Рішення

від 06.06.2023 по справі 288/1380/22

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1380/22

2/291/75/23

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2023 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Захаренко Є.В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 ,представник позивача ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К»

про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати,-

в с т а н о в и в:

18.08.2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати.

13.12.2022 року представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом Пащенко П.М. подано заяву про збільшення позовних вимог в якій він просить суд:

- розірвати договір оренди землі укладений 20 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К», щодо оренди земельної ділянки площею 2,1942 га, кадастровий номер: 1825281200:04:000:0040 та державну реєстрацію якого здійснено 29.12.2014 року, номер запису 8320746;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кухарук і К на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 27 393,73 гривень;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кухарук і К" на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати за оплату судового збору у розмірі 1984,80 гривень та витрат пов`язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "КУХАРУК" було укладено договір оренди землі відповідно до предмету якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В оренду було передано земельну ділянку загальною площею 2,1942 га, кадастровий номер 1825281200:04:000:0040, яка знаходиться на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та державну реєстрацію договору було здійснено 29.12.2014 року, номер запису 8320746.

30 жовтня 2017 року додатковою угодою до вказаного вище договору оренди землі зі згоди орендодавця права та обов`язки орендаря передбачені в договорі оренди було передано Фермерському господарству "Кухарук і К" (код ЄДРПОУ 41677348).

В лютому 2020 року проведено державну реєстрацію реорганізації ФГ «Кухарук і К» відповідно до якої було змінено організаційно-правову форму на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» (код 41677348).

Відповідно до умов укладеного договору оренди землі, з урахуванням додаткової угоди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8584,69 грн. за рік оренди (п. 9 договору оренди в редакції додаткової угоди).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору оренди).

Орендна плата вноситься у такі строки: орендна плата за поточний рік сплачується в строк до 31 грудня кожного поточного року (п. 11 договору оренди).

В порушення умов договору оренди землі відповідачем не було сплачено орендну плату за 2019 рік, 2020 рік та за 2021 рік.

Індекс інфляції за 2019 рік становив 104,1%, за 2020 рік - 105%, за 2021 рік - 110%.

З урахуванням індексів інфляції відповідач мав сплатити позивачу наступні розміри орендної плати:

за 2019 рік - 8584,69 грн. х 104,1 % = 8936,66 грн.

за 2020 рік - 8584,69 грн. х 105 % = 9013,92 грн.

за 2021 рік - 8584,69 грн. х 110% = 9443,15 грн.

Загальний розмір заборгованості по виплаті орендної плати за використання земельної ділянки складає 27 393,73 грн.

Окрім того, укладаючи вказаний вище договір оренди землі сторони передбачили можливість припинення договору оренди землі шляхом його розірвання в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 39 договору оренди землі умовами розірвання договору в односторонньому порядку є повідомлення орендодавцем орендаря про рішення розірвати договір шляхом надсилання орендарю листа - повідомлення (написаного від руки орендодавцем) не пізніше ніж за 6 місяців до моменту розірвання договору.

Даний пункт договору містить можливість одностороннього розірвання договору, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь- яких подій зі сторони орендаря.

У травні 2019 року орендодавець, керуючись п.39 вказаного вище договору оренди землі, надіслав орендарю листа - повідомлення в якому повідомив про своє прийняте рішення розірвати в односторонньому порядку договір оренди землі.

Всупереч вказаним нормам законодавства та умовам договору орендар орендовану земельну ділянку не повернув, та здійснює володіння та користування земельною ділянкою шляхом її оброблення, що створює перешкоди орендодавцю у користуванні своєю власністю та завдає йому збитки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові.

Представник відповідача заперечував, щодо позовних вимог позивача, подав відзив на позов, та пояснив, що твердження позивача про несплату орендної плати за період 2019-2021 роки не відповідає дійсності, оскільки орендна плата була сплачена, про що свідчать відповідні відомості, які додані до відзиву. Також позивач в позовній заяві необгрунтовано вважає, що він «виконав всі умови визначені договором щодо розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, а тому вважає спірний договір розірваним, а тому договір є припиненим».

Відповідно п. 39 Договору, «Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є повідомлення Орендодавцем Орендаря про рішення розірвати Договір шляхом надсилання Орендарю листа-повідомлення (написаного від руки Орендодавцем) не пізніше ніж за 6 місяців до моменту розірвання Договору».

Далі, додатковою угодою від 20 березня 2014 року, ця умова була доповнена наступним: «не погодження Орендаря з розірванням Договору в односторонньому порядку згідно п. 39 цього Договору, Орендар письмово повідомляє про це Орендодавця шляхом направлення листа-повідомлення в термін 10 (десять) календарних днів після отримання листа про розірвання Договору в односторонньому порядку. В подальшому сторони вирішують питання шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку».

Дійсно, при укладанні Договору, у п. 39 Сторони передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку за певною умовою - повідомлення Орендаря за 6 місяців. Ця редакція договору цілком укладається в розуміння норм ч. 3 ст. 651 ЦК України.

Підписавши додаткову угоду від 20 березня 2014 року, сторони суттєво змінили цей порядок з «права на розірвання» на право «вирішити це питання шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку». Це формулювання, наряду з наявністю мови про «не погодження орендаря на одностороннє розірвання», однозначно переводять і взаємовідносини сторін на «право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору».

Розірвання в односторонньому порядку може застосуватися, але у разі відсутності «непогодження орендаря», направленого в 10-ти денний строк після отримання повідомлення про розірвання з боку орендодавця.

Наявність «непогодження орендаря» - свідчить про наявність спору, який підлягає вирішенню судом з урахування всіх істотних обставин.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, ч. 2 ст.16ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивач є власником земельної ділянки площею 2,1942 га з кадастровим номером 1825281200:04:000:0040, яка знаходиться на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.12).

20 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "КУХАРУК" був укладений договір оренди землі відповідно до предмету якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6-7).

30 жовтня 2017 року додатковою угодою до вказаного вище договору оренди землі зі згоди орендодавця права та обов`язки орендаря передбачені в договорі оренди було передано Фермерському господарству "Кухарук і К" (код ЄДРПОУ 41677348) (а.с.8).

Відповідно до ст. 108 ЦК України перетворення юридичної особи є зміна її організаційно - правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Укладаючи вказаний вище договір оренди землі сторони передбачили можливість припинення договору оренди землі шляхом його розірвання в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 39 договору оренди землі умовами розірвання договору в односторонньому порядку є повідомлення орендодавцем орендаря про рішення розірвати договір шляхом надсилання орендарю листа - повідомлення (написаного від руки орендодавцем) не пізніше ніж за 6 місяців до моменту розірвання договору.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 3 та 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до даних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.

Як зазначено вище, пунктом 39 договору оренди землі передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Даний пункт договору містить можливість одностороннього розірвання договору, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких подій зі сторони орендаря.

Даний пункт договору містить умови та механізм розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку відповідно до якого розірвання договору в односторонньому порядку є повідомлення орендодавцем орендаря про рішення розірвати договір шляхом надсилання орендарю листа - повідомлення (написаного від руки орендодавцем) не пізніше ніж за 6 місяців до моменту розірвання договору.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи спірний договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом, а тому спірний договір оренди землі є укладеним.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено в судовому засіданні орендодавець ОСОБА_2 , 28.05.2019 року керуючись п. 39 вказаного вище договору оренди землі, надіслала орендарю листа - повідомлення в якому повідомив про своє прийняте рішення розірвати в односторонньому порядку договір оренди землі та вважати момент такого розірвання дату через шість місяців з моменту отримання даного листа - повідомлення (а.с.121).

Даний лист повідомлення було отримано орендарем, що вбачається з його листів повідомлень, які направлялися на адресу орендодавця ОСОБА_2 №06 від 23.07.2020 року, та №427 від 05.08.2021 року (а.с.9-10).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (стаття 254 ЦК України).

Отже, керуючись умовами договору оренди землі та нормами цивільного законодавства України вказаний вище договір оренди землі від 20 грудня 2014 року розірваний в односторонньому порядку з 28 грудня 2019 року.

Відповідно до п. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 21 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

На підставі вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_2 були дотримані вимоги п.39 договору щодо порядку та строків повідомлення орендаря про розірвання договору в односторонньому порядку.

Таким чином, ОСОБА_2 було вжито всіх необхідних заходів щодо врегулювання даного спору в досудовому порядку.

Неповернення позивачу відповідачем земельної ділянки та ухилення ним від підписання відповідних актів про повернення земельної ділянки порушує його законні права та інтереси, як власника земельної ділянки, внаслідок чого він не має змоги вільно нею користуватись та розпоряджатись.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога позивача в частині розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, а тому суд задовольняє заявлену позовну вимогу позивача.

Відповідно до п.9 вищевказаного договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем готівкою в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки землі.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору оренди).

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата за поточний рік вноситься до 31 грудня кожного року.

Згідно кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки наданої у власність на земельну ділянку ОСОБА_2 площа ділянки становить 2,1942 га, вона розташована на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825281200:04:000:0040 (а.с. 12).

Згідно пояснень представника позивача та наданих до відзиву доказів вбачається, що орендна плата за поточний рік сплачується до 31 грудня кожного поточного року (п. 11 Договору), в розмірі 9 відсотків від НГО, що складає 8584,69 грн. за рік оренди (п. 9 Договору із змінами згідно додаткової угоди від 30.10.2017 року).

Орендна плата позивачу сплачувалась наступним чином:

-за 2019 рік - в розмірі 6 910,68 грн. відповідно відомості на виплату готівки № 18 від 18.09.2019 року;

-за 2020 рік - після утримання ПДФО (податку на доходи фізичної особи) та військового збору в розмірі 6910,68 грн - поштовим переказом 30.07.2021 року, який був повернений Відповідачу 19.08.2021 року з підстав відмови позивача отримувати грошові кошти (на підтвердження надали копію списку №56 поштових переказів, переданих ЖД ПАТ «Укрпошта» 03.08.2021 року - сума переказу разом з поштовим збором 6965,97 грн., копію фіскального чеку ПАТ «УКРПОШТА» від 03.08.2021 року про отримання від відповідача 6965,97 грн., по списку №56, та копію виписки банку АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на підтвердження повернення 19.08.2021 року на рахунок ТОВ «Кухарук і К» 6 910,68 грн. з причин відмови ОСОБА_2 отримувати дані кошти), повторно поштовим переказом 09.12.2021 року, який був повернений відповідачу 12.01.2022 року з підстав відмови позивача отримувати грошові кошти (на підтвердження надали копії списків згрупованих поштових переказів, які передані відповідачем та прийняті ПАТ «Укрпошта» 22.12.2021 року- сума переказів разом з платою за пересилання 115 717,30 грн., копію платіжного доручення № 211 від 09.12.2021 року на підтвердження сплати 115 717,30 грн., копію фіскального чеку ПАТ «УКРПОШТА» від 22.12.2021 року про отримання від відповідача 115 717,30 грн., по списку № 146, та копію виписки банку АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на підтвердження повернення 12.01.2022 року на рахунок ТОВ «Кухарук і К» 13 821,40 грн. з причин відмови ОСОБА_2 отримувати дані кошти);

-за 2021 рік - після утримання ПДФО та військового збору в розмірі 6910,72 грн. - поштовим переказом 09.12.2021 року, який був повернений відповідачу 12.01.2022 року з підстав відмови позивача отримувати грошові кошти (на підтвердження надали копії списків згрупованих поштових переказів, які передані відповідачем та прийняті ПАТ «Укрпошта» 22.12.2021 року - сума переказів разом з платою за пересилання 115 717,30 грн., копію платіжного доручення №211 від 09.12.2021 року на підтвердження плати 115 717,30 грн., копію фіскального чеку ПАТ «УКРПОШТА» від 22.12.2021 року про тримання від відповідача 115 717,30 грн., по списку № 146, та копію виписки банку АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на підтвердження повернення 12.01.2022 року на рахунок ТОВ Кухарук і К» 13 821,40 грн. з причин відмови ОСОБА_2 отримувати дані кошти).

Після реорганізації фермерського господарства «Кухарук і К» у Товариство з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К», корпоративні права останнього за договором купівлі-продажу перейшли від членів родини - спадкоємців померлого фермера до ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-КОЗЯТИН» з призначенням нового керівника.

Саме тому, за 2019 рік орендна плата сплачувалась за відомістю на виплату готівки № 18 від 18.09.2019 року.

Але при отриманні документації від попередніх керівників відповідача, не по всім орендодавцям була наявна інформація з платіжних реквізитів, щоб здійснювати оплату через банківський переказ на картку отримувача.

Позивач не надав відповідачеві платіжних даних для належного отримання орендної плати, тому відповідач був вимушений відправляти грошові перекази за допомогою ПАТ «Укрпошта».

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору є також орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Приписами ст. 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Зазначеними нормами матеріального права визначено, що систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення може свідчити про систематичність.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018, 2019 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1., 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі №3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі №3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 травня 2021 року у справі №540/544/18 (провадження №61-13979св19).

Умовами укладеного 20 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «Кухарук»» договору оренди землі у пункті 9 перебачено, що сторони погодили розмір орендної плати готівкою у розмірі 5% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 10 указаного договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/) встановлено, що у 2016, 2017, 2018 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень") встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки - 1,0;

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік - 1,0.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2016 - 2021 років не змінювався, та становив 1,0 %, що не впливало на визначений договором від 10 жовтня 2014 року розмір орендної плати.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №732/1705/16-ц (провадження №61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі №618/1078/19-ц (провадження №61-12935св20).

Суд звертає увагу на те, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка землі, яка розраховується за формулою, виходячи із індексу споживчих цін за попередній рік за формулою, визначеною статтею 289 ПК України, а відтак, твердження позивача про те, що їй нараховувалася орендна плата без урахування індексу інфляції є помилковими, оскільки відповідач сплачував орендну плату з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, яка у свою чергу розраховується на базі індексу споживчих цін, що за вказаний період становив - 1,0 %.

Таким чином, розмір орендної плати, виплачений позивачу, є змінною величиною у зв`язку з визначенням його у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з одночасною індексацією, що прямо передбачено ПК України.

Умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі (пункт 7 договору оренди), що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України "Про оренду землі" у поєднанні зі статтею 289 ПК України.

Порушень у нарахуванні орендної плати (тобто у розмірі, що визначений пунктами 9, 10 договору оренди) орендодавцю ОСОБА_2 за період 2019-2021 років не встановлено.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Звертаючись до суду із даним позовом, представник позивача зазначив ще однією підставою для розірвання спірного договору факт несплати орендарем орендної плати за 2019, 2020, 2021 роки.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено той факт, що заборгованість з орендної плати у відповідача перед позивачем відсутня, що виключає його розірвання з цих підстав.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, то суд зазначає, що в ході судового розгляду представником відповідача було доведено факт сплати орендної плати позивачу. В суду немає підстав сумніватися в правдивості вказаних відомостей про перерахунок орендної плати.

Суд вважає, що в даному випадку позивач створив перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати вчасно, а тому суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення орендної плати.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені ним судові витрати у вигляді судового збору.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога)

Представником позивача було заявлено про стягнення понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

На підтвердження факту надання адвокатом позивачу професійної правничої допомоги позивач подав до суду:договір №260-10/22 про надання правничої допомоги від 01.10.2022 року, акт наданої правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги №260-10/22 від 01.10.2022 року (а.с.122-124).

В Акті про надання правничої допомоги від 15.10.2022 року зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв таку правничу допомогу:

-попередня консультація та аналіз матеріалів справи - (1,0 год.) х 2500,00 =2500,00 грн.;

-підготовка, складання, друк та відправка заяви про збільшення позовних вимог і додатків до неї (2,0 год.) х 2500,00=5000,00 грн.;

-участь в судових засіданнях з урахуванням прибуття до суду (до 1.0 год.) х 2500,00=2500,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Будь-яких доказів, що свідчать про оплату гонорару (довідка, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) позивачем (його представником) не надано.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №509/5043/17 від 09.10.2020, ненадання необхідних доказів в підтвердження надання правничої допомоги та її оплати, є підставою для відмови у стягненні таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в частині відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн за недоведеністю їх фактичної оплати.

Керуючись ст. ст.4, 76-77, 133, 137, 141, 175-177, 259, 265-268, 276 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі укладений 20 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К», щодо оренди земельної ділянки площею 2,1942 га, кадастровий номер: 1825281200:04:000:0040 та державну реєстрацію якого здійснено 29.12.2014 року, номер запису 8320746.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» (місцезнаходження: 13543, Житомирська область, Попільнянський район, с. Андрушки, вул. Заводська, 5, код ЄДРПОУ 41677348 на користь ОСОБА_2 (РНОКПІІ: НОМЕР_1 ) сплочений ним судовий збір в сумі 992,40 грн. (Дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Повне рішення по справі буде складено до 17.06.2023 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПІІ: НОМЕР_1 ), проживає АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К», місцезнаходження: 13543, Житомирська область, Попільнянський район, с. Андрушки, вул. Заводська, 5, код ЄДРПОУ 41677348.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя О. В. Митюк.