Ухвала

від 26.06.2023 по справі 443/80/23

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/80/23

Провадження №2/443/165/23

УХВАЛА

іменем України

26 червня 2023 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Сливки С.І.

за участю секретаря - Кушнір М.І.,

прокурора Сірачинського С.М.,

представника відповідача адвоката Косендюка Я.А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жидачеві цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить розірвати договір оренди землі від 22.10.2020, б/н укладений між Вільховецькою сільською радою (на даний час Жидачівська міська рада) та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 57,00 га, кадастровий номер 4621585900:05:000:0012 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути власнику Жидачівській міській раді вказану земельну ділянку.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.

28.02.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

07.03.2023 прокурором подано відповідь на відзив.

Ухвалою підготовчого судового засіданні від 23.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В ході розгляду справи по суті судом встановлено, що земельна ділянка площею 57,00 га, кадастровий номер 4621585900:05:000:0012, на підставі рішення №1990 від 21.10.2020 Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області була передана в оренду ОСОБА_1 на 7 років із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для випасання худоби ФГ «Пчани-Денькович» (а.с.22).

Даний факт сторонами визнається.

22.10.2020 між Вільховецькою сільською радою, в особі сільського голови Ілюка Василя Івановича, та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі згаданої земельної ділянки для випасання худоби (а.с.26-29).

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення від 01.06.2021, постанови від 07.06.2021 (а.с.44, 45) та відомостей, що містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 /, Фермерське господарство «Пчани-Денькович» було зареєстровано 19.03.2010 та ОСОБА_1 є директором такого.

Також, в судовому засіданні встановлено, що надана в оренду ОСОБА_1 земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством, що сторонами не заперечується та про що також свідчать матеріали справи, а саме рішення №1990 від 21.10.2020 Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області та Акт обстеження земельної ділянки від 14.09.2022 (а.с.35).

Крім того, в судовому засіданні 22.05.2023 представник відповідача повідомив, що розрахунки за оспорюваними договорами оренди здійснює фермерське господарство.

У зв`язку з наведеним судом на розгляд учасників процесу поставлено питання щодо закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1ст.255 ЦПК України, оскільки даний спір має ознаки господарського.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти закриття провадження у справі, зазначивши, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки договір оренди землі укладався між фізичною особою та органом місцевого самоврядування.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданого клопотання просить розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що даний спір має розглядатися в Жидачівському районному суді Львівської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд приходить до наступного висновку.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частинами 2, 3ст.4ГПК України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені устатті 4 ГПК України.

Згідно з пунктом 6 частини 1статті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилученого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи а (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників.

Суд також бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 по справі №922/1830/19, у яких зазначається таке.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, щоde jureотримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однакde factoвін діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

У статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 937-IV (далі - Закон № 937-IV) вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст.12 Закону №973-IV, землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Зі змісту положеньстатті 12 Закону №973-IVвбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством, входять до складу земель фермерського господарства.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положеннямстатті 42 Господарського кодексу України(далі -ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно достатті 1 Закону № 973-IV, і відповідностатті 42 ГК Українифермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 по справі №922/1830/19).

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Відтак судом встановлено, що вищезгадана земельна ділянка фактично була надана в оренду ОСОБА_1 , як засновнику та керівнику фермерського господарства, для використання фермерським господарством (для випасання худоби ФГ «Пчани-Денькович») та фактично використовується ФГ «Пчани-Денькович» для здійснення господарської діяльності.

Отож, надана в оренду ОСОБА_1 земельна ділянка фактично використовується заснованим ним ФГ «Пчани-Денькович» для здійснення господарської діяльності, а тому така входить до складу земель фермерського господарства.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПКсуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірніправовідносини фактичновиникли міжорганом місцевогосамоврядування тафермерським господарствомв особікерівника ОСОБА_1 щодо користуванняземельною ділянкою,у зв`язкуіз здійсненнямгосподарської діяльності,а томупровадженняу данійслід закрити,оскільки данийспір непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинствата підвідомчий господарським судам.

Керуючись ст. 255, 258-260, 354, 355 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження в справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 29 червня 2023 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка