Постанова

від 28.06.2023 по справі 812/7/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

справа №812/7/16

касаційні провадження № К/9901/31412/18 К/9901/31411/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді - Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (далі - відповідач-1, Інспекція, контролюючий орган), Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач-2, Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - третя особа, орган казначейства), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправною бездіяльність Інспекції, що полягає у ненаданні, всупереч вимогам пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у п`ятиденний термін після закінчення перевірки показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року органу державного казначейства висновку із зазначенням узгодженої контролюючим органом суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства; зобов`язати Інспекцію виконати вимоги пункту 200.12 статті 200 ПК України та надати до органу казначейства висновок щодо бюджетного відшкодування Товариству узгодженої контролюючим органом суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень 2015 року, у розмірі 1186710,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом всупереч вимогам статті 200 ПК України не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню Товариству, не направлено такий висновок до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування. Позивач доводить, що він має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1186710,00 грн, водночас податковий орган протиправно обмежив його право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправною бездіяльність Інспекції, що полягає у ненаданні, всупереч вимогам пункту 200.12 статті 200 ПК України у п`ятиденний термін після закінчення перевірки показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року органу державного казначейства висновку із зазначенням узгодженої контролюючим органом суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства; зобов`язав Інспекцію виконати вимоги пункту 200.12 статті 200 ПК України та надати до органу казначейства висновок щодо бюджетного відшкодування Товариству узгодженої контролюючим органом суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом порушено права позивача на отримання бюджетного відшкодування у передбачені законом строки, що виразилося в неподанні податковим органом у п`ятиденний строк після закінчення перевірки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що Інспекція, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, провела камеральну перевірку позивача з питань правомірності нарахування Товариству суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2015 року, за наслідками якої складено відповідну довідку, якою підтверджено право платника на зазначену суму бюджетного відшкодування і відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39), Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23 (далі - Порядок №68/23) відповідачем не отримано від структурного підрозділу центрального органу державної податкової служби, який адмініструє відшкодування податку на додану вартість узагальнені матеріали для подальшого відшкодування, що позбавляє відповідача можливості надати висновок до органу казначейства для подальшого відшкодування податку на додану вартість.

Управління також подало касаційну скаргу на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Управління зазначає про неможливість надання висновку про бюджетне відшкодування, оскільки позивач мав господарські взаємовідносини із суб`єктами господарювання, які перебувають на непідконтрольній Україні території.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 22.06.2017, 12.07.2017 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами Інспекції та Управління.

У запереченнях до касаційної скарги Товариство, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 19.03.2018 прийняв касаційні скарги Інспекції та Управління, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 19.03.2018 об`єднав в одне провадження касаційні скарги Інспекції та Управління.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 22.03.2018 зупинив виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі № 812/7/16 в частині зобов`язання податкового органу надати висновок щодо бюджетного відшкодування за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн до закінчення касаційного провадження.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.06.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідачів та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.

Платник 19.10.2015 подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка зареєстрована за №9214591633.

Позивачем 20.11.2015 подано до відповідача-1 уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за вересень 2015 року з відповідними додатками до нього, якою зменшено суму бюджетного відшкодування на 1280,00 грн., суму до відшкодування визначено в розмірі 1185430,00 грн.

У період з 21.10.2015 по 20.11.2015 контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року в сумі 1185430,00 грн. Перевіркою при відображенні платником у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1185430,00 грн порушень не встановлено. Висновки перевірки оформлені у вигляді довідки від 20.11.2015 №1051/12-14-15-01/14-31337612 (далі - довідка-1).

У період з 18.03.2016 по 20.03.2016 податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у сумі 1280,00 грн, по яким порушень не встановлено, висновки перевірки оформлені у вигляді довідки від 20.03.2016 №1286/12-14-15-01/14-31337612 (далі - довідка-2).

Відповідно до довідки про суми залишку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний період, що рахується в бюджетній заборгованості від 28.09.2016 №914 по Товариству за декларацією за вересень 2015 року обліковується залишок бюджетної заборгованості за звітний період в сумі 1186710,00 грн основної заборгованості.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

На підставі підпунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17 статті 200 ПК України).

Таким чином, передбачене у законі право платника податку на додану вартість отримати бюджетне відшкодування на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання контролюючим органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку контролюючого органу, є безумовним та його реалізації не може бути на заваді не надсилання чи надсилання після закінчення передбаченого законом строку на відшкодування податку на додану вартість Державною фіскальною службою України відповідно до вимог пункту 8 Порядку №39, до Державної казначейської служби України узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган перевірив правомірність визначення платником податку сум до бюджетного відшкодування, визнав їх правомірність, про що склав відповідні довідки за наслідками таких перевірок, але у визначений законодавством строк не подав до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду) заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Положеннями пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду), зокрема, визначено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із дат, визначених у цьому пункті.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду) на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

За таких обставин, із врахуванням встановленого судом апеляційної інстанції права Товариства на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн., а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право Товариства на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн., яка охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Положеннями частини другої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Інспекції виконати вимоги пункту 200.12 статті 200 ПК України та надати до органу казначейства висновок щодо бюджетного відшкодування Товариству узгодженої контролюючим органом суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень 2015 року, у розмірі 1186710,00 грн, із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Згідно з частиною третьою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині зобов`язання податкового органу надати висновок щодо бюджетного відшкодування за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн та ухвалив у цій частині нове рішення, то дія постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 у цій справі, яка буда зупинена до закінчення касаційного провадження, у зазначеній (скасованій) частині не поновлюється.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359, 375 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області та касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області виконати вимоги пункту 200.12 статті 200 ПК України та надати до Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області висновок щодо бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" узгодженої контролюючим органом суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень 2015 року, у розмірі 1186710,00 грн, із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 1186710,00 грн.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова