Ухвала

від 22.06.2023 по справі 378/1452/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №378/1452/19. Провадження №11-кп/824/1762/2023. Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

Категорія: ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_9 , на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторони обвинувачення - прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8

за участю сторони захисту - адвоката ОСОБА_14

обвинуваченого - ОСОБА_10 ,

у с т а н о в и л а:

Цим вироком у кримінальному провадженні під №12019110280000151, внесеному до ЄРДР 16.08.2019 року, ухваленим щодо обвинуваченого:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у с. Гостра Могила, Ставищенського району Київської області, неодруженого, непрацюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 18.06.2004 року Ставищенським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на сім років; 2) 12.08.2010 року Ставищенським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на два роки шість місяців; 3) 16.09.2013 року Ставищенським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на вісім років, 15.07.2019 року умовно-достроково звільнений на один рік дев`ять місяців дванадцять днів, -

визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення та виправданий за пред`явленим звинуваченням.

Поновлено ОСОБА_10 у правах, обмежених під час кримінального провадження за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за яким останній визнаний невинуватим та виправданий.

ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного ОСОБА_10 за даним вироком, ухвалено частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Ставищенського районного суду Київської області від 16.09.2013 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_10 у вигляді позбавлення волі строком на одинадцять років із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з 16.08.2019 року, зарахувавши строк його попереднього ув`язнення з 16.08.2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Держави в особі Комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» Ставищенської районної ради Київської області (ГУ УДКс у Київській області МФО 821018, рах. 35416001031558, інд. код 01994209) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінального правопорушення 20440,02 гривень (двадцять тисяч чотириста сорок гривень 02 копійки).

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення - залишено без розгляду.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області ОСОБА_15 від 20.08.2019 року по справі № 358/1011/19; 1-кс/358/220/19 на майно, яке було вилучено 16.08.2019 року в ході проведення огляду та під час затримання ОСОБА_10 - скасовано.

Також вирішені питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_10 будучи раніше судимим за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185, 187 КК України та маючи не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та знов вчинив кримінальне правопорушення.

Так, 14.08.2019 року у першій половині дня, ОСОБА_10 , знаходячись на території домогосподарства потерпілої ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , за усною домовленістю з останньою допомагав їй по господарству, а саме рубав дрова.

Отже, після завершення незначного обсягу роботи, того ж дня, приблизно о 12.00 год. ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зайшов до будинку ОСОБА_9 , щоб отримати винагороду за виконану роботу.

Отримавши від останньої грошові кошти в сумі 200 гривень, як розрахунок за виконану роботу, ОСОБА_10 зажадав від потерпілої більшої суми грошових коштів та, помітивши у ОСОБА_9 значну суму грошових коштів та місце їх зберігання, вирішив будь-яким способом ними заволодіти.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_10 , вибравши слушний момент схопив сокиру (колун), якою перед цим рубав дрова, і, скориставшись похилим віком ОСОБА_9 , своєю перевагою у фізичній силі та відсутністю в будинку інших осіб, у грубій формі висунув вимогу надати грошові кошти та, погрожуючи застосуванням до останньої насильства, небезпечного для її життя та здоров`я, що проявилось у демонструванні цієї сокири (колуна) та висловленні наміру реалізувати погрози в разі протидії йому, які ОСОБА_9 сприймала як реальну небезпеку для свого життя та здоров`я, здійснив напад, тобто умисно наніс сокирою (колуном) удар у життєво важливий орган - голову, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забійних ран лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі, перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка), крововилив під тверду та м`яку мозкові оболонки, забою головного мозку, від яких потерпіла ОСОБА_9 впала на підлогу, вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння та відкрито викрав наявні у неї грошові кошти в сумі 3100 (три тисячі сто) гривень.

Після чого ОСОБА_10 , не реагуючи на умовляння ОСОБА_9 повернути їй хоча б частину грошових коштів, залишив останню у будинку та вийшов з нього зачинивши двері будинку ззовні на навісний замок, а ключі кинув на місці, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, місцевий суд виходив з того, щостороною обвинувачення не зазначено вид замаху, який інкримінується обвинуваченому, а також не надано і не здобуто доказу прямого умислу на вчинення вбивства потерпілої ОСОБА_9 . З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що органами досудового розслідування невірно кваліфіковані дії обвинуваченого як замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, оскільки дії останнього спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_9 , що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та додаткової кваліфікації не потребує.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Не погодившись із ухваленим місцевим судом вироком, прокурор Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_9 , подали апеляційні скарги.

Прокурор Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі просить: вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року щодо ОСОБА_10 скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Повторно провести дослідження доказів, встановлених під час кримінального провадження, які досліджені судом першої інстанції. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання: - за ч. 4 ст. 187 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; - за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду Київської області від 28.11.2013 року і остаточно призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 за 4 ст. 187 КК України, зазначає, що виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, місцевий суд:

- надав перевагу показанням обвинуваченого ОСОБА_10 , не встановивши взаємозв`язок з іншими наявними доказами у справі. Зокрема, вказані показання спростовуються: висновком судово-медичної експертизи №332 Д від 03.10.2019 року, згідно з якого потерпілій нанесено цілеспрямовано та з достатньою силою удар сокирою (колуном) у голову та спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя у момент заподіяння шкоди; висновком судово-медичної експертизи №374 Д від 05.11.2019 року, з якого вбачається, що після отримання відкритої черепно-мозкової травми потерпіла повинна була втратити свідомість та могла здійснювати деякі активні дії у період «світлого проміжку». Крім того, ці ж показання спростовуються даними протоколів огляду місця події з фототаблицею від 15.08.2019 року та слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 від 16.08.2019 року;

- залишив поза увагою поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 після спричинення потерпілій ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень та його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій;

- необґрунтовано визнав недопустимим доказом показання потерпілої ОСОБА_9 , що були надані під час досудового розслідування та досліджені під час судового розгляду;

- не врахував показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які узгоджуються між собою та з матеріалами кримінального провадження, відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджують правдивість показань потерпілої ОСОБА_9 ;

- не надав належної оцінки даним про особу обвинуваченого, його нещирості при дачі показань, його небажання ставати на шлях виправлення, рецидиву злочинів, а також наявності незнятої і непогашеної судимості, що призвело до призначення покарання ОСОБА_10 у межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та обставинам, що пом`якшують й обтяжують покарання.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_9 , в поданій апеляційній скарзі просить: вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2021 року (головуючий суддя ОСОБА_1 ) у кримінальному провадженні №378/1452/19, в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_10 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, виправдання за пред`явленим обвинуваченням, поновлення у правах, обмежених під час кримінального провадження за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні такого кримінального правопорушення та призначити відповідне покарання за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує на те, що оскаржуваний вирок є незаконним в частині виправдання обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого.

При цьому стверджує, що при розгляді справи місцевий суд проявив упередженість в бік виправдання обвинуваченого. Так, суд першої інстанції залишив поза увагою дані, що містяться у висновках експертів та у протоколі допиту потерпілої, і дійшов хибного висновку про відсутність в обвинуваченого ОСОБА_10 мотиву та умислу на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_9 .

Позиції учасників апеляційного провадження

Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора та представника потерпілого, які підтримали вимоги апеляційних скарги сторони обвинувачення та просили їх задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши частково докази, провівши судові дебати, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Мотиви апеляційного суду

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог дотримався у повному обсязі.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що вирок суду є необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів є безпідставним, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Мотивувальна частина виправдувального вироку за вимогами п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні. Зазначених вимог суд першої інстанції дотримався.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд відповідно до вимог кримінального процесуального закону ретельно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази та порядок їх отримання, навів докладний аналіз досліджених доказів і дав належну оцінку як кожному з них, так і їх сукупності у взаємозв`язку. Зокрема, суд першої інстанції, з дотриманням принципу безпосередності, дослідив і проаналізував показання виправданого, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , перевірив письмові докази у провадженні та інші документи, зміст яких відображено у вироку.

Як вбачається з вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_10 , а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Зокрема, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено ОСОБА_10 обвинувачення, допитав безпосередньо свідків, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв`язку.

Так, з матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що в ході судового розгляду ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, не визнав повністю та пояснив, що наносити удар потерпілій ОСОБА_9 наміру у ОСОБА_10 не було, намагався лише її налякати, а також не було умислу на вбивство. ОСОБА_10 виходячи з будинку потерпілої ОСОБА_9 розумів, що він, замахуючись сокирою, задів її обличчя, але він розумів, що життю останній нічого не загрожує і як би у нього був намір позбавити життя ОСОБА_9 йому нічого не заважало, але жодних дій щодо позбавлення життя ОСОБА_9 обвинувачений ОСОБА_10 не вчиняв. Сокира (колун), яким колов дрова обвинувачений ОСОБА_10 у потерпілої ОСОБА_9 був вагою приблизно 8-10 кг., який ОСОБА_10 залишив у будинку потерпілої ОСОБА_9 після нанесення останній тілесного ушкодження.

Зазначених показань ОСОБА_10 дотримався і в ході апеляційного перегляду даної справи.

Натомість, ключовими доказами сторони обвинувачення, на якому ґрунтувалося обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, так які були досліджені судом першої інстанції є:

- показання свідка ОСОБА_18 , який показав, що у 2019 році він був депутатом Гостромогильський сільської ради, у зв`язку з чим на мобільний телефон від мешканців села Любча йому стало відомо, що вже майже півтори доби мешканці не бачили ОСОБА_9 , яка була мешканкою вказаного села, на що було прийнято рішення попрямувати до її будинку та подивитись де вона. Після чого приблизно о 21.00 год. в середині серпня 2019 року точну дату не пам`ятав свідок, у зв`язку з тривалими подіями зазначив, що приїхавши на подвір`я будинку, де хвіртка була у відкритому стані, пройшовши на територію домоволодіння побачив, що на вхідних дверях знаходився замок у зачиненому стані. Однак, свідок пройшов до вікна будинку, де за допомогою мобільного телефону підсвітив через вікно у будинок та побачив всередині, що на дивані перебуває ОСОБА_9 . Після чого свідок зателефонував сільському голові ОСОБА_17 та повідомив їй, що він знайшов ОСОБА_9 . Після чого було прийнято рішення в телефонному режимі викликати поліцію, яка через двадцять хвили приїхала до домоволодіння ОСОБА_9 .

Після приїзду поліції на виклик, свідок разом з працівниками поліції пройшли на територію домоволодіння, де знов через вікно заглянули у будинок, де свідок ОСОБА_18 побачив, що поза ОСОБА_9 змінилась з останнього часу, коли він дивився у вікно самостійно, про що свідок повідомив працівникам поліції. Тоді працівниками поліції було прийнято рішення щодо зриву замка та проникнення у будинок, а також викликали швидку медичну допомогу.

Після того, як працівники поліції зірвали навісний замок у будинок ОСОБА_9 , свідок разом з працівниками поліції пройшли до будинку потерпілої, де побачили сокиру, кров на підлозі та кров на голові потерпілої, через двадцять хвилин приїхала швидка медична допомога та потерпіла ОСОБА_9 була госпіталізована. В будинку порядок не був порушеним, розкиданих речей не було, слідів безладу не було. Після закінчення огляду будинку потерпілої працівниками поліції був встановлений ОСОБА_10 , який 15.08.2019 знаходився в сильному алкогольному сп`янінні у своїх знайомих братів ОСОБА_20 , коли працівники поліції привели його до будинку потерпілої, ОСОБА_10 не зважаючи на перебування у сильному алкогольному сп`янінні зазначив, що він її вдарив один раз;

- показання свідка ОСОБА_17 , яка показала, що у 2019 році вона перебувала на посаді голови Гостромогильскої сільської ради у серпні 2019 року, точної дати у зв`язку з тривалими подіями не пам`ятала, зателефонував їй на мобільний телефон, депутат сільської ради ОСОБА_18 , який повідомив, що до нього надходять звернення від мешканців с. Любча, які стурбовані, що тривалий час не бачать у селі мешканку похилого віку ОСОБА_9 , у зв`язку з чим ОСОБА_18 попрямував до місця проживання ОСОБА_9 , звідки через деякий час знов зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що через вікно, в будинку побачив ОСОБА_9 на ліжку, яка не подавала знаків життя. Після чого ОСОБА_18 повідомив, що викликав працівників поліції, на що ОСОБА_17 також зазначила, що приїде до будинку потерпілої ОСОБА_9 .

Приїхавши до домоволодіння ОСОБА_9 , свідок ОСОБА_17 побачила, що на вхідних дверях висить навісний замок у зачиненому стані, після приїзду поліції, останні зняли замок та пройшли в будинок, де на підлозі побачили багато крові та на ліжку в коридорі побачили потерпілу ОСОБА_9 , яка була без свідомості та на голові була кров. До свідомості потерпіла ОСОБА_9 до приїзду швидкої медичної допомоги не приходила, нічого не казала, було видно, що потерпіла лежала на ліжку вже тривалий час. Після чого приїхала швидка медична допомога та госпіталізувала ОСОБА_9 . Крім цього біля груби стояв колун, який в ході огляду працівниками поліції був вилучений. Також під час проведення огляду місця події, працівниками поліції в житловій кімнаті (спальні) були знайдені грошові кошти. За час проведення працівниками поліції огляду домоволодіння ОСОБА_9 , до останньої стали приходити мешканці села, які стали обмінюватися відомою їм інформацією, з якої працівники поліції зробили висновок про необхідність перевірити ОСОБА_10 на причетність до вчиненого злочину, також від мешканців села працівникам поліції стало відомо, що ОСОБА_10 перебуває у своїх знайомих братів ОСОБА_20 , які зловживають алкогольними напоями. При виїзді до будинку ОСОБА_20 у хліву був виявлений ОСОБА_10 в стані сильного алкогольного сп`яніння, який визнав, що він один раз лише вдарив потерпілу.

Під час лікування потерпілої ОСОБА_9 у лікарні свідок ОСОБА_17 відвідувала її, але від медичних працівників стало відомо, що потерпіла ОСОБА_9 має провали в пам`яті саме щодо події, яка відбувалась 14.08.2019, а також це питання викликало у ОСОБА_9 нервове збудження, тому лікарі, заборонили свідку спілкуватись з ОСОБА_9 на тему отримання останній тілесних ушкоджень;

- показання свідка ОСОБА_16 , яка показала, що вона є власником та продавцем єдиного продуктового магазину в с. Любча, Ставищенського району, Київської області, куди 14.08.2019 у вечорі зайшов ОСОБА_10 , який придбав спиртні напої та продукти харчування, витративши при цьому приблизно 300-400 грн., на запитання свідка ОСОБА_16 , звідки гроші, ОСОБА_10 повідомив, що заробив.

Крім того, прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, надано та досліджено судом:

- рапорт помічника старшого чергового СРПП № 1 Ставищенське відділення поліції ВВП Сквирського відділу ГУНП в Київській області ОСОБА_21 зареєстрованого в ЄО 15.08.2019 за № 1907, з якого слідує, що 15.08.2019 о 21.53 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21.52 за адресою: АДРЕСА_2 , померла ОСОБА_9 , померлу виявив депутат сільської ради ОСОБА_22 . Після чого 15.08.2019 надійшло повідомлення від Голови сільської ради ОСОБА_17 про те, що того ж дня приблизно о 21.50 год. в с. Любча на вул. Поштовій у своєму будинку виявлено труп громадянки, виїздом СОГ встановлено, що за вказаною адресою громадянка жива та має тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми;

- рапорт старшого слідчого слідчого відділу Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_23 від 05.11.2019 зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі за № 2629, відповідно до якого ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 перебуваючи 14.08.2019 за місцем проживання ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , вчинив замах на вбивство ОСОБА_9 , тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України;

- протокол огляду місця події з фототаблицею та схемою, складеного 15.08.2019 у період з 22.50 год. по 03.08 год., з якого вбачається, що огляд був проведений старшим слідчим слідчого відділу Ставищенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_23 , в присутності понятих, за участю спеціаліста, яким проведений огляд території домоволодіння АДРЕСА_2 під час якого встановлено, що будинок має дерев`яний паркан, яким огороджено домоволодіння, на території якого є житловий будинок та господарські приміщення. На момент огляду вхідні двері у домоволодіння були у зачиненому стані на навісний замок, які в подальшому з метою рятування життя власника майна були відкриті, шляхом виривання металевої скоби з лівої половини дверей. При вході в житловий будинок встановлено, що обстановка не порушена. При візуальному огляді коридору будинку, де на ліжку було виявлено особу жіночої статі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка лежала на спині, обличчя якої мало плями крові, на час огляду ОСОБА_9 подавала ознаки життя, у вигляді руху ніжних кінцівок та руху грудної клітки (дихання). На підлозі біля ліжка та на ліжку виявлено значну кількість речовини бурого кольору. Також між ліжком та диваном на підлозі виявлена речовина бурого кольору, на дивані в коридорі будинку виявлені господарські речі з плямами речовини бурого кольору. Ліворуч від дивана на підлозі виявлений та вилучений колун (сокира) з дерев`яною рукояткою, яка обперта на бильце дивана, на краю металевого обуху виявлені плями речовини бурого кольору, на рукоятці сокири виявлені відбитки рук, що утворились від речовини бурого кольору. Від сокири до кухонної кімнати на підлозі виявлено множинні плями бурого кольору. В спальній кімнаті на тумбочці, в глечику виявлені грошові кошти на загальну суму 75 гривень банкнотами від 1 гривні до 5 гривень, поряд з глечиком лежать дрібні монети. Отже під час проведення огляду місця події були вилучені зразки змивів речовини бурого кольору схожих на кров, навісний замок, відбитки слідив рук, шматок наволочки подушки з дивану, на якій наявні плями крові бурого кольору, грошові кошти в сумі 75 гривень, сокиру (колун);

- протокол огляду місця події, складеного 16.08.2019 з 03.20 год. по 03.55 год., з якого вбачається, що огляд був проведений старшим слідчим Ставищенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_23 у присутності понятих, під час, якого за адресою: АДРЕСА_3 , у хліві виявлені та вилучені куртка сірого кольору та плащ сірого кольору з плямами речовини бурого кольору, що зовні схожі на кров;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.08.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_10 фактично був затриманий 16.08.2019 о 02.15 год. слідчим слідчого відділу Ставищенського відділку поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_24 , під час обшуку затриманої особи у ОСОБА_10 в кишенях виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 2400гривень, купюрами номіналом по 500 грн. в кількості 4 шт., які мають серію та номер ФБ 0989160, УГ 2564549, ЄД 1486261, ФБ 06866035, купюри номіналом по 200 грн., в кількості 2 шт., які мають серії та номер ЗЕ 3457628, УФ 7749567, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , довідку про звільнення з Білоцерківської виправної колонії № 35 на ім`я ОСОБА_10 , кросівки чорного кольору з написом «Nike»;

- протокол слідчого експерименту, складеного слідчим слідчого відділу Ставищенського відділку поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_24 16.08.2019 з 15.00 год. по 15.15 год. проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_10 з якого слідує, що у ході його проведення, підозрюваний розповів та показав обставини події, які мали місце 14.08.2019 за адресою: АДРЕСА_2 та відтворив механізм нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 ;

- довідку КНП «Ставищенської ЦРЛ» від 16.08.2019 за вих. № 822, з якої вбачається, що ОСОБА_9 , жителька АДРЕСА_2 була доставлена бригадою екстреної медичної допомоги в травмпункт КНП «Ставищенська ЦРЛ» 16.08.2019 о 00.10 год., яку госпіталізовано до відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні у важкому стані з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеню. Забійно-рвані рани лівої скроневої ділянки, лівої вушної раковини, правої брови. Субарахноїдальний крововилив;

- довідку КНП «Ставищенської ЦРЛ`від 19.09.2019 вих. № 938, з якої вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії з 16.08.2019 по 11.09.2019 з діагнозом: відкрито черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Субдуральні гематоми. Рвана рана вуха. Рублена рана лівої скроневої ділянки;

- витяг з актового запису № 20 Ставищенського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції про смерть, відповідно до якої встановлено, що смерть ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована 29.07.2020 виконкомом Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- протокол допиту потерпілої ОСОБА_9 від 28.08.2019, який прокурором в судовому засіданні був оголошений, досліджений та долучений до матеріалів кримінального провадження, відповідно з яким ОСОБА_9 зазначила слідчому, що у середині серпня 2019 року до неї за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на подвір`я прийшов ОСОБА_10 , який запропонував допомогти ОСОБА_9 по господарським справам, на що остання погодилась та сказала, що треба порубати дрова при цьому показала, де лежить сокира та дрова. Через деякий час ОСОБА_25 пройшов до будинку та почав вимагати у ОСОБА_9 розрахунок за виконану роботу, на що остання налила ОСОБА_10 горілку та передала 500 грн. однією купюрою, на що останній зазначив, що це мало та почав погрожувати на адресу ОСОБА_9 фізичною розправою при цьому тримав у руках сокиру та вимагав ще гроші, на що ОСОБА_9 передала ОСОБА_10 ще 500 грн., щоб він її не бив, але останній побачив, де ОСОБА_9 зберігає свої гроші та пройшовши до кімнати, забрав всі заощадження, приблизно п`ять тисяч гривень, але ОСОБА_9 не заперечувала ОСОБА_10 при цьому, оскільки злякалась. Після чого ОСОБА_10 взяв у руки сокиру та вдарив ОСОБА_9 по голові від чого остання втратила свідомість;

- висновок експерта № 332Д від 03.10.2019, яким встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно - мозкова травма: забій рани лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі; перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка); крововиливи під тверду та м`яку мозкові оболонки, забій головного мозку;

- висновок експерта № 374Д від 05.11.2019, з якого вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: забій рани лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі; перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка); крововиливи під тверду та м`яку мозкові оболонки, забій головного мозку; вищеописані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_9 , могли утворитись від однократної дії сокири, про що свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень;

- висновок експерта № 17-1/1289 від 28.08.2019, яким встановлено, що слід пальця руки з найбільшим розмірами по вісях 21х20мм., який було вилучено 15.08.2019 під час огляду місця події в житловому будинку по АДРЕСА_2 , придатний для ідентифікації за ним особи;

- висновок експерта № 17-1/1412 від 25.10.2019, яким встановлено, що на наданих грошових коштах, які були вилучені 16.08.2019, під час обшуку затриманого ОСОБА_10 : купюрі номіналом 500 гривень ФБ 0989160 - виявлено один слід папілярного узору; купюрі номіналом 200 гривень УФ 7749567 - виявлено один слід папілярного узору; купюрі номіналом 200 гривень ЗЕ 3457628 виявлено три сліди папілярних узорів;

- висновок експерта № 17-1/1363 від 20.09.2019, зігдно якого на поверхні сокири - колун, яка була вилучена 15.08.2019, під час огляду місця події, а саме приміщення житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 - слідів папілярних узорів не виявлено;

- висновок експерта № 76/ц від 21.10.2019, яким встановлено, що згідно «Висновку експерта» № 77 від 10.10.2019, виконаного в відділенні судово-медичної цитології КЗ КОР КОБ СМЕ, кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти - А ізосерологічної системи АВ0;

- висновок експерта № 077/ц від 11.10.2019, згідно якого кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти - А ізосерологічної системи АВ0;

- висновок експерта № 176 від 24.10.2019, згідно якого кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти - А;

- висновок експерта № 177 від 22.10.2019 кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А;

- протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 16.08.2019, яким встановлено, що ОСОБА_10 , на час 06.15 год. перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- висновок експерта № 17-2/823 від 24.09.2019, , згідно якогонаданий на дослідження замок знаходиться в роботоздатному стані. Пошкоджень та дефектів, які б впливали на роботу замка не виявлено, але у зв`язку з тим, що технічної документації не надано, відповісти чи справжній, наданий на дослідження об`єкт - не виявляється можливим;

- висновок судово-психіатричного експерта № 103 від 22.08.2019, яким встановлено, що ОСОБА_10 страждає та страждав під час, коли були скоєні інкриміновані йому дії на психічний розлад у формі хронічного алкоголізму (синдрому активної залежності від алкоголю МКХ-10, F10.24).Під час коли відбулися інкриміновані йому дії він міг та може зараз в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує. Потребує лікування від хронічного алкоголізму на загальних підставах. Протипоказань для такого лікування у нього не виявлено.

Суд першої інстанції дав оцінку всім доказам у справі та зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Отже, вирок суду першої інстанції згідно з вимогами ст. 370 КПК України відносно ОСОБА_10 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно визначених ст. 94 цього Кодексу правил, які ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх дійсних обставин кримінального провадження.

Доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, що суд першої інстанції надав перевагу показанням обвинуваченого ОСОБА_10 , не встановивши взаємозв`язок з іншими наявними доказами у справі, залишив поза увагою поведінку обвинуваченого; необґрунтовано визнав недопустимим доказом показання потерпілої ОСОБА_9 ; залишив поза увагою дані, що містяться у висновках експертів та у протоколі допиту потерпілої, прийнявши рішення щодо виправдання ОСОБА_10 недостатньо мотивувавши його, є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно ст. 84 КПК України доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Згідно ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При вирішенні питання про достатність доказів, установлених під час змагального судового розгляду, для визнання особи винуватою суди мають керуватися приписами частин 2 та 4 ст. 17 КПК України, згідно з якими ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Така позиція узгоджується з приписами ч. 3 ст. 62 Конституції України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом повинно бути доведено всі обставини, які в силу ст. 91 КК України належать до предмета доказування та мають правове значення для правильної кваліфікації діяння.

Вирішення таких питань має бути здійснено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення та захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, було спростовано фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Крім того, про стандарт доказування "поза розумним сумнівом" неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Зокрема, у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

Суд першої інстанції, керуючись законом, всебічно, повно та неупереджено дослідив наявні у справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, з чим і погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, в яких зазначено, що судом надано перевагу показанням обвинуваченого ОСОБА_10 , які спростовуються висновками судово-медичної експертизи №332 від 03.10.2019 року та №374 Д від 05.11.2019 року, слід зазначити наступне.

Так, даними висновку експерта № 332Д від 03.10.2019 встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно - мозкова травма: забій рани лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі; перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка); крововиливи під тверду та м`яку мозкові оболонки, забій головного мозку. Вище описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (ів), і могли утворитися в термін і за обставин зазначених в ухвалі суду та потерпілою ОСОБА_9 (від дії сокири). Вище описані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_9 , не могли утворитись від дії рук людини та при падінні з висоти власного зросту, про що свідчить характер і локалізація тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості вище описане тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, заподіяне ОСОБА_9 , відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя у момент заподіяння.

Також, згідно з висновком експерта № 374Д від 05.11.2019 вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: забій рани лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі; перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка); крововиливи під тверду та м`яку мозкові оболонки, забій головного мозку.Вище описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (-ів), і могли утворитися в термін і за обставин зазначених в постанові.Вище описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (-ів), і могли утворитися в термін і за обставин зазначених в постанові. Вище описані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_9 , могли утворитися від однократної дії сокири (ймовірно обуха) в область лівої половини голови (ліва скронева область, ліва вушна мушля), про що свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень. Характер вище описаної відкритої черепно-мозкової травми, заподіяної ОСОБА_9 , свідчить про те, що після отримання потерпілою тілесних ушкоджень вона могла втратити свідомість на певний проміжок часу, після чого в період «світлого проміжку» травми (знаходячись в свідомості) потерпіла могла здійснювати деякі активні дії, як то самостійно пересуватись; тривалість даного проміжку коливається в межах декількох годин.

Проте, пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» визначено, що закінчений замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Згідно п.22 даної Постанови, при вирішенні питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події, їх стосунки.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Обов`язковою умовою кримінально-правової кваліфікації дій винного як замаху є наявність прямого умислу на вчинення відповідного злочину, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду судових рішень з підстав, передбачених ст. 445 КПК України (постанови № 5-46кс13 від 14.11.2013, № 5-10кс14 від 26.06.2014, № 5-32кс14 від 11.11.2014, №5-24к15 від 18.06.2015), замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення та наміру вчинити злочин, а тому він є актом, що виконується виключно за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

При кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

У разі заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за відсутності умислу на вбивство або заподіяння більш тяжкої шкоди здоров`ю дії винного слід кваліфікувати за наслідками, що фактично настали.

Так, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 642/6363/16-к(провадження № 51-3943) вбачається, що наявність в обвинувачених неконкретизованого умислу на настання будь-яких наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого під час вчинення ними розбою та одночасна відсутність прямого умислу на спричинення йому смерті виключає кримінальну відповідальність за замах на умисне вбивство. У цьому випадку скоєне кваліфікується за статтею, що передбачає відповідальність за фактично спричинені наслідки у вигляді шкоди здоров`ю потерпілого.

Так, обвинувачений ОСОБА_10 наніс удар сокирою (колуном) один раз, шляхом чирку потерпілій по голові, з метою зламати її волю до спротиву та змусити звільнити її шлях до кухонного столу, де лежали грошові кошти.

Відповідно, прямого умислу на спричинення потерпілій смерті у обвинуваченого ОСОБА_10 не було.

Крім того, судом вірно враховано, що смерть потерпілої настала після лікування у лікарні, після того, як остання була виписана без ускладнень та прожила майже рік після події.

Отже, висновки № 332Д від 03.10.2019 та № 374Д від 05.11.2019 не підтверджують наявність прямого умислу на спричинення смерті потерпілій у обвинуваченого.

Щодо посилання прокурора на необґрунтоване визнання недопустимим доказом показання потерпілої ОСОБА_9 , що були надані під час досудового розслідування та дослідженні під час судового розгляду, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Жуковський проти України» від 03.03.2011 наголошується, що за загальним правилом п. 1 і п. 3 «d» ст. 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше (див. також рішення від 23.04.97 у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів» та рішення від 15.06.92 у справі «Люді проти Швейцарії»). Вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити (див. рішення від 27.01.2009 у справі «A. L. проти Фінляндії»).

Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілої не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду в частині виправдання ОСОБА_10 , так як є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог закону, належним чином мотивував своє рішення в частині виправдання ОСОБА_10 , а тому погоджується з рішенням місцевого суду про виправдання ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Доводи в апеляційній скарзі прокурора про те, що суд не надав належної оцінки даним про особу обвинуваченого, його нещирості при дачі показань, його небажання ставати на шлях виправлення, рецидиву злочинів, а також наявності незнятої і непогашеної судимості, що призвело до призначення покарання ОСОБА_10 у межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та обставинам, що пом`якшують й обтяжують покарання, на переконання колегії суддів, не є обґрунтованими, оскільки, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, крім цього відповідно до довідки про звільнення ОСОБА_10 відбуваючи покарання за вироком Ставищенським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 187 КК України, 15.07.2019 умовно-достроково звільнений на один рік дев`ять місяців дванадцять днів, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2019. Отже, звільнившись умовно-достроково 15.07.2019 обвинувачений ОСОБА_10 вчинив інкриміновані дії - 14.08.2019, тобто через місяць після звільнення з місць позбавлення волі, з дослідженої характеристик з Державної установи «Білоцерківської виправної колонії (№ 35)» Міністерства юстиції України, вбачається, що за час відбування покарання в зазначеної колонії ОСОБА_10 характеризувався позитивно, мав заохочення. Відповідно до відомостей наданих ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що ОСОБА_10 виключений з військового обліку Ставищенського РВК по досягненню граничного віку перебування в запасі. Крім цього судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; не має місце реєстрації на території Гостромогильської сільської ради, тобто мешкає без визначеного місця, однак відповідно до характеристики сільської голови Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області ОСОБА_10 характеризується посередньо, при цьому зазначила, що обвинувачений ОСОБА_10 раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, неодружений, власної сім`ї не має. Проживав у різних будинках з громадянами, які зловживають спиртними напоями та у неблагополучних сім`ях, не працевлаштований, сам зловживав алкоголем, під час проведення роз`яснювальної роботи з приводу влаштування на роботу та невживання спиртних напоїв ОСОБА_10 реагував позитивно, однак останній легко потрапляє під негативний вплив товаришів. Отже, судом встановлено, що ОСОБА_10 не працевлаштований, неодружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

Крім того, судом врахована ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, згідно з якою ч. 4 ст. 187 КК України є особливо тяжким злочином, суспільну небезпечність злочину та його наслідки у вигляді спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілої, в наслідок, яких остання тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Таким чином, призначене ОСОБА_10 судом першої інстанції покарання, з яким згодна колегія суддів, відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

При цьому, призначене ОСОБА_10 судом першої інстанції покарання, цілком відповідає меті та загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. ст. 50, 65 КПК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора, в частині призначеного покарання ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України, не спростовують правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний і обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів - не виявлено.

За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року, ухвалений у кримінальному провадженні №12019110280000151, внесеному 16.08.2019року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,щодо ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, колегія суддів вважає за необхідне вказані апеляційні скарги залишити без задоволення, а зазначений вирок суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 403, 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, ч. 1 ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року, ухвалений у кримінальному провадженні №12019110280000151, внесеному 16.08.2019року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,щодо ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, - залишити без змін.

Апеляційні скарги прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції,а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з часу отримання ним копії ухвали.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4