Ухвала

від 29.06.2023 по справі 140/7684/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 140/7684/22

адміністративне провадження № К/990/22487/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України в Волинській області, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС України у Волинській області), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати позивачці, як судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області, суддівської винагороди та одноразової матеріальної допомоги за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та компенсації за відпустки, одноразової матеріальної допомоги та вихідної допомоги за період з 01 січня 2022 року по 18 січня 2022 року включно, із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» замість застосування положень пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з Рішенням Конституційного Суду №4 - р/2020 від 11 березня 2020 року);

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити після відрахування всіх обов`язкових податків і зборів суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, а також матеріальну допомогу (одноразову), з врахуванням раніше виплачених грошових сум, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, в сумі 68 100 гривень;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити після відрахування всіх обов`язкових податків і зборів суддівську винагороду за період з 01 січня 2022 року по 18 січня 2022 року включно, а також матеріальну допомогу (одноразову), компенсацію відпустки, з врахуванням раніше виплачених грошових сум, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, в сумі 74 430 гривень;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати вихідну допомогу при звільнені у відставку, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, в сумі 74 430 гривень, та виплатити недонараховану та недоплачену суму вихідної допомоги в розмірі 61 398 гривень, з врахуванням раніше виплачених грошових сум.

10 січня 2023 року рішенням Волинського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області, суддівської винагороди та одноразової матеріальної допомоги за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та компенсації за відпустки, одноразової матеріальної допомоги та вихідної допомоги за період з 01 січня 2021 року по 18 січня 2022 року включно, із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» замість застосування положень пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з Рішенням Конституційного Суду №4 - р/2020 від 11 березня 2020 року).

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, одноразову матеріальну допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 18 січня 2022 року, обчисливши відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 2 270,00 гривень та за період з 01 січня 2022 року по 18 січня 2022 року в розмірі 2 481,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Волинській області подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 26 червня 2023 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.

В касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, стосовно правильного застосування приписів статті 7 Закону №1082-ІХ щодо нарахування та виплати суддівської винагороди.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (частина друга статті 330 КАС України).

Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.

В тексті касаційної скарги відповідач посилаючись на постанову Верховного Суду, акцентуючи увагу на витягах з неї, однак не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі №400/2031/21 є подібними.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням скаржником у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова