Постанова

від 14.02.2024 по справі 761/21900/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/21900/22 головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В.

провадження № 22-ц/824/4423/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Журби С.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Телеканал «Інтер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаційні системи» про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути солідарно із відповідачів завдану матеріальну шкоду в розмірі 1 200 000 грн. та 120 000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником з 2016 року домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку з надвірними господарськими спорудами та земельної ділянки і яке він вирішив продати. З майбутнім покупцем він уклав договір від 06 березня 2019 про оформлення гарантійного платежу (завдатку) на купівлю-продаж вказаного житлового будинку і в цей же день отримав від покупця гарантійний платіж (завдаток) у розмірі 1 200 000 грн., що є еквівалентом 44 447,39 доларів США. Однак, в подальшому позивач отримав вимогу повернути завдаток та додатково сплатити суму штрафу в розмірі 100% від суми гарантійного платежу відповідно до умов вказаного договору (п.п. 4.1.3, 4.1.7), оскільки він надав неправдиві відомості щодо вказаного будинку і в подальшому повернув гарантійний платіж (завдаток) в розмірі 1 200 000 грн. Згодом, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 200 000 грн., що еквівалентно 44 447,39 доларів США, в рахунок стягнення штрафу в розмірі 100% від суми гарантійного платежу. Вказане рішення виконано в добровільному порядку. При цьому, позивачем зазначено, що умови вищевказаного договору на купівлю-продаж згаданого будинку від 06 березня 2017 року передбачають, зокрема, що продавець гарантує, що ні продавець, ні належний йому будинок, що є предметом договору, не є суб`єктом/предметом розслідування компетентними органами влади або підлягає поганій рекламі, не є предметом журналістського та/або іншого публічного розслідування. Однак, в подальшому, 02 червня 2017 року за матеріалами «Подробиці ТВ» на телеканалі «Інтер» вийшов сюжет під назвою «В Україні судді знайшли спосіб обійти люстрацію» в якому йде мова про те, що будинок по АДРЕСА_1 належіть судді ОСОБА_4 та зареєстрований на його дружину. Сам суддя, начебто підтверджує слова автора та повідомляє, що будинок продається погано. Позивач вважає, що доводячи до необмеженого кола осіб недостовірну та неповну інформацію, відповідачі дезінформували суспільство, зокрема і покупця, та порушили його право ( ОСОБА_1 ) на повноту і достовірність інформації, чим порушили право позивача на невтручання в особисте життя. Такі дії відповідачів мали наслідком реальне зменшення у його майновому стані на суму сплачених на користь ОСОБА_3 штрафних санкцій і всі ці обставини спричинили позивачу моральні страждання, які він оцінив у 120 000 грн. З урахуванням наведеного, посилаючись, серед іншого, на положення ст. 32, 34 Конституції України, ст. 22, 23, 302, 1166, 1167 ЦК України та на окремі положення Закону України «Про інформацію», вважає своє право порушеним та таким, що підлягає захисту шляхом стягнення з відповідачів на свою користь матеріальної та моральної шкоди у вказаних розмірах.

РішеннямШевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на аналогічні обставини, викладені ним у позовній заяві та вказує про те, що враховуючи, що приналежність інформаційного ресурсу «Подробности» (www.podrobnosti.ua) телеканалу «Інтер» є загальновідомою інформацією та не потребує додаткового доказування, зазначене доводить факт розповсюдження інформації щодо належності житлового будинку та зареєстрованих речових прав на нього відповідачем - ПАТ «Телеканал «Інтер». Сюжет програми «Подробиці ТВ» під назвою «В Україні судді знайшли спосіб обійти люстрацію», що вийшов в ефірі телеканалу «Інтер» 02 червня 2017 року, містить конфіденційну та недостовірну інформацію. З аналізу відеоматеріалу в сукупності з озвученою інформацією, може бути конкретно ідентифікована особа позивача та конфіденційна інформація про нього. Висвітлюючи інформацію про обставини, що не відповідають дійсності, висвітлюючи перекручену, вирвану з контексту інформацію, відповідач/відповідачі порушили публічний порядок встановлений Конституцією України, порушили принцип інформаційних відносин достовірності і повноти інформації, що призвело до реальної втрати у майновому стані.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Національні інформаційні системи» вказує, що судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 не було порушено будь-які норми як матеріального так і процесуального законодавства. Позивачем у суді першої інстанції не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог, та того, що ТОВ «Національні інформаційні системи» внаслідок будь-яких дій спричинено шкоду охоронюваним правам та інтересам ОСОБА_1 , яка підлягала б відшкодуванню, зокрема і у судовому порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Телеканал «Інтер» вказує про те, що апелянтом не доведено факт того, що внаслідок їх дій позивачу заподіяно матеріальну і моральну шкоду, а також не наведено будь-яких правових підстав, через які рішення суду першої інстанції підлягало б скасуванню.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 06 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оформлення гарантійного платежу (завдатку) на купівлю-продаж житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 200 000 грн., що еквівалентно 44 447,39 доларів США, в рахунок стягнення штрафу в розмірі 100% від суми гарантійного платежу.

Підставою для такого стягнення було порушення ОСОБА_1 вимог п. 4.1.3, 4.4. даного договору.

Як зазначено в рішенні, відповідно до вимог п. 4.1.3, 4.4. даного договору у разі якщо будинок є предметом розслідування компетентними органами влади або підлягає поганій рекламі, є предметом журналістського та/або іншого розслідування і ОСОБА_1 не попередив ОСОБА_3 про наявність даних обставин, це є підставою для припинення зобов`язання та повернення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 гарантійного платежу та сплати штрафу у розмірі 100% гарантійного платежу.

Вищевказаний позов було визнано відповідачем і рішення виконано ОСОБА_1 в добровільному порядку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія розписки від 01 вересня 2020 року про добровільне виконання рішення суду.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено заподіяння йому як матеріальної, так і моральної шкоди зі сторони відповідачів, оскільки не надано жодних доказів наявності такої шкоди, винності відповідачів в її спричиненні, протиправності дій відповідачів, причинного зв`язку між шкодою і діянням, як і не доведено розміру такої шкоди.

Апеляційний суд погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України, визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якою відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок, як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи спричинення шкоди, позивач вказував, що матеріальна шкода на суму 1 200 000 грн. йому спричинена у зв`язкуз тим, що він добровільно виконав рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 1 200 000 грн., що еквівалентно 44 447,39 доларів США, в рахунок стягнення штрафу в розмірі 100% від суми гарантійного платежу.

З вказаного рішення Дарницького районного суду м. Києва вбачається, що підставою до задоволення позову та стягнення коштів з ОСОБА_1 були умови договору на купівлю-продаж згаданого будинку від 06 березня 2017 року, які передбачають, зокрема, що продавець, тобто ОСОБА_1 гарантує, що ні він, ні належний йому будинок, що є предметом договору, не є суб`єктом/предметом розслідування компетентними органами влади або підлягає поганій рекламі, не є предметом журналістського та/або іншого публічного розслідування.

Положеннями п. 4.1.3, 4.4. даного договору від 06 березня 2017 року, передбачено, що у разі якщо будинок є предметом розслідування компетентними органами влади або підлягає поганій рекламі, є предметом журналістського та/або іншого розслідування і ОСОБА_1 не попередив ОСОБА_3 про наявність даних обставин, це є підставою для припинення зобов`язання та повернення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 гарантійного платежу та сплати штрафу у розмірі 100% гарантійного платежу.

З зазначеного можна зробити висновок, що підставою до стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій у відповідності до п. 4.1.3, 4.4 договору на купівлю-продаж згаданого будинку від 06.03.2017 року була та обставина, що ОСОБА_1 не попередив ОСОБА_3 про наявність даних обставин, а саме, що будинок є предметом розслідування компетентними органами влади та є предметом журналістського та/або іншого розслідування.

Отже, матеріальний збиток у сумі 1 200 000 грн. було спричинено позивачу саме через його дії, а саме не виконання умов договору та не повідомлення покупця про наявність обставин, з якими положення укладеного договору пов`язують обов`язок продавця повідомити покупця про їх існування.

В даному випадку вихід 02 червня 2017 року в ефір телеканалу «Інтер» програми за матеріалами «Подробиці ТВ» з сюжетом під назвою «В Україні судді знайшли спосіб обійти люстрацію» ніяким чином не пов`язаний з спричиненням позивачу матеріальної шкоди на суму 1 200 000 грн.

Очевидним є факт, що зазначена сума стягнута з позивача саме за неповідомлення продавця про наявність таких розслідувань, а не через те, що такі розслідування існують чи поширені через засоби масової інформації.

Крім того, зазначена програма вийшла в ефір ІНФОРМАЦІЯ_1 , а договір, який передбачав штрафні санкції для продавця, тобто ОСОБА_1 був укладений 06 березня 2017 року. Тобто, на момент укладення договору зазначена інформація відповідачами не поширювалась.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції жодного доказу спричинення позивачу діями відповідачів матеріальної шкоди матеріали справи не містять.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач вказував на протиправність діянь відповідачів щодо поширення конфіденційної інформації про фізичну особу без її згоди та поширення недостовірної інформації, яка була оприлюднена 02 червня 2017 року за матеріалами «Подробиці ТВ» на телеканалі «Інтер» в сюжеті під назвою «В Україні судді знайшли спосіб обійти люстрацію» в якому йдеться мова будинок по АДРЕСА_1 , який є предметом договору оформлення гарантійного платежу (завдатку) на купівлю-продаж житлового будинку від 06 березня 2017 року.

На підтвердження факту поширення відповідачами інформації про будинок позивачем було надано 2 компакт-диски із відеороликом, який, як зазначено у позовній заяві, скопійовано з веб-сторінки відповідача у мережі Інтернет та експертні висновки від 04 грудня 2018 року № 284/2018-ЕВ-ЦК та № 285/2018-ЕВ-ЦК за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет.

Як вірно зазначено судом першої інстанції записані на дисках відеофайли не містить ні персональних даних, ні посилання на позивача, також не містить точної адреси будинку, яка б дала змогу зрозуміти про який конкретно будинок іде мова. У відеосюжеті не згадується про будь-які об`єкти, які належали б на праві власності або якими користується саме позивач.

Не містять такої інформації і надані суду експертні висновки від 04 грудня 2018 року № 284/2018-ЕВ-ЦК та № 285/2018-ЕВ-ЦК.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди діями відповідачів, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Журба С.О.

Яворський М.А.