Рішення

від 26.04.2023 по справі 761/21900/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21900/22

Провадження № 2/761/721/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Скрипника Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Телеканал «Інтер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаційні системи» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

в жовтні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 із позовом до Приватного акціонерного товариства «Телеканал «Інтер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаційні системи» про відшкодування шкоди і відповідно до вимог якого просив стягнути солідарно із відповідачів на свою користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 1200000,00 грн. та 120000,00 грн. моральної шкоди, а також стягнути солідарно із вказаних відповідачів судові витрати в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач являється власником з 2016 року домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку з надвірними господарськими спорудами та земельної ділянки і яке він вирішив продати.

З майбутнім покупцем він уклав договір від 06.03.2019 про оформлення гарантійного платежу (завдатку) на купівлю-продаж вказаного житлового будинку і в цей же день отримав від покупця гарантійний платіж (завдаток) у розмірі 1200000,00 грн., що є еквівалентом 44 447,39 доларів США.

Однак, вподальшому позивач отримав вимогу повернути завдаток та додатково сплатити суму штрафу в розмірі 100% від суми гарантійного платежу відповідно до умов вказаного договору (п.п. 4.1.3, 4.1.7), оскільки він надав неправдиві відомості щодо вказаного будинку і вподальшому повернув гарантійний платіж (завдаток) в розмірі 1200000,00 грн.

Згодом, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.11.2019 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1200000,00 грн., що еквівалентно 44 447,39 доларів США, в рахунок стягнення штрафу в розмірі 100% від суми гарантійного платежу. Вказане рішення виконано в добровільному порядку.

При цьому, позивачем зазначено, що умови вищевказаного договору гарантійного платежу (завдатку) на купівлю-продаж згаданого будинку від 06.03.2017 передбачають, зокрема, що продавець гарантує, що ні продавець, ні належний йому будинок, що є предметом договору, не є суб`єктом/предметом розслідування компетентними органами влади або підлягає поганій рекламі, не є предметом журналістського та/або іншого публічного розслідування.

Однак, вподальшому, 02.06.2017 за матеріалами «Подробиці ТВ» на телеканалі «Інтер» вийшов сюжет під назвою «В Україні судді знайшли спосіб обійти люстрацію» в якому йдеться мова про те, що будинок по АДРЕСА_1 належіть судді ОСОБА_5 та зареєстрований на його дружину. Сам суддя, начебто підтверджує слова автора та повідомляє, що будинок продається погано.

Позивач вважає, що доводячи до необмеженого кола осіб недостовірну та неповну інформацію, відповідачі дезінфікували суспільство, зокрема і покупця, та порушили його право ( ОСОБА_3 ) на повноту і достовірність інформації, чим порушили право позивача на невтручання в особисте життя. Такі дії відповідачів мали наслідком реальне зменшення у його майновому стані на суму сплачених на користь ОСОБА_4 штрафних санкцій і всі ці обставини спричинили позивачу моральні страждання які він оцінив у 120000,00 грн.

З урахуванням наведеного, посилаючись, серед іншого, на положення ст.ст. 32, 34 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 302, 1166, 1167 ЦК України та на окремі положення Закону України «Про інформацію», вважає своє право порушеним та таким, що підлягає захисту шляхом стягнення з відповідачів на свою користь матеріальної та моральної шкоди у вказаних розмірах.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження у цивільній справі, а розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

20.12.2022 до суду надійшов відзив ТОВ «Національні інформаційні системи» в якому відповідач знаходить позовні вимоги необґрунтованими і заперечує проти позову в повному обсязі оскільки по суті позову позивач заявляє про можливе порушення його особистих немайнових прав щодо втручання в особисте життя, використання персональних даних без згоди власника, поширення недостовірної інформації тощо, однак при цьому заявляє вимоги майнового характеру через порушення ним самим договору оформлення гарантійного платежу (завдатку). При цьому, вказаний відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема відсутні докази, що відповідачем вчинені дії, за наслідками яких позивач просить стягнути шкоду, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями та вини відповідача в заподінні шкоди.

Крім того, ТОВ «Національні інформаційні системи» вважає себе неналежним відповідачем, оскільки не є власником веб-сайту та жоден з працівників не є автором новин, які публікуються на сайті і ніякої інформації щодо позивача товариство не поширювало категорично заперечує, що йому належить youtube канал «podrobnosti.ua», оскільки вказаному жодноо доказу надано не було.

21.12.2022 надійшов відзив відповідача ПрАТ «Телеканал «Інтер» на позовну заяву в якому він категорично заперечує проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на ту обставину, що матеріали справи не містять доказів трансляції на телеканалі «Інтер» вказаного в позові сюжету, оскільки в них відсутні оригінали записів ефіру за 02.06.2017, крім того, офіційного інтернет-видання (власного сайту) ПРАТ «Телеканал Інтер» не має, а тому вказаний відповідач не може нести відповідальність та впливати на зовнішній вигляд інформації та її зміст. Окрім того, зазначає, що згідно запису, наданого позивачем, у вказаному сюжеті йшла мова про будинок, однак адреси не звучало і таким чином ідентифікувати її сторонній особі неможливо.

Також, вказаний позивач вважає себе неналежним відповідачем у вказаному спорі, оскільки позивач не надав доказів належності телеканалу сайту на якому розміщений зазначений інформаційний матеріал і позивач не звертався з відповідним клопотанням про витребування даних у телеканалу чи про витребування даних про власника веб-сайту у реєстратора адміністратора системи реєстрації та обліку назв, відповідно до вимог ЦПК України і стороною позивача не надано жодних доказів, що саме діями вказаного відповідача задіяна моральна шкода позивачу.

14.03.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у вказаній цивільній справі.

14.03.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав із наведених в ньому підстав.

Представник відповідача ПрАТ «Телеканал «Інтер» заперечував проти задоволення позову.

Відповідач відповідача ТОВ «Національні інформаційні системи» явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 06.03.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договрі оформлення гарантійного платежу (завдатку) на купівлю-продаж вказаного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.11.2019 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1200000,00 грн., що еквівалентно 44 447,39 доларів США, в рахунок стягнення штрафу в розмірі 100% від суми гарантійного платежу.

Підставою для такого стягнення було порушення ОСОБА_3 вимог п.4.1.3, 4.4. даного договору, і, як зазначено в рішенні, відповідно до вимог п.4.1.3, 4.4. даного договору у разі якщо будинок є предметом розслідування компетентними органами влади або підлягає поганій рекламі, є предметом журналістського та/або іншого розслідування і ОСОБА_3 не попередив ОСОБА_4 про наявність даних обставин, це є підставою для припинення зобов`язання та повернення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 гарантійного платежу та сплати штрафу у розмірі 100% гарантійного платежу.

Вищевказаний позов було визнано відповідачем і рішення виконано ОСОБА_3 в добровільному порядку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія розписки від 01.09.2020 про добровільне виконання рішення суду.

Позивач, звертаючись до суду, посилається як на одну з підстав для задоволення позову на ту обставину, що 02.06.2017 за матеріалами «Подробиці ТВ» на телеканалі «Інтер» вийшов сюжет під назвою «В Україні судді знайшли спосіб обійти люстрацію». В даном сюжеті, починаючи з 2:22 хвилини по 3:17 хвилин мова йде про житловий будинок, який є предметом договору оформлення гарантійного платежу (завдатку) на купівлю-продаж житлового будинку від 06.03.2017. При цьому, стороною позивача наголошується, що в сюжеті мова йдеться про будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно приписів ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У свою чергу, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У відповідності до положень ст. 32 Конституції України кожному гарантується cудовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» (тут і надалі - в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

За положеннями ст.59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація, зокрема, зобов`язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.

Відповідно до змісту ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов`язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому. Усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

За змістом ч.ч. 1, 3, 5 ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.

Однак звернення громадянина або юридичної особи до телерадіоорганізації зі скаргою в порядку ст.64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» не є обов`язковою передумовою звернення до суду за захистом недоторканості ділової репутації, адже передбачає право, а не обов`язок особи на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач та, відповідно, на отримання копії запису фрагмента зі спірної інформацією. Право на судовий захист ділової репутації не залежить від того, чи скористалися громадянин чи юридична особа правом вимагати від телерадіоорганізації спростування недостовірної інформації в позасудовому порядку.

Тому сплив установленого законом 14-денного строку зберігання трансльованої передачі та незвернення заявника до телерадіоорганізації протягом цього строку з відповідною (відповідними) вимогою (вимогами) у порядку частин третьої, п`ятої статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» про спростування недостовірної інформації та/або про надання копії запису фрагмента передачі не позбавляє його можливості захистити свої права у судовому порядку з дотриманням принципу змагальності сторін.

Так, за правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства, можна дійти висновку, що для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик.

Такий правовий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі № 905/902/20.

Крім того, слід зазначити, що згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові №1 від 27.02.2009 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним , належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

При цьому, дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував на тому, що інформація була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 за матеріалами «Подробиці ТВ» на телеканалі «Інтер» вийшов сюжет під назвою «В Україні судді знайшли спосіб обійти люстрацію» в якому йдеться мова будинок по АДРЕСА_1 , який є предметом договору оформлення гарантійного платежу (завдатку) на купівлю-продаж житлового будинку від 06.03.2027.факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

На підтвердження факту поширення відповідачем інформації про будинок позивачем було надано 2 компакт-диски із відеороликом, який, як зазначено у позовній заяві, скопійовано з веб-сторінки відповідача у мережі Інтернет та експертні висновки від 04.12.2018 №№ 284/2018-ЕВ-ЦК та №№ 285/2018-ЕВ-ЦК за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет.

Судом, за результатами перегляду вказаних компакт-дисків та перегляду у судовому засіданні відео-файлів, збережених на них, встановлено, що ймовірний сюжет з наявною інформацією вийшов під назвою «В Україні знійшли спосіб обійти люстрацію», - взагалі не містить ні персональних даних, ні посилання на позивача, також не містить точної адреси будинку, яка б дала змогу зрозуміти про який конкретно будинок іде мова. У відеосюжеті не згадується про будь-які об`єкти, які належали б направі власності або якими користується саме позивач, тобто неможливо встановити яким чином, за умови поширення інформації, могло бути спричинено моральної шкоди позивачу.

Однак, позивачем не доведено, що вказаний сюжет взагалі містить конфіденційну інформацію та/або недостовірну інформацію.

При цьому, вказані експертні висновки суд оцінює критично, оскільки вони взагалі не містять даних, які стосуються предмету доказування.

Слід зазначити, що своїм правом на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач та, відповідно, на отримання копії запису фрагмента зі спірної інформацією, позивач не скористався.

Будь-яких інших допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували вихід випуску відео сюжету 02.06.2017 за матеріалами «Подробиці ТВ» на телеканалі «Інтер» під назвою «В Україні знійшли спосіб обійти люстрацію», на чому наголошує позивач у своєму позові, -матеріали справи не містять.

Вищевказані компакт-диски, які могли би підтвердити поширення інформації у мережі Інтернет, не є доказом такого поширення, адже позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідачі поширили інформацію в мережі Інтернет, а також не надано доказів реєстрації відповідачів в мережі Інтернет на відповідному інформаційному ресурсі, а також не доведено, яка саме інформація є негативною рекламою, ким, відносно кого/чого здійснювались/не здійснювались журналістські розслідування.

Таким чином, суд прийшов до висновкуґ. що позивачем не доведено факту розповсюдження інформації відповідачами та її недостовірності з наявністю негативної реклами та проведення журналістського розслідування щодо будинку за вказаною адресою.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд у свої правозастосовчій практиці дотримується позиції, викладеної ще у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якою відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено заподіяння йому як матеріальної, так і моральної шкоди зі сторони відповідачів, оскільки не надано жодних доказів взагалі наявності такої шкоди, винність відповідачів в її спричиненні, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між шкодою і діянням та вина останніх в її заподіянні, як і не доведено розміру такого відшкодування шкоди.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34 Конституції України, ст.ст.23, 302, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 277, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Телеканал «Інтер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаційні системи» про відшкодування шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст складений 28.06.2023.

Суддя: