Рішення

від 20.06.2023 по справі 643/1205/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/1205/23

Провадження № 2/643/509/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Осадчого О.В.,

за участю секретаря Ткачова Д.О.,

представника позивача Бєлоус Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПТ «ЛОМБАРД ПП «БАЗІС.» І КОМПАНІЯ» про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року адвокат Бєлолипецьких Г.С. звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом у якому просить стягнути з ПТ «ЛОМБАРДПП «БАЗІС.»І КОМПАНІЯ»,ідентифікаційний кодюридичної особи:30235628,на користьпозивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 31 921,74 грн. у рахунок завданих збитків, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що між ОСОБА_1 та ПТ «ЛОМБАРД ПП «БАЗІС.» І КОМПАНІЯ» укладено договір про надання фінансового кредиту за яким кредитор надав позичальнику фінансовий кредит в розмірі 30 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит не пізніше 18 лютого 2022 року та сплатити відсотки за весь строк користування кредитом. У забезпечення повернення отриманого кредиту, нарахованих відсотків та пені позивач надав у якості предмета застави майно, яке було оцінено у 31 921,74 грн. У подальшому сторони уклали додатковий договір, яким строк користування та термін повернення фінансового кредиту (боргу) отриманого позичальником подовжено до 26 лютого 2022 року.

24 лютого 2022 року розпочалась військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні військового стану. Цього ж дня позивач звернулась до відповідача із пропозицією про дострокове повернення фінансового кредиту та передачу позивачу заставленого майна з припиненням права застави на таке майно, на що представниками відповідача повідомлено про неможливість прийняття виконання зобов`язання та передачі позивачу заставленого майна у зв`язку з його вивезенням з міста Харкова.

У зв`язку із веденням активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської територіальної громади, здійсненням активних артилерійських, авіаційних, ракетних обстрілів міста Харкова, та, як наслідок, існуванням істотного ризику заподіяння шкоди життю, або здоров`ю, позивач 08 березня 2022 року виїхала з міста Харкова до Республіки Польща.

Представником позивача 27 грудня 2023 року та 28 грудня 2023 року здійснені виїзди до приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , проте, приміщення ПТ «ЛОМБАРД ПП «БАЗІС.» І КОМПАНІЯ» було зачинене. 25 січня 2023 року зі сторони позивача на офіційну адресу електронної пошти відповідача було подано повторне письмове звернення, у якому позивач просила надати реквізити для сплати грошових коштів за договором про надання фінансового кредиту № В8-000000019 від 27 січня 2022 року та повернути ювелірні вироби, надані у якості застави ПТ «ЛОМБАРД БАЗІС», однак 02 лютого 2023 року представник відповідача повідомив позивача про те, що з боку відповідача було звернено стягнення на майно, яке є предметом застави шляхом його продажу відповідно до умов договору. Окрім цього, представник відповідача зазначив, що з боку відповідача не здійснюється розгляд будь-яких звернень заставодавців за укладеними кредитними договорами у зв`язку із перебуванням ПТ «ЛОМБАРД ПП «БАЗІС.» І КОМПАНІЯ» у стані припинення дії ліцензії.

Разом з цим, на момент звернення до суду вказаним позовом позивачем не було одержано від відповідача будь-яких повідомлень про порушення забезпеченого заставою зобов`язання, яке містило б вимогу про виконання зобов`язання за договором та попередження про звернення стягнення на майно.

Посилаючись на ч.1 ст. 26 Закону України «Про заставу», ч.1 ст. 27, ч.2, 4 ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також практику Верховного Суду представник позивача вказувала, що чинне законодавство покладало на відповідача обов`язок направити позивачу письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання одночасно з реєстрацією у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження завчасно за 30 календарних днів до реалізації заставленого майна. Однак таких дій відповідач не вчинив, на думку представника свідчить про те, що відповідачем було порушено порядок звернення стягнення на предмет застави, чим порушено право позивача на припинення звернення стягнення на майно шляхом виконання зобов`язання за договором до реалізації майна, що є самостійною та достатньою підставою для застосування до відповідача правових наслідків невиконання обов`язку зі збереження заставленого майна.

Також,посилаючись нач.1ст.45,ч.1,2,4ст.48Закону України«Про заставу»,п.4ч.1ст.611Цивільного кодексуУкраїни представниквказувала,що чинне законодавство України покладає на відповідача зобов`язання зі збереження майна, що є предметом застави, а у разі його втрати, заставодержатель зобов`язаний відшкодувати заставодавцю усі збитки, заподіяні втратою такого майна. Майно не збереглося у відповідача в натурі внаслідок його протиправних дій, а тому він зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки, завдані порушенням порядку звернення стягнення на майно, яке є предметом застави та повідомлення позивача про порушення забезпеченого заставою зобов`язання. Загальна вартість майна, переданого у заклад відповідачу становить 31921.74 грн, та саме у такому розмірі позивач оцінює понесені збитки, заподіяні внаслідок безпідставної реалізації такого майна відповідачем.

Ухвалою суду від 20.02.2023 відкрито провадження по даній справі у порядку загального позовного провадження. Встановлено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.

14.03.2023 надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що передумовою виникнення у відповідача обов`язку повернути предмет закладу позивачу, є виконання позивачем забезпеченого закладом зобов`язання, тобто повернення відповідачу раніше отриманого кредиту та сплати відсотків за фактичний строк користування кредитом. У свою чергу передумовою виникнення у позивача права вимагати від відповідача повернення майна, яке було передано у якості предмета застави/закладу, є повернення раніше отриманого кредиту та сплати відсотки за весь фактичний строк користування кредитом. Однак, станом на дату складання цього відзиву відповідач не отримав від позивача суми грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань забезпечених заставою, отже обов`язок повернути предмет застави відповідно до ст.45 ЗУ «Про заставу» у відповідача не виник, так само, як і у позивача не виникло право вимагати повернення майна. За таких обставин, передумовою вимог стягнення з відповідача збитків пов`язаних з втратою або недостачею предмета закладу у розмірі вартості втраченого майна, є насамперед виконання позивачем своїх зобов`язань у повному обсязі, та відмова відповідача повернути майно, яке було предметом застави саме при виконаних зобов`язаннях позивача. Позивач не виконав взятих на себе зобов`язань, знаючи строк виконання та маючи можливість їх виконати. Обставини непереборної сили викликані військовою агресією російської федерації проти України, не є перешкодою поверненню суми боргу і не звільняють від виконання взятих на себе зобов`язань. Також, представник зазначив, що клопотання позивача про витребування у відповідача доказів для підтвердження факту відчуження заставленого майна не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не заперечує факту звернення стягнення на майно та його відчуження.

04.04.2023 надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача, підтримала позовні вимоги, зазначила, що відповідачем жодним чином не спростовані доводи позовної заяви, щодо порушення відповідачем порядку звернення стягнення на майно, яке предметом застави та повідомлення позивача про порушення забезпеченого заставою зобов`язання. Вимога про письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого заставою зобов`язання та звернення стягнення на предмет застави є імперативною вимогою чинного законодавства України, висновки відповідача про пріоритетність договірного врегулювання відносин, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет застави та можливість відступу від обов`язку, передбаченого статтею 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є такими, що суперечать принципу свободи договору, вимогам чинного законодавства України. Факт заподіяння позивачу збитків та розмір таких збитків жодним чином не пов`язані з існуванням інших зобов`язань за договором, а тому посилання відповідача на те, що право вимагати повернення предмета застави виникає з моменту виконання зобов`язання, забезпеченого заставою не спростовує факту заподіяння збитків, оскільки такі збитки було заподіяно неможливістю повернення майна, яке належить позивачу на праві приватної власності навіть за умови виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Ухвалою суду від 11.04.2023 задоволено клопотання представника позивача про витребування у ПТ «ЛОМБАРД ПП «БАЗІС.» І КОМПАНІЯ» доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Незважаючи на неодноразові направлення ухвали від 11.04.2023 відповідачу для виконання, та відкладення з цього приводу судових засідань, ухвала виконана не була, під час судового засідання 09.06.2023 представник позивача зазначила, що не наполягає на витребуванні доказів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглядати справу без участі представника ПТ «ЛОМБАРД ПП «БАЗІС.» І КОМПАНІЯ».

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно з положеннями ч.4 ст.223 ЦПК України.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування позовних вимог представник посилалась на те, що відповідачем було порушено порядок звернення стягнення на предмет застави, зокрема вимоги ч.1 ст. 27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якою визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

На врахування даних доводів слід відзначити, що відповідно до ст.21 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застава рухомого майна, яка виникає на підставі договору належить до забезпечувальних обтяжень, при цьому зміст окремих видів забезпечувальних обтяжень встановлюється законом та/або договором.

Статтею 2 ЗУ «Про заставу» визначено, що цим Законом визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.20 ЗУ «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З вказаної норми вбачається, що сторони при укладанні договору застави мають право включити до договору будь-які умови, які не суперечать вимогам чинного законодавства та визнаються ними.

У цьому контексті слід зауважити, що ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому суд відзначає, що принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується вст. 3 ЦК України.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Таким чином, під час укладення договору сторони є вільними у виборі умов договору, на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови, порядок розрахунків і платежів тощо.

На переконання суду, доводи представника позивача щодо порушення порядку звернення стягнення на предмет застави не заслуговують на увагу з огляду на те, що правовідносини між сторонами було врегульвано саме договором, у якому сторони погодили його умови, порядок проведення розрахунків, правові наслідки невиконання договірних зобов`язань, порядок звернення стягнення на предмет застави, тощо.

Так, судом встановлено, що 27 січня 2022 року між сторонами укладено Договір про надання фінансового кредиту №В8- 000000019 (далі Договір), за яким відповідач (кредитор) надав позивачу (позичальнику) фінансовий кредит в розмірі 30 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит не пізніше 18 лютого 2022 року та сплатити відсотки за весь строк користування кредитом.

Пунктом 2 Договору сторони погодили, що розмір відсотків за один день користування кредитом складає 0,3% від розміру кредиту, що за строк користування кредитом складає 1980 00 грн. Відсотки нараховуються та сплачуються при повернення кредиту або при продовженні строку користування кредитом. В разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує відсотки за фактичний строк користування, та додатково пеню у розмірі 0% від суми кредиту а кожен день прострочення.

У забезпечення повернення отриманого кредиту та нарахованих відсотків позичальник надала у якості предмета застави належне їй майно, а саме:

1. 1 обручка 585 проби (золото), загальною вагою 3,41 г, чистою вагою 3,36 г, оціночна вартість 3007,20 грн, вага вставки 0,05 г;

2. 1 обручка 585 проби (золото), загальною вагою 3,17 г, чистою вагою 3,12 г, оціночна вартість 2792,40 грн, вага вставки 0,05 г;

3. 1 підвіска з вставкою 585 проби (золото), загальною вагою 0,71 г, чистою вагою 0,61г, оціночна вартість 545,95 грн, вага вставки 0,1 г;

4. 1 хрест 585 проби (золото), загальною вагою 2,18 г, чистою вагою 2,16 г, оціночна вартість 1933,20 грн, вага вставки 0,02 г;

5. 1 підвіска з вставкою 585 проби (золото), загальною вагою 1,65 г, чистою вагою 1,63г, оціночна вартість 1458,85 грн, вага вставки 0,02 г;

6. 1 хрест 585 проби (золото), загальною вагою 0,81 г, чистою вагою 0,79 г, оціночна вартість 707,05 грн, вага вставки 0,02 г;

7. 1 каблучка з вставкою 585 проби (золото), загальною вагою 1,62 г, чистою вагою 1,52г, оціночна вартість 1360,40, вага вставки 0,1;

8. 1 сережка з вставкою 585 проби (золото), загальною вагою 1,36 г, чистою вагою 1,26г, оціночна вартість 1127,70 грн, вага вставки 0,1 г;

9. 1 сережка з вставкою 585 проби (золото), загальною вагою 1,35 г, чистою вагою 1,25г, оціночна вартість 1118,75 грн, вага вставки 0,1 г;

10. 1 каблучка з вставкою 585 проби (золото), загальною вагою 2,56 г, чистою вагою 2,46г, оціночна вартість 2201,70 грн, вага вставки 0,1;

11. 1 каблучка з вставкою 585 проби (золото), загальною вагою 2,27 г, чистою вагою 2,2г, оціночна вартість 1969,00 грн, вага вставки 0,07;

12. 1 ланцюг 583 проби (золото), загальною вагою 4,38 г, чистою вагою 4,3 г, оціночна вартість 3839,90 грн, вага вставки 0,08 г;

13. 1 підвіска 583 проби (золото), загальною вагою 0,89 г, чистою вагою 0,79г, оціночна вартість 705,47 грн, вага вставки 0,1 г;

14. 1 підвіска 583 проби (золото), загальною вагою 2,98 г, чистою вагою 2,96г, оціночна вартість 2643,28 грн, вага вставки 0,02 г;

15. 1 хрест 583 проби (золото), загальною вагою 0,73 г, чистою вагою 0,71г, оціночна вартість 643,03 грн, вага вставки 0,02 г;

16. 1 підвіска 583 проби (золото), загальною вагою 1,29 г, чистою вагою 1,27г, оціночна вартість 1134,11 грн, вага вставки 0,02 г;

17. 1 пірсинг з вставкою 500 проби (золото), загальною вагою 1,73 г, чистою вагою 1,5г, оціночна вартість 1162,50 грн, вага вставки 0,23 г;

18. 1 сережка з вставкою (лом) 500 проби (золото), загальною вагою 0,62 г, чистою вагою 0,52г, оціночна вартість 403,00 грн, вага вставки 0,1 г;

19. 1 сережка з вставкою 585 проби (золото), загальною вагою 3,75 г, чистою вагою 3,55г, оціночна вартість 3177,25 грн, вага вставки 0,2 г.

Вартість переданого у заставу майна оцінено у 31 921,74 грн. (п.3 Договору).

Пунктом 6 Договору на кредитора (заставодержателя) покладено обов`язок надати позичальнику кредит, на умовах цього договору, зберігати предмет застави до моменту його повернення позичальнику або звернення стягнення на таке майно; повернути предмет застави після погашення суми боргу (кредиту, відсотків, за користування), нараховану пеню у разі прострочення повернення кредиту. При невиконання договірних зобов`язань, звернути стягнення на предмет застави шляхом набуття права власності на предмет застави або його примусового відчуження від імені позичальника, при цьому спосіб звернення стягнення та відчуження обирається на власник розсуд кредитора (заставодержателя) БЕЗ ДОДАТКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ позичальника. Право на звернення стягнення у кредитора настає з дати наступної за датою, яка визначена як термін повернення кредиту.

У свою чергу п.7 Договору визначено, що позичальник зобов`язаний надати належний предмет застави, повернути суму кредиту та сплатити відсотки у повному обсязі і термін визначений договором; про дострокове погашення договору повідомити кредитора не пізніше ніж за два банківських дні. Позичальник (заставодавець) має право повернути суму кредиту раніше встановленого терміну, продовжити строк користування та змінити термін повернення кредиту.

Також, відповідно до п.8 Договору позичальник надає право кредитору від його імені повернути кошти, забрати (викупити) предмет застави та розпорядитись ним на власний розсуд за для відшкодування збитків пов`язаних з поверненням кредиту або передоручити таке право будь якій третій особі БЕЗ ДОДАТКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ позичальника про замісника. За втрату предмета застави кредитор несе відповідальність у межах його оціночної вартості. Предмети застави на які звернено стягнення поверненню не підлягають і позичальнк втрачає право вимагати повернення заставленого майна.

У пункті 9 Договору позичальник засвідчив своїм підписом про те, що він ознайомлений з правилами надання кредитором фінансових послуг, про факт отримання грошових коштів, у повному обсязі відповідно до умов цього договору та безпосередньо його екземпляру договору, а також про свою згоду на звернення стягнення, продаж та/або викуп майна, що є предметом застави (в разі неповернення отриманого кредиту).

19 лютого 2022 року між сторонами укладено договір № В8-000000019 - 1-22 від 19 лютого 2022 року «Про внесення змін до договору про надання фінансового кредиту № В8-000000019», відповідно до якого, за домовленістю сторін строк користування та термін повернення фінансового кредиту (боргу) отриманого позичальником подовжено до 26 лютого 2022 року. Позичальник зобов`язався повернути 30 000.00 грн., сплатити відсотки, сума яких на дату повернення кредиту складатиме 630 грн. Пунктом другим даного договору визначено, що у подальшому сторони керуються умовами основного договору з урахуванням змін викладених у цьому договорі. Договір набуває чинності з дати його укладення та є невід`ємною частиною основного договору.

Тобто, у даному випадку сторони набули цивільних прав та обов`язків внаслідок укладення цивільного правового договору, а саме позивач отримав від відповідача фінансовий кредит та прийняв на себе зобов`язання повернути отримані грошові кошти а також проценти за користування кредитом на умовах та у строк встановлений договором. При цьому, сторони погодили, що у випадку не погашення позивачем суми заборгованості у передбачений договором строк відповідач мав право задовольнити свої вимоги за договором шляхом звернення стягнення на предмет застави без додаткового повідомлення позичальника.

Слід зазначити, що укладення за ініціативою позивача додаткового договору про продовження строку дії основного договору свідчить про те, що остання погоджувалась з його умовами та передбачала наслідки невиконання своїх зобов`язань за договором, в тому числі погоджувалась з процедурою звернення стягнення на предмет застави. Разом з цим, позивач свої зобов`язання за договором не виконала, а тому відповідач задовольнив свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави у передбачений договором спосіб.

Враховуючи зазначене, доводи сторони позивача про те, що відповідачем порушено процедуру звернення стягнення на предмет застави не знайшли свого підтвердження, оскільки такий порядок був узгоджений сторонами та чітко деталізований у договорі, який не визнаний не дійсним, не оспорюється сторонами повністю чи в окремих положеннях.

Доводи позивача у частині позбавлення можливості виконання її зобов`язання за договором також не знаходять свого підтвердження, оскільки судом встановлено, що позивачем не було вжито всіх заходів для належного виконання зобов`язання. Зокрема, навіть у разі відсутності кредитора, або ухилення кредитора від прийняття виконання позивачем не було використано альтернативного способу виконання зобов`язання за правилами ст.537 ЦК України, а саме виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу. При цьому відповідач зазначає, що позивач могла виконати зобов`язання шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, реквізити якого були розміщені на офіційній веб сторінці, яка була доступна до перегляду по 19.01.2023, дана обставина позивачем не спростована.

Відповідно дост.22.ЦК Україниособа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування. Збиткамиє: 1)втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на те, що судовим розглядом не встановлено факту порушення відповідачем цивільного права позивачки, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивачу було задано збитків.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки суд не встановив підстав для задоволення позову, а тому вимога про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 10, 13, 19, 81, 82, 89, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПТ «ЛОМБАРД ПП «БАЗІС.» І КОМПАНІЯ» про стягнення збитків, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ПТ «ЛОМБАРД ПП «БАЗІС.» І КОМПАНІЯ», код ЄДРПОУ -30235628, адреса реєстрації: м. Харків, просп. Московський, 94.

Представники позивача:

-адвокат Бєлоус Лілія Василівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №8920/10 від 13.03.2020, адреса: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 9;

-адвокат Бєлолипецьких Ганна Сергіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №8772/10 від 07.02.2020, адреса: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 9.

Повний текст судового рішення складено 29.06.2023.

Суддя О.В. Осадчий