Постанова

від 29.06.2023 по справі 471/980/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.06.23

22-ц/812/622/23

Провадження № 22-ц/812/622/23 Головуючий суду першої інстанції Гукова І.Б.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2023 року м. Миколаїв Справа № 471/980/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Петренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гукової І.Б., в залі судового засідання в смт Братське, повний текст якого складено 10 квітня 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Агрофірма «Вікторія» про розірвання договорів оренди, стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексації,

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства Агрофірма «Вікторія» (далі - ПП АФ «ВІКТОРІЯ») про розірвання договорів оренди, стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексації.

Доводи позову обґрунтовано тим, що 25 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ПП АФ «ВІКТОРІЯ» було укладено договори оренди землі, відповідно до яких відповідач приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, за кадастровим номером 4821481700:02:000:0097 та за кадастровим номером 4821481700:03:000:0164, терміном на 49 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_2 набула право власності на земельні ділянки відповідно до свідоцтв про право на спадщину, виданих 26 вересня 2017 року.

Відповідач систематично порушує строки сплати орендної плати та її розмір за договорами. З 2013 року та по теперішній час вносить орендну плату не в строк, передбачений договором та не в повному обсязі.

Станом на день подання позовної заяви борг відповідача складає 51 197.88 грн.

15 липня 2022 року ОСОБА_2 направила відповідачу досудову вимогу, в якій просила припинити дію договорів шляхом розірвання за взаємною згодою та сплатити заборгованість по орендній платі. Однак звернення залишилося без відповіді.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,7180 га, кадастровий номер 4821481700:03:000:0164 розташованої на території Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, який зареєстрований Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області за № 4411306 від 09 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП АФ «ВІКТОРІЯ».

Зобов`язати ПП АФ «ВІКТОРІЯ» повернути ОСОБА_2 зазначену вище земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 9,8980 га, кадастровий номер 4821481700:02:000:0097 розташованої на території Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, який зареєстрований Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області за № 4411306 від 09 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП АФ «ВІКТОРІЯ».

Зобов`язати ПП АФ «ВІКТОРІЯ» повернути ОСОБА_2 вищезазначену земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду.

Стягнути з ПП АФ «ВІКТОРІЯ» на користь ОСОБА_2 51 197.88 - заборгованість по орендній платі; 4 830.09 грн - пені; 2 024.63 грн - три проценти річних; 9 602.93 грн - інфляційних витрат, загалом на суму 67 655.53 грн.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме порушення умов договорів та систематичної несплати орендної плати.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зазначив, "що індексація проводиться орендарем шляхом множення розміру, визначеного в пункті 10 Договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується орендна плата або за календарний рік". При цьому суд першої інстанції визначив порядок розрахунку без посилання на будь-яке чинне законодавство або практику Верховного Суду України.

Натомість, згідно Закону України «Про оренду землі», а саме частини 3 статті 21 Закону: обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно пункту 10 обох договорів оренди земельної ділянки обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Позивач вже зверталася до суду з питанням розірвання договору оренди землі до цього самого відповідача з цих самих договорів оренди земельної ділянки за порушення в інший період часу. Справа № 471/970/18 про розірвання договору оренди земельної ділянки. При розгляді зазначеної справи Миколаївський апеляційний суд в постанові від 10 листопада 2021 року розрахував орендну плату в період з 2013 року по 2017 рік методом перемноження нарахованої орендної плати за попередній рік до індексу інфляції, що постійно збільшує виплату осучаснюючи її.

Після ж розгляду зазначеної справи відповідач став нараховувати орендну плату наступним чином: за 2021 рік без застосування індексу інфляції. За 2022 рік з застосуванням індексу інфляції до суми орендної плати станом на день укладання договору (2013 рік).

Ні суми, ні методику розрахунку, зазначену в постанові від 10 листопада 2021 року суд першої інстанції не взяв до уваги.

Відповідач належну до виплати орендну плату не сплатив, а отже порушив істотні умови договору. Доказів про своєчасну оплату орендної плати на користь позивача відповідач до суду не надав.

Наведене вказує на грубе порушення відповідачем як орендарем за спірним договором оренди своїх договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати.

Відповідач не дотримується строків сплати орендної плати, що були обумовлені умовами договору, систематично порушуючи їх.

Так пунктом 11 умов Договору передбачено орендна плата буде вноситися не пізніше 01 грудня кожного року.

В той же час орендна плата за 2018, 2019 та 2020 роки була сплачена одним платежем 08 грудня 2020 року.

Орендна плата за 2021 рік була сплачена 24 листопада 2021 року та не в повному обсязі.

На час подання позовної заяви орендна за 2022 рік плата не була сплачена. В ході розгляду цивільної справи в суді першої інстанції було з`ясовано, що 10 грудня 2022 року (після сплину строку та подання позовної заяви) орендну плату було сплачено частково.

Орендна плата, внесена у 2020 та 2021 році - містила в собі сплату заборгованості за 2018-2021 роки, яку відповідач заборгував, навіть під час слухання справи була сплачена із затримкою та не в повному обсязі відповідно.

Також суд відмовив у задоволенні позову посилаючись на те, що разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Натомість суд не вбачає систематичності порушення умов договору.

Враховуючи факт систематичної несплати орендної плати на користь позивача, відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі», статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України та умов спірного договору вказана обставина є достатньою правовою підставою для розірвання спірного договору оренди землі, укладеного з відповідачем.

Згідно розрахунку заборгованості, зазначеної у позовній заяві, відповідач систематично порушує умови договору шляхом систематичної недоплати орендної плати та постійним порушенням строку виплати останньої. Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Позовна заява мала розрахунок та аргументовані підстави для стягнення пені, 3 % річних та індексу інфляції за порушення зі сторони відповідача. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в даній частині взагалі не аргументуючи своєї відмови.

На день слухання справи, відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 25 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ПП АФ «ВІКТОРІЯ» було укладено договори оренди земельних ділянок площею 0,718 га кадастровий номер 4821481700:03:000:0164 та 9,898 га кадастровий номер 4821481700:02:000:0097. Термін дії договору становить 49 років.

Відповідно до пунктів 9, 11, 12 Договору орендна плата виплачується в строк до 01 грудня поточного року у грошовій формі та становить за одним договором 150 грн та за іншим - 8 000 грн відповідно. Можлива передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати.

Пунктом 10 Договору передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

09 грудня 2013 року договори оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

26 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки до неї перейшли права та обов`язки власника земельних ділянок.

11 липня 2018 року ОСОБА_2 надіслала на адресу орендаря лист, в якому повідомила про наявну заборгованість та намір припинити дію договору. Лист було отримано орендарем 28 липня 2022 року, проте залишено без відповіді.

Відповідно до частин 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення таким вимогам не відповідає.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини1 статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з пунктом 39 Розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. Положення пунктів 9-11 Розділу «Орендна плата» Договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договорів, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що унесення орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, якщо в договорі або міститься положення про те, що орендар має право сплачувати орендну плату за майбутні періоди (достроково), або взагалі нічого не визначено про таку можливість. Проте, якщо договір оренди землі передбачає пряму заборону сплати орендної плати наперед, сплачені орендарем кошти не вважатимуться орендною платою за таким договором.

Такої ж позиції дотримував і Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 у справі № 704/236/17.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 викладено висновок про застосування норм права згідно якого «систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

В пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо розміру щорічної орендної плати з урахуванням індексу інфляції ( пункт 10 Договорів).

Розмір орендної плати та її індексація визначається за домовленістю сторін. При цьому законодавством не передбачено порядок індексації орендної плати. Тож сторони вільні самі обирати такий механізм. У справі, що переглядається сторони в договорах оренди не передбачили порядок (механізм) індексації орендної плати.

Індекс інфляції публікується за попередні періоди (помісячно та за календарний рік), однак на час виплати орендної плати (до 01 грудня поточного року) точний індекс інфляції за поточний рік ще не відомий. За такого застосовується індекс інфляції за минулий рік або попередні перед виплатою 12 календарних місяців користування земельною ділянкою.

Розраховуючи суму орендної плати з урахуванням індексації позивач та відповідач розрахували її застосувавши один і той самий механізм розрахунку, а саме: виходячи з індексу інфляції за попередній календарний рік (орендну плату помножили на індекс інфляції за попередній календарний рік).

Проте, при розрахунку позивачем орендної плати з урахуванням індексації нею було допущено помилку. Позивач в своєму розрахунку множила не суму орендної плати за рік (8 150 грн) на індекс інфляції, а множила суму, яка нею не була підтверджена, на індекс інфляції за рік.

Отже до виплати орендна плата за двома договорами (8 150 грн) з урахуванням індексу інфляції визначена у наступному розмірі:

2018 рік - 9 266.55 грн;

2019 рік - 8 948.70 грн;

2020 рік - 8 484.15 грн;

2021 рік - 8557.50 грн;

2022 рік - 8 965.00 грн.

Щодо строків виплати орендної плати та її розміру, вимог про розірвання договорів оренди на повернення земельних ділянок.

За умовами Договорів оренди орендар зобов`язаний виплачувати орендну плату до 01 грудня поточного року.

На підтвердження виплати орендної плати за вказані роки відповідачем надано: службовий чек від 08 грудня 2020 року на суму 33 165 грн (а.с. 33); службовий чек від 23 листопада 2021 року на суму 8 079 грн (а.с. 34); видатковий касовий ордер від 06 грудня 2022 року про отримання позивачем 11 000 грн орендної плати (а.с. 95). Отже, орендна плата за 2018 та 2019 роки орендарем не виплачувалась у строки, визначені умовами договору, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору та такими, що позбавили позивача права на те, на що вона розраховувала погоджуючись на укладенні договори оренди (стаття 651 ЦК України). За такого, такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договорів оренди. Доводи відповідача, що орендна плата не виплачувалась за ці роки, оскільки відбувалися звернення позивача щодо виплат орендної плати в судові інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки умови договорів оренди не передбачають таких підстав для зупинення виплат орендної плати та звільнення орендаря від цих обов`язків. Також не підтверджено відповідними письмовими доказами за правилами статей 76-80 ЦПК України, що попередній власник отримував продукти в рахунок орендної плати та мала місце переплата орендної плати.

Таким чином позовні вимоги щодо розірвання договорів оренди землі, укладених 25 вересня 2013 року підлягають задоволенню та як наслідок підлягають задоволенню вимоги про повернення власнику землі орендованих земельних ділянок.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами оренди землі та пені за порушення строків виплати орендної плати.

За 2018-2020 роки підлягала виплаті орендна плата у розмірі 26 699.40 грн (9 266.55+8 948.70+8 484.15) виплачено 33 165 грн, переплата складає 6 465.60 грн; за 2021 рік підлягало виплаті 8 557.50 грн, виплачено 23 листопада 2021 року - 8 079 грн, має місце недоплата 478.50 грн; за 2022 рік підлягало виплаті 8 965 грн, виплачено 06 грудня 2022 року 11 000 грн, переплата складає 2 035 грн. Таким чином з урахуванням переплати у зазначені роки, заборгованість по орендній платі за договорами оренди за період часу 2018 - 2022 роки відсутня.

Позовні вимоги щодо заборгованості по орендній платі до 2018 року не можуть бути задоволені, оскільки такі вимоги були предметом розгляду у цивільній справі № 471/970/18 за позовом ОСОБА_2 до ПП АФ «ВІКТОРІЯ», де було встановлено відсутність заборгованості по орендній платі до 2018 рокі. Отже, такі встановлені обставини не підлягають повторному розгляду та доведенню в цій справі відповідно частини 5 статті 82 ЦПК України.

За умовами договорів орендодавець має право на отримання пені за затримку у виплаті орендної плати у розмірі 0.02% несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 договорів оренди землі). З урахуванням наданих доказів, що підтверджують дати виплати, пеня підлягає обрахуванню за наступні періоди:

2018 рік - з 01 грудня 2018 року по 07 грудня 2020 року;

2019 рік - з 01 грудня 2019 року по 07 грудня 2020 року;

2020 рік - з 01 грудня 2020 року по 07 грудня 2020 року;

2021 рік - орендна плата виплачена у строк;

2022 рук - з 01 грудня 2020 року по 05 грудня 2022 року.

Пеня розраховується за наступною формулою: Сума боргу х 0,02% (розрахункова ставка пені)/100% х кількість днів прострочення зобов`язання.

Пеня: за 2018 рік: 9 266.55 грн х 0.02% / 100% х 738 = 1 367.73 грн;

за 2019 рік: 8 948.70 грн х 0.02% / 100% х 373 = 667.58 грн;

за 2020 рік: 8 484.15 грн х 0.02% / 100% х 7 = 11.88 грн;

за 2022 рік: 8 965 грн х 0.02% / 100% х 735 = 1 317.87 грн;

загалом 3 365. 06 грн.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд розтлумачив сферу застосування цієї статті, а саме, що охоплює собою поняття «грошове зобов`язання» в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, зокрема зазначено, що проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Розрахунок трьох процентів річних необхідно здійснювати за наступною формулою: сума боргу х процентна ставка (3%) / 100% х кількість днів прострочення зобов`язання /кількість днів у році, що складає за прострочення виконання зобов`язання по виплаті орендної плати в зазначені періоди 1 381.43 грн.

Інфляційні втрати розраховуються за наступною формулою: сума боргу х сукупний індекс інфляції / 100% - сума боргу. Сукупний індекс інфляції розраховуються шляхом множення щомісячних індексів за період існування боргу, що складає у зазначені періоди прострочки 4 737. 82 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та при оцінці доказів, наданих сторонами, порушив норми процесуального права, а тому безпідставно повністю відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовом, позивач повинна була сплатити судовий збір в за 2 вимоги немайнового характеру та за 1 вимогу майнового характеру (992.40 грн + 992.40 грн +992.40 грн= 2 977.20 грн).

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу було задоволено частково, та задоволено 2 вимоги немайнового характеру та частково вимогу майнового характеру. Позовну вимогу майнового характеру задоволено на 24.32 %.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 2 226.15 грн (992.40 +992.40 + 241.35 грн (вимога майнового характеру, пропорційно сумі задоволених позовних вимог).

За подачу апеляційної скарги позивач повинна була сплатити судовий збір в розмірі 4 465.80 грн (2 977.20 грн х 150%= 4 465.80 грн).

Оскільки апеляційну скаргу було задоволено частково, майнову вимогу задоволено на 24.32% то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 339.22 грн (992.40+992.40 х 150%= 2 977.20 за оскарження рішення суду в частині вимог немайнового характеру) та 36. 02 грн (992.40 х 150% = 1488.60 (судовий збір за подачу апеляційної скарги за вимогу майнового характеру) 1 488.60 х 24.32% = 362.02 грн (за вимогу майнового характеру). Отже з ПП АФ «ВІКТОРІЯ» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 5 565.37 грн судових витрат.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,7180 га, кадастровий номер 4821481700:03:000:0164, розташованої на території Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 25 вересня 2013 року між ОСОБА_3 і Приватним підприємством Агрофірма «ВІКТОРІЯ», та повернути ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 9,8980 га, кадастровий номер 4821481700:02:000:0097, розташованої на території Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 25 вересня 2013 року між ОСОБА_3 і Приватним підприємством Агрофірма «ВІКТОРІЯ» та повернути ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку.

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма «ВІКТОРІЯ» на користь ОСОБА_2 3 365 грн 06 коп. - пеню за порушення строків виплати орендної плати; 1 381 грн 43 коп. - три відсотки річних; 4 737 грн 82 коп. - інфляційних витрат, а всього 16 457 грн 65 коп., а також 5 565 грн 37 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року.