підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відтак, зазначені позивачем обставини на обґрунтування заявленого у даній справі позову, в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

Як наслідок, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного підприємства "Лев" (код ЄДРПОУ 20543228, вул. Д. Дудаєва, 24-А, м. Івано-Франківськ, 76018) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 04.04.2023 за № 0000270-1302-0919, визнання дій протиправними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.