Вирок

від 23.04.2021 по справі 378/1452/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 378/1452/19

1-кп/357/450/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2021 м. Біла Церква

Колегія суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області:

у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гостра Могила, Ставищенського району, Київської області, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 18.06.2004 Ставищенським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на сім років; 2) 12.08.2010 Ставищенським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на два роки шість місяців; 3) 16.09.2013 Ставищенським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на вісім років, 15.07.2019 умовно-достроково звільнений на один рік дев`ять місяців дванадцять днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_6

представник потерпілої - адвокат: ОСОБА_7 ,

захисник адвокат: ОСОБА_8 ,

обвинувачений: ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И Л А:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, передбачених статтями 185, 187 КК України та маючи не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та знов вчинив злочин.

Так, 14.08.2019 у першій половині дня, ОСОБА_5 , знаходячись на території домогосподарства потерпілої ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , за усною домовленістю з останньою допомагав їй по господарству, а саме рубав дрова.

Отже, після завершення незначного обсягу роботи, того ж дня, приблизно о 12.00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зайшов до будинку ОСОБА_9 , щоб отримати винагороду за виконану роботу.

Отримавши від останньої грошові кошти в сумі 200 гривень, як розрахунок за виконану роботу, ОСОБА_5 зажадав від потерпілої більшої суми грошових коштів та, помітивши у ОСОБА_9 значну суму грошових коштів та місце їх зберігання, вирішив будь-яким способом ними заволодіти.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_5 , вибравши слушний момент схопив сокиру (колун), якою перед цим рубав дрова, і, скориставшись похилим віком ОСОБА_9 , своєю перевагою у фізичній силі та відсутністю в будинку інших осіб, у грубій формі висунув вимогу надати грошові кошти та, погрожуючи застосуванням до ОСОБА_9 насильства, небезпечного для її життя та здоров`я, що проявилось у демонструванні цієї сокири (колуна) та висловленні наміру реалізувати погрози в разі протидії йому, які ОСОБА_9 сприймала як реальну небезпеку для свого життя та здоров`я, здійснив напад, тобто умисно наніс сокирою (колуном) удар у життєво важливий орган голову, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забійних ран лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі, перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка), крововилив під тверду та м`яку мозкові оболонки, забою головного мозку, від яких ОСОБА_9 впала на підлогу, вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння та відкрито викрав наявні у неї грошові кошти в сумі 3100 (три тисячі сто) гривень.

Після чого ОСОБА_5 не реагуючи на умовляння ОСОБА_9 повернути їй хоча б частину грошових коштів, залишив останню у будинку та вийшов з нього зачинивши двері будинку ззовні на навісний замок, а ключі кинув на місці, та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

У ходісудового розглядукримінального провадженняобвинувачений ОСОБА_5 ,свою винуу вчиненнізлочину зач.4ст.187КК Українивизнає вповному обсязіта невизнав своювину вінкримінованому злочину,передбаченому ч.2ст.15п.6ч.2ст.115КК Українита судупоказав наступне, що приблизно 10.08.2019 зранку біля магазину в с. Любча, Ставищенського району, Київської області він зустрів знайому, жительку села ОСОБА_9 , в руках якої була сокира (колун), яка звернулась до ОСОБА_5 та попросила останнього прийти до неї та допомогти їй поколоти дрова, на що ОСОБА_5 погодився. Приблизно через декілька днів 14-15.08.2019 приблизно з 10.00 по 12.00 год. останній прийшов на запрошення до потерпілої ОСОБА_9 до неї додому, де остання надала йому сокиру (колун), за допомогою якого ОСОБА_5 пішов колоти дрова, при цьому ОСОБА_9 обіцяла за роботу сплатити ОСОБА_5 200 гривень, після того, як останній поколов певну частину дров та пройшов у будинок, де поставив сокиру та збирався уходити, але ОСОБА_9 попросила доколоти дрова при цьому налила йому приблизно 150 гр. горілки та пообіцяла ще доплатити ОСОБА_5 - 200 грн., на що останній погодився та пішов далі колоти дрова. Приблизно через годину, коли всі дров ОСОБА_5 поколов, останній зайшов до будинку потерпілої та поставив сокиру (колун) біля груби, а ОСОБА_9 передала йому 200 грн., на що ОСОБА_5 образився та запитав, де ще його обіцяні гроші, на що ОСОБА_9 повідомила, що більш у неї немає. При цьому ОСОБА_5 у вазі на столі в коридорі побачив, що лежать гроші. При цьому ОСОБА_5 звернув увагу потерпілої ОСОБА_9 на стіл з грошами та запитав, що за гроші лежать на столі і в цей час розпочав рухатись в напрямку грошей, побачивши це потерпіла ОСОБА_9 перегородила йому собою шлях, тоді ОСОБА_5 перебуваючи біля сокири (колуна) підняв її правою рукою з підлоги та один раз махнув знизу вверх нею біля обличчя потерпілої ОСОБА_9 . В результаті чого сокира (колун) заділа лівий бік обличчя останній, від вказаного удару ОСОБА_9 руками схопилась за це місце та присіла на підлогу біля дивану. Після чого ОСОБА_5 зробив крок до столу, де забрав всі гроші в розмірі 3100 гривень, які перебували на столі та пішов з будинку, при цьому виходячи з будинку, з зовнішнього боку зачинив на замок вхідні двері будинку потерпілої та кинув ключі в город, з метою щоб сусіди відкрили вхідні двері ОСОБА_9 , яка мала можливість покликати їх через вікно будинку.

Наносити удар потерпілій ОСОБА_9 наміру у ОСОБА_5 не було, намагався лише її налякати, а також не було умислу на вбивство. Після того, як ОСОБА_5 попрямував до виходу, потерпіла ОСОБА_9 у спину стала просити залишити їй гроші, але у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 образився на потерпілу він вийшов з будинку та зачинив за собою вхідні двері будинку на замок, а ключі кинув у город та пішов вживати алкогольні напої зі знайомими з села, яким ОСОБА_5 не розповідав, де само останній взяв гроші. Обвинувачений ОСОБА_5 виходячи з будинку потерпілої ОСОБА_9 розумів, що він її замахуючись сокирою задів обличчя, але він розумів, що життю останній нічого не загрожує і як би у нього був намір позбавити життя ОСОБА_9 йому нічого не заважало, але жодних дій щодо позбавлення життя ОСОБА_9 обвинувачений ОСОБА_5 не вчиняв. Сокира (колун), яким колов дрова обвинувачений ОСОБА_5 у потерпілої ОСОБА_9 був вагою приблизно 8-10 кг., який ОСОБА_5 залишив у будинку потерпілої ОСОБА_9 після нанесення останній тілесного ушкодження.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумніві суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, вказаними показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджуються час, місце та спосіб вчинення даного кримінального правопорушення, а також матеріальну шкоду завдану, вчиненням злочину.

У рамках цього кримінального провадження судом було досліджено надані з боку сторони обвинувачення та захисту, наступні фактичні дані, на підставі яких кожна із сторін просить суд встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню у ньому, з числа регламентованих ст. 84 КПК України, як-то показання, речові докази, документи, висновки експерта.

На підставі яких суд у ході судового розгляду через призму їх аналізу, у порядку ст. 94 КПК України, установив таке.

Допитаний в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_10 показав, що у 2019 році він був депутатом Гостромогильський сільської ради, у зв`язку з чим на мобільний телефон від мешканців села Любча йому стало відомо, що вже майже півтори доби мешканці не бачили ОСОБА_9 , яка була мешканкою вказаного села, на що було прийнято рішення попрямувати до її будинку та подивитись де вона. Після чого приблизно о 21.00 год. в середині серпня 2019 року точну дату не пам`ятав свідок, у зв`язку з тривалими подіями зазначив, що приїхавши на подвір`я будинку, де хвіртка була у відкритому стані, пройшовши на територію домоволодіння побачив, що на вхідних дверях знаходився замок у зачиненому стані. Однак, свідок пройшов до вікна будинку, де за допомогою мобільного телефону підсвітив через вікно у будинок та побачив всередині, що на дивані перебуває ОСОБА_9 . Після чого свідок зателефонував сільському голові ОСОБА_11 та повідомив їй, що він знайшов ОСОБА_9 . Після чого було прийнято рішення в телефонному режимі викликати поліцію, яка через двадцять хвили приїхала до домоволодіння ОСОБА_9 .

Після приїзду поліції на виклик, свідок разом з працівниками поліції пройшли на територію домоволодіння, де знов через вікно заглянули у будинок, де свідок ОСОБА_10 побачив, що поза ОСОБА_9 змінилась з останнього часу, коли він дивився у вікно самостійно, про що свідок повідомив працівникам поліції. Тоді працівниками поліції було прийнято рішення щодо зриву замка та проникнення у будинок, а також викликали швидку медичну допомогу.

Після того, як працівники поліції зірвали навісний замок у будинок ОСОБА_9 , свідок разом з працівниками поліції пройшли до будинку потерпілої, де побачили сокиру, кров на підлозі та кров на голові потерпілої, через двадцять хвилин приїхала швидка медична допомога та потерпіла ОСОБА_9 була госпіталізована. В будинку порядок не був порушеним, розкиданих речей не було, слідів безладу не було. Після закінчення огляду будинку потерпілої працівниками поліції був встановлений ОСОБА_5 , який 15.08.2019 знаходився в сильному алкогольному сп`янінні у своїх знайомих братів ОСОБА_12 , коли працівники поліції привели його до будинку потерпілої, ОСОБА_5 не зважаючи на перебування у сильному алкогольному сп`янінні зазначив, що він її вдарив один раз.

Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_11 показала, що у 2019 році вона перебувала на посаді голови Гостромогильскої сільської ради у серпні 2019 року, точної дати у зв`язку з тривалими подіями не пам`ятала, зателефонував їй на мобільний телефон, депутат сільської ради ОСОБА_10 , який повідомив, що до нього надходять звернення від мешканців с. Любча, які стурбовані, що тривалий час не бачать у селі мешканку похилого віку ОСОБА_9 , у зв`язку з чим ОСОБА_10 попрямував до місця проживання ОСОБА_9 , звідки через деякий час знов зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що через вікно, в будинку побачив ОСОБА_9 на ліжку, яка не подавала знаків життя. Після чого ОСОБА_10 повідомив, що викликав працівників поліції, на що ОСОБА_11 також зазначила, що приїде до будинку потерпілої ОСОБА_9 .

Приїхавши до домоволодіння ОСОБА_9 , свідок ОСОБА_11 побачила, що на вхідних дверях висить навісний замок у зачиненому стані, після приїзду поліції, останні зняли замок та пройшли в будинок, де на підлозі побачили багато крові та на ліжку в коридорі побачили потерпілу ОСОБА_9 , яка була без свідомості та на голові була кров. До свідомості потерпіла ОСОБА_9 до приїзду швидкої медичної допомоги не приходила, нічого не казала, було видно, що потерпіла лежала на ліжку вже тривалий час. Після чого приїхала швидка медична допомога та госпіталізувала ОСОБА_9 . Крім цього біля груби стояв колун, який в ході огляду працівниками поліції був вилучений. Також під час проведення огляду місця події, працівниками поліції в житловій кімнаті (спальні) були знайдені грошові кошти. За час проведення працівниками поліції огляду домоволодіння ОСОБА_9 , до останньої стали приходити мешканці села, які стали обмінюватися відомою їм інформацією, з якої працівники поліції зробили висновок про необхідність перевірити ОСОБА_5 на причетність до вчиненого злочину, також від мешканців села працівникам поліції стало відомо, що ОСОБА_5 перебуває у своїх знайомих братів ОСОБА_12 , які зловживають алкогольними напоями. При виїзді до будинку ОСОБА_12 у хліву був виявлений ОСОБА_5 в стані сильного алкогольного сп`яніння, який визнав, що він один раз лише вдарив потерпілу.

Під час лікування потерпілої ОСОБА_9 у лікарні свідок ОСОБА_11 відвідувала її, але від медичних працівників стало відомо, що потерпіла ОСОБА_9 має провали в пам`яті саме щодо події, яка відбувалась 14.08.2019, а також це питання викликало у ОСОБА_9 нервове збудження, тому лікарі, заборонили свідку спілкуватись з ОСОБА_9 на тему отримання останній тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_13 показала, що вона є власником та продавцем єдиного продуктового магазину в с. Любча, Ставищенського району, Київської області, куди 14.08.2019 у вечорі зайшов ОСОБА_5 , який придбав спиртні напої та продукти харчування, витративши при цьому приблизно 300-400 грн., на запитання свідка ОСОБА_13 , звідки гроші, ОСОБА_5 повідомив, що заробив.

З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які суд дослідив у порядку параграфу 3 Глави 28 Розділу ІV КПК України, та показаннями свідків, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв`язку, судовим розглядом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про злочин, передбачений за ч. 4 ст. 187 КК України внесені 16.08.2019 о 02:02:34 год. за № 12019110280000151, за повідомленням ОСОБА_11 .

Крім цього за вказаним номером кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про злочин, передбачений за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України внесені 05.11.2019 о 14:07:17 год., підставою внесення відомостей зазначене самостійне виявлення слідчим кримінального правопорушення, у тому числі під час досудового розслідування.

Відповідно з вказаного витягу вбачається, що для проведення досудового розслідування, визначені слідчі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які увійшли у групу слідчих по розслідуванню вказаних злочинів, а прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво визначені ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Незважаючи на те, що ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, суд приймає до уваги наявність вказаного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань оскільки з урахуванням положення ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до рапорту помічника старшого чергового СРПП № 1 Ставищенське відділення поліції ВВП Сквирського відділу ГУНП в Київській області ОСОБА_21 зареєстрованого в ЄО 15.08.2019 за № 1907 слідує, що 15.08.2019 о 21.53 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21.52 за адресою: АДРЕСА_2 , померла ОСОБА_9 , померлу виявив депутат сільської ради ОСОБА_22 . Після чого 15.08.2019 надійшло повідомлення від Голови сільської ради ОСОБА_11 про те, що того ж дня приблизно о 21.50 год. в с. Любча на вул. Поштовій у своєму будинку виявлено труп громадянки, виїздом СОГ встановлено, що за вказаною адресою громадянка жива та має тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми.

Таким чином з дослідженого рапорту встановлення, що покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знайшли свої підтвердження, в частині місця та способу вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9 у її будинку, який розташований по АДРЕСА_2 .

Згідно з рапортом старшого слідчого слідчого відділу Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_16 від 05.11.2019 зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі за № 2629, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи 14.08.2019 за місцем проживання ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , вчинив замах на вбивство ОСОБА_9 , тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Таким чином вказаний рапорт свідчить, що кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, слідчим зроблена під час досудового розслідування кримінального провадження за № 12019110280000151, відомості по якому внесені 15.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім цього, відповідно за змістом статей 39, 110 КПК України заступником начальника ВП начальника СВ Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_14 постановою від 16.08.2019 про призначення групи слідчих, визначено слідчих, які здійснюватиме досудове розслідування, а також визначений старший слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. Так до групи слідчих входили ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 .

Також в рамках кримінального провадження за № 12019110280000207 від 05.11.2019, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України заступником начальника ВП начальника СВ Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_14 постановою від 05.11.2019 призначена група слідчих, до яких входили: ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 .

Крім цього відповідно до постанови заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_23 від 16.08.2019 призначена група прокурорів у кримінальному провадженні № 12019110280000151, до якої входили: ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Також постановою першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_24 від 05.11.2019 по кримінальному провадженню № 12019110280000207 призначена група прокурорів, до якої входив ОСОБА_20 .

Отже, дослідивши наявні постанови про призначення групи слідчих та групи прокурорів суд вважає, що слідчі та прокурори в рамках кримінальних проваджень № 12019110280000151 та № 12019110280000207, наділені були відповідними повноваженнями по вказаним кримінальним провадженням, що повністю узгоджується з правовою позицією викладеної у постановах Верховного Суду у справі № 754/7062/15 від 19.04.2018 та № 558/535/14 від 15.05.2019.

Постановою прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_20 від 05.11.2019 кримінальні провадження № 12019110280000151 та № 12019110280000207, об`єднані в одне провадження, якому присвоєний єдиний № 12019110280000151.

Згідно з протоколом огляду місця події з фототаблицею та схемою, складеного 15.08.2019 у період з 22.50 год. по 03.08 год. вбачається, що огляд був проведений старшим слідчим слідчого відділу Ставищенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_16 , в присутності понятих, за участю спеціаліста, яким проведений огляд території домоволодіння АДРЕСА_2 під час якого встановлено, що будинок має дерев`яний паркан, яким огороджено домоволодіння, на території якого є житловий будинок та господарські приміщення. На момент огляду вхідні двері у домоволодіння були у зачиненому стані на навісний замок, які в подальшому з метою рятування життя власника майна були відкриті, шляхом виривання металевої скоби з лівої половини дверей. При вході в житловий будинок встановлено, що обстановка не порушена. При візуальному огляді коридору будинку, де на ліжку було виявлено особу жіночої статі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка лежала на спині, обличчя якої мало плями крові, на час огляду ОСОБА_9 подавала ознаки життя, у вигляді руху ніжних кінцівок та руху грудної клітки (дихання). На підлозі біля ліжка та на ліжку виявлено значну кількість речовини бурого кольору. Також між ліжком та диваном на підлозі виявлена речовина бурого кольору, на дивані в коридорі будинку виявлені господарські речі з плямами речовини бурого кольору. Ліворуч від дивана на підлозі виявлений та вилучений колун (сокира) з дерев`яною рукояткою, яка обперта на бильце дивана, на краю металевого обуху виявлені плями речовини бурого кольору, на рукоятці сокири виявлені відбитки рук, що утворились від речовини бурого кольору. Від сокири до кухонної кімнати на підлозі виявлено множинні плями бурого кольору. В спальній кімнаті на тумбочці, в глечику виявлені грошові кошти на загальну суму 75 гривень банкнотами від 1 гривні до 5 гривень, поряд з глечиком лежать дрібні монети. Отже під час проведення огляду місця події були вилучені зразки змивів речовини бурого кольору схожих на кров, навісний замок, відбитки слідив рук, шматок наволочкиподушки здивану,на якійнаявні плямикрові бурогокольору, грошові кошти в сумі 75 гривень, сокиру (колун).

Зазначені слідчі дії зафіксовані на носії інформації.

Наявна ж у справі ухвала слідчого судді Ставищенського районного суду ОСОБА_25 від 16.08.2019, якою наданий дозвіл на проведення обшуку з метою належного процесуального оформлення раніше проведеного огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_9 в житловому будинку АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено потерпілу ОСОБА_9 без свідомості та вилучено сокиру зі слідами речовини бурого кольору, навісний замок, змиви слідів бурого кольору, відбитки рук, свідчить про виконання слідчим вимог статті 30 Конституції України та положень статей 233, 234 та 237 КПК України, що узгоджується з правовою позицією викладеної Верховним Судом колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 12.02.2019 у справі 159/451/16-к (провадження 51-1173км18) та надає суду вважати, що протокол огляду місця події від 15.08.2019 є допустимим доказом по справі, який також підтверджує покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

З протоколу огляду місця події, складеного 16.08.2019 з 03.20 год. по 03.55 год. вбачається, що огляд був проведений старшим слідчим Ставищенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_16 у присутності понятих, під час, якого за адресою: АДРЕСА_3 , у хліві виявлені та вилучені куртка сірого кольору та плащ сірого кольору з плямами речовини бурого кольору, що зовні схожі на кров.

Зазначені слідчі дії зафіксовані на носії інформації.

Сам огляд проведено на підставі заяви згоди ОСОБА_26 від 16.08.2019.

При цьому, відсутні підстави для висновків про недотримання вимог ст. 233, 234, 237 КПК України, оскільки відповідно до протоколу огляду місця події здійснювався огляд домоволодіння (хліву), звідки були вилучений одяг, зі слідами бурого кольору схожі на кров. Відповідно ж до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд.

Обставини, регламентовані ч. 2 ст. 237 КПК України, у даній справі не встановлені. Як наслідок, передумов для застосування положень ст. 233, 234 того ж Кодексу після огляду у сторони обвинувачення не виникло.

Огляди місця події від 16.08.2019 у хліву домоволодіння АДРЕСА_3 , проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України. При цьому слід урахувати, висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображений у постанові від 07.06.2018 в справі № 727/4350/16-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч.2 та ст. 237 ч. 2 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.08.2019 вбачається, що ОСОБА_5 фактично був затриманий 16.08.2019 о 02.15 год. слідчим слідчого відділу Ставищенського відділку поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_15 , під час обшуку затриманої особи у ОСОБА_5 в кишенях виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 2400гривень, купюрами номіналом по 500 грн. в кількості 4 шт., які мають серію та номер ФБ 0989160, УГ 2564549, ЄД 1486261, ФБ 06866035, купюри номіналом по 200 грн., в кількості 2 шт., які мають серії та номер ЗЕ 3457628, УФ 7749567, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , довідку про звільнення з Білоцерківської виправної колонії № 35 на ім`я ОСОБА_5 , кросівки чорного кольору з написом «Nike».

Наявні ж у справі постанови від 27.09.2019, 16.08.2019 та 30.10.2019 про визнання вилучених в ході досудового розслідування вказаних предметів речовими доказами підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.

Ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області ОСОБА_25 від 20.08.2019 накладений арешт на майно, яке вилучено під час проведення огляду місця події від 15.08.2021, а саме сокиру з дерев`яною рукояткою на яких наявні плями крові бурого кольору; шматок наволочки подушки на якій наявні плями крові бурого кольору, грошові кошти в розмірі 75 гривень купюрами від 1 до 5 гривень, що належать потерпілій ОСОБА_9 , а також майно вилучено 16.08.2019 під час затримання підозрюваної особи, а саме грошові кошти в сумі 2400 гривень, купюрами номіналом по 500 грн. в кількості 4 шт., які мають серію та номер ФБ 0989160, УГ 2564549, ЄД 1486261, ФБ 06866035, купюри номіналом по 200 грн., в кількості 2 шт., які мають серії та номер ЗЕ 3457628, УФ 7749567, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , довідку про звільнення з Білоцерківської виправної колонії № 35 на ім`я ОСОБА_5 , кросівки чорного кольору з написом «Nike».

Однак, ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області ОСОБА_27 від 04.11.2019 арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області ОСОБА_25 від 20.08.2019 частково скасований, а саме з грошових коштів у сумі 2400 гривень, купюрами номіналом по 500 грн. в кількості 4 шт., які мають серію та номер ФБ 0989160, УГ 2564549, ЄД 1486261, ФБ 06866035, купюри номіналом по 200 грн., в кількості 2 шт., які мають серії та номер ЗЕ 3457628, УФ 7749567; грошових коштів в розмірі 75 гривень купюрами від 1 до 5 гривень, які відповідно до розписки потерпілої ОСОБА_9 , повернуті останній, як власнику майна.

Відповідно допротоколу слідчогоексперименту,складеного слідчимслідчого відділуСтавищенського відділкуполіції Сквирськоговідділу поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Київськійобласті ОСОБА_15 16.08.2019з 15.00 год. по 15.15 год. проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_5 слідує, що у ході його проведення, підозрюваний розповів та показав обставини події, які мали місце 14.08.2019 за адресою: АДРЕСА_2 та відтворив механізм нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 .

Такі показання зафіксовані на носії інформації.

Згідно Глави 5 Кримінального процесуального кодексу України - Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення слідує, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, однак якщо за допомогою технічних засобів фіксується результати проведення процесуальної дії, то текст може не вноситься до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

Так, переглянутий та досліджений судом у судовому засіданні носій інформації містить дані про те, що підозрюваний ОСОБА_5 повідомив, а потім на статисті відтворив механізм нанесення сокирою (колуном) одного удару в область лівої частини голови потерпілій ОСОБА_9 , перебуваючи у останній в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме в коридорі, правою рукою ставлячи на підлогу сокиру (колун), а лівою рукою беручи гроші в сумі 200 грн. від потерпілої ОСОБА_9 , яка в цей час стояла на проти підозрюваного, на запитання ОСОБА_5 , де залишок обіцяної суми, після отримання відповіді від ОСОБА_9 про відсутність у неї грошей. ОСОБА_5 звернув її увагу на гроші, які лежали на столі під вазою, тоді потерпіла ОСОБА_9 перегородив дорогу ОСОБА_5 наполегливо підкреслила, що у неї грошей більш немає. Після чого ОСОБА_5 знов наклонившись до підлоги підняв правою рукою сокиру (колун), яку двома руками тримаючи за рукоятку з низу вверх замахнувшись в бік потерпілої ОСОБА_9 так, що вказана сокира (колун) пройшла біля лівої частини обличчя потерпілої після чого потерпіла схопилась за лівий бік обличчя та присіла на підлогу, а ОСОБА_5 зробивши крок до столу, з під вази взяв грошові кошти в розмірі 3100 гривень та попрямував до виходу, залишивши при цьому сокиру (колун) на тому ж місці в будинку.

Крім цього,проаналізувавши іншідокази,які можутьстосуватися допустимості,достовірності таповноти безпосередньов частинідоказів,які прямостосуються фактівсправи,суд установив,що відповідно з копії карти виїзду екстреної медичної допомоги № 297 А від 15.08.2019 вбачається, що 15.08.2019 в с. Любча на вул. Поштова, була викликана та виїжджала екстрена медична допомога, де була надана ОСОБА_9 невідкладна медична допомога, оскільки остання була без свідомості, з ВЧМТ. Забій головного мозку. Розсічені рани волосяної частини голови та лівої вушної раковини.

Крім цього з довідки КНП «Ставищенської ЦРЛ» від 16.08.2019 за вих. № 822 вбачається, що ОСОБА_9 , жителька АДРЕСА_2 була доставлена бригадою екстреної медичної допомоги в травмпункт КНП «Ставищенська ЦРЛ» 16.08.2019 о 00.10 год., яку госпіталізовано до відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні у важкому стані з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеню. Забійно-рвані рани лівої скроневої ділянки, лівої вушної раковини, правої брови. Субарахноїдальний крововилив.

Також з довідки КНП «Ставищенської ЦРЛ`від 19.09.2019 вих. № 938 вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії з 16.08.2019 по 11.09.2019 з діагнозом: відкрито черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Субдуральні гематоми. Рвана рана вуха. Рублена рана лівої скроневої ділянки.

Відповідно витягу з актового запису № 20 Ставищенського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції про смерть встановлено, що смерть ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована 29.07.2020 виконкомом Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт смерті потерпілої ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , допитати потерпілу безпосередньо в судовому засіданні не уявляється можливим. Так, стороною обвинувачення заявлене клопотання про дослідження протоколу допиту потерпілої ОСОБА_9 від 28.08.2019, який відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України на стадії досудового розслідування при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, суд приймає до уваги зауваження сторони захисту, який заперечував проти задоволення клопотання прокурора та вважав, що викладені обставини в протоколі допиту потерпілої ОСОБА_9 від 28.08.2019 є необ`єктивними, а є викладанням слідчого його оцінки та суб`єктивного ставлення до подій які мали місце 14.08.2019, яка сформувалась у останнього при досудовому розслідуванні кримінального провадження, оскільки під час судового засідання при розгляді слідчим суддею Ставищенського районного суду Київської області ОСОБА_25 клопотання слідчого слідчого відділку Ставищенського відділу поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції ОСОБА_18 встановлено, що потерпіла ОСОБА_9 подій, які мали місце 14.08.2019 не пам`ятає, а також допит потерпілої в судовому засіданні не відбувся у зв`язку з поганим станом здоров`я ОСОБА_9 .

Так, протокол допиту потерпілої ОСОБА_9 від 28.08.2019, прокурором в судовому засіданні був оголошений, досліджений та долучений до матеріалів кримінального провадження, відповідно з яким ОСОБА_9 зазначила слідчому, що у середині серпня 2019 року до неї за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на подвір`я прийшов ОСОБА_5 , який запропонував допомогти ОСОБА_9 по господарським справам, на що остання погодилась та сказала, що треба порубати дрова при цьому показала, де лежить сокира та дрова. Через деякий час ОСОБА_28 пройшов до будинку та почав вимагати у ОСОБА_9 розрахунок за виконану роботу, на що остання налила ОСОБА_5 горілку та передала 500 грн. однією купюрою, на що останній зазначив, що це мало та почав погрожувати на адресу ОСОБА_9 фізичною розправою при цьому тримав у руках сокиру та вимагав ще гроші, на що ОСОБА_9 передала ОСОБА_5 ще 500 грн., щоб він її не бив, але останній побачив, де ОСОБА_9 зберігає свої гроші та пройшовши до кімнати, забрав всі заощадження, приблизно п`ять тисяч гривень, але ОСОБА_9 не заперечувала ОСОБА_5 при цьому, оскільки злякалась. Після чого ОСОБА_5 взяв у руки сокиру та вдарив ОСОБА_9 по голові від чого остання втратила свідомість.

Крім цього стороною обвинувачення надане клопотання слідчого слідчого відділку Ставищенського відділу поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції ОСОБА_18 , журнал судового засідання від 24.09.2019 по розгляду вищевказаного клопотання, відповідно до якого слідчий суддя оголосив перерву у розгляді клопотання про проведення допиту потерпілої в судовому засіданні у зв`язку з поганим станом здоров`я останньої, додавши СД-диск, а також надав журнал судового засідання від 27.09.2019 відповідно до якого слідчий суддя ОСОБА_25 винесла усну ухвалу, яку занесли в зазначений журнал судового засідання про завершення допиту потерпілої ОСОБА_9 , у зв`язку з поганим станом здоров`я останньої, що підтверджувалось відповідною довідкою з КЗ «Ставищенська ЦРЛ».

Таким чином суд приймає до уваги позицію сторони захисту та вважає, що вказані зауваження захисника щодо недопустимості протоколу допиту потерпілого знайшли своє підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, що підтверджується наданими стороною обвинувачення журналами судових засідань Ставищенського районного суду Київської області від 24.09.2019 та 27.09.2019, а також свідок ОСОБА_11 під час надання своїх показань в судовому засіданні також зазначила, що остання відвідувала у лікарні потерпілу ОСОБА_9 , у якої мались провали в пам`яті та остання, події 14.08.2019 під час яких вона отримала тілесні ушкодження не пам`ятала.

При цьому суд звертає увагу, що згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, засада кримінального провадження - безпосередність у дослідженні судом показань полягає в тому, що суд у ході судового розгляду особисто сприймає відомості щодо обставин кримінального провадження, які відомі обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експерту та мають значення для цього кримінального провадження.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Так,судом приймаєтьсядо уваги вимоги ч. 5 ст. 9 КПК України, де зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З викладених норм вбачається, що всі докази, як правило, повинні подаватися під час публічного розгляду в присутності обвинуваченого для забезпечення змагальності сторін. З цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту. З позиції ЄСПЛ вбачається, що якщо підсудному було надано відповідну та належну можливість заперечити такі показання, чи то при їх наданні, чи на пізнішому етапі, прийняття їх як доказів не суперечитиме саме по собі вимогам п.1 та п. 3«d» ст.6 Конвенції. Але з цього випливає, що засудження не може виключно або вирішальною мірою ґрунтуватися на показаннях, які сторона захисту не могла оспорити.

Порушення Конвенції буде там, де свідок (свідки) або потерпілий (потерпілі), показання якого має істотне значення для вирішення справи, не міг бути опитаний, або за обставин, коли був ряд таких свідків, але жоден із них не міг бути опитаний. Саме таке відбулося у справі, що розглядається.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Жуковський проти України» від 03.03.2011 наголошується, що за загальним правилом п. 1 і п. 3 «d» ст. 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше (див. також рішення від 23.04.97 у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів» та рішення від 15.06.92 у справі «Люді проти Швейцарії»). Вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити (див. рішення від 27.01.2009 у справі «A. L. проти Фінляндії»).

Суд уважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або тяжкої хвороби, яка заважає останній бути присутній в судовому засіданні безпосередньо.

Суд враховує, що у дослідженому протоколі допиту потерпілої ОСОБА_9 від 28.08.2019 викладені обставини не знайшли свого підтвердження в повній мірі під час досудового розслідування та судового розгляду, а також спростовуються іншими дослідженими доказами по провадженню.

Так, посилання потерпілої ОСОБА_9 у протоколі допиту на те, що 14.08.2019 остання за роботу з ОСОБА_5 розрахувалась грошовими коштами в розмірі 500 гривень, а також обставина, що ОСОБА_5 дізнавшись місце зберігання її заощаджень у керамічному горщику в кімнаті, заволодів приблизно п`ятьма тисячами гривень, не знайшло свого підтвердження, оскільки порядок у домоволодінні ОСОБА_9 під час проведення огляду місця події не був порушений, яким саме чином ОСОБА_5 дізнався про місце зберігання заощаджень потерпіла ОСОБА_9 не зазначила у протоколі допиту. Таким чином суд вважає вказаний доказ є недопустимим, оскільки не узгоджується в сукупності з іншими доказами дослідженими в судовому засіданні, а вирок не може ґрунтуватися виключно на показах особи, яку сторони судового провадження та суд не мав можливості допитати безпосередньо в судовому засіданні.

Таким чином покази обвинуваченого суд розцінює як правдиві та приймає до уваги, що останній від потерпілої ОСОБА_9 отримав грошові кошти в розмірі 200 грн., оскільки жодний доказ по справі не спростовує вказану обставину.

З досліджених судом, у порядку Параграфу 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено наступне.

Даними висновку експерта № 332Д від 03.10.2019 встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно - мозкова травма: забій рани лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі; перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка); крововиливи під тверду та м`яку мозкові оболонки, забій головного мозку.

Вище описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (ів), і могли утворитися в термін і за обставин зазначених в ухвалі суду та потерпілою ОСОБА_9 (від дії сокири).

Вище описані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_9 , не могли утворитись від дії рук людини та при падінні з висоти власного зросту, про що свідчить характер і локалізація тілесних ушкоджень.

За ступенем тяжкості вище описане тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, заподіяне ОСОБА_9 , відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя у момент заподіяння.

Згідно з висновком експерта № 374Д від 05.11.2019 вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: забій рани лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі; перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка); крововиливи під тверду та м`яку мозкові оболонки, забій головного мозку.

Вище описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (-ів), і могли утворитися в термін і за обставин зазначених в постанові.

Вище описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (-ів), і могли утворитися в термін і за обставин зазначених в постанові.

Вище описані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_9 , могли утворитися від однократної дії сокири (ймовірно обуха) в область лівої половини голови (ліва скронева область, ліва вушна мушля), про що свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень.

Характер вище описаної відкритої черепно-мозкової травми, заподіяної ОСОБА_9 , свідчить про те, що після отримання потерпілою тілесних ушкоджень вона могла втратити свідомість на певний проміжок часу, після чого в період «світлого проміжку» травми (знаходячись в свідомості) потерпіла могла здійснювати деякі активні дії, як то самостійно пересуватись; тривалість даного проміжку коливається в межах декількох годин.

Відповідно до висновку експерта № 17-1/1289 від 28.08.2019 слід пальця руки з найбільшим розмірами по вісях 21х20мм., який було вилучено 15.08.2019 під час огляду місця події в житловому будинку по АДРЕСА_2 , придатний для ідентифікації за ним особи.

Два сліди пальців рук з найбільшими розмірами по всіях: 19х10мм та 21х15 мм., які були вилучено 15.08.2019 під час огляду місця події в житловому будинку по АДРЕСА_2 , непридатні для ідентифікації за ними осіб (особи).

Сліди пальця руки з найбільшими розмірами по вісях 21х20мм залишений не ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.

Згідно з висновком експерта № 17-1/1412 від 25.10.2019 на наданих грошових коштах, які були вилучені 16.08.2019, під час обшуку затриманого ОСОБА_5 : купюрі номіналом 500 гривень ФБ 0989160 виявлено один слід папілярного узору; купюрі номіналом 200 гривень УФ 7749567 виявлено один слід папілярного узору; купюрі номіналом 200 гривень ЗЕ 3457628 виявлено три сліди папілярних узорів.

На наданих грошових коштах, які були вилучені 16.08.2019, під час обшуку затриманого ОСОБА_29 : купюрі номіналом 500 гривень ФБ 0686035, купюрі номіналом 500 гривень УГ 2564549, купюрі номіналом 500 гривень ЗД 1486261 слідів папілярних узорів рук не виявлено.

Слід пальця руки, найбільшими розмірами по вісях 14х14 мм та чотири сліди папілярних узорів, найбільшими розмірами по вісях 9х10мм, 10х10 мм, 11х14мм, 11х11 мм, - непридатні для ідентифікації за ними особи (осіб).

Відповісти на питання: «Якщо придатні сліди папілярних візерунків відбитків рук, то чи залишені вони потерпілою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?» неможливо, у зв`язку з непридатністю слідів папілярних узорів, виявлених на грошових купюрах.

Відповідно з висновком експерта № 17-1/1363 від 20.09.2019 на поверхні сокири колун, яка була вилучена 15.08.2019, під час огляду місця події, а саме приміщення житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 слідів папілярних узорів не виявлено.

Відповісти на питання «Якщо так, то чи придатні вони для ідентифікації за ними особами?», не виявляється можливим, у зв`язку з відсутністю будь-яких слідів папілярних узорів на поверхні сокири колун.

Відповісти на питання: «Якщо придатні сліди папілярних візерунків відбитків рук, то чи залишені вони підозрюваному ОСОБА_5 чи іншою особою?», не виявляється можливим, у зв`язку з відсутністю будь-яких слідів папілярних узорів на поверхні сокири колун.

Згідно з висновком експерта № 76/ц від 21.10.2019 встановлено, що згідно «Висновку експерта» № 77 від 10.10.2019, виконаного в відділенні судово-медичної цитології КЗ КОР КОБ СМЕ, кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти А ізосерологічної системи АВ0.

При судово-цитологічному дослідженні сокири-колуна (об.1,3-6) знайдена кров людини, статеву належність якої встановити не вдалось в зв`язку з відсутністю в препаратах клітинних елементів крові (об. 1,3, 4) або відсутністю ядер, придатних для цитологічного дослідження (об. 5,6).

При серологічному дослідженні даних об`єктів виявлених антиген В ізосерологічної системи АВ0.

Таким чином, враховуючи одержані результати дослідження та групу крові потерпілої ОСОБА_9 , можна прийти до висновку: кров, що знайдена на сокирі-колуні (об. 1, 3-6), могла походити від особи (осіб), в крові якої (яких) знаходиться антиген В ізосерологічної системи АВ0, що не виключає можливості її походження від потерпілої ОСОБА_9 .

При судово-цитологічному дослідженні сокири-колуна (об.2) кров та епітеліальні клітини, придатні для цитологічного дослідження, не знайдені.

Відповідно висновку експерта № 077/ц від 11.10.2019 кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти А ізосерологічної системи АВ0.

Згідно з висновком експерта № 176 від 24.10.2019 кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти А.

На курці, в об. № 4,6-16, виявленій при ОМП, надісланій на дослідження, виявлена кров людини.

При встановленні групової належності крові, в об. № № 4, 7, 8, 11, 13, 15, 16, на куртці виявлений антиген В. Отже, кров в об. № № 4, 7, 8, 11, 13, 15, 16 на куртці могла походити від потерпілої ОСОБА_9 . В об. № № 6, 9, 10, 12, 14 на куртці антигени, властиві крові потерпілої ОСОБА_9 , не були виявлені.

На куртці, в об. № № 1, 2, 3, 5, виявленій при ОМП, надісланій на дослідження, кров не виявлена.

Відповідно висновку експерта № 177 від 22.10.2019 кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А.

На плащі, в об. № № 1,5 11, виявленому при ОМП, надісланому на дослідження, виявлена кров людини.

При встановленні групової належності крові, в об. № № 1, 5, 6, 7, 8, 11, на плащі виявлений антиген В. Отже, кров в об. АДРЕСА_4 , 5, 6, 7, 8, 11 на плащі могла походити від потерпілої ОСОБА_9 . В об`єктах № 9, 10 на плащі антигени, властиві крові потерпілої ОСОБА_9 , не були виявлені.

На плащі, в об. № № 2, 3, 4 виявленому при ОМП, надісланому на дослідження, кров не виявлена.

Суд приймає до уваги позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , який під час дослідження письмових доказів наполягав, що вилучені при огляді місця події куртка, плащ йому не належали, оскільки в серпні 2019 року була тепла погода і ОСОБА_5 був одягнений в сорочці, звертав увагу, що у братів Жигалюків за адресою: АДРЕСА_3 він перебував у гостях та його особистих речей у Жигалюків не було.

Захисник також наполягав, що досліджений висновок експерта № 176 від 24.10.2019 доводить, що виявлена кров на куртці та плащі може належите будь-якої людині.

Таким чином, суд приймає до уваги зауваження сторони захисту та приходить до наступного висновку, що враховуючи групові характеристики осіб, які проходять по кримінальному провадженню, конкретні обставини провадження, а також викладений висновок експерта № 176 від 24.10.2019, дає підстави суду вважати, що виявлена кров на вказаних речах може бути походити від будь-якої людини з групою крові В, у тому числі і від потерпілої ОСОБА_9 .

Згідно з висновком експерта № 178 від 23.10.2019 кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти А.

На кросівці на праву ногу, в об. № 1, вилученому у затриманого ОСОБА_5 , надісланому на дослідження, виявлена кров людини.

При встановленні групової належності крові, в об. № 1, на кросівці на праву ногу виявлений антиген В. Отже, кров в об. № 1 на кросівці на праву ногу могла походити від потерпілої ОСОБА_9 .

На парі кросівок, а об. № 2-10, вилучених у затриманого ОСОБА_5 , надісланих на дослідження, кров не виявлена.

Відповідно протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 16.08.2019 встановлено, що ОСОБА_5 , на час 06.15 год. перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно висновку експерта № 17-2/823 від 24.09.2019 наданий на дослідження замок знаходиться в роботоздатному стані. Пошкоджень та дефектів, які б впливали на роботу замка не виявлено, але у зв`язку з тим, що технічної документації не надано, відповісти чи справжній, наданий на дослідження об`єкт не виявляється можливим.

Наданий на дослідження замок можливо відімкнути та замкнути ключем довжиною 55,5мм., що наданий на дослідження.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 103 від 22.08.2019 ОСОБА_5 страждає та страждав під час, коли були скоєні інкриміновані йому дії на психічний розлад у формі хронічного алкоголізму (синдрому активної залежності від алкоголю МКХ-10, F10.24).

Під час коли відбулися інкриміновані йому дії він міг та може зараз в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує. Потребує лікування від хронічного алкоголізму на загальних підставах. Протипоказань для такого лікування у нього не виявлено.

При цьому, наявні у провадженні ухвали слідчих суддів про призначення експертиз, які свідчать про те, що останні були призначені у відповідності до Кримінального процесуального кодексу України.

Загалом, обставин регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

При цьому суд зазначає, що ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що 14.08.2019 у першій половині дня, ОСОБА_5 , знаходячись на території домогосподарства потерпілої ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , за усною домовленістю з останньою допомагав їй по господарству, а саме рубав дрова. Після завершення незначного обсягу роботи, того ж дня, приблизно о 12.00 год. ОСОБА_5 зайшов до будинку ОСОБА_9 , щоб отримати винагороду за виконану роботу.

Отримавши від останньої грошові кошти в сумі 500 гривень, як розрахунок за виконану роботу, ОСОБА_5 зажадав від потерпілої більшої суми грошових коштів та, помітивши у ОСОБА_9 значну суму грошових коштів та місце їх зберігання, вирішив будь-яким способом ними заволодіти.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_5 , вибравши слушний момент схопив сокиру (колун), яким перед цим рубав дрова, і, скориставшись похилим віком ОСОБА_9 , своєю перевагою у фізичній силі та відсутністю в будинку інших осіб, у грубій формі висунув вимогу надати грошові кошти та, погрожуючи застосуванням до ОСОБА_9 насильства, небезпечного для її життя та здоров`я, що проявилось у демонструванні цієї сокири (колуна) та висловленні наміру реалізувати погрози в разі протидії йому, які ОСОБА_9 сприймала як реальну небезпеку для свого життя та здоров`я, здійснив напад на останню та відкрито викрав наявні у неї грошові кошти в сумі 3100 (три тисячі сто) гривень.

Після чого ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , не реагуючи на її умовляння повернути хоча б частину грошових коштів, з метою утримання викраденого майна, керуючись корисливим мотивом, вирішив вбити останню і, бажаючи настання її смерті, умисно наніс сокирою (колуном) цілеспрямований удар в життєво важливим орган голову, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забійних ран лівої скроневої ділянки голови та лівої вушної мушлі, перелом кісток склепіння черепа (ліва скронева кістка), крововилив під тверду та м`яку мозкові оболонки, забою головного мозку, від яких вона втратила свідомість та впала на підлогу, вказані тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_9 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

ОСОБА_5 , незаконно заволодівши грошовими коштами в сумі 3100 (три тисячі сто) гривень та розраховуючи, що спричинив ОСОБА_9 несумісні з життям тілесні ушкодження, усвідомлюючи неминучість настання її смерті, з моменту недопущення надання потерпілій будь-якої допомоги та виходу до будинку сторонніх осіб, зачинив двері будинку ззовні на навісний замок та з місця вчинення злочину зник, однак не довів свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_9 , до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки останній вчасно було надано кваліфіковану медичну допомогу.

Стороною обвинувачення вказані діяння ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме як умисні протиправні дії, які виразились у замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів.

На підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, прокурором надані вищенаведені у вироку докази.

При цьомусуд звертаєувагу,що прикваліфікації дійобвинуваченого зач.2ст.15п.6ч.2ст.115КК України,стороною обвинуваченняне зазначенийвид замаху,який інкримінуєтьсяобвинуваченому ОСОБА_5 ,а відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації, якщо це покращує становище особи.

Суд вважає, що обсяг обвинувачення та кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 , що викладена в обвинувальному акті за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а також в частині викладених фактичні обставини за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме те, що ОСОБА_5 незаконно заволодівши грошовими коштами в сумі 3100 гривень та розраховуючи, що спричинив ОСОБА_9 несумісні з життям тілесні ушкодження, усвідомлюючи неминучість настання її смерті, з метою недопущення надання потерпілій будь-якої допомоги та входу до будинку сторонніх осіб, зачинив двері будинку ззовні на навісний замок та з місця вчинення злочину зник, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»визначено, що закінчений замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Згідно п.22 даної Постанови, при вирішенні питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події, їх стосунки.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Обов`язковою умовою кримінально-правової кваліфікації дій винного як замаху є наявність прямого умислу на вчинення відповідного злочину, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду судових рішень з підстав, передбаченихст. 445КПК України(постанови № 5-46кс13 від 14.11.2013, № 5-10кс14 від 26.06.2014, № 5-32кс14 від 11.11.2014, №5-24к15 від 18.06.2015), замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення та наміру вчинити злочин, а тому він є актом, що виконується виключно за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

При кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

У разі заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за відсутності умислу на вбивство або заподіяння більш тяжкої шкоди здоров`ю дії винного слід кваліфікувати за наслідками, що фактично настали.

Отже, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування кримінально-процесуальними й криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 642/6363/16-к(провадження № 51-3943) вбачається, що наявність в обвинувачених неконкретизованого умислу на настання будь-яких наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого під час вчинення ними розбою та одночасна відсутність прямого умислу на спричинення йому смерті виключає кримінальну відповідальність за замах на умисне вбивство. У цьому випадку скоєне кваліфікується за статтею, що передбачає відповідальність за фактично спричинені наслідки у вигляді шкоди здоров`ю потерпілого.

Отже, під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_5 один раз наніс удар сокирою (колуном), шляхом чирку потерпілій по голові, з метою зламати її волю до спротиву та змусити звільнити її шлях до кухонного столу, де лежали грошові кошти.

Таким чином фактичного процесу побиття потерпілої не відбувалось, також суд враховує, що за наявності сокири (колуна) у обвинуваченого, якою останній завдав тілесні ушкодження міг би при бажанні без будь-яких перешкод, позбавити потерпілу життя. Під час залишення обвинуваченим будинку потерпіла була жива та просила обвинуваченого не забирати її гроші, що чув та усвідомлював обвинувачений ОСОБА_5 , та у випадку наявності у нього умислу на вбивство не мав жодних перешкод довести злочин до кінця.

Смерть настала потерпілої після лікування у лікарні, після того, як остання була виписана без ускладнень та прожила майже рік після події.

У даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надано і не здобуто під час судового розгляду доказу, який би достовірно вказував, що ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_9 діяв саме з прямим умислом на вбивство потерпілої.

Так, згідно показань обвинуваченого, письмових доказів по справі, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 прийшов до будинку потерпілої за її проханням поколоти дрова, за що остання обіцяла матеріальну нагороду у вигляді чотириста гривень, а після того, як робота були виконана ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_9 не виконала в повному обсязі домовленості та передала обвинуваченому ОСОБА_5 лише 200 грн., на що обвинувачений обурився, побачив на столі, ще гроші потерпілої, наполягав на повному розрахунку з ним, відповідно до домовленостей до початку виконання ним робіт, однак потерпіла перегородив собою шлях до столу, де перебували її гроші, отримала один удар чирком сокири (колуном), яка була в руках обвинуваченого ОСОБА_5 з низу вверх, таким чином завдавши один удар з лівої частини обличчя потерпілій. Після нанесення одного вказаного удару потерпіла присіла на підлогу, чим звільнила шлях обвинуваченому до її грошей, тобто обвинувачений подолав опір потерпілій, заволодівши грошовими коштами в розмірі 3100 гривень, поставив сокиру (колун) на підлогу та попрямував до виходу. При цьому обвинувачений залишаючи місце кримінального правопорушення, останній усвідомлював, що потерпіла жива, оскільки ОСОБА_30 просила обвинуваченого ОСОБА_5 не забирати всі її гроші, що свідчить про відсутність мотиву на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_9 . При цьому будь-яких погроз вбивства направлених на позбавлення життя потерпілої обвинувачений не висловлював, оскільки стороною обвинувачення вказаний факт не доведений.

Згідно зі ст. 62 Конституції України,ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а відповідно до вимог ч.1 ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідністю з п. 23 Пленуму ВС України "Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму ВС України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" від 29.06.1990 № 5, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6.12.1998 (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Отже, на переконання суду, в діях обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається неконкретизований умисел на настання будь-яких наслідків, які могли настати від завдання поранення потерпілій. Кримінальна відповідальність за вчинення дії, в такому випадку настає за наслідками, що фактично настали. Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_9 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином надані прокурором докази, які повністю підтверджують вину ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України, жодним чином не підтверджують інкримінованих йому дій за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

За таких обставин суд вважає, що у обвинуваченого ОСОБА_5 був відсутній мотив та умисел направлений на вмисне вбивство ОСОБА_9 , тому тлумачить ці сумніви на користь обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що органами досудового розслідування дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів кваліфіковані невірно, діями обвинуваченого ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_9 , що охоплюється складом кримінального правопорушення ч. 4 ст. 187 КК України та додаткової кваліфікації не потребує, що є підставою виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні.

Обсяг обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України, суд вважає, що знайшло своє підтвердження, однак з формулювання обвинувачення вважає необхідним виключити оціночний висновок органів досудового розслідування, що ОСОБА_5 розраховуючи, що спричинив ОСОБА_9 несумісні з життям тілесні ушкодження, усвідомлюючи неминучість настання смерті, з метою недопущення надання потерпілій будь-якої допомоги та входу до будинку сторонніх осіб, зачинив двері будинку ззовні на навісний замок, з місця вчинення злочину зник, оскільки стороною обвинувачення не надано безпосередньо доказів, які підтверджують викладене формулювання, тому суд відноситься до зазначеної частини викладених у формулюванні обставин критично та вважає за можливим виключити за недоведеністю.

Отже, суд, з урахуванням наведеного здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Крім цього суд враховує, що пом`якшуючі обставини чи їх сукупність мають перебувати в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину (кримінального проступку), роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину (кримінального проступку), її поведінкою під час скоєння злочину (кримінального поступку) та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину (кримінального проступку) та/або небезпечність винуватця.

Суд відповідно до ст. 66 КК України визнає як пом`якшуючу покарання обставину обвинуваченого: активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Таким чином при визначенні обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом врахована правова позиція Верховного Суду у справі № 643/2047/15к, яку суд виклав у своїй постанові від 11.02.2020, в якій наголосив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають, необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України.

Таким чином, факт вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння, підтверджується показаннями останнього.

Крім цього судом враховано, що потерпіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підпадає під особу похилого віку, оскільки на час вчинення відносно неї злочину, останній виповнилось 76 років, а людиною похилого віку вважається особа, яка досягла 65-річного віку.

При цьому, суд не вбачає підстав для визнання обтяжуючою обставиною рецидив злочину, оскільки, як роз`яснено в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про повторність, сукупність та рецидив злочину та їх правові наслідки» № 7 від 04.06.2010, якщо рецидив злочину утворює одночасно і повторність, що передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, то за ч. 4 ст.67КК України суд не може при призначенні покарання ще раз враховувати повторність або рецидив злочину як обставину, що обтяжує покарання.

Також, суд враховує, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, крім цього відповідно до довідки про звільнення ОСОБА_5 відбуваючи покарання за вироком Ставищенським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 187 КК України, 15.07.2019 умовно-достроково звільнений на один рік дев`ять місяців дванадцять днів, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2019. Отже, звільнившись умовно-достроково 15.07.2019 обвинувачений ОСОБА_5 вчинив інкриміновані дії - 14.08.2019, тобто через місяць після звільнення з місць позбавлення волі, з дослідженої характеристик з Державної установи «Білоцерківської виправної колонії (№ 35)» Міністерства юстиції України, вбачається, що за час відбування покарання в зазначеної колонії ОСОБА_5 характеризувався позитивно, мав заохочення. Відповідно до відомостей наданих ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що ОСОБА_5 виключений з військового обліку Ставищенського РВК по досягненню граничного віку перебування в запасі. Крім цього судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; не має місце реєстрації на території Гостромогильської сільської ради, тобто мешкає без визначеного місця, однак відповідно до характеристики сільської голови Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області ОСОБА_5 характеризується посередньо, при цьому зазначила, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, неодружений, власної сім`ї не має. Проживав у різних будинках з громадянами, які зловживають спиртні напої та у неблагополучних сім`ях, не працевлаштований, сам зловживав алкоголем, під час проведення роз`яснюючої роботи з приводу влаштування на роботу та невживання спиртних напоїв ОСОБА_5 реагував позитивно, однак останній легко потрапляє під негативний вплив товаришів. Отже, судом встановлено, що ОСОБА_5 не працевлаштований, неодружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

Судом врахована позиція сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, а також позицію представника потерпілої та наслідки вчиненого злочину, а також поведінку й оцінку скоєного обвинуваченим, також врахована поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 , яка свідчила про наявність каяття за вчинений злочин, під час судового розгляду висловлював жаль на адресу потерпілої, жалкував про вчинений ним вчинок. Таким чином ставлення ОСОБА_5 до вчиненого ним кримінального правопорушення, дає підстави вважати, що обвинувачений визнавши повністю вину у вчиненні розбою, давши правдиві покази, жалкує про вчинений злочин, критикує тобто негативно оцінює вчинений злочин, а також поведінка обвинуваченого свідчить про бажання виправити ситуацію, і як наслідок у судових дебатах та під час останнього слова демонстрував готовність понести заслужене покарання.

Крім цього судом при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 врахована ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, згідно з якою ч. 4 ст. 187 КК України є особливо тяжким злочином, суспільну небезпечність злочину та його наслідки у вигляді спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілої, в наслідок, яких остання тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, отже суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції інкримінованого злочину у виді позбавлення волі, з обов`язковим додатком покаранням у вигляді конфіскації майна.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 скоїв зазначений злочин до повного відбування покарання за вироком Ставищенського районного суду Київської області від 16.09.2013, згідно з яким ОСОБА_5 визнаний винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та останньому призначене покарання у вигляді восьми років позбавлення волі, однак ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2019, обвинувачений ОСОБА_5 умовно - достроково звільнений на 1 рік 9 місяців 12 днів. Таким чином ОСОБА_5 , необхідно призначити покарання відповідно до вимог ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутної частини покарання за попереднім вироком.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст.69-1КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.08.2019 встановлено, що ОСОБА_5 фактично був затриманий 16.08.2019 о 02.15 год. після виявлення (вчинення) злочину.

Згідно ухвали слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області від 17.08.2019 відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід тримання під вартою на шістдесят днів, який неодноразово був продовжений на підставі наявності встановлених ризиків при обранні.

Відповідно до заявленого клопотання прокурора під час судових дебатів, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, слід продовжити та залишити тримання під вартою, враховуючи наявність встановлених при судовому розгляді ризиків.

Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому терміну попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає зарахувати ОСОБА_5 термін попереднього ув`язнення з 16.08.2019 по час набуття законної сили вироку, - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішено, відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати - в межах обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України стягнути з ОСОБА_5 в порядку статей 122, 124 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок злочину залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_20 в інтересах Держави, в особі Комунального закладу«Ставищенська центральнарайонна лікарня»Ставищенської районноїради Київськоїобласті до ОСОБА_5 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає задоволенню.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» зазначено, що питання про вiдшкодування витрат на стацiонарне лiкування потерпiлого вирiшується згiдно з "Порядком обчислення розмiру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стацiонарне лiкування потерпiлого вiд злочинного дiяння та зарахування стягнених з винних осiб коштiв до вiдповiдного бюджету i їхвикористання", затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України N 545 ( 545-93-п) вiд 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштiв, що пiдлягає вiдшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лiкуваннi потерпiлий, з урахуванням кiлькостi лiжко-днiв, проведених ним у стацiонарi, та щоденної вартостi його лiкування.

Термiн i обгрунтованiсть перебування потерпiлого вiд злочину на стацiонарному лiкуваннi визначається на пiдставi даних лiкувального закладу, де вiн перебував на лiкуваннi. До справи має бути приєднана довiдка - розрахунок бухгалтерiї цього закладу iз записом про вартiсть одного лiжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лiкування потерпiлого.

Витраченi на стацiонарне лiкування кошти пiдлягають вiдшкодуванню у повному обсязi i зараховуються до вiдповiдного державного бюджету залежно вiд джерел фiнансування закладу охорони здоров`я або на рахунокюридичної особи, якiй належить останнiй.

Отже, прокурором до цивільного позову доданий розрахунок Комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» Ставищенської районної ради Київської області відповідно до якого адміністрація лікарні повідомила, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходилась на лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Ставищенська ЦРЛ» з 16.08.2019 по 11.09.2019, всього 26 ліжко-днів, з діагнозом: Відкрита ЧМТ. Забій головного мозку. Забійно рвані лівої височної ділянки та вушної раковини, правої брови, вартість наданих медичних послуг складає в сумі 20440,02 грн.

Таким чином підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь Комунального закладу«Ставищенська центральнарайонна лікарня»Ставищенської районноїради Київськоїобласті в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину 20440,02 гривень (двадцять тисяч чотириста сорок гривень 02 копійки).

Керуючись статтями 368, 371, ч.2 ст. 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 пунктом 6 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення та виправдати за пред`явленим звинуваченням.

Поновити ОСОБА_5 у правах, обмежених під час кримінального провадження за злочином, передбаченим ч. 2 ст. 15 пунктом 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за яким останній визнаний невинуватим та виправданий.

ОСОБА_5 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому у виді позбавлення волі строком на десять років із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного ОСОБА_5 за даним вироком, частково приєднати не відбуте ним покарання за вироком Ставищенського районного суду Київської області від 16.09.2013 та остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі строком на одинадцять років із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 16.08.2019, зарахувавши строк його попереднього ув`язнення з 16.08.2019 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Держави в особі Комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» Ставищенської районної ради Київської області (ГУ УДКс у Київській області МФО 821018, рах. 35416001031558, інд. код 01994209) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від злочину 20440,02 гривень (двадцять тисяч чотириста сорок гривень 02 копійки).

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок злочину залишити без розгляду.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області ОСОБА_25 від 20.08.2019 по справі № 358/1011/19; 1-кс/358/220/19 на майно, яке було вилучено 16.08.2019 в ході проведення огляду та під час затримання ОСОБА_5 , а саме: сокиру з дерев`яною рукояткою на яких плями речовини бурого кольору, шматок наволочки подушки, з речовиною бурого кольору, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , довідку про звільнення з Білоцерківської виправної колонії № 35 на ім`я ОСОБА_5 , кросівки чорного кольору з написом «Nike» скасувати.

Паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 та довідку про звільнення з Білоцерківської виправної колонії № 35 на ім`я ОСОБА_5 направити в місця відбування покарання для повернення власнику ОСОБА_5 .

Речові докази: навісний замок у спеціальному пакеті № 0017932, який відповідно до квитанції № 1/15/19 від 27.09.2019 та чотири фрагменти змиву з ручок дверей будинку, змив рідини з підлоги кухні, змив крові з підлоги коридору, змив з горщика, частину наволочки з подушки, сокиру (колун), куртку та плащ сірого кольору, зразки крові ОСОБА_9 , змиви з рук ОСОБА_5 , зразки букального епітелію (слини) ОСОБА_5 , зразки букального епітелію (слини) ОСОБА_9 , у спеціальному пакеті № 4325108, які відповідно до квитанції № 1/17/19 зберігаються в камері схову Ставищенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, після набрання вироком законної сили знищити.

На підставі статей 122-124 КПК України стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення дактилоскопічних експертиз - висновок експерта № 17-1/1289 від 28.08.2019 в сумі 1099,07 гривень, висновок експерта № 17-1/1412 від 25.10.2019 в сумі 3297,21 гривень, висновок експерта № 17-1/1363 від 20.09.2019 в сумі 1256,08 гривень; витрати на проведення трасологічної експертизи - висновок експерта № 17-2/823 від 24.09.2019 в сумі 1413,09 гривень, що разом становить 7065,45 гривень (сім тисяч шістдесят п`ять гривень 45 копійок).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Головуючий Суддя Суддя

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3