Ухвала

від 03.01.2025 по справі 140/7684/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань встановлення порядку та способу виконання рішення суду

03 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7684/22 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення способу виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України в Волинській області, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі ГУ ДКС України у Волинській області) про:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати позивачці, як судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області, суддівської винагороди та одноразової матеріальної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та компенсації за відпустки, одноразової матеріальної допомоги та вихідної допомоги за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 включно, із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» замість застосування положень пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з Рішенням Конституційного Суду №4 - р/2020 від 11.03.2020);

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити після відрахування всіх обов`язкових податків і зборів суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, а також матеріальну допомогу (одноразову), з врахуванням раніше виплачених грошових сум, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, в сумі 68 100 гривень;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити після відрахування всіх обов`язкових податків і зборів суддівську винагороду за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 включно, а також матеріальну допомогу (одноразову), компенсацію відпустки, з врахуванням раніше виплачених грошових сум, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, в сумі 74 430 гривень;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати вихідну допомогу при звільнені у відставку, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, в сумі 74 430 гривень, та виплатити недонараховану та недоплачену суму вихідної допомоги в розмірі 61 398 гривень, з врахуванням раніше виплачених грошових сум.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №140/7684/22 адміністративний позов задоволено частково, вирішено:

1. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області, суддівської винагороди та одноразової матеріальної допомоги за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та компенсації за відпустки, одноразової матеріальної допомоги та вихідної допомоги за період з 01 січня 2021 року по 18 січня 2022 року включно, із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» замість застосування положень пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з Рішенням Конституційного Суду №4 - р/2020 від 11 березня 2020 року).

2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, одноразову матеріальну допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 18 січня 2022 року, обчисливши відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 2 270,00 гривень та за період з 01 січня 2022 року по 18 січня 2022 року в розмірі 2 481,00 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вказане рішення суду набрало законної сили 03.05.2023, в зв`язку з чим позивачу 05.06.2023 видано виконавчий лист №7362/2023.

13 грудня 2024 року позивач подав до суду заяву про встановлення способу виконання судового рішення, згідно з якою просить суд встановити спосіб виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі № 140/7684/22, доповнивши абзац третій його резолютивної частини словами:

«Виплату нарахованих коштів заборгованості по виплаті суддівської винагороди Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Волинській області провадити за рахунок коштів КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 12.03.2012 № 333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 21.06.2012 № 754)».

Подана заява обґрунтована наступним:

- відповідач виконав рішення суду в частині нарахування заборгованості по виплаті суддівської винагороди, однак, виконання рішення в частині виплати коштів корелює з наявністю чи відсутністю у нього асигнувань відповідно до кошторису за кодом програмної класифікації видатків 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню», в той час як оскільки у рішенні суду йдеться про виплату боргу по суддівській винагороді, то таке рішення боржником повинно виконуватись за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода»;

- ДСА України своїм листом №11-7533/23 від 26.06.2023 з приводу прохання боржника виділити кошти за КЕКВ 2730, повідомила, що з огляду на наявність у неї як головного розпорядника бюджетних коштів боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів па користь суддів та працівників апаратів судів», рішення суду має виконуватись у спосіб, відповідний п. 25 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 за № 845 та запитувані кошти за КЕКВ 2730 виділяти не погоджується;

- звернення виконавчого листа для виконання до ДКС України в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» за рахунок окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», є неможливим, оскільки рішення суду носить зобов`язальний характер, в той час як враховуючи приписи ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими с державний орган, можливе лише у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів з ДСА України;

- наведене, на думку позивачки свідчить про істотне ускладення виконання рішення суду.

ДСА України надіслало на адресу суду заяву, згідно з якою зазначила, що відповідно до частини четвертої статті 20 Бюджетного кодексу України Державною судовою адміністрацією України визначено відповідальних виконавців за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя», у тому числі й Територіальне управління, в зв`язку з чим вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі № 140/7684/22 необхідно виконувати шляхом стягнення коштів з Територіального управління на користь позивача з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя», з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Від інших учасників справи заяв та пояснень по суті поданої заяви не надходило.

Заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.01.2025 на 11:30.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Тому суд дійшов висновку про можливість розгляду такого питання за відсутності учасників справи, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 378 КАС України).

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення способу і порядку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідноприписів ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Враховуючивикладене вище, суд зазначає, що лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Отже, приписи Кодексу адміністративного судочинства України визначають умови, виконання яких є обов`язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.

Під час розгляду заяви встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 уцій справі, зокрема, зобов`язано Державну судову адміністрацію України: 1) нарахувати та виплатити після відрахування всіх обов`язкових податків і зборів суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, а також матеріальну допомогу (одноразову), з врахуванням раніше виплачених грошових сум, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, в сумі 68 100 гривень, 2) нарахувати та виплатити після відрахування всіх обов`язкових податків і зборів суддівську винагороду за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 включно, а також матеріальну допомогу (одноразову), компенсацію відпустки, з врахуванням раніше виплачених грошових сум, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, в сумі 74 430 гривень, 3) нарахувати вихідну допомогу при звільнені у відставку, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, в сумі 74 430 гривень, та виплатити недонараховану та недоплачену суму вихідної допомоги в розмірі 61 398 гривень, з врахуванням раніше виплачених грошових сум, а отже судове рішення для відповідача має зобов`язальний характер.

Водночас, заявник фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, шляхом доповнення його змісту новим абзацом.

Втой же час, зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, в тому числі й шляхом доповнення резолютивної частини рішення суду.

Суд зазначає, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст. 378 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання.

При цьому, судом взято до уваги долучений до заяви про встановлення способу виконання рішення суду лист ТУ ДСА у Волинській області від 19.02.2024 №388/04-30 на адресу ВПВР УЗПВР у Волинській області ЗМУ МЮ (м.Львів) на виконання ВП №72086971 територіальним управлінням за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» підготовлено та зареєстровано в органах ДКСУ України платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 3798 на суму 4186,00 грн, платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 3799 на суму 936,00, платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 3800 на суму 78,00 грн, платіжну інструкцію від 11.12.2023 №4931 на суму 80,50 грн, платіжну інструкцію від 11.12.2023 №4932 на суму 18,00 грн, платіжну інструкцію від 11.12.2023 №4933 на суму 1,50 грн, платіжну інструкцію 28.12.2023 №5437 на суму від 1652,40 грн, платіжну інструкцію від 28.12.2023 №5438 на суму 137,70 грн, платіжну інструкцію від 17.01.2024 №92 на суму 1800,00 грн, платіжну інструкцію від 07.02.2024 № 353 на суму 2000,00 грн, а тому вимоги ВП № 72086971 виконано частково в межах доведених кошторисних призначень на 2023 рік та 2024 рік, станом на 19.02.2024.

Наведена в листі інформація свідчить про часткове виконання відповідачами рішення суду в тому числі й за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Зазначені обставини також підтверджуються рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі №140/2166/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з вказаними рішенням зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, одноразової матеріальної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 18.01.2022, обчисленої відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 2 270,00 гривень та за період з 01 січня 2022 року по 18 січня 2022 року в розмірі 2 481,00 гривень.

Згідно з положеннями ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).

Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із приписами ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2014 у справі № 21-394а14, в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а та в постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від24.07.2023 усправі №420/6671/18.

За результатами аудиторського звіту державного фінансового аудиту виконання Державною судовою адміністрацією України бюджетних програм 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року від 08.03.2024 № 000800-22/10 та згідно з актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної судової адміністрації України за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року від 16.02.2024 № 000800-21/7 визнано нецільовим використанням бюджетних коштів, розпорядниками нижчого рівня на виплату суддівської винагороди за рішеннями судів, винесених на користь суддів, за КПКВК 0501020 за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» на загальну суму 258,8 млн гри, у тому числі: у 2021 році - 224,1 млн гри, у 2022 році - 34,7 млн грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» затверджені бюджетні призначення за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.

Разом з тим, ДСА України листами від 30.04.2024 №11-10400/24, від 22.07.2024, №11-14862/24, від 11.10.2024, №11-19998/24 зверталася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою.

Однак Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

З огляду на наведені обставини, судприходить до висновку про відсутністьпідстав для задоволення заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду.

Керуючись статтями 241, 243, 254, 255, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -відмовити.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Дмитрук