Постанова

від 11.05.2023 по справі 755/2976/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 755/2976/21

Провадження №22-ц/824/6582/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алтуніної Тетяни Петрівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна, Міністерство юстиції України, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район» про визнання незаконним та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державних реєстрацій речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, витребування нерухомого майна з незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 році ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державних реєстрацій речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, витребування нерухомого майна з незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначила, що 15 травня 2019 року набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В.

03 липня 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Тетяна Петрівна сформувала заяву № 52946585 від 03 липня 2020 року повідомлення про знищення об`єкта нерухомого майна.

4 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко Олегом Анатолійовичем прийнято рішення № 53116162 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .

31 серпня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. за № 3680.

31 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53833828 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2122460980000) про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що він як єдиний власник квартири не мав наміру звертатися та не звертався до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алтуніної Т.П. із заявою та будь-якими іншими документами для державної реєстрації припинення права власності на квартиру у зв`язку із знищенням. Крім цього, квартира знаходиться у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_2 , ніколи не знищувалась та не знищена, документи, які засвідчують факт знищення, не створювались та позивачем ніколи не заявлялись, довіреності на виконання дій щодо припинення права власності на квартиру позивачем не видавались. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович та Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. незаконно здійснили державні реєстрації прав, оскільки не здійснили пошук за всіма наявними у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, критеріями пошуку, а саме, не здійснили перевірку категорії «пошук розділів» у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та не здійснили пошук у Державному реєстрі прав відомостей за ідентифікатором пошуку «за адресою об`єкта нерухомого майна/місцезнаходженням земельної ділянки назва адміністративно-територіальної одиниці».

06 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування зустрічного позову вказав, що 31 серпня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . На момент укладення договору приватний нотаріус КМНО Буглак О.Г. перевірила всі обставини, а саме відповідність ст. ст. 203, 215 ЦК України. Позивач не мав жодних сумнівів з приводу того, що ОСОБА_3 є власником квартир, що і стало підставою для укладення договору купівлі-продажу цього майна.

У зв`язку з викладеним просив суд визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 2020 року, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Буглак О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3680 та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року первісний позов задоволено частково; визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича та скасовано рішення № 53116162 від 14.07.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак Олесі Гурамівни та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53833828 від 31.08.2020 року; визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 31.08.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак Олесею Гурамівною, зареєстрований за № 3680, недійсним; скасовано державну реєстрацію права власності зареєстрованого за ОСОБА_1 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2122460980000); витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір по 3866,00 грн. з кожного; стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу по 2000,00 грн. з кожного; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

07.04.2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

18.04.2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак Олесі Гурамівни надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

В судове засідання 11.05.2023 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О.А., Бережний І.Л., Стецюк В. В., представник Міністерства юстиції України та представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район» в судове засідання не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 15 травня 2019 року позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В.

03 липня 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Тетяна Петрівна (номер свідоцтва 4085, місце здійснення діяльності: АДРЕСА_3 ), сформувала заяву № 40295665 від 03 липня 2020 року повідомлення про знищення об`єкта нерухомого майна.

03 липня 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т.П. зареєструвала рішення № 52946585 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, згідно якого вирішила закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу за реєстраційним номером № 1584473880000 у зв`язку із знищенням об`єкта нерухомого майна та проведенням державної реєстрації припинення права власності на нього.

14 липня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. прийняв рішення № 53116162 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 та відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на нерухоме майно

15 вересня 2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 12020100040005067 за фактом заволодіння невідомими особами шляхом обману квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу.

15 вересня 2020 року адвокат Сулім Я.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України в якій просив визнати незаконними дії приватного нотаріуса Алтуніної Т.П. та рішення про державну реєстарцію щодо спірної квартири, визнати незаконними дії приватного нотаріуса Василенка О.А. та скасувати рішення про державну реєстрацію щодо спірної квартири та поновити запис про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду скарги, колегією Міністерства юстиції України встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру прав приватним нотаріусом Алтуніною Т.П. проведено реєстраційні дії щодо припинення права власності та закриття розділу на квартиру у зв`язку із знищенням без жодних документів, які підтверджують таке знищення. Було виявлено факти несанкціонованого доступу до Державного реєстру прав під ключем приватного нотаріуса Алтуніної Т.П., яка після виявлення невідкладно повідомила про це технічного адміністратора Державного реєстру прав. Приватним нотаріусом Василенком О.А. не надано належної оцінки документам, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності. Зокрема, приватним нотаріусом Василенком О.А. не було перевірено наявності документа про присвоєння поштової адреси багатоквартирному житловому будинку, у якому знаходиться квартира, не встановлено наявності у Державному реєстрі прав документів, на підставі яких здійснювалося будівництво цього багатоквартирного житлового будинку. Оскільки оскаржувані рішення прийняті з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації, а оскаржуване рішення, прийняте приватним нотаріусом Василенком О.А. на підставі посвідченого ним договору купівлі-продажу, тому скарга ОСОБА_2 задоволена частково: скасовано рішення від 03 липня 2020 року № 52946500, № 52946585 та рішення № 53116162 від 14 липня 2020 року та тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Василенку О.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три роки.

З листа Мін`юсту щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 11 грудня 2020 року № 4291/5 повідомлено ОСОБА_2 про неможливість виконання такого наказу в частині скасування рішення від 14 липня 2020 року № 53116162, прийнятого приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А., у зв`язку із наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що належне позивачу майно вибуло з його володіння поза його волею з порушенням норм чинного законодавства та набуте відповідачем без відповідних на те правових підстав.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Заперечую проти належності рішення суду першої інстанції апелянт свої такі твердження ґрунтував на наступних твердженнях: судом було порушено процесуальні вимоги щодо виклику у судове засідання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, ОСОБА_3 та Обслуговуючого кооператива «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район»; рішення щодо приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича обумовлене порушенням Порядку №1141, в той час як вказаний нормативний документ на той час вже було змінено; суд не дав оцінки тому, що на час укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 був зареєстрований власником, а ОСОБА_1 належно сплатив вартість квартири; в даному випадку не може бути застосовано ст. 388 ЦК У країни, як по суті, так і у зв`язку з тим, що це створить надмірний тягар для апелянта; не відповідають вимогам закону висновки суду про неналежність такого способу захисту, як визнання добросовісним набувачем.

Вищевказані твердження апелянта не можуть бути прийняті апеляційним судом з огляду на наступне:

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Право на судових захист саме порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи законного інтересу передбачене й в ст. 4 ЦПК України.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведені норми визначають об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Щодо порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване ст.. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має право (інтерес), чи це було це право (інтерес) порушено, а також чи було воно порушене саме відповідачем.

Дана позиція є актуальною і стосується захисту інтересів особи шляхом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Стверджуючи про існування процесуальних порушень по відношенню до інших учасників процесу, апелянт тим не менш не звернув увагу на те, що він не уповноважений представляти інтереси вказаних осіб, а такі особи апеляційні скарги не подавали. За таких умов зазначені доводи не можуть бути прийняті апеляційним судом.

З аналогічних підстав не може бути прийнято і твердження апелянта стосовно неналежного вирішення вимоги по відношенню до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича. Як вже зазначалося вище, апелянт не уповноважений на захист інтересів приватного нотаріуса Василенка О.А., а сам нотаріус рішення не оскаржував. Суд не може прийняти посилання апелянта на те, що рішення в цій частині порушує і його інтереси у зв`язку з тим, що задоволення таких вимог потягнуло визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування квартири від апелянта. Основною підставою для визнання недійсним вищевказаного договору було не порушення нотаріусом певних пунктів Порядку №1141, а відсутність права у ОСОБА_3 на продаж ОСОБА_1 спірної квартири. При цьому суд першої інстанції жодним чином не заперечував тієї обставини, що на час укладення договору ОСОБА_3 був зареєстрований в якості власника квартири, а ОСОБА_1 належно оплатив її вартість. В даному випадку добросовісність набувача квартири не заперечувалася.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем, суд виходив не з недобросовісності ОСОБА_1 , а у зв`язку з неналежність такого способу захисту, який обрав ОСОБА_1 . Дана обставина не може бути самостійним предметом позову, однак оцінювалась і встановлювалась в ході вирішення позовних вимог по суті спору. В даному випадку судом було застосовано правило, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, де вказано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Дані обставини були належним чином встановлені в ході розгляду справи, підстави застосування прямої норми закону, які врегульовують правовідносини, що є предметом спору у даній справі, відсутні.

Не можуть бути прийняті апеляційним судом і твердження апелянта (з посиланням на ряд правових позицій Верховного Суду та рішень ЄСПЛ), згідно яких у даному випадку витребування майна у добросовісного набувача створить надмірний тягар для нього, а суд безпідставно не вирішив питання компенсації втрат апелянта.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №522/16163/18 та від 12 квітня 2023 року у справі №205/7567/18 не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки вони врегульовують правовідносини, що є відмінними від правовідносин у даній справі. Зокрема стягувачами у вищевказаних справах виступають державні органи, які є більш сильними в порівнянні з фізичною особою, відтак відновлення їх інтересів за рахунок більш слабшої сторони дійсно може викликати дисонанс у балансі інтересів. В даному ж випадку вирішується спір між двома фізичними особами, відтак їх інтереси є рівнозначними. При цьому, поняття «надмірний тягар» в тих рішеннях ЄСПЛ, на які посилався апелянт, не є абсолютною величиною, а вирішується з огляду на співвідношення меж втрат (тягарів) учасників процесу, тобто поняття «надмірний тягар» існує виключно по відношенню до конкретної іншої сторони. Оскільки, як вже зазначалося судом, як апелянт, так і позивач є фізичними особами, однак позивач є первісним власником майна, позиція апелянта щодо того, що захист його інтересів має відбуватися за рахунок інтересів відповідача, а по суті саме на цьому наполягає апелянт, заперечуючи проти витребування спірної квартири та вимагаючи визнання права на неї за собою, є неприйнятною.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Переважна більшість тверджень апелянта вже була предметом дослідження суду першої інстанції, за результатами чого суд дав їм відповідну правову оцінку, з якою в повній мірі огоджується апеляцій суд.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько